Справа № 314/5915/21
Провадження № 2/314/441/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2022 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі головуючий суддя Кононенко І.О., секретар судового засідання Билименко Т.В., за участю представника позивача та третьої особи ОСОБА_1 ,представника відповідача Гапанюк Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/5915/21 за позовом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Вільнянської міської ради (ЄДРПОУ 04526963, вул.Бочарова,4 м.Вільнянськ, Запорізька обл.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритм» (ЄДРПОУ 02970104, вул.Козацька,2 м.Вільнянськ, Запорізька обл., ) про визнання права власності на квартиру гуртожитку за набувальною давністю ,
встановив:
У грудні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначено , що рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 14.10.2010 року № 179 на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ТОВ «Ритм» від 04.10.2010 року № 10 жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 виключене із рахунку готелів ТОВ «Ритм» для приїжджих і переведено в гуртожиток. На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_2 14.10.2010 року виконавчим комітетом Вільнянської міської Ради виданий ордер на жилу площу в гуртожитку № 632/10 від 14.10.2010 року на право зайняття із сім`єю жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_1 .Відповідач листом від 13.10.2021 № 02-02-09/622 відмовляючи позивачу у приватизації даного жилого приміщення, вказав на те, що дане жиле приміщення не є комунальною власністю, а належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ритм», рекомендовано було звернутись до власника приміщення. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритм» у поясненні суду від 27.01.2022 № 268/82-49 щодо первісного позову у даній справі вказало, що жиле приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_1 не є його власністю та не перебуває на балансі товариства.
Починаючи з 14.10.2010 року позивач вважала що на підставі ордеру на жилу площу в гуртожитку № 632/10 від 14.10.2010 року, виданому виконавчим комітетом Вільнянської міської Ради, добросовісно заволоділа жилою площею в гуртожитку по АДРЕСА_1 , та відкрито, безперервно з 14.10.2010 по цей час володіла даним нерухомим майном, мешкала у даному житловому приміщенні разом з своєю сім`єю, утримувала дану квартиру у належному стані, сплачувала відповідні комунальні послуги, тому заявила суду вимогу про застосування до неї ст. 344 ЦК України та просила суд визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Третя особа надала аналогічні письмові пояснення , так Виконавчий комітет Вільнянської міської Ради 14.10.2010 року розглянувши матеріали засідання громадської комісії з житлових питань у міськвиконкомі, клопотання керівництва та проспілкового комітету Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм», рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 14.10.2010 року № 179 виключив жиле приміщення АДРЕСА_1 із рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм», перевів його в гуртожиток, надав даний гуртожиток інженеру-технологу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм» ОСОБА_2 та членам її сім`ї. Також третя особа зазначила , що Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.Позивач, маючи право відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» на приватизацію даного жилого приміщення, з метою реалізації свого права 21.09.2021 року звернулась до керівника органу приватизації - міського голови м. Вільнянськ Запорізької області із заявою про приватизацію зазначеного жилого приміщення. Відповідач листом від 13.10.2021 № 02-02-09/622 відмовив позивачу у приватизації даного жилого приміщення, вказавши на те, що дане жиле приміщення не є комунальною власністю, а належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ритм», рекомендовано звернутись до власника приміщення. Дане житлове приміщення не є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм» та не стоїть на балансі товариства. Згідно ч. 10, 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Згідно до змісту ч. З ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Виходячи з вищевикладеного Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритм» вважала відмову Вільнянської міської Ради у приватизації ОСОБА_2 даного жилого приміщення незаконною, а позов позивача законним і обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню. Представник третьої особи та позивача у судовому засіданні уточнений позов про визнання права власності за набувальною давністю підтримали , представник відповідача проти позову не заперечив, визнавши його, зазначивши, що на балансі ради спірний об`єкт власності не знаходиться , хто є балансоутримувачем майна йому не відомо.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 14.10.2010 року № 179 на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ТОВ «Ритм» від 04.10.2010 року № 10 жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 виключене із рахунку готелів ТОВ «Ритм» для приїжджих і переведено в гуртожиток. На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_2 14.10.2010 року виконавчим комітетом Вільнянської міської Ради виданий ордер на жилу площу в гуртожитку № 632/10 від 14.10.2010 року на право зайняття із сім`єю жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_1 . Відповідач листом від 13.10.2021 № 02-02-09/622 відмовляючи позивачу у приватизації даного жилого приміщення, вказав на те, що дане жиле приміщення не є комунальною власністю, а належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ритм», рекомендовано було звернутись до власника приміщення. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритм» у поясненні суду від 27.01.2022 № 268/82-49 щодо первісного позову у даній справі вказало, що жиле приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_1 не є його власністю та не перебуває на балансі товариства.Заперечив й знаходження на балансі комунальної громади об`єкта власності й відповідач.
Починаючи з 14.10.2010 позивач на підставі ордеру на жилу площу в гуртожитку № 632/10 від 14.10.2010 року, виданому виконавчим комітетом Вільнянської міської Ради, користується жилою площею в гуртожитку по АДРЕСА_1 , мешкає у даному житловому приміщенні разом з своєю сім`єю, утримує дану квартиру у належному стані, сплачує відповідні комунальні послуги.
Згідно технічного паспорту на квартиру на замовлення позивача виготовлено від 28 липня 2021 року , всього площа приміщення 24,26 кв.м, з них житлова 11,4, загалом складається: коридор , санвузол , кухня, кімната , балкон, дата побудови будинку відомостей у сторін немає.
За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який правочин , акт , що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.
Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Ураховуючи, що підставою заявлених позовних вимог про визнання права власності на кімнату була набувальна давність, а позивачка отримала кімнату у користування у зв`язку із перебуванням у трудових відносинах із підприємством, а саме інженера - технолога ТОВ Ритм, тобто знала про відсутність у неї підстав для набуття права власності, суд першої інстанції приходить до висновку, що вона не є добросовісним набувачем, підстав, з якими закон пов`язує визнання права власності в порядку ст.344 ЦК України.
При цьому, доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки позивач з часу вселення була обізнана, на якій підставі вона користується , при цьому безтитульність володіння на даний час суду не доведена належними доказами . Посилання на пояснення відповідача та третьої особи також на увагу не заслуговують, оскільки відсутність заперечень з боку підприємства та міської ради не можуть бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог про визнання права власності за набувальною давністю.
Крім того, для набуття права власності на житло, яке перебуває у комунальній власності існує певний порядок приватизації житла. У випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю певних органів, осіб, зокрема, державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, і ін., при дотриманні цього порядку набуття у власність житла, позивач вправі оспорювати такі, заявляти вимоги про надання йому права на приватизацію житла за певних умов, чи обирати інші способи захисту його прав, за наявності для цього відповідних підстав.
Також статті 2 та 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачають, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України). Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.Таким чином, вирішення питання щодо приватизації житлових приміщень відноситься до компетенції територіальної громади після передачі гуртожитку до комунальної власності.Сторони не заперечують, що вказаний гуртожиток не переданий до комунальної власності, також положення ст. 344 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач не володіла, а користувалися житловим приміщенням, а саме кімнатою гуртожитку, якому наданий відповідний статус, але будинок не прийнятий на баланс міською радою, наявність самого об`єкту права власності у вигляді квартири, яким позивачі відкрито заволоділи суду та його безтитульність суду не доведена .
Крім того відповідно до ч.1, ч.2 ст.64 Житлового Кодексу УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права. Органам місцевого самоврядування під час дії зазначеного мораторію зобов`язано вжити заходів до видачі власниками гуртожитків ордерів усім мешканцям гуртожитків, яких на визначених цим Законом правових підставах було вселено в гуртожиток і які фактично проживають у гуртожитку більше п`яти років, які не отримали ордери (або у яких ордери було вилучено) з незалежних від них причин.
З урахуванням неможливості застосування ст. 344 ЦК України , з підстав на яких наголошував позивач , в даному випадку у задоволенні позову необхідно відмовити, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Вільнянської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритм» про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Іван Олександрович Кононенко
20.06.2022
Суд | Вільнянський районний суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 19.06.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 104820861 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності |
Цивільне
Вільнянський районний суд Запорізької області
Кононенко І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні