Рішення

від 16.06.2022 по справі 910/21631/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2022Справа № 910/21631/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендбар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастайм»

про стягнення 24 818,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брендбар» (надалі - ТОВ «Брендбар») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастайм» (надалі - ТОВ «Пастайм») про стягнення 24 818,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу №ББ-2019-018 від 01.03.2019, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 438,96 грн., штрафу у розмірі 771,95 грн. та пені у розмірі 8 607,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Пастайм» поштовим відправлення за №0105491836179, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 04.01.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.03.2019 між ТОВ «Брендбар» (продавець) та ТОВ «Пастайм» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №ББ-2019-018 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність покупцю товар згідно накладних у відповідності до його замовлень, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що товар передається покупцю частинами-партіями. Купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно із замовленням покупця. Замовлення передається продавцю в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, усно, тощо). Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін.

Згідно з п. 2.5 Договору перехід права власності до покупця визначається моментом підписання покупцем або його представником накладної про одержання товару від продавця.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів від дати одержання товару.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 15 438,96 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0001118 від 29.03.2019, №РН-0001009 від 21.03.2019, №РН-0000820 від 07.03.2019 та №РН-0000916 від 15.03.2019, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати за отриманий на підставі Договору товар, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 15 438,96 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №РН-0001118 від 29.03.2019, №РН-0001009 від 21.03.2019, №РН-0000820 від 07.03.2019 та №РН-0000916 від 15.03.2019) підтверджується передача позивачем та прийняття відповідачем товару на підставі Договору на суму 15 438,96 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору у відповідача наявна заборгованість з оплати отриманого на підставі Договору товару у розмірі 15 438,96 грн., а строк виконання такого зобов`язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 15 438,96 грн., за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Брендбар» про стягнення з ТОВ «Пастайм» заборгованості у розмірі 15 438,96 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 771,95 грн. та пені у розмірі 8 607,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за 991 день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідно до п. 5.1 Договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що нараховується до моменту повного погашення заборгованості.

Згідно з п. 5.2 Договору у випадку затримки покупцем оплати товару на термін вище 30-ти календарних днів від терміну, встановленого діючим договором, покупець зобов`язується додатково до суми боргу та пені сплатити продавцю штраф в розмірі 5% від суми боргу.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення вказаних пунктів Договору не суперечать нормам чинного законодавства, так як їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення сплати заборгованості, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання зобов`язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Разом з тим, суд відзначає, що розрахунок позивача не містить періодів нарахування пені, в той же час, в позові зазначено, що нарахування здійснювалось виходячи із 991 дня прострочення, у зв`язку з чим судом здійснено розрахунок виходячи саме із зазначеної позивачем кількості днів прострочення до дня підписання позовної заяви (06.12.2021) наступним чином.

Поставлений за видатковою накладною №РН-0000820 від 07.03.2019 на суму 2 977,56 грн. товар мав бути оплачений відповідачем не пізніше 21.03.2019, тобто періодом розрахунку за який підлягає сплата пені є з 22.03.2019 по 06.12.2021, і в такому випадку сума пені складає 1 659,70 грн.

Поставлений за видатковою накладною №РН-0000916 від 15.03.2019 на суму 3 768,18 грн. товар мав бути оплачений відповідачем не пізніше 29.03.2019, період розрахунку - з 30.03.2019 по 06.12.2021, сума пені - 2 070,66 грн.

Поставлений за видатковою накладною №РН-0001009 від 21.03.2019 на суму 4 173,96 грн. товар мав бути оплачений відповідачем не пізніше 04.04.2019, період розрахунку - з 05.04.2019 по 06.12.2021, сума пені - 2 252,63 грн.

Поставлений за видатковою накладною №РН-0001118 від 29.03.2019 на суму 4 549,26 грн. товар мав бути оплачений відповідачем не пізніше 12.04.2019, період розрахунку - з 12.04.2019 по 06.12.2021, сума пені - 2 441,54 грн.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 8 424,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 22.03.2019 по 06.12.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про те, що він вірний та арифметично правильний, у зв`язку з чим вважає за можливе стягнути з відповідача штраф у розмірі 771,95 грн. за затримку оплати товару на термін більше 30-ти календарних днів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Пастайм» на користь ТОВ «Брендбар» заборгованості у розмірі 15 438,96 грн., пені у розмірі 8 424,53 грн. та штрафу у розмірі 771,95 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 183,40 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендбар» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастайм» (04114, м. Київ, вул. Макіївська, будинок 10, приміщення 7; ідентифікаційний код 39310886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендбар» (03036, м. Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 90, офіс 206; ідентифікаційний код 43152106) заборгованість у розмірі 15 438 (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 96 коп., пеню у розмір 8 424 (вісім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 53 коп., штраф у розмірі 771 (сімсот сімдесят одна) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 2 253 (дві тисячі двісті п`ятдесят три) грн. 23 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий