Рішення

від 07.06.2022 по справі 903/26/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 червня 2022 року Справа № 903/26/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Хомич О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/26/22

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації

третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

1) Державного підприємства Поліське лісове господарство, с. Череваха, Камінь-Каширський район

2) Державного підприємства Колківське лісове господарство, смт. Колки

до Маневицької селищної ради, смт. Маневичі, Камінь-Каширського району, Волинської області

про витребування земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: Данилюк Т.М. (діє в порядку самопредставництва),

від третьої особи-1: Войціховський А. В., адвокат, ордер серія АС № 1035708 від 16.02.2022,

від третьої особи-2: Войціховський А. В., адвокат, ордер серія АС № 1035707 від 16.02.2022,

від відповідача: Швець О.М. (діє в порядку самопредставництва)

В судовому засіданні взяв участь Скучинський Л.Є. - заступник начальника відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №065738 від 03.11.2021),

в с т а н о в и в:

05.01.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №15-2394 вих-21 від 29.12.2021 заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, в якій заступник керівника Волинської обласної прокуратури просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 0723685300:02:002:0133, площею 2,8408 га.

Ухвалою суду від 10.01.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.02.2022; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 31.01.2022 року.

27.01.2022 від відповідача надійшов відзив №278/20/2-22 від 25.01.2022 на позовну заяву, в якому відповідач просить залишити без розгляду позов керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації як такий, що поданий особою, яка не має повноважень на ведення справи; відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві відповідач посилається на те, що в цій справі інтереси держави не порушуються, а справа стосується лише ДП Поліське лісове господарство, фактично прокурор представляє інтереси не держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, а конкретної державної компанії - ДП Поліське лісове господарство, що суперечить чинному законодавству.

Твердження позивача щодо незаконності розпорядження від 18.12.2013 №495 Маневицької районної державної адміністрації, наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 №16-ОТГ, рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 №5/31 відповідач вважає помилковим. Зазначає, що вказані нормативні акти не скасовувались, не змінювались, предметом спору в судах не були. Також відповідач вважає, що позивач вийшов за межі своєї компетенції, визначеною Конституцією України, і перебрав на себе повноваження, які Конституція України поклала на суди.

31.01.2022 Волинська обласна прокуратура подала клопотання №15-128 вих-22 від 28.01.2021, в якому просить залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ДП Поліське лісове господарство ДП Колківське лісове господарство.

На обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, оскільки входить у межі Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Поліське лісове господарство, який схвалений за результатами Базового лісовпорядкування, проведеного Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект у 2013 році та передана ДП Поліське лісове господарство згідно з розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 Про надання лісів у постійне користування, що в свою чергу передбачає ведення лісового господарства на ній ДП Поліське лісове господарство та охорону і захист вказаних лісових масивів ДП Колківське лісове господарство у зв`язку із процедурою реорганізації ДП Поліське лісове господарство шляхом його приєднання до ДП Колківське лісове господарство.

Ухвалою суду від 02.02.2022 залучено до участі у розгляді справи третіми особами на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство Поліське лісове господарство (44624, Камінь-Каширський район, с. Череваха) та Державне підприємство Колківське лісове господарство (44661, Волинська область, Луцький район, смт. Колки, вул. Центральна; зобов`язано прокурора надіслати третім особам на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, копію позовної заяви з додатками; докази надіслання подати суду; відкладено підготовче засідання на "16" лютого 2022 на 10:00 год.; встановлено третім особам на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Державному підприємству Поліське лісове господарство та Державному підприємству Колківське лісове господарство строк до 14.02.2022 року для подачі письмових пояснень на заявлений позов.

04.02.2022 на адресу суду від Волинської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 15-172вих-22 від 03.02.2022 з доказами на підтвердження надіслання відзиву сторонам по справі.

10.02.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив з доказами направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи.

14.02.2022 на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2022, на адресу суду від Волинської обласної прокуратури надійшов лист № 15-262вих-22 від 11.02.2022, до якого приєднано докази надіслання копії позовної заяви з додатками третім особам на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

14.02.2022 третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Поліське лісове господарство засобами поштового зв`язку надіслала на адресу суду пояснення № 1-08/11-22 від 10.02.2022 щодо заявленого позову з доказами його надіслання іншим учасникам справи, в якому вказує, що спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Маневицькій селищній раді, а тому вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

14.02.2022 третя особа на стороні позивача, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Колківське лісове господарство засобами поштового зв`язку надіслала на адресу суду пояснення № 07-01/84-21 від 10.02.2022 щодо заявленого позову з доказами його надіслання іншим учасникам справи, в якому вказує, що спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Маневицькій селищній раді, а тому вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

14.02.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копію розпорядження Волинської облдержадміністрації Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 04.07.2018 № 399.

На підставі ч.ч. 2, 9 8 ст. 80 ГПК України суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача та не прийняв до розгляду доказ: копію розпорядження Волинської облдержадміністрації Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 04.07.2018 № 399.

16.02.2022 від Волинської обласної прокуратури надійшло клопотання № 15-294вих-22 від 16.02.2022 про приєднання до матеріалів справи доказів, в якому прокурор просить визнати поважними причини пропуску строку для подання до суду копії розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 Про надання лісів у постійне користування з усіма додатками.

На обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що Волинська обласна прокуратура листом від 30.11.2022 № 15-2187вих-21 зверталась до Волинської обласної державної адміністрації з проханням надати належним чином завірені копії розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 Про надання лісів у постійне користування. Листом від 17.12.2021 № 9836/54/2-21 Волинська обласна державна адміністрація інформувала обласну прокуратуру про надання таких документів, однак до розпорядження помилково не було додано додатків до вказаного розпорядження, які є його невід`ємною частиною. У зв`язку з цим ці додатки прокурор не додав до позовної заяви. Прокурор зазначає, що вказане розпорядження розміщене на офіційному сайті Волинської обласної державної адміністрації у розділі Публічна інформація та підрозділі Розпорядження з усіма додатками. Для забезпечення повноти дослідження обставин, які мають значення для справи, просить приєднати вказаний доказ до матеріалів справи.

Враховуючи обставини, наведені прокурором на обґрунтування клопотання, зважаючи на те, що на запит прокуратури, який був надісланий ще до звернення з позовом до суду, не було надано копії розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 Про надання лісів у постійне користування з усіма додатками, на підставі ст.119 ГПК України визнано поважними причини пропущення строку на подачу доказу, поновлено його та приєднано доказ до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.02.2022 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду було відмовлено, відкладено підготовче засідання на 02.03.2022 на 11:30 год.

17.02.2022 третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Колківське лісове господарство засобами електронного зв`язку надіслала на адресу суду пояснення б/н від 16.02.2022 щодо заявленого позову.

18.02.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про поновлення строку подання доказу суду та про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копію розпорядження Волинської облдержадміністрації Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 04.07.2018 № 399, посилаючись на неможливість його приєднання до позовної заяви у зв`язку із встановленням карантину та відсутністю на робочих місцях працівників, які здійснюють видачу та засвідчення копії.

В судовому засіданні 02.03.2022 представник позивача та прокурор заявили клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 02.03.2022 визнано поважними причини пропущення Волинською обласною державною адміністрацію строку на подачу доказу: копії розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №399 від 04.07.2018 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, поновлено цей строк та приєднано цей доказ до матеріалів справи; строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 11.04.2022 включно; відкладено підготовче засідання на 31 березня 2022 р. на 11:00 год.

24.03.2022 від Волинської обласної прокуратури надійшло клопотання №15-376 вих.22 від 21.03.2022 про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 11350 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2022 задоволено клопотання Першого заступника прокурора Волинської обласної прокуратури №15-376 вих.22 від 21.03.2022 про повернення надміру сплаченого судового збору; постановлено Казначейству України повернути Волинській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 11350 грн. надміру сплаченого судового збору.

30.03.2022 третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Поліське лісове господарство засобами електронного зв`язку надіслала на адресу суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі представника третьої особи з повідомленням про відсутність заперечень щодо закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

30.03.2022 також третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Колківське лісове господарство засобами електронного зв`язку надіслала на адресу суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі представника третьої особи з повідомленням про відсутність заперечень щодо закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

В судове засідання 31.03.2022 з`явився представник третіх осіб-1,2 та прокурор, які надали усні пояснення, а також висловили думку щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 31.03.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.05.2022.

Враховуючи фактичні обставини, які склалися станом на час розгляду справи, зумовлені введенням воєнного стану в Україні, виникла необхідність вийти за межі строку призначення справи до розгляду по суті, встановленого ст. 195 ГПК України.

04.05.2022 в судовому засіданні було оголошено перерву до 25.05.2022.

23.05.2022 відповідач подав до суду клопотання про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою, в якій просить призначити у справі судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити Волинському відділенню Львівського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи пропонує поставити питання: до яких земель сільськогосподарських чи лісів та інших лісовкритих площ відносились землі, на яких сформовано земельну ділянку, кадастровий номер в період 200 2013 років ? Чи змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 0723685300:02:002:0133, відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування ? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності? Чи відповідає фактичне землекористування правовстановлюючим документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно правовим актам ?

На обгрунтування клопотання відповідач посилається на те, що не погоджується з твердженнями позивача про порушення відповідачем норм земельного законодавства, вважає його необгрунтованим і таким, що потребує додаткового дослідження. Вважає, що для з`ясування обставин щодо належності спірної земельної ділянки необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право. Вважає, що саме експертизою із наявних і поданих суду доказів можна встановити належність земельної ділянки, кадастровий номер 0723685300:02:002:0133, до тієї чи іншої категорії земель, і, як наслідок, легітимність її використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Підготовче провадження у справі тривало з 10.01.2022 до 31.03.2022, тобто більше 2-ох місяців, під час якого - 27.01.2022 відповідач подав відзив на позов.

Клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою відповідач подав 23.05.2022, тобто на стадії розгляду справи по суті.

Клопотання розглядалось 25.05.2022, тобто в другому судовому засіданні з розгляду справи по суті.

На обгрунтування неможливості звернення з клопотанням на стадії підготовчого провадження відповідач посилається на введення на території України воєнного стану; обмеження діяльності експертних установ; надання лише з 07.05.2022 доступу до Державного земельного кадастру.

Наведені відповідачем причини не можна визнати поважними, які об`єктивно перешкоджали відповідачу звернутися з клопотанням на стадії підготовчого провадження, оскільки воєнний стан на території України було введено з 24.02.2022, а провадження у справі відкрито ще 10.01.2022. 27.01.2022 відповідач подав відзив на позов, який не містив клопотання про призначення експертизи, а містив клопотання про залишення позову без розгляду та прохання відмовити у задоволенні позову. Після цього суд ухвалами від 02.02.2022, від 16.02.2022, тобто ще до введення воєнного стану, відкладав підготовчі засідання. Наведені обставини свідчать про те. що у відповідача була можливість впродовж січня 2022 року до 24.02.2022 на стадії підготовчого провадження звернутися до суду з клопотанням, якою він не скористався.

Ті обставини, на які посилається відповідач, а саме: обмеження діяльності експертних установ; загроза для експертів через ракетні обстріли, могли бути перешкодою для проведення експертизи, а не перешкодою для звернення з клопотанням.

Відповідно до ст.207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За таких обставин суд на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України залишає клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою без розгляду.

25.05.2022 в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.06.2022.

Вимога заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Державного підприємства Поліське лісове господарство, Державного підприємства Колківське лісове господарство про витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельної ділянки, кадастровий номер 0723685300:02:002:0133, площею 2,8408 га підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 9 вказаного Кодексу у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Фактичні обставини справи.

Розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно з додатком.

Пунктом 22 додатку до переліку сільських та селищних рад, на території яких затверджуються технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення віднесено Оконську сільську раду, яка згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» входить до складу територіальної громади Маневицької селищної ради та зазначено загальну площу земель 107,9813 га.

Серед вказаних земельних ділянок на території Оконської сільської ради за межами населених пунктів проведено інвентаризацію земельної ділянки площею 2,8408 га з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133 зареєстрована у земельному кадастрі 11.12.2013 із зазначенням її цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» передбачено реорганізацію Маневицької районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Камінь-Каширської районної державної адміністрації.

У відповідності до п. 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 15.01.2021 № 6 утворено комісію з реорганізації Маневицької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області.

За таких обставин, Камінь-Каширська районна державна адміністрація з моменту утворення комісії з реорганізації вважається правонаступником прав та обов`язків Маневицької районної державної адміністрації.

На час звернення прокурора з позовом до суду згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Камінь-Каширська районна державна адміністрація не ліквідована та не перебуває у стані припинення, водночас Маневицька районна державна адміністрація перебуває в стані припинення, проте не ліквідована.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Маневицькій територіальній громаді Маневицького району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3281,4735 га, які розташовані за межами населених пунктів Маневицької селищної ради, Маневицького району (нині - Камінь- Каширського) згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

Відповідно до п. 151 додатку до акту приймання-передачі земельну ділянку площею 2,8408 га з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133 передано у комунальну власність Маневицької селищної ради.

Рішенням Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» прийнято вказану земельну ділянку у комунальну власність зазначеної територіальної громади (п. 151 акту приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком до вказаного рішення органу місцевого самоврядування).

На підставі вказаних розпорядчих актів органів влади державним реєстратором Маневицької селищної ради Ковердюк Г.Ф. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56973724 від 09.03.2021, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133 із зазначенням форми власності - комунальна, власник - Маневицька селищна рада.

Разом з цим, згідно з Планом лісонасаджень Куклинського лісництва державного підприємства «Поліське лісове господарство», який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Поліське лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133, належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась, що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 24.06.2021 № 17/8103-4-21/9.1.2.

Базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект. ДП «Поліське ЛГ» земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування, була передана згідно з розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування», що підтверджується також листом ДП «Поліське лісове господарство» від 10.11.2021 № 1-02/532-21.

Як вбачається зі змісту листів ДП «Поліське лісове господарство» від 05.04.2021 № 1-08/105-21, Міністерства юстиції України від 24.06.2021 № 17/8103-4- 21/9.1.2, земельна ділянка з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133, площею 2,8408 га розташована у межах державного лісового фонду ДП «Поліське лісове господарство» (квартал 3 виділ 17, 56) Куклинського лісництва.

Інформація про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133 на земельні ділянки державного лісового фонду ДП «Поліське лісове господарство» підтверджується також листом ВО «Укрдержліспроект» від 06.04.2021 № 162.

Окрім цього, згідно з актом обстеження земель лісогосподарського призначення ДП «Поліське лісове господарство» на земельній ділянці з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133 ростуть дерева віком 53 роки та наявна біополяна (додаток до листа ДП «Поліське лісове господарство»). Відведена земельна ділянка розташована в лісовому масиві та становить єдину екосистему.

Використання земельної ділянки лісовими господарствами підтверджена планом лісонасаджень, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП Поліське лісове господарство Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, перспективним планом ведення лісового господарства Маневицького міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства Волинської області, протоколом координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування в державних лісогосподарських підприємствах Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Таким чином, зі змісту зазначених розпоряджень та наказу органів державної влади вбачається, що дії Маневицької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області були спрямовані на вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Зі змісту ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З огляду на наведені норми законодавства, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Маневицькій селищній раді.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 01.06.2021 №17727/0/2-21 вбачається, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133, що фактично перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Поліське лісове господарство», стало відомо із запиту Волинської обласної прокуратури від 24.05.2021 № 15-1116 вих-21.

Питання вилучення земель лісогосподарського призначення та зміни їх цільового призначення регулювалось ст.ст. 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) та була виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Документи, на підставі яких головою Маневицької районної державної адміністрації видавались спірні розпорядження, не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України. Такі ж документи відсутні при прийнятті наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та рішення Маневицькою селищною радою щодо передачі зазначеної земельної ділянки з державної власності у комунальну.

Крім цього, враховуючи приписи ст. 17, ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Прийняття розпорядження Маневицькою районною державною адміністрацією від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» в частині затвердження документації щодо спірної земельної ділянки в подальшому зумовило її незаконну передачу до земель комунальної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення».

Рішення уповноваженим органом держави на підставі ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент їх прийняття) не приймались.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, розпорядження голови Маневицької районної державної адміністрації, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та рішення Маневицької селищної ради прийняті з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент їх прийняття), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не могли передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Маневицька районна державна адміністрація змінила цільове призначення та вилучила землі лісогосподарського призначення за відсутності повноважень, визначених чинним законодавством, а в подальшому спірну земельну ділянку передано Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області до земель комунальної власності.

Таким чином, розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» в частині затвердження документації щодо спірної земельної ділянки, наказ Головного управління | Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення», якими вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимог чинного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те що власник, дотримуючись вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не е ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133 зареєстрована у земельному кадастрі 11.12.2013 із зазначенням її цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Оскільки у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства невірно зазначено категорію землі та її цільове призначення, що також стало однією з підстав для подальшої її передачі до земель комунальної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, витребувавши зазначену земельну ділянку на користь її власника - Волинської обласної державної адміністрації.

На час звернення заступника керівника Волинської обласної прокуратури з позовом до суду згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 2,8408 га з кадастровим номером 0723685300:02:002:0133 зареєстрована на праві власності за Маневицькою селищною радою.

Державна реєстрація земельної ділянки проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.03.2021, індексний номер 56973724 із зазначенням форми власності: комунальна. На час реєстрації земельної ділянки її цільове призначення визначено - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Власником земельної ділянки вказано територіальну громаду в особі Маневицької селищної ради.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Обгрунтування вимоги про витребування земельної ділянки як належний спосіб захисту.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс-18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації ( buchbesitz (нім. - книжкове володіння) постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Права володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна (ч.1 ст. 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

У цій справі незаконні розпорядження та накази органів державної влади, а також державна реєстрація земельної ділянки у відповідних реєстрах, фактично стали інструментом, які обумовили формальне набуття Маневицькою селищною радою права власності на спірну земельну ділянку. При цьому, їх визнання незаконними та скасування, як окремих позовних вимог, не є належним способом захисту.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою в індикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 4) та інших.

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини, які склалися у цій справі, є належним способом захисту та підлягає до задоволення вимога прокурора про витребування на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельної ділянки площею 2,8408 га, кадастровий номер 0723685300:02:002:0133.

У відзиві на позов відповідач позову про витребування земельної ділянки не визнає, просить у задоволенні позову відмовити.

Посилання відповідача на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 803/1622/16, якою скасовано розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 №232 «Про надання лісів у постійне користування», додатково підтверджує, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 803/1622/16 було скасовано розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування», яким ДП «Поліське лісове господарство» надано у постійне користування для ведення лісового господарства ліси, що перебувають у державній власності, державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та надано останньому дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду.

Вказана постанова залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

У зазначеній справі суди посилаються на рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» та розпорядження голови Волинської облдержадміністрації від 27.03.2009 № 100, обгрунтовуючи здійснення права постійного користування землями лісового фонду дочірнім підприємством КП «Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Волиньоблагроліс» та міжгосподарським лісогосподарським підприємством Маневицьке МСЛП, а в подальшому його правонаступником - ДП КСЛАП «Маневичіліс».

Як зазначила колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 12.10.2017, надаючи правову оцінку оскаржуваним актам, оскаржуване розпорядження Волинської ОДА №232 від 31.05.2011 року стосується надання у постійне користування державним підприємствам лісів для ведення лісового господарства та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою шляхом їх вилучення з користування комунальних підприємств без визначення підстав для цього. При цьому надання у користування, як було встановлено судами, відбулось саме за рахунок лісів, що перебували у користуванні комунальних підприємств.

У зв`язку із скасуванням розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 №232 розпорядженням Волинської облдержадміністрації від 04.07.2018 № 399 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл державному підприємству «Поліське лісове господарство» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення орієнтовною площею 10077,3536 га, розташованих на території Маневицького району для оформлення права постійного користування для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг.

Вказане розпорядження є чинним, в судовому порядку не оскаржувалося та не скасовувалося.

З урахуванням викладеного спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП Поліське лісове гсоподарство за матеріалами базового лісовпорядкування, проведеного Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році.

З твердженнями відповідача про те, що розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 19.01.2011 №14 передано лише право постійного користування лісами (лісовими ділянками), а не земельними ділянками не можна погодитись.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Частиною 4 статті 18 Лісового кодексу України визначено, що довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що право постійного та тимчасового користування лісами відрізняються саме наявністю прав на земельну ділянку. Якщо право постійного користування лісами нерозривно пов`язане з правом постійного користування земельною ділянкою, то право довгострокового тимчасового користування лісами не передбачає наявність будь-яких прав на землю та надається без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Таким чином, відповідач помилково стверджує про те, що у постійне користування передавалась лише лісова ділянка без землі.

Твердження відповідача про те, що наказ Головного управління Держземагенства у Волинській області від 19.11.2013 358 «Про надання дозволу ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності», розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 22.08.2013 №334 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності», висновок відділу Держземагенства у Маневицькому районі Волинської області від 18.12.2013 №1661/3.18 та технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Оконської сільської ради Маневицького району Волинської області, є чинними та не скасованими, а тому спірна земельна ділянка правомірно перебуває у комунальній власності Маневицької селищної ради, є безпідставними.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14- 125цс20, пункт 74) та інших. Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94)).

Таким чином, оскільки прокурор у цій справі подав позов саме про витребування спірної земельної ділянки у державну власність, оскарження рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, на підставі яких вказана земельна ділянка вибула із державної власності, не є ефективним способом захисту права власника.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України на відповідача слід покласти судові витрати у справі, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2270 грн.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 0723685300:02:002:0133, площею 2,8408 га.

3. Стягнути з Маневицької селищної ради (44600, Волинська обл., Камінь-Каширський район, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 19, код ЄДРПОУ 04333193) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2270 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.06.2022.

Суддя І. О. Якушева