Постанова

від 19.06.2022 по справі 380/14151/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/14151/21 пров. № А/857/6034/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Коморний О.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 15 год. 20 хв. 09 березня 2022 року, повне судове рішення складено 14 березня 2022 року, у справі №380/14151/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАББ Україна» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

27.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАББ Україна» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби №UA209000/2021/900012/2 від 17.06.2021 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2021/00756.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року допущено процесуальне правонаступництво Галицької митниці Держмитслужби на правонаступника Львівську митницю (код ЄДРПОУ 43971343).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року позов задоволено.

01.03.2022 від представника позивача надійшла заява про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАББ Україна» з відповідача 51850,00 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року заяву задоволено частково, стягнено з Львівської митниці на рахунок Товариства 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суд першої інстанції вказав, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Суд першої інстанції зазначив, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Суд першої інстанції вказав, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати пов`язані з вивченням обставин справи та визначення стратегії захисту прав клієнта із дослідження судової практики, робоча зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, порядку вчинення дій, підготовка та поданням адвокатських запитів включаються до витрат пов`язаних з складанням позовної заяви. Суд першої інстанції наголосив, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження та враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, підготовка і подання адміністративного позову, підготовка та подання заяви не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, а тому, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року та в задоволенні заяви відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що сума, яку постановив суд стягнути з органу є завеликою для даної категорії справ. Скаржник вказує, що з наданого позивачем розрахунку сум гонорару за надану професійну правничу допомогу вбачається, що ряд послуг, які надавались позивачу не є видом правової допомоги, не є доцільними, дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків. Вважає суму витрат, які постановив стягнути суд, значно завищеною, оскільки ні підготування заяви, ні консультація у цій справі не потребувало значних зусиль і часу.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що апелянт не вказує жодні підстави для скасування додаткового судового рішення першої інстанції, не зазначає, які саме обставини, що мають значення для справи, судом не з`ясовані або недоведені, які висновки суду не відповідають обставинам справи або неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вважає, що твердження апелянта, що сума витрат, які постановив стягнути суд, є значно завищеною, оскільки ні підготування позовної заяви та надання консультації у даній справі не потребувало значних зусиль, у зв`язку із чим апелянт просить скасувати додаткове рішення, є необґрунтованим та таким, що повсністю спростовується, як наявними матеріалами справи так і нормативно-правовими актами, які суд першої інстанції встановив, дослідив та застосував.

Враховуючи приписи статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом до суду Товариство надало попередній (орієнтований) розмір суми судових витрат, зазначивши, що 12.01.2018 між Товариством та АО «Матвіїв і Партнер» укладено Договір про надання правової допомоги №322-12/01. В позовній заяві вказано, що Товариство очікує понесення витрат на правову допомогу та просить такі стягнути з відповідача.

01.03.2022 Товариство подало клопотання про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у загальному розмірі 51850 грн. Вказано, що оплата за Договором про надання правової допомоги №322-12/01 від 12.01.2018, укладеним між ТОВ «ФАББ України» та АО «Матвіїв і Партнер», визначена за ставкою 1700 грн. за 1 годину роботи адвоката.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано: Договір про надання правової допомоги №322-12/01 від 12.01.2018 року; Витяг з договору №1 від 04.10.2021р. до Договору №01-11/03-2020 про надання правової допомоги; Копії звітів по виконаній роботі по рахунках №2168; №2196; №2229; №2256; №2410; №2449; Копії рахунків на оплату №2168 від 16.08.2021; №2196 від 01.09.2021; №2229 від 04.10.2021; №2256 від 29.10.2021; №2410 від 31.01.2022; №2449 від 23.02.2022; копії актів про надання правової допомоги №2168; №2196; №2229; №2256; №2410; №2449.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18), від 29 січня 2021 року (справа № 808/1436/18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Згідно з актів про надання правової допомоги №2168; №2196; №2229; №2256; №2410; №2449, адвокатом із врахуванням умов Договору, яку межах досудового врегулювання спору та і у межах справи № 380/14151/21 виконано (здійснено): - вивчення обставин справи та визначення стратегії захисту прав клієнта із дослідження судової практики - 4 год, що становить 6800,00 грн; - робоча зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, порядку вчинення дій - 2 год, що становить 3400,00 грн; - підготовка та подання адвокатського запиту в Галицьку митницю Держмитслужби. Здійснення оплати на відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк документів, що надавалися за адвокатським запитом. Наручне отримання запитуваних документів - 2 год, що становить 3400,00 грн; - підготовка та подання позовної заяви, що включає, аналіз судової практики, вироблення правової позиції, підготовку та належне оформлення додатків до позовної заяви, направлення документів, виготовлення копій та наручне подання в канцелярію суду-10 год., що становить 17 000,00 грн; - підготовка та подання клопотання про приєднання доказів - 0,30 год, що становить 850,00 грн; - правовий аналіз отриманого відзиву на позовну заяву та підготовка і подання відповіді на відзив - 2,30 год, що становить 4250,00 год; - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 12.01.2022 - 1 год, що становить 1700,00 грн; - аналіз способів та процедур оформлення митних декларації від 01.04.2021 та 14.06.2021, переміщення товарів у митних режимах по митній території Євросоюзу та спосіб визначення вартості товару -1 год, що становить 1700,00 грн; - підготовка та подання пояснення щодо обставин справи та поданих декларацій - 3,30 год 5950,00 грн; - написання клопотання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, засвідчення доказі понесений витрат, підготовка копій заяви із додатками для відповідача та направлення таких документів останньому та подання заяви до суду - 2 год, що становить 3400,00 грн.; - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 09.02.2022 - 1 год., що становить 1700,00 грн; - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 23.02.2022 - 1 год., що становить 1700,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, у судовому засіданні 12.01.2022, де зазначено представництво інтересів клієнта 1 год, становить 1700,00 грн, не відбулося та було відкладено на 09.02.2022, а підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що становить вартість 3400,00 грн, не потребує професійних юридичних знань та є лише технічною.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що підготовка і подання адміністративного позову, підготовка та подання заяви не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 3000 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 241, 243, 252, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі №380/14151/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко