Справа № 569/12744/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2022 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,
за участі секретаря судового засідання Янок М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Модний дім "Воронін", ТОВ "Торговий дім "Воронін-України",
про стягнення збитків
В засіданні приймали участь:
відповідачка: ОСОБА_2 ;
представник відповідача: ОСОБА_3 ;
представник третіх осіб: Хомік О. В.
ВСТАНОВИВ:
До Рівненського міського суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення збитків в сумі 298 200, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02.08.2018 між ФОП ОСОБА_1 (комітент) та ФОП ОСОБА_2 (комісіонер) було укладено договір надання продукції під реалізацію №1. Перелік товару, який відповідач отримала на реалізацію, наведено в додатку до договору №1 від 02.08.2018 року.
27.08.2018 ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність. 27.04.2020 ОСОБА_2 припинила здійснювати підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.
Зазначає, що всупереч п. 3.5. договору відповідач не попередила позивача про припинення господарської діяльності і не повернула нереалізований товар після припинення такої діяльності на загальну суму 298 200, 00 грн.
Невиконання комісіонером зобов`язань з повернення майна призвело до збитків комітента на загальну суму 298 200, 00 грн, що відповідає вартості недостачі товару і є підставою для їх стягнення з відповідача.
Ухвалою суду від 06.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.
06.10.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким ОСОБА_2 вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки наведена позивачем у позові кількість товару та сума, що підлягають поверненню не відповідає дійсності та має розбіжність.
21.10.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує щодо доводів відповідача, наведених у відзиві, у зв`язку з ти, що асортимент, кількість і вартість товару отриманого відповідачем підтверджується її підписом у додатку №1 до договору. Зазначає, що розписки, які надані відповідачем, не містять підпису позивача, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами взаєморозрахунку сторін.
Ухвалою суду від 20.12.2021 залучено ТОВ "Модний дім "Воронін" та ТОВ "Торговий дім "Воронін-України", як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 20.12.2021 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ "Модний дім "Воронін", ТОВ "Торговий дім "Воронін-України" до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку ст. 52 ЦПК України як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі.
Позивач в судове засідання 16.06.2022 не з`явився, його представником було подано заяву про розгляд справи без його участі.
Представники відповідача та третіх осіб у судовому засіданні 16.06.2022 заперечили щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
02.08.2018 між ФОП ОСОБА_1 (далі - комітент) та ФОП ОСОБА_2 (далі - комісіонер) було укладено договір надання продукції під реалізацію №1 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу продукцію під реалізацію, а відповідач прийняти такий товар під реалізацію через власну торгівельну мережу Вказаний договір підписаний сторонами.
За змістом п. 1.2. Договору, кількість та мінімальна вартість реалізації товару, який надається Комісіонеру наведені у Додатку №1 до цього Договору.
Згідно п. 3.5. Договору, у разі припинення господарської діяльності комісіонер повинен попередити про це не пізніше ніж на 21 календарний день комітента та повернути йому нереалізований товар.
У п. 4.1. Договору передбачено, що комітент повинен передати товар Комісіонеру згідно додатку №1.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, 27.08.2018 ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність та 27.04.2020 ОСОБА_2 припинила здійснювати підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.
У відповіді на відзив позивач вказує, що він виконав у повному обсязі зобов`язання з передачі товару під реалізацію відповідачу, однак остання не повернула йому товар на загальну суму 298 200, 00 грн.
Так, на підтвердження передачі товару під реалізацію згідно Договору позивачем додано до позовної заяви Додаток перелік переданого на реалізацію товару у відділ "Voronin" ТРЦ "Екватор", м. Рівне, вул. Макарова, 23.
Суд зазначає, що вказаний додаток підписаний лише відповідачем ОСОБА_2 . Зі сторони позивача зазначений вище додаток не підписаний. При цьому, у такому додатку також відсутнє посилання на Договір надання продукції під реалізацію №1 від 02.08.2018.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором комісії.
Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно з ч. 3 ст. 1012 ЦК України, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Твердження позивача з приводу того, що асортимент, кількість та вартість отриманого відповідачем товару підтверджується додатком №1 до Договору, суд до уваги не приймає, оскільки, як було встановлено, такий додаток не підписаний позивачем та в останньому відсутнє посилання на Договір надання продукції під реалізацію №1 від 02.08.2018, що в свою чергу позбавляє можливості суд достовірно встановити факт передачі товару під реалізацію від позивача відповідачу, яка не погоджується з кількістю товару та відповідно сумою, що підлягає поверненню.
За таких обставин Додаток перелік переданого на реалізацію товару у відділ "Voronin" ТРЦ "Екватор", м. Рівне, вул. Макарова, 23 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту передачі позивачем відповідачу товару згідно Договору надання продукції під реалізацію №1 від 02.08.2018.
Отже, позивачем не доведено факт передачі відповідачу товару, а тому в останнього не виникло обов`язку згідно п. 3.5. Договору щодо повернення нереалізованого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до приписів ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому ст.ст. 76-80, 82 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достатності та достовірності, а також підстави звільнення від доказування.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до приписів ст.ст. 12, 13, 76-89, 175 ЦПК України, обв`язок надання суду обґрунтованого розрахунку позовних вимог та надання доказів на підтвердження його обґрунтованості, тобто доведення перед судом його правильності та достовірності, покладено на позивача. Суд, в свою чергу, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Тобто суд перевіряє правильність та обґрунтованість розрахунку позовних вимог в ракурсі відповідності останнього вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору на підставі наданих позивачем доказів. При цьому на суд не покладено обов`язок здійснювати замість позивача розрахунок чи перерахунок позовних вимог.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку позовних вимог в сумі 298 200, 00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
За змістом ст. 22 ЦК України, відшкодовуються у повному обсязі лише реально завдані збитки, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов`язання. Наявність шкоди і її розміри доводить потерпілий.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Виходячи з цього, тягар доказування розподіляє наступним чином: позивач повинен довести факт спричинення збитків, та їх реальність (обґрунтувати їх розмір), довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків, а відповідач має спростувати свою вину.
Враховуючи відсутність доведеної позивачем протиправної поведінки відповідача, відповідно виключається і наявність самого причинного зв`язку у складі цивільного правопорушення, що доводиться позивачем. Суд також вважає, що вина відповідача, як одна із передумов настання цивільно-правової відповідальності відповідача в цьому спорі також є недоведеною. З огляду на викладене, в діях відповідача відсутні елементи складу правопорушення, а тому неможливе притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, з сукупності викладеного вище слідує, що розмір позовних вимог є необґрунтованим, обставини покладенні в основу позову не підтверджуються долученими до позову доказами, а позивачем не надано суду інших доказів на підтвердження обґрунтованості позову, тобто позов є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору необхідно залишити за позивачем.
Керуючись ст. 13,81,141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Модний дім "Воронін", ТОВ "Торговий дім "Воронін-України", про стягнення збитків відмовити.
Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ;
відповідачка: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ "Модний дім "Воронін", 01033, м.Київ, вул. Короленківська, 3-А, код ЄДРПОУ 38455053, адреса для листування: Адвокатське бюро Олени Хомік, м.Київ, 01033, м.Київ, вул. Короленківська, 3-А;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:ТОВ "Торговий дім "Воронін-України", 01033, м.Київ, вул. Короленківська, 3-А, код ЄДРПОУ 31808381, адреса для листування: Адвокатське бюро Олени Хомік, м.Київ, 01033, м.Київ, вул. Короленківська, 3-А.
Повне судове рішення складене та підписане 20.06.2022.
Суддя Левчук О.В.
Суд | Рівненський міський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 15.06.2022 |
Оприлюднено | 25.06.2022 |
Номер документу | 104831302 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні