Вирок

від 20.06.2022 по справі 188/465/22

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/465/22

Провадження № 1-кп/188/128/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка кримінальне провадження № 12022041530000036 від 18.02.2022р. відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець

с. Добринька Петропавлівського району Дніпропетровської області,

мешкає та зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , громадянин України, працює трактористом на

агрофірмі «Авангард», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

раніше не судимий,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, -

за участю прокурора: ОСОБА_4

за участю обвинуваченого: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 2 статті 54 Земельного кодексу України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вищевказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об`єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до частини 2 статті 13 «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-IV об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

В ході судового розгляду встановлено, що розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.04.2013 № Р-102-13 «Про визначення категорії земель історико-культурного призначення» визначено, що земельні ділянки, зайняті пам`ятками археології за межами населених пунктів, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення.

Крім того, відповідно до Переліку пам`яток археології по Петропавлівському району Дніпропетровської області за обліковим № 5617 включено 9 курганів, які розташовані в с. Добринька Осадченської сільської ради, 1,5 км на південний захід від центру села, на вододілі р. Самари; розташовані ланцюжком зі сході до заходу протягом 0,55 км, датовані ІІ тис. до н.е. місцевого значення, виявлений (відкритий) у 1982р. археологом ОСОБА_5 .

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 займається обробітком земельної ділянки з кадастровим номером №1223884000:01:004:0282, з цільовим призначенням «01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 4,408 га, розташованої на території Богинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (згідно державного акту на право власності на території Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області) та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 004822 від 26.08.2012 року.

Згідно плану меж земельної ділянки, який є невід`ємним додатком до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 004822 від 26.08.2012 року, на земельній ділянці з кадастровим номером № 1223884000:01:004:0282, обробітком якої займається ОСОБА_3 , знаходяться наступні об`єкти культурної спадщини нерухомі пам`ятки археології-кургани, а саме:

1. № 5617-1 разом з охоронною зоною, загальною площею 0,0050 га;

2. № 5617-2 разом з охоронною зоною, загальною площею 0,1780 га;

3. № 5617-3 разом з охоронною зоною, загальною площею 0,1496 га;

4. № 5617-4 разом з охоронною зоною, загальною площею 0, 0824 га.

В ході проведення судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 під підпис був ознайомлений Осадченською сільською радою Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області з тим, що в межах вищевказаної земельної ділянки знаходиться кургани № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , 5617-4, а також з тим, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Земельним кодексом України встановлено, що землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь - яка діяльність на них забороняється. ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання не руйнувати та не розорювати кургани, включаючи їх охоронну зону.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_3 в травні 2021 року в денний час доби (точної дати та часу в ході судового розгляду не встановлено), незважаючи на попередження з боку голови Осадченської сільської ради Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області, достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером №1223884000:01:004:0282, об`єктів археології 4 курганів, а саме: № 5617-1 з визначеною охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,0050 га, № 5617-2 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) 0,1780 га, № 5617-3 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,1496 га, № 5617-4 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,0824 га, а також про заборону ведення земельних робіт на території земельної ділянки в межах охоронних зон та насипів курганів - об`єктів культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, порушивши в процесі підготовки ґрунту до польових робіт, шляхом розорювання грунтового покриву земельних ділянок в межах курганів та їх охоронних зон, самовільно зайняв земельні ділянки історико-культурного призначення загальною площею 0,415 га державної форми власності.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 , на підставі усної домовленості зі своєю рідною сестрою ОСОБА_6 , займається обробітком земельної ділянки з кадастровим номером №1223884000:01:004:0284, з цільовим призначенням «01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 4,5135 га, розташованої за межами населеного пункту на території Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (згідно державного акту на право власності на території Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області) та належить на праві приватної власності ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 019851 від 10.10.2012 року.

Згідно плану меж земельної ділянки, який є невід`ємним додатком до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 019851 від 10.10.2012 року, на земельній ділянці з кадастровим номером № 1223884000:01:004:0284, обробітком якої займається ОСОБА_3 , знаходяться наступні об`єкти культурної спадщини нерухомі пам`ятки археології-кургани, а саме:

1. № 5617-5 разом з охоронною зоною, загальною площею 0,3785 га;

2. № 5617-6 разом з охоронною зоною, загальною площею 0,0250 га;

Крім того, відповідно до технічної документації «По визначенню меж території пам`яток археології на землях Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області» на даній земельній ділянці з кадастровим номером № 1223884000:01:004:0284, обробітком якої займається ОСОБА_3 , знаходиться об`єкти культурної спадщини нерухомі пам`ятки археології-кургани: 1). № 5617-5 разом з охоронною зоною, загальною площею 0,3785 га, 2). № 5617-6 разом з охоронною зоною, загальною площею 0,0250 га.

В ході проведення судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 Осадченською сільською радою Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області було повідомлено, що в межах вищевказаної земельної ділянки, яку ОСОБА_3 обробляє, знаходяться кургани № 5617-5, НОМЕР_5 , а також з тим, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Земельним кодексом України встановлено, що землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь - яка діяльність на них забороняється. ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання не руйнувати та не розорювати кургани, включаючи їх охоронну зону.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_3 в травні 2021 року в денний час доби (точної дати та часу в ході судового розгляду не встановлено), незважаючи на попередження з боку голови Осадченської сільської ради Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області, достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером №1223884000:01:004:0284, об`єктів археології курганів, а саме: № 5617-5 разом з охоронною зоною, загальною площею 0,3785 га, № 5617-6 разом з охоронною зоною, загальною площею 0,0250 га, а також про заборону ведення земельних робіт на території земельної ділянки в межах охоронних зон та насипу кургану - об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, порушивши в процесі підготовки ґрунту до весняно-польових робіт, шляхом розорювання грунтового покриву земельних ділянок в межах курганів та їх охоронних зон, самовільно зайняв земельні ділянки історико-культурного призначення загальною площею 0,4035 га державної форми власності.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся і зазначив, що він повністю відшкодував матеріальну шкоду.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути кримінальне провадження за його відсутності, жодних претензій до обвинуваченого не має, шкода відшкодована.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в скоєнні ним кримінальних правопорушень в судовому засіданні доказана повністю.

Суд, враховуючи думку прокурора, бажання обвинуваченого, керуючись ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Докази у відповідності до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

У відповідності зі ст. 18 Кримінального кодексу України обвинувачений - фізична особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні доказана повністю зібраними доказами в сукупності, факт скоєння ним кримінальних правопорушень є повністю доведеним та таким, що не підлягає сумніву.

Суд вважає юридичну кваліфікацію скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення вірною за ч. 2 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він раніше не судимий, довідками Петропавлівської центральної районної лікарні підтверджується, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, шкода відшкодована повністю, претензій матеріального характеру потерпілий до обвинуваченого не має, щиро розкаявся у скоєному.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України є такою, що пом`якшує покарання, є щире каяття та повне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, є такими, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази та судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Захід забезпечення кримінального провадження не обирався.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, призначивши покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язків не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази та судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Захід забезпечення кримінального провадження не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку, звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя ОСОБА_1