Постанова

від 14.06.2022 по справі 645/772/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 645/772/20

провадження № 61-5164св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року у складі головуючого судді Шарка О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (далі - ТОВ «ФК «Фінрайт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова, про зняття арештів з майна та виключення записів про обтяження.

Позов мотивувало тим, що Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк») (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 12 березня 2007 року уклали договір про іпотечний кредит № 27.3/000022/07-НВД з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 255 000,00 грн на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а позичальник зобов`язався на умовах, визначених кредитним договором, повернути отримані грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними в строки та розмірах, передбачених пунктом 1.1. кредитного договору.

Для забезпечення виконання цих зобов`язань ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 12 березня 2007 року уклали іпотечний договір № 27.3/000022/І01/07-НВД, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., зареєстрований у реєстрі за № 706, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м.

ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк», та ТОВ «ФК «Фінрайт» 26 лютого 2018 року уклали договір купівлі-продажу майнових прав, за яким первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги позивачу - право вимоги до позичальника за кредитним договором від 12 березня 2007 року № 27.3/000022/07-НВД, а також право вимоги до позичальника за іпотечним договором № 27.3/000022/101/07-НВД, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., в реєстрі за № 706.

ТОВ «ФК «Фінрайт» та ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк» 26 березня 2018 року уклали договір № 349/К купівлі-продажу майнових прав, за яким первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги позивачу - права вимоги до позичальника за кредитним договором від 12 березня 2007 року № 27.3/000022/07-НВД; - права вимоги до позичальника за іпотечним договором № 27.3/000022/101/07-НВД, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., в реєстрі за № 706.

До позивача перейшли права вимоги до відповідача у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення прав вимоги та згідно зі статтею 512 ЦК України ТОВ «ФК «Фінрайт» стало новим кредитором та іпотекодержателем у зобов`язаннях, які виникли із вищезазначених угод.

У зв`язку із невиконанням зобов`язань за договором кредиту позивач звернув стягнення на майно, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» та пунктів 3 та 5 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

20 липня 2019 року ТОВ «ФК «Фінрайт», яке є зареєстрованою та діючою відповідно до чинного законодавства України фінансовою установою, у зв`язку із реалізацією прав іпотекодержателя за іпотечним договором № 27.3/000022/101/07-НВД, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., в реєстрі за № 706, зареєструвало право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м.

З довідки від 24 січня 2020 року № 197518798 вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться наступні записи, а саме: від 06 травня 2009 року № 32480654 про обтяження двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м (предмет обтяження), який перенесено із запису 8694581.

Підставою виникнення обтяження є ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2009 року у справі № 2-298/09 (суддя Трофімов В.С.), вид обтяження - арешт нерухомого майна, обтяжувач - Фрунзенський районний суд м. Харкова, код ЄДРПОУ: 02893723, країна реєстрації - Україна. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майнові права, якої обтяжуються - ОСОБА_3 . Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 47873915 від 20 липня 2019 року 16:07:33, приватний нотаріус Цигіпова Олена Георгіївна, Харківський міський нотаріальний округ Харківської обл. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року - реєстраційний номер обтяження: 8694581, 06 травня 2009 року 12:41:59, реєстратор Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора, Харківський міський нотаріальний округ.

2) від 31 березня 2009 року № 32480647 про обтяження двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м (предмет обтяження), який перенесено із запису 8595745. Підставою виникнення обтяження зазначено: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА № 528393 виданий 31 березня 2009 року, видавник - старший державний виконавець Виставна З. Є., вид обтяження - арешт нерухомого майна, заявник - Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, код: 34952422, відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно права, якої обтяжуються: ОСОБА_3 , підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 47873915 від 20 липня 2019 року, 16:07:33, приватний нотаріус Цигіпова О. Г., Харківський міський нотаріальний округ, Харківської обл. Відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 8695745, 31 березня 2009 року, 13:39:14, реєстратор Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції.

Позивач зазначає, що власник квартири АДРЕСА_1 - ТОВ «ФК «Фінрайт» не є особою, права якої обмежені. Проте наявність у Державному реєстрі речових прав вищевказаного запису про встановлення обтяження у вигляді арештів на нерухоме майно порушує права власника щодо законного володіння та розпорядження належним йому майном, гарантовані Конституцією та Законами України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 22 вересня 2020 року Фрунзенський районний суду м. Харкова у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивував тим, що вимоги ТОВ «ФК «Фінрайт» є недоведеними, вважав, що відсутні підстави для зняття арештів з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «ФК «Фінрайт» подало апеляційну скаргу.

Постановою від 23 лютого 2021 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінрайт» задовольнив частково.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2020 року змінив у частині мотивів відмови у позові.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції неправильно визначився із суб`єктним складом вказаних правовідносин, боржник, яка є іпотекодавцем спірного майна - ОСОБА_3 до участі у справі не залучена.

Розгляд справи за таких обставин позбавляє суд апеляційної інстанції можливості зробити висновок щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог по суті.

На стадії апеляційного провадження Цивільним процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі в справі відповідачів.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача або не залучення належних відповідачів до участі у справі має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК «Фінрайт» посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвали нове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 21 травня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» зазначає неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування Закону України «Про іпотеку», статті 391 ЦК України, принципу jura novit curia «суд знає закони» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/14; від 27 серпня 2019 року у справі № 925/366/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8537/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.

Касаційну скаргу мотивувало тим, що власником АДРЕСА_1 є ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ», проте наявність у Державному реєстрі речових прав записів про встановлення обтяження у вигляді арештів на нерухоме майно порушує права власника щодо законного володіння та розпорядження належним йому майном. Накладення арештів в інтересах іншого стягувача, на користь відповідачів, порушує переважне право позивача як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет обтяження та на задоволення з вартості заставленого (іпотечного) майна переважно перед іншими кредиторами боржника. Обтяження накладені на іпотечне майно вже після підписання договору іпотеки та реєстрації іпотеки, а тому, враховуючи положення чинного законодавства, ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок спірного нерухомого майна.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк») (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 12 березня 2007 року уклали договір про іпотечний кредит № 27.3/000022/07-НВД з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 255 000,00 грн на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а позичальник зобов`язався на умовах, визначених кредитним договором, повернути отримані грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними в строки та розмірах, передбачених пунктом 1.1. кредитного договору.

Для забезпечення виконання цих зобов`язань ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 12 березня 2007 року уклали іпотечний договір № 27.3/000022/І01/07-НВД, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., зареєстрований у реєстрі за № 706, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м.

ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк», та ТОВ «ФК «Фінрайт» 26 лютого 2018 року уклали договір купівлі-продажу майнових прав, за яким первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги позивачу - права вимоги до позичальника за кредитним договором від 12 березня 2007 року № 27.3/000022/07-НВД, а також права вимоги до позичальника за іпотечним договором № 27.3/000022/101/07-НВД, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., в реєстрі за № 706.

ТОВ «ФК «Фінрайт» та ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк» 26 березня 2018 року уклали договір № 349/К купівлі-продажу майнових прав, за яким первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги позивачу - права вимоги до позичальника за кредитним договором від 12 березня 2007 року № 27.3/000022/07-НВД; - права вимоги до позичальника за іпотечним договором № 27.3/000022/101/07-НВД, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., в реєстрі за № 706.

У зв`язку із невиконанням зобов`язань за договором кредиту позивач звернув стягнення на майно, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» та пунктів 3 та 5 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

20 липня 2019 року ТОВ «ФК «Фінрайт», яке є зареєстрованою та діючою відповідно до чинного законодавства України фінансовою установою, у зв`язку із реалізацією прав іпотекодержателя за іпотечним договором № 27.3/000022/101/07-НВД, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., в реєстрі за № 706, зареєструвало право власності на двокімнатну квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м.

З довідки від 24 січня 2020 року № 197518798 вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться наступні записи, а саме: від 06 травня 2009 року № 32480654 про обтяження двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м (предмет обтяження), який перенесено із запису 8694581.

Підставою виникнення обтяження є ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2009 року у справі № 2-298/09 (суддя Трофімов В.С.), вид обтяження - арешт нерухомого майна, обтяжувач - Фрунзенський районний суд м. Харкова, код ЄДРПОУ: 02893723, країна реєстрації - Україна. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майнові права, якої обтяжуються - ОСОБА_3 . Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 47873915 від 20 липня 2019 року 16:07:33, приватний нотаріус Цигіпова Олена Георгіївна, Харківський міський нотаріальний округ Харківської обл. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року - реєстраційний номер обтяження: 8694581, 06 травня 2009 року 12:41:59, реєстратор Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора, Харківський міський нотаріальний округ.

2) від 31 березня 2009 року № 32480647 про обтяження двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м (предмет обтяження), який перенесено із запису 8595745. Підставою виникнення обтяження зазначено: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА № 528393 виданий 31 березня 2009 року, видавник - старший державний виконавець Виставна З. Є., вид обтяження - арешт нерухомого майна, заявник - Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, код: 34952422, відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно права, якої обтяжуються: ОСОБА_3 , підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 47873915 від 20 липня 2019 року, 16:07:33, приватний нотаріус Цигіпова О. Г., Харківський міський нотаріальний округ, Харківської обл. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 8695745, 31 березня 2009 року, 13:39:14, реєстратор Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою касаційного оскарження ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» зазначає неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування Закону України «Про іпотеку», статті 391 ЦК України, принципу jura novit curia «суд знає закони» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/14; від 27 серпня 2019 року у справі № 925/366/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8537/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положення статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплюють принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина перша статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «ФК «Фінрайт» з 20 липня 2019 року є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору від 12 березня 2007 року.

Проте нерухоме майно наразі перебуває під обтяженням на підставі ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.04.2009 року у справі № 2-298/09, а також на підставі постанови державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Виставної З. Є. від 31 березня 2009 року, де боржником є ОСОБА_3 .

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Вимоги осіб, які не є сторонами виконавчого провадження, щодо належності їм, а не боржникові, майна, на яке у виконавчому провадженні накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними, відповідно до правил судової юрисдикції, позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про зняття з нього арешту. Орган державної виконавчої служби у такому випадку може бути залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (пункт 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 (зі змінами).

Боржником у справі № 2-298/09, а також особою, майно якої обтяжуються у виконавчому провадженні, - є ОСОБА_3 , проте її не було залучено до справи у якості відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц) викладені такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, яка повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи».

Таким чином, належним відповідачами у цій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а орган державної виконавчої служби залучається до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позов пред`явлено ТОВ «ФК «Фінрайт» лише до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зняття арештів з майна та виключення записів про обтяження, проте докази, ким є ці особи і як зачіпаються їх права у разі зняття арешту відсутні.

Боржник, яка є іпотекодавцем спірного майна - ОСОБА_3 до участі у справі не залучена.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку , що суд першої інстанції неправильно визначився із суб`єктним складом цих правовідносин, на стадії апеляційного провадження ЦПК України не передбачає залучення до участі в справі відповідачів, а розгляд справи за таких обставин позбавляє суд апеляційної інстанції можливості зробити висновок щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позову по суті.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача або не залучення належних відповідачів до участі у справі має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначене узгоджується з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеними в постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 521/17712/15-ц та від 13 листопада 2019 року у справі № 745/691/18.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у позові.

Підставою касаційного оскарження ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» зазначає неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування Закону України «Про іпотеку», статті 391 ЦК України, принципу jura novit curia «суд знає закони» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/14; від 27 серпня 2019 року у справі № 925/366/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8537/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.

Разом з тим, постанова суду апеляційної інстанції не суперечить висновкам щодо застосування Закону України «Про іпотеку», статті 391 ЦК України, принципу jura novit curia «суд знає закони» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/14; від 27 серпня 2019 року у справі № 925/366/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8537/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.

Хоч у справах № 910/4772/14; № 925/366/18 та № 922/3537/17 викладені висновки щодо застосування норм у подібних правовідносинах, проте зазначені справи та ця справа мають різні встановлені фактичні обставини.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для цієї справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про те, що власником АДРЕСА_1 є ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ», проте наявність у Державному реєстрі речових прав записів про встановлення обтяження у вигляді арештів на нерухоме майно порушує права власника щодо законного володіння та розпорядження належним йому майном. Накладення арештів в інтересах іншого стягувача, на користь відповідачів, порушує переважне право позивача як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет обтяження та на задоволення з вартості заставленого (іпотечного) майна переважно перед іншими кредиторами боржника. Обтяження накладені на іпотечне майно вже після підписання договору іпотеки та реєстрації іпотеки, а тому, враховуючи положення чинного законодавства, ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок спірного нерухомого майна, є неприйнятними, оскільки суд апеляційної інстанції не мав можливості зробити висновок по суті позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 402, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська