Постанова

від 28.01.2020 по справі 826/11074/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11074/17 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Беспалова О.О. та Глущенко Я.Б.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Титаренка Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Ден до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.04.2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року позивач - Приватне підприємство Ден звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.04.2017 року, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №0002481402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 457 507,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 228 754,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №0002471402 в частині збільшення суми податку на прибуток приватних підприємств у сумі 188 063,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 94 031,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

21 січня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 2063, Приватним підприємством Ден подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач вважає рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року законним та обґрунтованим, в той час як вимоги апеляційної скарги безпідставними, адже сукупністю наданих первинних документів позивачем в повній мірі підтверджено реальністю укладених господарських договорів, встановлено зв`язкою між основним видом діяльності позивача та характером виконуваних робіт тощо.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.04.2017 року №0002481402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 457 507,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 228 754,00 грн. та №0002471402 в частині збільшення суми податку на прибуток приватних підприємств у сумі 188 063,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 94 031,00 грн. є протиправними, підлягають скасуванню, адже сукупність первинної документації, наданої Приватним підприємством ДЕН свідчить про реальність укладених господарських договорів.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП ДЕН (код ЄДРПОУ 31246688) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

На підставі проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 19 квітня 2017 року №141/26-15-14-02-02/31246688 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП ДЕН (код 312466688) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 188 360,00 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 976,00 грн. та за 2016 рік на суму 187 384,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження задекларованих показників з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 458 808,00 грн., у тому числі по періодах: травень 2014 року - 3 107,00 грн., червень 2014 року - 6 508,00 грн., липень 2014 року - 3 164,00 грн., серпень 2014 року - 5 824,00 грн., вересень 2014 року - 5 790,00 грн., жовтень 2014 року - 12 076,00 грн., листопад 2014 року - 5 864,00 грн., січень 2015 року - 6 876,00 грн., лютий 2015 року - 450,00 грн., листопад 2016 року - 174 913,00 грн., грудень 2016 року - 230 544,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням податку на прибуток та віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ Трансбілдінг , ТОВ Павлонія Футуре , ТОВ Гелиус ТОВ , ТОВ ТПГ Альбатрос , ТОВ Тредіал та ТОВ ЮБС Плюс товарів та послуг у зв`язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: наявності відкритих кримінальних проваджень, пояснень посадових осіб щодо непричетності до діяльності підприємств, невідповідність придбаного товару реалізованому, відсутності доказів транспортування товару.

За результатами проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки, відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №0002471404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, відповідно до якого ПП ДЕН збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 282 540,00 грн., у тому числі за основним платежем на 188 360,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 94 180,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №0002481404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого ПП ДЕН збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 687 431,00 грн., у тому числі за основним платежем на 458 287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 229 144,00 грн.

Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ПП ДЕН (покупець) та ТОВ Торговельно-промислова група Альбатрос (постачальник) укладено договір поставки від 12 квітня 2013 року №187, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товарну продукцію - товар, що зазначена у накладних, які є додатками до цього договору та є його невід`ємною частиною. Додатковою угодою №1 від 02 січня 2014 року до договору поставки №187 від 12 квітня 2013 року внесено зміни щодо зміни генерального директора на ОСОБА_1 .

На виконання умов згідно із видатковими накладними у період з січня 2014 року по грудень 2014 року продавець поставив позивачу паперові рушників, папір туалетний.

ТОВ ТПГ Альбатрос виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 333 414,66 грн., у тому числі податок на додану вартість 55 503,00 грн.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено копії платіжних доручень та реєстру документів по рахунку ПП ДЕН .

Між ПП ДЕН (покупець) та ТОВ Гелиус ТОВ (продавець) укладено договір купівлі-продажу №281116/Т від 28 листопада 2016 року на поставку товару у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу №281116/Т від 28 листопада 2016 року згідно з видатковими накладними продавець поставив позивачу протягом листопада 2016 року миючі засоби, серветки, губки, дозатори, перчатки, папір туалетний, пральні порошки, пакети для сміття.

ТОВ Гелиус ТОВ виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 049 479,96 грн., у тому числі податок на додану вартість 174 913,00 грн.

Договором про переведення боргу №25/11-1 від 25 листопада 2016 року ТОВ Гелиус ТОВ передало новому кредитору ТОВ Треф Голд Груп право вимоги за договором купівлі-продажу №281116/Т від 28 листопада 2016 року на суму 1 049 479,96 грн.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено копії відповідних платіжних доручень.

Окрім того, між ПП ДЕН (покупець) та ТОВ Павлонія Футуре (продавець) укладено договір купівлі-продажу №07/12/16/Т від 07 грудня 2016 року на поставку товару у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору поставки №07/12/16/Т від 07 грудня 2016 року згідно з видатковими накладними продавець поставив позивачу протягом грудня 2016 року товари для прибирання.

ТОВ Павлонія Футуре виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 383 262,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 230 543,60 грн.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено копії платіжного доручення.

На підставі службової записки від 12 листопада 2014 року про необхідність забезпечення технічного огляду автомобільного транспорту, який належить позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та здійснення фінансування його ремонту за домовленістю між позивачем та ТОВ Трансбілдінг останнім виконано роботи з ремонту рульової рейки, про що складено акт надання послуг від 14 листопада 2014 року №129.

ТОВ Трансбілдінг виписало на адресу позивача видаткову накладну від 14 листопада 2014 року №16 на загальну суму 4 530,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 755,00 грн.

Оплата за надану послугу здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено копію платіжного доручення.

Колегія суддів звертає увагу, що ПП ДЕН має право на здійснення наступних видів діяльності: код КВЕД 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів (основний); код КВЕД 81.29 Інші види діяльності із прибирання; код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Позивачем наголошено та не спростовано відповідачем, що придбана продукція використовувалась ним виключно в межах здійснення власної господарської діяльності з прибирання промислових об`єктів в рамках укладених договорів №01/13 про надання послуг з прибирання від 01 січня 2013 року між позивачем (виконавець) та ПАТ Кременчуцька кондитерська фабрика Рошен на виконання робіт по комплексному прибиранню виробничих та невиробничих приміщень, зовнішньої території згідно додатку №1, №65/4 про надання послуг з прибирання від 25 квітня 2016 року з ПАТ Вінницька кондитерська фабрика , №15-07/2016 від 15 липня 2016 року з ТОВ Фора , №93 від 01 січня 2016 року з ПАТ Київська кондитерська фабрика Рошен . Умовами вказаних договорів передбачено, зокрема, що вартість робіт включає в себе витрати на проведення самих робіт, миючі засоби та матеріали, доставку та роботу обладнання, всі інші витрати, які виникають у виконавця у зв`язку з виконанням робіт.

На підтвердження зазначеного в матеріалах справи наявні копії вказаних договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акти списання з основного складу на рахунок 903 Собівартість реалізованих робіт, послуг .

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що сукупністю наданих первинних документів, позивачем підтверджено реальність здійснених господарських договорів, первинні документи містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам, встановлено зв`язок між придбаною продукцією та господарською діяльністю позивача, в той час відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

При цьому, в акті перевірки, відповідач посилається на наявність відкритих кримінальних проваджень, пояснень посадових осіб щодо непричетності до діяльності підприємств, невідповідність придбаного товару реалізованому, відсутності доказів транспортування товару.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що такі посилання не є доказами у розумінні КАС України. У цьому контексті, платник податків не може нести відповідальність за невиконання вимог податкового чи іншого законодавства своїми контрагентами, а тим більше контрагентами контрагентів, як на це посилається відповідач в касаційній скарзі та в акті перевірки.

Тим більше, платник податків не може нести фінансову відповідальність з тієї підстави, що в податкового органу відсутня можливість підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання від контрагентів постачальника, оскільки в такому випадку підставою юридичної відповідальності є припущення контролюючого органу про можливе порушення, що суперечить ст. 4, п. 86.1 ст. 86, ст. 109, 111, 112 Податкового кодексу України.

Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 14222189) висловив правову позицію, що із змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що зобов`язання із сплати податків, виконання інших вимог податкового законодавства є персоніфікованими.

Крім того, слід наголосити, що право платника податків на формування податкового кредиту, не може ставитися в залежність від виконання чи невиконання його контрагентами вимог законодавства. Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року в справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № К/9901/8654/18 відповідно до якої, податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, варто зазначити, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Обставини щодо відсутності спірного постачальника за місцезнаходженням, неможливості виконати ними спірні поставки в силу браку майна, основних фондів та трудових ресурсів, які є об`єктивно необхідними для досягнення результатів господарської діяльності тощо, є лише зовнішніми ознаками безтоварності господарської операції та самі по собі є недостатніми для висновку про недобросовісність податкової вигоди платника податків - покупця. Адже така недобросовісність виникає не в силу наявності ознак номінального суб`єкта господарювання у діяльності контрагента, а у разі впливу цих ознак на умови та/або економічні результати господарської операції та діяльність учасників господарського обороту. А тому необґрунтованість податкової вигоди характеризується відсутністю у господарської операції самостійної ділової мети, фіктивністю господарської операції, її обліком не у відповідності з дійсним економічним змістом, обізнаністю платника про невиконання його контрагентом податкових обов`язків тощо.

Також, варто наголосити, що відсутність товарно-транспортних накладних також не є безумовною підставою для відсутності права позивача на формування податкового кредиту. Ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування кредиту, за умови наявності інших первинних документів, які спростовують факт безтоварності господарських операцій.

Крім того, варто враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , відповідно до вимог якої, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо посилань контролюючого органу на наявність відкритих кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, протоколи допиту свідків, які заперечують своє відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності цих підприємтсв, варто зазначити наступне

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

З огляду на викладене, варто звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12. Так, при розгляді справи суд зазначив, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими посилання відповідача на анулювання свідоцтв платників ПДВ у ТОВ ЮБС Плюс , ТОВ Трансбілдінг та ТОВ Тредіал , з огляду на те, що в частині контрагентів ТОВ ЮБС Плюс та ТОВ Тредіал позивачем було зменшено позовні вимоги та надано докази на підтвердження часткової оплати за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями в зазначеній частині, в той час як анулювання свідоцтва платника ПДВ у ТОВ Трансбілдінг було здійснено 31.03.2017 року поряд з тим, що договір на виконання робіт був укладений із вказаним контрагентом у листопаді 2014 року (акт виконання робіт, видаткова накладна до вказаного договору були датовані 14.11.2014 року), а тому подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ через 3 роки не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.О.Беспалов

Я.Б.Глущенко

Повний текст виготовлено 28 січня 2020 року.