ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" червня 2022 р. Справа № 911/170/22
Суддя Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали позовної заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Україна", 10029, Житомирська область, місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 57
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМС", 09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 135А
про зобов`язання вчинити дії
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дозор Україна" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМС" з вимогами про зобов`язання повернути майно - 9 трекерів ВІ 810 TREK rev. CONNECT, загальною вартістю 25 578,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором підряду № 02/2018 від 01.06.2018 в частині повернення обладнання у разі розірвання договору.
Відповідно до пункту 2 частини першої та частини третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього кодексу малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Частина перша статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлює імперативну норму, за якою у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Частини друга та третя статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначають іншу категорію справ, які за певних умов можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. В такому випадку необхідним є клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Такий висновок випливає з частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України: частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою повідомлено відповідача, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини п`ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Копія ухвали суду від 10.02.2022 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0103281125331) на адресу його місцезнаходження, а саме: 09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 135А, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте таке відправлення повернулося до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
В силу пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Беручи до уваги вищевказане суд зауважує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі № 921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).
В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області по даній справі.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх позицій по справі, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
01 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дозор Україна" (далі Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КМС" (далі Підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № 02/2018, відповідно до умов якого за дорученням Замовника, Підрядник зобов`язався на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити її (пункт 1.1).
Згідно з пунктом 2.1 Договору Підрядник зобов`язався виконати монтаж та технічне обслуговування GPS обладнання встановлене на транспортних засобах на території м. Біла Церква.
Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що Замовник на термін дії Договору надає Підряднику обладнання для забезпечення резервного фонду на випадок необхідної заміни на транспортних засобах, згідно акту приймання-передачі.
Також пунктом 4.1 Договору обумовлено, що ризик випадкової втрати або псування обладнання Замовника з моменту передачі несе Підрядник.
Договором визначені обов`язки Підрядника, відповідно до яких останній, зокрема, зобов`язаний вживати всіх заходів щодо збереження майна переданого йому Замовником та матеріально відповідати за втрату або пошкодження цього майна (пункт 8.1.4); у разі розірвання договору, повернути Замовнику обладнання, згідно акта приймання-передачі в задовільному технічному та фізичному стані на протязі 5 календарних днів з моменту розірвання Договору (пункт 8.1.7).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (пункт 10.1 Договору).
Пунктом 10.2 Договору визначено, що Договір може бути достроково розірвано з попередженням іншої сторони за 5 календарних днів до такого розірвання.
Пунктом 10.3 Договору передбачено, що договір може бути пролонгований на наступний рік, якщо жодна зі сторін за 10 календарних днів до кінця строку його дії не повідомить іншу сторону про його розірвання.
Судом встановлено, що на виконання умов договору між сторонами 01.06.2018 було підписано акти № 1 та № 2 приймання-передачі на відповідальне зберігання обладнання до договору підряду № 02/2018 від 01.06.2018, відповідно до яких Підрядник (відповідач) прийняв, а Замовник (позивач) передав в кількості та по заставній вартості наступне майно:
-трекер ВІ 810 TREK rev. CONNECT у кількості 5 шт.; ціна- 2842,00 грн; загальна сума 14 210,00 грн (акт № 1 від 01.06.2018);
-трекер ВІ 810 TREK rev. CONNECT у кількості 4 шт.; ціна 2842,00 грн; загальна сума 11 368,00 грн (акт № 2 від 01.06.2018).
Позивач зазначає, що у зв`язку з неповерненням відповідачем зазначеного обладнання, ТОВ "Дозор Україна" 03.09.2021 звернулося до відповідача з претензією № 86, у якій було зазначено про розірвання Договору підряду № 02/2018 від 01.06.2018 з дати, яка становитиме 5 календарних днів від дня отримання відповідачем даної претензії та вимога про повернення обладнання у строк до 10 календарних днів з дня отримання претензії.
Враховуючи те, що відповідач означених вимог позивача у встановлений строк в добровільному порядку не виконав Товариство з обмеженою відповідальністю "Дозор Україна" звернулося до суду з даним позовом.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За умовами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із частиною першою статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень статті 840 Цивільного кодексу України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.
Як було зазначено вище, у пунктах 4.2 та 8.1.7 Договору його сторони погодили, що Замовник на термін дії Договору надає Підряднику обладнання для забезпечення резервного фонду на випадок необхідної заміни на транспортних засобах, згідно акту приймання-передачі, а в подальшому Підрядник зобов`язаний повернути Замовнику обладнання, згідно акта приймання-передачі в задовільному технічному та фізичному стані на протязі 5 календарних днів з моменту розірвання Договору.
У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу у добровільному порядку обумовленого договором та актами приймання-передачі на відповідальне зберігання обладнання.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача не спростував, доказів повернення на користь позивача майна (трекерів) отриманих на відповідальне зберігання чи використання цього майна за призначенням не надав.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією, відповідно до якої зазначив вважати Договір підряду № 02/2018 від 01.06.2018 розірваним з дати, яка становитиме 5 календарних днів від дня отримання відповідачем даної претензії та вимагав повернути обладнання у строк до 10 календарних днів з дня отримання претензії. Претензія була надіслана засобами поштового зв`язку Укрпошти 08.09.2021 на адресу місцезнаходження відповідача, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, таке поштове відправлення поштовим відділенням було повернуто у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, дата повернення 21.09.2021.
За приписами частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Позивач скористався правом, передбаченим пунктом 10.2 Договору, щодо розірвання договору в односторонньому порядку.
Пунктом 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Відтак, днем пред`явлення претензії є дата оформлення АТ "Укрпошта" повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення.
З огляду на те, що в претензії ТОВ "Дозор Україна" № 86 від 03.09.2021 (яка надіслана відповідачу 08.09.2021 та вважається пред`явленою 21.09.2021) зазначено, що договір вважається розірваним з дати, яка становитиме 5 календарних днів від дня отримання відповідачем даної претензії, тобто Договір вважається розірваним 26.09.2021, то обов`язок з повернення обладнання вважається таким що прострочено з 02.10.2021 (5 календарних днів з моменту розірвання Договору).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина перша статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.
Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Положення статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, присудження до виконання обов`язку в натурі.
Водночас, обов`язок відповідача повернути позивачу обладнання, передбачено умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, пунктом 8.1.7 цього правочину.
Отже, зважаючи, що Договір розірваний в односторонньому порядку з ініціативи ТОВ "Дозор Україна" на час звернення до суду з даним позовом, беручи до уваги невиконання відповідачем у добровільному порядку вимоги позивача про повернення обладнання в установлений в претензії № 86 від 03.09.2021 строк, а також не надання відповідачем суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту здійснення такого повернення чи відсутності у нього відповідного обов`язку, суд дійшов висновку про наявність у замовника права заявити позовні вимоги про примусове виконання означеного обов`язку відповідача в натурі та відповідно обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Україна".
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Дозор Україна" вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Крім того, у позовній заяві зазначено про планові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Слід зазначити, що на момент прийняття рішення матеріали справи не містили жодних доказів надання правової допомоги, а тому, у суду відсутні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КМС" (09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 135А, код 14236031) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Україна" (10029, Житомирська область, місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 57, код 36548816) майно - 9 шт. трекерів ВІ 810 TREK rev. CONNECT, загальною вартістю 25 578,00 грн шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КМС" (09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 135А, код 14236031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Україна" (10029, Житомирська область, місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 57, код 36548816) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 20.06.2022
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 19.06.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 104826803 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг будівельного підряду |
Господарське
Господарський суд Київської області
Шевчук Н.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні