Рішення

від 09.06.2022 по справі 546/994/17

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/994/17

номер провадження 2/546/26/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2022 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/994/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Решетилівської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на постійне користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Решетилівська міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, -

в с т а н о в и в :

18.10.2017 позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, у якому просить визнати, що вона, як спадкоємиця померлого засновника ФГ « ОСОБА_3 », успадкувала право на постійне користування земельною ділянкою площею 40,7 га для ведення особистого селянського господарства на території Федіївської сільської ради Решетилівського району.

У своєму позові, позивач просить суд:

-визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлого засновника (власника) селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_3 » право постійного користування земельною ділянкою площею 40,7 га для ведення фермерського господарства на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області відповідно до державного акту на право постійного користування серії Б № 049378-512, виданого Федіївською сільською радою народних депутатів у відповідності рішення тринадцятої сесії двадцять першого скликання від 18 листопада 1992 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті вона вступила в спадщину на все майно, яке належало йому на праві власності. На майно фермерського господарства СФГ ОСОБА_3 свідоцтво на вступ в спадщину їй не видавалось нотаріусом, так як успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, тому нотаріус позбавлений такої можливості у видачі свідоцтва. З метою приведення у відповідність документів, у 2012 році вона стала (засновником, власником) та головою СФГ ОСОБА_3 , таким чином прийняла спадщину після її чоловіка, яка включає і право постійного користування вказаною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства площею 40,7 га на території Федіївськогої сільської ради Решетилівського району Полтавської області відповідно до державного акту на право постійного користування серії Б № 049378-512, виданого Федіївською сільською радою народних депутатів у відповідності до рішення тринадцятої сесії двадцять першого скликання від 18 листопада 1992 року. В 2016 році позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації, однак їй повідомили, що вона ніякого відношення до цього не має і власником являється її покійний чоловік ОСОБА_3 . Згідно Закону України «Про фермерське господарство» необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство, в 1992 році, її чоловікові ОСОБА_3 , у відповідності до спірного рішення було надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки на право постійного користування земельною ділянкою 40, 700 га та після виготовлення всіх необхідних документів, було отримано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства площею 40,7 га та створено в 1993 році Селянське (Фермерське) господарство ОСОБА_3 (ідентифікаційний код 21046466), в якому головою був її чоловік, а вона була членом господарства. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Вважає, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті її чоловіка, якому земельна ділянка була надана у постійне користування на підставі державного акту для ведення селянського (фермерського) господарства, належне йому право користування земельною ділянкою на момент відкриття спадщини не припинилося і входить до складу спадщини, а отже перейшло до неї ОСОБА_1 . За діючим законодавством фермерське господарство як особлива форма підприємницької діяльності громадян бахується і можлива лише на наявності у них земельних ділянок, наданих у власність та/або користування, у тому числі в оренду, зокрема для ведення фермерського господарства. На даний час СФГ «ОСОБА_3» є діючим суб`єктом господарювання і господарську діяльність здійснює відповідно до цілей, визначених Статутом, виключно на земельних ділянках, які надавалися у постійне користування голові СФГ. Будь-які інші земельні ділянки у користування та власності СФГ «ОСОБА_3» відсутні. Після смерті голови ОСОБА_3 процедура реорганізації, ліквідації та банкрутства фермерського господарства не розпочата. Заборгованість СФГ із земельного податком перед бюджетом відсутня. Вона, як спадкоємець свого чоловіка, продовжує діяльність фермерського господарства. Будь-які рішення (акти) органами державної влади та місцевого самоврядування щодо скасування державного акту на право постійного користування землею та припинення права постійного користування земельними ділянками відсутні. Внаслідок смерті право постійного користування земельними ділянками не припинилося. Державний акт на право пстійного користування землею серії Б № 049378-512, виданий ОСОБА_3 Федіївською сільською радою депутатів трудящих, на даний час є чинним. У зв`язку з цим, набуття нею у порядку спадкування прав засновника (власника) ОСОБА_3 та СФГ «ОСОБА_3» не буде суперечити ЗУ «Про фермерське господарство» у частині вимог щодо статусу сімейного фермерського господарства. Таким чином, до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входять його права я засновника (власника) на СФГ «ОСОБА_3», які вона прийняла так і право постійного користування земельною ділянкою, що посвідчене державним актом на право постійного користування земельною Б № 049378-512, виданий ОСОБА_3 Федіївською сільською радою депутатів трудящих. Так, як позивач належним чином не може оформити документи, вона і звернулася до суду з даним позовом.

Провадження у справі відкрито 19.10.2017 суддею Беркутою Л.Г., проте розгляд справи не було завершено, у зв`язку зі звільненням головуючого судді у відставку 27.03.2018.

07.11.2017 до суду надійшли заперечення проти позову, надані представником третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - Будкіним С.В., в яких зазначають, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належить таке право. При цьому, між власником спірної земельної ділянки та ОСОБА_3 не укладалися договори, положеннями яких передбачалось можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частини першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею право користування чужими земельними ділянками. Державним актом на право постійного користування землею серії Б № 049378-512 ,виданого 18 листопада 1992 року Федіївською сільською радою народних депутатів, надано лише право постійного користування земельною ділянкою, а не право власності. Тобто, законодавством передбачене право спадкування земельної ділянки у разі укладення договору оренди землі між відповідними суб`єктами права. Зазначає, що між ОСОБА_3 та власником земельної ділянки загальною площею 40,7 га будь-які договори оренди землі не укладалися, а тому успадкувати право на переоформлення в оренду земельної ділянки, яка була у користуванні ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право постійного користування є неможливим. Аналіз норм законодавства свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. У зв`язку з цим, просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та судові витрати покласти на позивача (т. 1, а.с. 35-41).

14.03.2018 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Зазначають, що позов ОСОБА_1 до Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області є необґрунтованим і не підлягає задоволенню з наступних підстав. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належить таке право. При цьому, між власником спірної земельної ділянки та ОСОБА_3 не укладалися договори, положеннями яких передбачалось можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частини першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею право користування чужими земельними ділянками. Державним актом на право постійного користування землею серії Б № 049378-512 ,виданого 18 листопада 1992 року Федіївською сільською радою народних депутатів, надано лише право постійного користування земельною ділянкою, а не право власності. Тобто, законодавством передбачене право спадкування земельної ділянки у разі укладення договору оренди землі між відповідними суб`єктами права. Зазначає, що між ОСОБА_3 та власником земельної ділянки загальною площею 40,7 га будь-які договори оренди землі не укладалися, а тому успадкувати право на переоформлення в оренду земельної ділянки, яка була у користуванні ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право постійного користування є неможливим. Аналіз норм законодавства свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. У зв`язку з цим, просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача (т. 1, а.с. 66-72).

20.03.2018 до суду надійшов аналогічний відзив на позовну заяву від третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (т. 1, а.с. 81-87).

Відповідно до розпорядження від 04.04.2018 та протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.04.2018 справу передано до провадження судді Горулька О.М.

Ухвалою суду від 04.05.2018 року справу прийнято до провадження суддею Горульком О.М.

Розгляд справи не було завершено у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку 27.09.2018.

Через відсутність у Решетилівському районному суді Полтавської області суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства, проведення повторного автоматизованого розподілу справи не відбулося, що підтверджується протоколом від 12.10.2018.

За результатами повторно проведеного автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд новому складу суду із головуючою Лизенко І.В. (відряджена до Решетилівського районного суду Полтавської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 №175/о/15-19).

06.03.2019 справу прийнято до розгляду суддею Лизенко І.В. у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

17.05.2019 ОСОБА_2 подано до суду заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову та позовну заяву.

У своєму позові, позивач просить суд:

- визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0143, розташованої за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

20.05.2019 ухвалою суду ОСОБА_2 визнано таким, що вступив у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та прийнято до спільного розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Федіївська сільська рада, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем.

17.01.2020 ухвалою суду до участі у справі залучено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у якості співвідповідача.

06.02.2020 відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надано до суду відзив на позовну заяву. У своєму відзиві на позовну заяву зазначають, що позов ОСОБА_1 до Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області є необґрунтованим і не підлягає задоволенню з наступних підстав. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належить таке право. При цьому, між власником спірної земельної ділянки та ОСОБА_3 не укладалися договори, положеннями яких передбачалось можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частини першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею право користування чужими земельними ділянками. Державним актом на право постійного користування землею серії Б № 049378-512 ,виданого 18 листопада 1992 року Федіївською сільською радою народних депутатів, надано лише право постійного користування земельною ділянкою, а не право власності. Тобто, законодавством передбачене право спадкування земельної ділянки у разі укладення договору оренди землі між відповідними суб`єктами права. Зазначає, що між ОСОБА_3 та власником земельної ділянки загальною площею 40,7 га будь-які договори оренди землі не укладалися, а тому успадкувати право на переоформлення в оренду земельної ділянки, яка була у користуванні ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право постійного користування є неможливим. Аналіз норм законодавства свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. У зв`язку з цим, просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на позивача (т.1, а.с. 201-207).

Розгляд справи не було завершено у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Лизенко І.В. згідно рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 №175/о/15-19.

Через відсутність у Решетилівському районному суді Полтавської області суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства, проведення повторного автоматизованого розподілу справи не відбулося, що підтверджується протоколом від 07.02.2020.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, 30.07.2020 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О., яку зараховано до штату суду наказом від 06.07.2020 № 27а-ОС та повноваження на здійснення правосуддя якої розпочалися із 28.07.2020.

Ухвалою суду від 03.08.2020 цивільну справу прийнято до розгляду суддею Романенко О.О. у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

03.11.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, в якій він просив суд:

- визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0138, розташованої за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.06.2018 номер запису про право власності 26706709.

Ухвалою суду від 03.11.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 було повернуто заявнику.

04.11.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_6 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, в якій він просив суд:

- визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0137, розташованої за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.06.2018 номер запису про право власності 26703159.

Ухвалою суду від 05.11.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 було повернуто заявнику.

06.11.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_7 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, в якій він просив суд:

- визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0131, розташованої за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.05.2018 номер запису про право власності 26076032.

Ухвалою суду від 09.11.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 було повернуто заявнику.

09.11.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_8 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, в якій він просив суд:

- визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0129, розташованої за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2018 номер запису про право власності 25030981.

Ухвалою суду від 09.11.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_8 було повернуто заявнику.

09.11.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_9 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, в якій він просив суд:

- визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0139, розташованої за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.06.2018 номер запису про право власності 26788124.

Ухвалою суду від 09.11.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_9 було повернуто заявнику.

10.11.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_10 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, в якій він просив суд:

- визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0126, розташованої за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.02.2018 номер запису про право власності 24832510.

Ухвалою суду від 11.11.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_10 було повернуто заявнику.

07.12.2020 до суду надійшли апеляційні скарги на ухвали суду про повернення зустрічних позовних заяв, які були подані представником позивачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 - адвокатом Кумечко М.С.

07.12.2020 до суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення зустрічної позовної заяви, яка була подана представником позивача ОСОБА_10 - адвокатом Касумовим О.О.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.01.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.02.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Кумечко М.С. в інтересах ОСОБА_9 .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.02.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Касумова О.О. в інтересах ОСОБА_10 .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.02.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7

12.04.2021 представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 - адвокатом Кумечко М.С. до суду подано клопотання про витребування доказів, у якому вона просить суд витребувати від ОСОБА_1 докази, а саме:

- оригінал земельної ділянки площею 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства «для ведення особистого селянського господарства(як зазначено в ухвалах суду)» згідно Державного акту на право постійного користування серії Б№049378-512, виданого Федіївською сільською радою народних депутатів 18.11.1992 на ім`я померлого ОСОБА_3 ;

- оригінал технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, на підставі якої отримано земельну ділянку площею 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства «для ведення особистого селянського господарства (як зазначено в ухвалах суду)» згідно Державного акту на право постійного користування серії Б№049378-512, виданого Федіївською сільською радою народних депутатів 18.11.1992 на ім`я померлого ОСОБА_3 .

Своє клопотання обґрунтовує тим, що позовними вимогами ОСОБА_1 є успадкування після померлого землекористувача земельної ділянки площею 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства «для ведення особистого селянського господарства (як зазначено в ухвалах суду)» згідно Державного акту на право постійного користування серії Б№049378-512, виданого Федіївською сільською радою народних депутатів 18.11.1992.

Окрім цього, 12.04.2021 представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 - адвокатом Кумечко М.С. до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, у якому вона просить суд закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на постійне користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету та об`єкту спору.

В обґрунтування свого клопотання вказує, що відповідачем за первісним позовом є Федіївська сільська рада Решетилівського району Полтавської області, при цьому жодної позовної вимоги до Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області позивачем не заявлено, жодного доказу про звернення ОСОБА_1 до відповідача до позову не додано. Тому, на думку ОСОБА_11 відсутній спір між відповідачем та позивачем. Окрім того, на момент пред`явлення позову до суду Федіївська сільська рада не була розпорядником державної власності, а отже, є неналежним відповідачем.

Посилається також на те, що позивачем не заявлено позовних вимог до співвідповідача у справі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Зазначає, що позовними вимогами є визнання права постійного користування у порядку спадкування, при цьому, до позовної заяви не додано жодних доказів наявності спадкової справи.

Вказує на те, що станом на 09.04.2021 земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 79-1 ЗК України відсутня, відповідно до даних Державного земельного кадастру України. На місці спірної земельної ділянки сформовано 24 земельні ділянки, які перебувають у приватній власності третіх осіб.

25.05.2021 до суду надійшло клопотання Громадської спілки «Координаційної ради громадських організацій учасників АТО» про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Клопотання підписано головою Громадської спілки «Координаційної ради громадських організацій учасників АТО» Степановим В.В.

Клопотання обґрунтовує тим, що вищевказані особи, які є власниками земельних ділянок та добросовісними набувачами земельних ділянок із зазначенням кадастрових номерів. Просить захистити права учасників АТО. Вказує, що задовольнивши даний позов, вони отримають ще один позов про скасування права власності на земельні ділянки. Вважає, що суд забере у сімей побратимів можливість скористатися своїм законним правом, підірве довіру до всієї судової системи та спровокує серйозний конфлікт, що вийде на всеукраїнський рівень (т. 3 а.с. 55-56).

Ухвалою суду від 26.05.2021 у задоволенні клопотання Громадської спілки «Координаційної ради громадських організацій учасників АТО», в особі голови Степанова В.В., про залучення третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору у цивільній справі № 546/994/17 було відмовлено за безпідставністю.

27.07.2021 представником позивачки за первісним позовом та відповідачки за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - адвокатом Грущанським В.О. подано до суду клопотання у якому він просить залучити до участі у справі Решетилівську міську раду Полтавської області як правонаступника обов`язків Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Клопотання обґрунтоване тим, що 27 квітня 2021 року відповідно до запису № 1005781120017000295 Федіївська сільська рада була припинена на підставі рішення щодо реорганізації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 721-р від 12 червня 2020 року визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Полтавської області, згідно якої до складу Решетилівської територіальної громади входить Федіївська територіальна громада.

Враховуючи те, що у цій справі правонаступником всього майна, прав та обов`язків Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області є Решетилівська міська рада вважає за необхідне залучити її як правонаступника.

Ухвалою суду від 27.07.2021 замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на постійне користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом неналежного відповідача - Федіївську сільську раду Решетилівського району Полтавської області на належного відповідача - Решетилівську міську раду Полтавської області (код ЄДРПОУ 21044065, адреса місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 14, м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, пош.інд. 38400). Окрім цього, замінено у справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Федіївська сільська рада, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем, неналежну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Федіївську сільську раду Решетилівського району Полтавської області на неналежну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Решетилівську міську раду Полтавської області (код ЄДРПОУ 21044065, адреса місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 14, м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, пошт.інд. 38400).

Ухвалою суду від 04.11.2021 у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, адвоката Кумечко М.С. про витребування доказів було відмовлено.

Ухвалою суду від 04.11.2021 у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмету спору адвоката Кумечко М.С. про закриття провадження у справі було відмовлено за безпідставністю.

Проведення підготовчого судового засідання неодноразово відкладалося з різних підстав.

Ухвалою суду від 04.11.2021 було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Грущанським В.О., надано до суду заяву, у якій він просить розгляд справи проводити за його відсутності та за відсутності позивача, заявлені позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити, проти позовних вимог третіх осіб заперечують в повному обсязі, з огляду на безпідставність вимог (т. 3, а.с. 190).

Представником відповідача Решетилівської міської ради Полтавської області до суду не подано, а ні заяв чи клопотань про проведення судового засідання за їх відсутності, яке була призначено на 10.06.2022, однак в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без участі представника, які подавалися на попередні судові засідання.

Представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - Манжос І.П. подано до суду клопотання, в якому просили розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 - ОСОБА_11 подано до суду заяву, в якій вона просила розглядати справу без участі третьої особи ОСОБА_20 та її представника.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що засновником СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА ОСОБА_3 був чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка вступила в спадщину на все його майно, яке належало йому на праві власності. На майно фермерського господарства СФГ ОСОБА_3 позивачці свідоцтво на вступ в спадщину не видавалося нотаріусом, так як успадкування фермерського господарства здійснюється відповідно до закону.

З метою приведення у відповідність документів, у 2012 році позивачка ОСОБА_1 стала засновницею та головою СФГ ОСОБА_3 , що підтверджується статутом (нова редакція) від 2012 року (а.с. 5-12 т.1).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 046616 від 22.02.2012 вбачається, що ідентифікаційним код СФГ ОСОБА_3 - 21046466, місцезнаходження юридичної особи: 38412, Полтавська обл., Решетилівський район, с. Федіївка, дата та номер запису в реєстрі: 11.02.1993 № 1 578 120 0000 000485, керівник ОСОБА_1 (а.с. 13 т.1).

Відповідно до довідки АА № 586603 з ЄДРПОУ, виданої ГУ статистики у Полтавській області вбачається, що СФГ ОСОБА_3 - 21046466 зареєстровано 11.02.1993 (дата первинної реєстрації), керівником є ОСОБА_1 , дата та номер останньої реєстраційної дії 22.02.2012 (а.с.14 т.1).

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію селянського /фермерського/ господарства з створенням юридичної особи, яким підтверджується, що селянське /фермерське/ господарство «Федій» голова господарства ОСОБА_3 , зареєстроване згідно ЗУ «Про внесення змін і доповнень до ЗУ «Про селянське /фермерське/ господарство від 22 червня 1993 року як суб`єкт підприємницької діяльності, з створенням юридичної особи по виробленню товарної сільськогосподарської продукції, її переробці та реалізації (а.с. 15 т.1).

Відповідно до державного акту на право користування землею серії Б № 049378-512 1992 року, який було видано громадянину ОСОБА_3 та за яким закріпляється в безстрокове і безкоштовне користування 40,7 гектарів землі, земля надана для ведення селянського (фермарського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 2 (а.с. 16-17 т.1).

Планом землекористування виданого на ім`я ОСОБА_3 , встановлено опис меж земельної ділянки (а.с. 17-18 т.1).

Згідно акту про встановлення меж ділянки(ок) в натурі селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 від 07.12.1992р., перенесено в натуру проект відведення земель загальною площею із землеволодіння (землекористування) земель запасу на території Федіївської сільської ради народних депутатів в тім числі: - постійне користування 40,7 га, за рахунок рілля - 40 га, шляху - 0,7 га. Відведена земельна ділянка може бути використана по прямому призначенню, згідно черговості забудови після одержання документів на право надання земельної ділянки у остійне користування. Межові знаки в кількості 14 штук показані представнику в натурі, який підписаний землевпорядник філіалу - ОСОБА_22 , представником організації - ОСОБА_3 (а.с. 19 т.1).

Відповідно до листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.11.2016 за Вих. № 9277/6-16 адресованого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зверталася до адресата з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі площею 40,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення селянського (фермерського) господарства на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було розглянуто подані позивачкою матеріали до клопотання та повідомлено останній, що державний акт на право користування землею № 049378-512 1992 року видано громадянину ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 20 т.1).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 25.08.1990, 25.08.1990 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб (а.с. 24 т.1).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.07.2011, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25 т.1).

Відповідно до листа від 07.02.2017 Вих. № 192/01-16 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до приватного нотаріуса Дробітько В.В. щодо питання оформлення спадщини після померлого ОСОБА_3 . У зв`язку з ненаданням правовстановлюючих документів на нерухоме майно, земельну ділянку, які є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 було повідомлено, що для вирішення питання, щодо успадкування фермерського господарства «Федій» та земельної ділянки, яка була виділена для створення фермерського господарства їй необхідно звернутися до суду (а.с. 59 т.1).

Згідно відповіді на запит суду, яка надійшла до суду 20.03.2019 від ПН ОСОБА_24 , до якої було додано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с. 120, 121 т.1), вбачається що відповідно до параметру запиту: ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

Згідно відповіді на запит суду, яка надійшла від Решетилівської державної нотаріальної контори 25.03.2019 вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в Решетилівській державній нотаріальній конторі спадкова справа відсутня (а.с.123 т.1).

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 4066-СГ від 08.06.2018 вбачається, що даним наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Надано у власність громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі (кадастровий номер 5324285400:00:010:0143) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 138 т. 1).

Листом від 18.08.2020 за № 211/114-20 представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Грущанському В.О. було надано відповідь Відділом у Решетилівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на його адвокатський запит за № 14/08-01 від 14.08.2020 та повідомлено, що інформація щодо скасування державного акта на право постійного користування землею серії Б № 049378-512, наданого ОСОБА_3 , відносно земельної ділянки, яка розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області загальною площею 40,70 га у відділі відсутня. Інформація щодо припинення прав постійного користування відносно земельної ділянки наданої ОСОБА_3 відповідно державного акта серії Б № 049378-512, відносно земельної ділянки, яка розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області загальною площею 40,70 га у відділі відсутня. Інформація щодо вилучення земельної ділянки наданої ОСОБА_25 відповідно державного акта на право постійного користування землею серії Б № 049378-512, відносно земельної ділянки, яка розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області загальною площею 40,70 га у відділі відсутня (а.с. 145 т.3).

Згідно із технічним звітом за 1992 рік, вбачається встановлення в натурі меж відведеної земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 , для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Федіївської сільської (селищної) ради народних депутатів Решетилівського району Полтавської області (а.с. 146-169 т.3).

Спір у справі виник щодо захисту спадкових прав та захисту права власності у земельних правовідносинах та його вирішення регулюється нормами цивільного та земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обгрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, і які підлягають доказуванню. Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обгрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Разом з цим, суд не може підміняти підстави та предмет позову, обрані позивачем на захист порушеного права, а лише може обрати ефективний спосіб захисту у разі встановлення порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду, у межах підстав та предмету заявлених позовних вимог.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим.

Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надавши оцінку встановленим у справі фактичним обставинам у їх судукпості із наявними у спраі письмовими доказами, суд прийшов до наступних висновків.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - засновкиа (власника) селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_3 », права постійного користування земельною дінянкою площею 40,7 га для ведення фермерського господарства, суд зазначає наступне.

На території України з ухваленням Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство») визначено право фізичної особи отримати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства на праві постійного користування.

У свою чергу, нормами Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (далі - ЗКУ 1990 року) (втратив чинність 01 січня 2002 року - з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ) (далі - ЗКУ 2001 року) передбачено, що земля надавалася у постійне користування радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення фермерського господарства.

Фактично особа, яка бажала займатися фермерством, отримувала земельну ділянку на праві постійного користування для ведення ФГ, що посвідчувалося відповідним Державним актом на право постійного користування землею.

Згодом така фізична особа створювала фермерське господарство, ставала його головою.

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується нині Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18, тощо).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їхнім суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц).

Закономірним продовженням вищенаведеного слугувало те, що Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 дійшла висновку про те, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (смерть засновника фермерського господарства відсутня серед таких підстав).

Що стосується спадкових прав після смерті засновника фермерського господарства суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.06.2020 по справі № 179/1043/16-ц, від 23.06.2020 по справі № 922/989/18 висловила актуальні правові висновки, які зводяться до наступного.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті соби (стаття 1220 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV від 19.06.2003 в редакції чинній на момент відкриття спадщини 24.07.2011).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи,якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7-11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 50-55 ЗК України від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, лише у тому випадку якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Таким чином, у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства, право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Звідси висновок, що право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до фермерського господарства не входить до складу спадщини, адже спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо фермерського господарства, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та конкретизувала власний правовий висновок щодо порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, визначивши, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства, як суб`єкта підприємницької діяльності та яке може використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням.

Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Судом достовірно встановлено, що у 1992 році ОСОБА_3 (чоловіку позивачки ОСОБА_1 ) передано у безстрокове безоплатне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського господарства) площею 40,7 га в межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського господарства). Зазначені обставини підтверджуються Державним актом на право користування землею серія Б № 049378-512 (а.с.16-19 т.1) та листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01.11.2016 за № 9277/6-16 (а.с.20 т.1).

Згідно з випискою та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 зареєстровано в державному реєстрі 11.02.1993. Позивачка ОСОБА_1 була членом цього фермерського господарства. 22.02.2012 внесено зміни, відповідно до яких керівником даного господарства зазначено ОСОБА_1 (а.с.13,14 т.1). 22.02.2012 затверджено рішенням засноскика і голови СФГ ОСОБА_3 - ОСОБА_1 затверджено Статут СФГ ОСОБА_3 у новій редакції (а.с.5-12 т.1).

Тобто судом достовірно встановлено, що 11.02.1993 було створено та зареєстровано СФГ ОСОБА_3 , а в 2012 році позивачка стала головою цього фермерського господарства.

Жодної інформації про припинення господарствьої діяльності СФГ суду не надано та такі обставини не встановлені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 фактично ставить питання щодо захисту інтересів СФГ з метою продовження здійснення господарської діяльності, однак позов пред`являє як фізична особа у порядку спадкування за законом (1 черга) після смерті засновника - свого чоловіка ОСОБА_3 .

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог ОСОБА_1 , як фізичною особою, оскільки після державної реєстрації СФГ право постійного користування землею, яке було надано з метою створення фермерського господарства, не може бути об`єктом спадкування, оскільки це право належить юридичній осоібі - СФГ ОСОБА_3 .

Суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 обрано невірний спосіб захисту, оскільки до її спадкових прав, як фізичної особи після смерті чоловіка, який був засновником фермерського господарства не увійшли права щодо спадкування право користування спірною земельною ділянкою, тобто це право не є об`єктом спадкування, оскільки з моменту створення фермерського господарства, як суб`єкта підприємницької діяльності, саме фермерському господарству належать право використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням.

Таким чином, судом встановлено фактичні обставини та правові наслідки, які стосуються прав та інтересів саме фермерського господарства щодо права користування земельною ділянкою, а не ОСОБА_1 , як фізичної особи в порядку спадкування після смерті чоловіка, який був засновником фермерського господарства та отримував у користування земельну ділянку для створення фермерського господарства.

У зв`язку із наведеним, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог, тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про захист права власності та визнання його добросовісним набувачем, суд зазначає наступне.

У своєму позові третя особа ОСОБА_2 вказує, що метою подання позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах з відповідачем, оскільки на даний момент виникає загроза порушення права власності на майно внаслідок подання ОСОБА_1 первісного позову про визнання права користування в порядку спадкування.

При цьому третя особа в позові зазначає, що набув права власності на земельну ділянку на піставі наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області. Відповідно до норм ст. 12, 328 ЦК України та п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» посилається на визначену законом презумпцію правомірності набуття права власності.

Вважає такий спосіб захисту порушеного права, як визнання особи добросовісним набувачем цілком прийнятним, оскільки метою такого способу захисту є усунення невизначеності, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони відповідача (третіх осіб), які перешкоджають його здійсненню. Окрім того, визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов`язків у відповідача, або їх припинення, визнання особи такою, що тратила право, визнання наявності правовідносин, тощо.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, яка визначає підстави набуття права власності, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєтстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 12 ЦК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», передбачено, що добросовісність набувача презюмується, а отже, факт добросовісності набувача не потребує додаткового встановлення його судом або підтвердженням іншим способом.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 зазначає, що отримав у власність спірну земельну ділянку шляхом безоплатної передачі із земель державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 08.06.2018 за № 4066-СГ, тобто став власником земельної ділянки на підставі відповідного рішення органу державної влади.

Згідно п.1.2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який є чинним з 03.08.2004, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно п.п.1,2,4 ч. 1,2 ст. 3 вказаного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 12 цього Закону, зокрема, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (п. 90 Постанови ВП ВС від 04.07.18 у справі № 653/1096/16-ц).

На підтвердження набуття права власності третьою особою ОСОБА_2 надано суду копію наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 4066-СГ від 08.06.2018, відповідно до якого вбачається, що даним наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Надано у власність громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі (кадастровий номер 5324285400:00:010:0143) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 138 т. 1).

Зазначений наказ носить індивідуальний характер та надає право особі завершити процедуру оформлення права власності шляхом отримання державного акту на право власності на землю та здійснення відповідних реєстраційних дій.

Жодних доказів щодо отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, проведення державної реєстрації права влансності, а також того, що саме ця земельна ділянка входить до меж земельної діляники, переданої для створення фермерського госпродарства суду не надано.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Жодних доказів на підтвердження підстав позовних вимог щодо порушення (невизнання чи оспорення) позивачкою за первісним позовом прав ОСОБА_2 суду не надано, а підстави цього позову грунтуються на припущеннях можливого виникнення у майбутньому певних обставин, які судовим рішення на майбутнє не можуть вирішуватися, оскільки це суперечить самій суті права захисту інтересів у разі їх порушення. Окрім того, ОСОБА_2 не надано суду доказів на підтвердження набуття ним у встановленому законом порядку права власності (з моменту державної реєстрації) на земельну ділянку.

Так само не надано доказів, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 4066 від 08.06.2018 оспорюється позивачем.

Сам факт звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянку в порядку спадкування після смерті чоловіка не є підставою для захисту у суді права власності та визнання третьої особи добросовісним набувачем такого права шляхом подачі позову, оскільки особа на підставі статей 15 та 16 ЦК України має право на звернення до суду за захистом свого, як вона вважає, порушеного права. Окрім того, на думку суду, такого способу захисту, який шляхом судової процедури повиненн додатково підтверджувати легитимність прийнятого рішення відповідним державним органом, яке є чинним, нормами цивільного законодавства не передбачено. Тобто факт добросовісності набувача не потребує додаткового встановлення судом або підтвердженням іншим способом.

У зв`язку із наведеним, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог, тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 , то з огляду на норми ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у справі, відшкодуванню не підлягають, а судові витрати за позов ОСОБА_2 слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 3, 15, 16, 328, 334, 1218-1220 ЦК України, ст.ст. 50-55 ЗК України від 18.12.1990, 126, 141 ЗК України, ст.ст. 2, 4, 5, 9, 11 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», ст. 23 ЗУ «Про фермерське господарство», ст. ст. 2, 3, 12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 4, 5, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 272-273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Решетилівської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на постійне користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом - відмовити за безпідставністю.

Судові витрати, понесені позивачем у справі, покласти на позивача - ОСОБА_1 .

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Решетилівської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про захист права власності та визнання добросовісним набувачем - відмовити за безпідставністю.

Судові витрати за розгляд позову ОСОБА_2 віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 червня 2022 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача - адвокат Грущанський Владислав Олегович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

відповідач за позовом ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за позовом ОСОБА_2 - Решетилівська міська рада Полтавської області, ЄДРПОУ 21044065, адреса місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 14, м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс 38400;

відповідач за позовом ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за позовом ОСОБА_2 - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ЄДРПОУ 39767930, адреса місцезнаходження: вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс 36039;

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;

представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 , - адвокат Кумечко Марина Сергіївна, адреса для листування: АДРЕСА_4 .

Суддя О.О. Романенко