Ухвала

від 16.06.2022 по справі 826/11074/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 червня 2022 року

м. Київ

справа №826/11074/17

адміністративне провадження № К/9901/16659/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Приватного підприємства «Ден» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві (процесуальний правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2019 (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді: Беспалов О.О., Глущенко Я.Б.),

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Приватне підприємство «Ден» (далі - позивач, ПП «Ден», Підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі -ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.04.2017: №0002471402 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 282 540,00 грн (з яких 188 360,00 грн - основний платіж, 94 180,00 - штрафні (фінансові) санкції) та №0002481402 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 687 431,00 грн (з яких 458 287,00 грн - основний платіж, 229 144,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень Підприємство обґрунтовує доводами, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.04.2017 №141/26-15-14-02-02/31246688, щодо безтоварності операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (товари та матеріали, призначені для використання при наданні послуг з клінінгу) у ТОВ "Павлонія Футуре", ТОВ "Гелиус ТОВ", ТОВ "ТПГ "Альбатрос", ТОВ "Тредіал", ТОВ "ЮБС Плюс та послуг з технічного обслуговування автомобіля у ТОВ "Трансбілдінг" (далі - контрагенти-постачальники) є безпідставними, оскільки зазначені господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку. Позивач зазначає, що придбані товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) використані ним виключно для здійснення господарської діяльності з прибирання промислових об`єктів, а ремонт автомобіля, який знаходиться на балансі ПП «Ден», здійснений в цілях безпечної експлуатації транспортного засобу, що також підтверджується відповідними документами. Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, в яких отримані докази щодо протиправної діяльності контрагентів-постачальників, позивач вважав безпідставними з огляду на те, що такі докази не є доказами в адміністративному судочинстві, а вироки в кримінальних провадженнях не ухвалені. Також позивач посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами-постачальниками податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності та/або можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої відмовився від позовних вимог, які стосуються збільшення суми грошових зобов`язань, пов`язаного з операціями з придбання ТМЦ у ТОВ "Тредіал" (збільшення суми грошових зобов`язань з ПДВ на 675,00 грн (з яких 450,00 грн - основний платіж, 225,00 грн - штрафні (фінансові) санкції)) та ТОВ "ЮБС Плюс" (збільшення суми грошових зобов`язань з ПДВ на 495,00 грн (з яких 330,00 грн - основний платіж, 165,00 грн - штрафні (фінансові) санкції) та з податку на прибуток на 446,00 грн (з яких 297,00 грн - основний платіж, 149,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Підприємство спростувало належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ "Трансбілдінг" вартістю 4 530,00 грн (з ПДВ), ТОВ "Павлонія Футуре" вартістю 1 383 261,78 грн (з ПДВ), ТОВ "Гелиус ТОВ" вартістю 1 049 479,96 грн (з ПДВ), ТОВ "ТПГ "Альбатрос" вартістю 333 414,66 грн (з ПДВ). Такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі оцінки наданих Підприємством первинних документів, виписаних на операції з придбання товарів та послуг у зазначених вище контрагентів-постачальників (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (послуг), банківські виписки, платіжні доручення, акти списання матеріалів).

Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що контролюючим органом не наведено обставин, які б свідчили про не відповідність господарських операцій Підприємства з цими контрагентами-постачальниками цілям та видам його статутної діяльності, про їх збитковість, або обставин, які б окремо або в сукупності беззаперечно свідчили про фіктивність (безтоварність) господарських операцій. Суди відхилили доводи відповідача про наявність кримінального провадження щодо ТОВ «ТПГ «Альбатрос», в межах яких органами досудового слідства вживають заходи процесуального характеру, але вирок судом ще не ухвалений, зазначивши, що відповідач не надав доказів на підтвердження наведеної в акті перевірки інформації щодо встановлення непричетності осіб, які згідно з офіційними даними представляють ТОВ «ТПГ «Альбатрос», до здійснення цим товариством господарської діяльності. Також, суди попередніх інстанцій визнали не переконливим довід відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як свідчення безтоварності господарських операцій, пославшись на те, що досліджені в судовому процесі документи підтверджують придбання позивачем ТМЦ та послуг у вище перелічених контрагентів-постачальників.

Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) як процесуальний правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволені позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), а також на порушення судами норм статті 90 КАС та неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 08.08.2020 у справі №2а-7067/11/1370.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дали оцінки усім доказам, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій Підприємства з ТОВ "Трансбілдінг", ТОВ "Павлонія Футуре", ТОВ "Гелиус ТОВ", ТОВ "ТПГ "Альбатрос", фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ. Зокрема, ГУ ДПС зазначає, що суди не надали належної оцінки обставинам щодо негативної податкової інформації відносно значених контрагентів-постачальників, а саме: відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідних операцій, що були відображені у податковому обліку Підприємства; відсутність у Товариства документів, які підтверджують перевезення товару; джерело походження товару по ланцюгу постачання не встановлено (не підтверджено).

Верховний Суд ухвалою від 08.09.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ГУ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.

ПП «Ден» у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з наведеними в ній відповідачем доводами, стверджує про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційне провадження у справі слід закрити з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Ден» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 19.04.2017 №141/26-15-14-02-02/31246688 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зроблено висновок, що Підприємством порушено, зокрема:

пункт 44.1 статті 44, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт138.2, пункт 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153), внаслідок чого належна до сплати сума податку на прибуток занижена на 188 360,00 грн, у тому числі: за 2014 рік - 976,00 грн та за 2016 рік - 187 384,00 грн;

пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункт187.1 статті 187, пункт 201.10 статті 201, пункт 198.6 статті 198 ПК, внаслідок чого встановлено заниження ПДВ на 458 808,00 грн, у тому числі: травень 2014 року - 3 107,00 грн, червень 2014 року - 6 508,00 грн, липень 2014 року - 3 164,00 грн, серпень 2014 року - 5 824,00 грн, вересень 2014 року - 5 790,00 грн, жовтень 2014 року - 12 076,00 грн, листопад 2014 року - 5 864,00 грн, січень 2015 року - 6 876,00 грн, лютий 2015 року - 450,00 грн, листопад 2016 року - 174 913,00 грн, грудень 2016 року - 230 544,00 грн.

Ці висновки в акті перевірки стали підставою для прийняття 28.04.2017 податкових повідомлень-рішень №0002471402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 282 540,00 грн (з яких 188 360,00 грн - основний платіж, 94 180,00 - штрафні (фінансові) санкції) та №0002481402 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 687 431,00 грн (з яких 458 287,00 грн - основний платіж, 229 144,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Як вже зазначено, касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі (№826/11074/17) вмотивований тим, що позивач спростував належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товарів та послуг у контрагентів-постачальників. Такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли, виходячи із сукупності обставин у справі, встановлених на підставі оцінки доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх доводів і заперечень щодо здійснених Підприємством господарських операцій з придбання ТМЦ та послуг у ТОВ "Павлонія Футуре", ТОВ "Гелиус ТОВ", ТОВ "ТПГ "Альбатрос", ТОВ "Трансбілдінг".

У справі №2а-7067/11-1370, в якій Верховним Судом ухвалено постанову від 08.08.2019, на яку, як на приклад іншого правозастосування, порівняно з ухваленими у справі №826/11074/17 судовими рішеннями, вказало ГУ ДПС у касаційній скарзі, судом апеляційної інстанції встановлено безпідставне формування позивачем (у справі №2а-7067/11-1370, далі - так само) податкового кредиту, оскільки операції позивача з придбання послуг, суми ПДВ в ціні за які були включені до податкового кредиту, не мали товарного характеру та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов на підставі сукупності обставин у справі, встановлених судом на підставі оцінки документів бухгалтерського та податкового обліку із врахуванням обставин щодо відсутності у контрагента-постачальника позивача основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та поставки підрядних послуг, зокрема, порушення відносно керівника контрагента-постачальника кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин Верховний Суд виснував, що про необґрунтованість податкової вигоди у вигляді права на податковий кредит можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів (виробничих активів, складських приміщень, транспорту тощо); облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У вказаній постанові Верховний Суд не зробив висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних та посилання в акті перевірки на наявність кримінального провадження є достатньою підставою для визнання господарської операції безтоварною, у результаті чого фінансові показники, які вплинули на визначення сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ повинні бути виключені з податкового обліку.

Враховуючи зазначене, стверджувати, що суди першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права не врахували висновок Верховного Суду у вказаній вище постанові, підстав немає.

Інше застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права у цій справі (№826/11074/17), порівняно з постановою Верховного Суду у справі №2а-7067/11/1370, обумовлено іншими обставинами у справі та їх оцінкою у сукупності. Як вже зазначено вище, суди першої та апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, встановили факти придбання Підприємством ТМЦ та послуг, суми ПДВ в ціні яких позивач включив до податкового кредиту, а вартість відніс на витрати, у вказаних контрагентів-постачальників.

Обґрунтування відповідачем підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій (не врахування судами обставин у справі, перелік яких наведено у касаційній скарзі, а також неправильне (неповне) дослідження доказів у справі) фактично стосуються встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та додаткової перевірки доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, встановленими статтею 341 КАС.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення норм процесуального права при оцінці доказів та встановленні обставин у справі може бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою статті 353 КАС, що кореспондує підставі касаційного оскарження судового рішення, встановленій пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС.

Однак, згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги наведене, є встановлені пунктом 5 частини першої статті 339 КАС підстави для закриття касаційного провадження, відкритого у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС за касаційною скаргою ГУ ДПС.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача на Головне управління ДПС у м. Києві відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 248, 328, пунктом 5 частини першої статті 339, статтями 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.М. Яковенко ,

Судді Верховного Суду