Постанова

від 19.06.2022 по справі 380/14151/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/14151/21 пров. № А/857/6033/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Коморний О.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 13 год. 14 хв. 23 лютого 2022 року, повне судове рішення складено 28 лютого 2022 року, у справі №380/14151/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАББ Україна» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

27.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАББ Україна» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби №UA209000/2021/900012/2 від 17.06.2021 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2021/00756.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року допущено процесуальне правонаступництво Галицької митниці Держмитслужби на правонаступника Львівську митницю (код ЄДРПОУ 43971343).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Суд першої інстанції вказав, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей , що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд першої інстанції зазначив, що наданими Товариством документами підтверджено вартість транспортування товару на момент переміщення такого через митний кордон України. Суд першої інстанції вказав, що позивач правомірно не включив до митної вартості товару експедиторське обслуговування на території України, як і простій транспортного засобу після ввезення товару на митну територію України, доказів понесення позивачем витрат на експедиторське обслуговування до території України матеріали справи не містять. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларації недостовірні чи неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року та в задоволенні заяви відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витягу з загальнодоступного державного реєстру Республіка Польща митним органом встановлено, що у Товариства та контрагента польської фірми «FABB» один із власників є спільним. Скаржник вказує, що митниця мала достатні підстави вважати, що взаємозалежність Товариства з контрагентом вплинула на ціну товару (заявлена митна вартість є нижчою ніж митна вартість на подібні імпортовані товари між не пов`язаними особами). Скаржник зазначає, що наданий Товариством прайс-лист має адресний характер і містить дані щодо конкретного отримувача товару, що суперечить суті прайс-листа як документа, що адресований необмеженій кількості потенційних покупців та який містить базові умови продажу. Скаржник зазначає, що позивач, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), мав би при декларуванні такого товару з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Скаржник також вказує, що Товариство не надало до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та вважає, що наданий суду першої інстанції висновок експертного товарознавчого дослідження не є джерелом об`єктивної інформації щодо оцінюваного товару та належним документом, що підтверджує митну вартість товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що з метою підтвердження заявленої митної вартості позивачем разом із митною декларацією №UA 209170/2021/046652 від 14.06.2021 надано зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу Nej/FBB від 26.03.2018 та додаткову угоду №94 від 08.02.2021 до договору. Товариство вказує, що Товариство при митному оформленні надало наявні в нього та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАББ Україна» зареєстровано як юридична особа 22.12.2017, основний вид діяльності 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами.

26.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «FАBB» (Продавець), що зареєстроване та діє відповідно до законодавства Польщі, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАББ Україна» (Покупець), з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу №1/FАBB, згідно з пунктом 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність покупця «Товар» (тканини, текстильні вироби), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його. Передача Продавцем Товару у власність Покупця здійснюється частинами (окремими поставками). Кількість, асортимент та ціна одиниці товару вказується у специфікаціях та рахунках-фактури. Товар супроводжують наступні документи: CMR, рахунок-фактура, сертифікат походження товарів, інші документи, необхідні для транспортування товару та його повного митного очищення в Україні.

З метою декларування ввезеного товару 14.06.2021 Товариство подало митну декларацію №UA209170/2021/046652, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на митну територію України - текстильний матеріал, що складається з двох шарів, тканина, що складається з 100% поліестеру, пофарбована, невибілена, невибивна, виготовлена з суцільних нетекстурованих синтетичних волокон, тканина призначена для оббивки м`яких меблів.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA209170/2021/046652 декларантом подано наступні документи: - рахунок-фактуру (іnvoice) №WЕХ2021060004 від 08.06.2021; - пакувальний лист (Расking List) від 08.06.2021; - товарно-транспортна накладна (СМР) №653948 від 09.06.2021; - сертифікат про походження № 21С3301М0366/00061 від 13.04.2021; - декларацію митної вартості від 14.06.2021; - калькуляцію транспортних витрат №226/06 від 09.06.2021; - специфікацію №WEX2021060004 від 08.06.2021 до договору купівлі-продажу №1/FВВ від 26.03.2018; - договір купівлі-продажу №1/РВВ від 26.03.2018; - додаткову угоду №4 від 08.02.2021 до договору купівлі-продажу №1/РВВ від 26.03.2018; - договір №10/06 на транспортно-експедиційне обслуговування від 08.06.2021; - митну декларацію країни відправлення, ТІ 21РL 402010М548ВВ56 від 09.06.2021; -інші некласифіковані документи: WIT-2019-000484 щодо Товару 1, WIT-2019-000532 щодо Товару 2, WIT-2019-000492 щодо Товару 3.

17.06.2021 Галицькою митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості від 17.06.2021 №UA209000/2021/900012/2. У пункті 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам наведеним у Главі 9 МК України. Галицька митниця Держмитслужби має достатні підстави вважати що взаємозалежність вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товар» між не пов`язаними особами), про що було повідомлено декларанта. Декларантом не виконані вимоги частини 18 статті 58 МК України (не надано про продаж непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, а також не надано інформацію щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів визначеної згідно з положеннями статей 62 та 63 МК України). Під час розгляду документів виявлено наступне: в довідці про транспортні витрати від 11.06.2021, яка була видана ФОП « ОСОБА_1 » вказано, що простій транспортного засобу МАН НОМЕР_1 ; п/пр. НОМЕР_2 Przemyl-Львів складає 3000 грн., в рахунку-фактурі від 09.06.2021 №226/06 витрати за простій транспортного засобу не зазначені, тобто декларантом невірно проведений розрахунок митної вартості товарів, а саме не в повному обсязі додані транспортні витрати відповідно до п.10 ст.58 МК України. Декларантом не був наданий зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює відповідно до статті 53 МК України.

Вказано, що для товару №1 неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причин відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентична або подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ), джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100480/2021/315910 від 07.06.2021. Для товару №3 - застосовано метод 2а (ст.59), джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2021/25350 від 01.04.2021. Коригування на обсяг партії та комерційні рівне не проводилось.

Також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2021/00756.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України).

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі : 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена за основним методом.

У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач вказує, що позивач не довів, що має право декларувати товари, придбані у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору, а також не надав банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Зазначає, що митниця мала достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів. Також вказує, що декларантом невірно проведений розрахунок митної вартості, а саме не в повному обсязі додані транспортні витрати відповідно до пункту 10 статті 58 МК України, оскільки в довідці про транспортні витрати від 11.06.2021, яка видана Фоп « ОСОБА_1 », вказано, що простій транспортного засобу МАН ААЗ951EO; п/пр вс9163XI Przemy-Львів складає 3000 грн., в рахунку фактурі від 09.06.2021 N9226/06 витрати за простій транспортного засобу не зазначені.

Враховуючи викладене, митним органом шляхом надіслання 14.06.2021 електронного повідомлення запропоновано Товариству надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації виробника товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

15.06.2021 митний орган направив Товариству електронне повідомлення, в якому зазначив, що, провівши аналіз про діяльність контрагентів Галицька митниця Держмитслужби встановила, що у Польської та Української фірми один із засновників є спільний, що видно з відкритих джерел, а саме державних реєстрів Польщі та України. У зв`язку із вищевикладеним у Галицькій митниці Держмитслужби наявна інформація про те, що митна вартість на подібні товари імпортованих між непов`язаними суб`єктами ЗЕД є вища ніж заявлена Товариством, виходячи з цього є підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на ціну товару.

У період з 14.06.2021 року по 17.06.2021 на виконання вимог Галицької митниці Держмитслужби, Товариство надало копії запитуваних документів в межах їх наявності, а саме: - платіжного доручення в іноземній валюті №4 від 09.06.2021 року; - договору купівлі-продажу №1/РВВ від 26.03.2018; - угоди №3 від 19.10.2019 до договору купівлі-продажу №1/РВВ від 26.03.2018;- угоди №4 від 08.02.2021 до договору купівлі-продажу №1/РВВ від 26.03.2018; - додаткової угоди №1 від 30.07.2018 до договору купівлі-продажу №1/РВВ від 26.03.2018; - додаткової угоди №1 від 28.02.2019 до договору купівлі-продажу №1/РВВ від 26.03.2018; - довідки від компаній перевізника від 11.06.2021 із зазначенням вартості транспортних послуг та вказівкою, що страхування вантажу не здійснювалося; - прейскурант (СЕИМК) до договору №1/РРВ від 26.03.2018; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - інвойс №Н2Р21029 від 09.04.2021, оскільки такий зазначений в сертифікаті про походження товару; - митної декларації МРИ 21РІ_322080М546ЕТІ0 від 20.05.2021 відповідно до якої товар направлявся від виробника до продавця (з Китаю в Польщу); - висновок судового експерта Білобрана Степана Зіновійовича №21/1/270 від 16.06.2021р. щодо ринкової вартості переміщуваних товарів, визначеної за декількома методами, а саме: 1. відповідно до контрактної документації; 2. на основі додавання вартості (ст. 63 другорядний метод п. г) відповідно до відповіді продавця; 3. на основі додавання вартості (ст. 63 другорядний метод п. г) відповідно до даних по вартості подібного майна виявленому на зовнішньому ринку.

А також щодо відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України Товариством надано: - рахунок на оплату №144 від 03.12.2020. Виписка по рахунку від 03.12.2020; - рахунок №62 від 08.06.2021; - рахунок №64 від 10.06.2021; видаткова накладна №67 від 15.06.2021; видаткова накладна №160 від 21.12.2020; видаткова накладна №156 від 08.12.2020; видаткова накладна №152 від 03.12.2020; видаткова накладна №147 від 25.11.2020; платіжне доручення №2312 від 08.06.2021; платіжне доручення №2382 від 10.06.2021.

17.06.2021 Галицька митниця Держмитслужби шляхом надсилання електронного повідомлення, повідомила Товариство, що Галицька митниця Держмитслужби розглянула всі надані документи і вважає, що згідно з п.13 ст.58 МК України у митного органу є достатні підстави вважати, що той факт, що покупець і продавець пов`язані між собою особи вплинув на ціну оцінюваних товарів. Згідно з п.18 ст.58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами, тобто вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.62, ст.63 МК України». Вказано, що у Галицької митниці для Товару №1 відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналоговими) товарами. За резервним методом вартість товару №1 буде становити 4,51 дол. США за кг. Для товару №3 вартість ідентичних товарів становить 4,97 дол. США.

Згідно з оформленою відповідачем карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2021/0756 у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з причин неможливості завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 17.06.2021.

Як наслідок, відповідачем застосовано для товару №91 метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД NQUA100480/2021/315910 від 07.06.2021. Для товару №93 - метод 2а (ст.59 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2021/25350 від 01.04.2021.

Так, статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами (метод 2а), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Згідно з статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (метод 2г).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість , визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з частинами 1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини 1 статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини 3 статті 58 Митного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 МК України закріплено перелік витрат, які додаються до ціни при визначенні митної вартості (складові митної вартості), що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України, такі не містять розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість, або ознак підробки, що б могли надати митному органу підстави для висновку про невірне визначення позивачем митної вартості.

Щодо аргументів скаржника про те, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товари імпортовані між не пов`язаними особами), то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з частиною 16 статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу (частина 18 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Згідно з підпунктами «а» та «в» частини 2 статті 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Під час продажу між пов`язаними між собою особами контрактна вартість приймається, а товари оцінюються відповідно до положень пункту 1, якщо імпортер продемонструє, що така вартість є досить наближеною до однієї з таких вартостей, які мають місце в той самий час або майже в той самий час: i) контрактної вартості під час продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних товарів для експорту до тієї самої країни імпорту; ii) митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями статті 5; iii) митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями статті 6.

Відповідно до примітки до вказаної статті підпункт «a» пункту 2 передбачає, що якщо покупець і продавець пов`язані між собою, то повинні бути вивчені обставини навколо продажу, а контрактна вартість приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець пов`язані між собою. Таке вивчення буде вимагатися тільки тоді, коли існують сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митна адміністрація не має сумнівів стосовно прийнятності ціни, вона має бути прийнята без запиту подальшої інформації від імпортера. Наприклад, може статися, що митна адміністрація раніше вже вивчала ці відносини або вона вже може мати детальну інформацію стосовно покупця та продавця і може вже бути впевненою внаслідок такого вивчення інформації, що ці відносини не вплинули на ціну.

Якщо митна адміністрація не в змозі прийняти контрактної вартості без подальшого запиту, вона повинна надати імпортеру можливість надати таку додаткову детальну інформацію, яка може бути необхідною, для того, щоб вивчити обставини навколо продажу. У цьому зв`язку митна адміністрація повинна бути готовою до вивчення відповідних аспектів операції, зокрема спосіб, у який покупець і продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, щоб визначити, чи ці відносини вплинули на ціну. Якщо можна показати, що покупець і продавець, хоча вони і пов`язані між собою відповідно до положень статті 15, здійснюють покупки і продаж один одному так, як ніби вони не були пов`язані, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну.

Таким чином, сам по собі факт пов`язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що вищезазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. При цьому митний орган зобов`язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв`язок вплинув на митну вартість товару. У разі відсутності обґрунтувань необхідно вважати, що взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

У разі здійснення вищезазначених у статті 58 МК України порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №826/13139/15.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач не заперечував факт пов`язаності із продавцем нерезидентом, однак вказує, що така взаємозалежність не вплинула на ціну ввезених товарів.

Відповідно до частини 1 статті 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

В свою чергу відповідачем не доведено належними та допустимими доказами впливу пов`язаності покупця і продавця на ціну товарів, а лише висловлено припущення з цього приводу.

Підставою ж вважати, що пов`язаність покупця і продавця вплинули на митну вартість товарів, скаржник визначає лише наявність інформації про спільного власника обох контрагентів, що, на переконання суду апеляційної інстанції, не відповідає критерію обґрунтованості, митний орган не надає усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. Таке твердження митного органу не може розглядатись судом як самодостатня підстава для коригування митної вартості ввезених товарів та не може мати більш важливе значення, ніж надані декларантом документи.

Окрім того, Товариство надало докази на підтвердження відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, а також висновок судового експерта Білобрана Степана Зіновійовича за результатами проведення товарознавчого дослідження у відповідності до договору про надання послуг від 16.06.2021 №21/1/270, відповідно до якого, внаслідок проведеного дослідження встановлено, що вартість товарів зазначених в рахунку-фактури (INVOICE) WEX2021060004 від 08.06.2021 є близькою до вартості визначеної експертним висновком.

Щодо аргументів скаржника про неповного врахування Товариством транспортних витрат відповідно до пункту 10 статті 58 МК України, оскільки в довідці про транспортні витрати від 11.06.2021, яка видана ФОП « ОСОБА_1 » вказано, що простій транспортного засобу МАН ААЗ951EO; п/ АДРЕСА_1 складає 3000 грн., тоді як в рахунку фактурі від 09.06.2021 №226/06 витрати за простій транспортного засобу не зазначені, то суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 53 МК України для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем на виконання зазначеної норми надано рахунок-фактуру №226/06 від 09.06.2021, відповідно до якого, транспортно-експедиційні послуги згідно договору N°10/06 від 08.06.2021 по маршруту: 37-700 Przemysl (Polska) - м/п Краківець (Україна) складають 8300,00 грн., а за маршрутом м/п Краківець (Україна) - м. Львів (Україна) за 1 а/м МАН ААЗ951EO; п/прю BC9163XI - складають 10700,00 грн. При цьому, страхування вантажу не проводилося.

Як вбачається із, товарно-транспортної накладної CMR №653948, вказаним транспортний засіб із товаром перетнув митний пост «Краківець» 10.06.2021, тобто вказаний документ підтверджував вартість транспортування товару на момент переміщення такого через митний кордон України.

В свою чергу, у довідці від 11.06.2021, яка видана ФОП « ОСОБА_1 » та надана позивачем митному органу на виконання запиту останнього, зазначалося, що транспортні витрати транспортного засобу МАН АА3951EO; п/прю BC9163XI при доставці вантажу складали: 37-700 Przemysl (Polska) - м/п Краківець (Україна) - 8300,00 грн; м/п Краківець (Україна) - М. Львів (Україна) - 10700,00 грн; - простій по маршруту 37-700 Przemysl (Polska) - м. Львів (Україна) - 3000,00 грн. Страхування вантажу не проводилося.

Отже, як це вірно зазначив суд першої інстанції, вказана довідка формувалася уже після ввезення товару на митну територію України та включала в себе витрати відповідно до укладеного договору N910/06 на транспортно-експедиційне обслуговування від 08.06.2021, зокрема простій.

Згідно із пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

Яку в наданому рахунку-фактурі від 09.06.2021 №226/06, так і в наданій довідці від 11.06.2021 окремо вказана сума перевезення по маршруту 37-700 Przemysl (Polska) - м/п Краківець (Україна) у розмірі 8300,00 грн. та окремо вказано транспортне експедиторське обслуговування на території України у сумі 10700,00 грн. та за маршрутом м/п Краківець (Україна) - М. Львів (Україна).

Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач правомірно не включив до митної вартості товару експедиторське обслуговування на території України, як і простій транспортного засобу після ввезення товару на митну територію України. Доказів понесення позивачем витрат на експедиторське обслуговування до території України матеріали справи не містять.

Більше того, позивачем при митному оформленні товарів, які ввозилися на митну територію України разом із вищевказаними документами також подав договір №10/06 на транспортно-експедиційне обслуговування від 08.06.2021 відповідно до пункту 5.6. якого, у разі перевищення строку, вказаного у пункті 2.1.4 Договору, замовник (позивач) сплачує штраф за понаднормовий простій автомобіля у розмірі, що становить: при міжнародних перевезеннях: 50 євро (в гривнях по курсу НБУ на день оплати) за кожну добу простою по території України, 100 євро в гривнях по курсу НБУ на день оплати) за кожну добу простою по території Європи. У простій не включають вихідні та святкові дні, якщо інше не обумовлено в заявці. - при внутрішніх перевезеннях: 300 гривень за кожну добу простою, не включаючи вихідні та святкові дні, якщо інше не обумовлено в заявці.

Таким чином, простій про який вказується у довідці від 11.06.2021 року та не включення якого митним органом розцінюється як невірне проведення декларантом розрахунку митної вартості, являється штрафом (неустойкою), що виник на території України, у зв`язку із затримкою митного оформлення вантажу, та який передбачений Договором №10/06 на транспортно-експедиційне обслуговування від 08.06.2021.

В свою чергу, частина 10 статті 58 МК України, яка визначає виключний перелік складових митної вартості, не передбачає включення до неї будь-яких штрафних санкцій, а тому штраф (пеня, неустойка), не є частиною митної вартості та не підлягає включенню до такої.

Щодо аргументів відповідача про ненадання зовнішньоекономічного договору, або документа, який його замінює відповідно до статті 53 МК України, як підстави для відмови у митному оформленні та прийнятті рішення про коригування митної вартості, то такі, на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки з метою підтвердження заявленої митної вартості позивачем разом із митною декларацією №UA 209170/2021/046652 від 14.06.2021 надано зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №1/FВВ від 26.03.2018 та додаткову угоду №4 від 08.02.2021 до договору.

Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

У постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що спірне рішення відповідача не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості КТЗ почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх використання.

Згідно з положеннями розділу 5 вказаних Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.

Як зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, за основу для обрахунку митної вартості ввезених позивачем товарів №1 та №3 взято митну вартість імпортованих товарів визначених у МД №UA100480/2021/315910 від 07.06.2021. та МД № UA209170/2021/25350 від 01.04.2021. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Саме таке регулювання спірних правовідносин покладено в основу правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не доведено що ввезений товар, згідно з номерами та датами митних декларацій, які взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, за параметрами, характеристиками та країною походження відповідає товару ввезеному позивачем, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не наведення у рішенні про коригування митної вартості обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, розглядається Верховним Судом як самостійна підстава для скасування таких рішень у постановах від 21 грудня 2018 року (справа №815/1670/17), від 10 червня 2020 року (справа №1.380.2019.004752).

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при зверненні до митного органу щодо оформлення партії товару та в подальшому при проведенні митних консультацій декларантом надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. В свою чергу, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів щодо повноти і достовірності заявлених числових показників митної вартості, не наведено обґрунтованих причин для зобов`язання декларанта подати додаткові документи. Визначаючи необхідним до застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, митний орган спирався виключно на аргументи, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваних методів. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Отже, оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/900012/2 від 17.06.2021 не відповідає критеріям встановленим в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства та порушує майнові права та законні інтереси позивача.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено підстави протиправності дій митного органу щодо коригування митної вартості ввезеного Товариством товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі №380/14151/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко