Постанова

від 14.06.2022 по справі 759/12977/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/370/2022

Справа 759/12977/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Пащенком Віктором Миколайовичем , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Ул?яновської О.В. в м. Київ у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2018 року позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду із позовом про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості, просивстягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 014/3796/74/60501 від 11 вересня 2007 року станом на 11 червня 2018 року, що складає 59169,17 доларів США, що еквівалентно 1 546 470,04 грн. та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 40325,56 доларів США, що еквівалентно 1 053 965,61 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 18843,61 доларів США., що еквівалентно 482368,99 грн.

Заявлені вимоги мотивувавтим, що 11 вересня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_5 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 169505 доларів США на строк 240 місяців з 11 вересня 2007 року по 11 вересня 2027 року включно із сплатою 13 % річних. Також 11 вересня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір поруки № 014/3796/74/60501 між банком та ОСОБА_3 , за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність в тому ж обсязі, що і позичальник. 01 червня 2018 року відповідачам було надіслано вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань та зобов`язано у 60-денний термін повернути всю суму заборгованості, проте в установлений строк заборгованість за кредитом повернута не була.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року замінено сторону позивача з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ПАТ «Оксі Банк», а ПАТ «Оксі Банк» замінено на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» (а. с. 131 - 132 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року замінено відповідача ОСОБА_5 на належних відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а. с. 133 - 134 т. 2).

18 січня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» подало до суду заяву про зміну підстав позову, в якій просило стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором: з ОСОБА_3 - як з подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї; з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як зі спадкоємців ОСОБА_5 внаслідок прийняття ними спадщини.

Зменшивши в лютому 2021 року позовні вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 54936,70 доларів США; з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 54936,70 доларів США, покласти на відповідачів солідарно судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року з урахуванням ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року про виправлення описки позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ред Пойнт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 54936,70 доларів США та судовий збір в розмірі 23197,05 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника Пащенка В.М. ,не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справ, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що судом порушено строки розгляду справи більше ніж на рік і не направлено їй копію ухваленого рішення.

Вказувала, що в порушення ст. 43, 49 ЦПК України судом не розглянуто клопотання її адвоката про надання додаткового часу для подання зустрічної позовної заяви про визнання договору переуступки боргу недійсним, про залучення до розгляду справи опікунської ради Святошинського району м. Києва, оскільки справа стосувалася майнових інтересів неповнолітнього відповідача, в інтересах якого виступала його мати.

Наголошувала, що новий кредитор-позивач згідно договору переуступки права вимоги належно не повідомив її сина та саму ОСОБА_1 про заміну кредитора, внаслідок чого згідно ст. 516, 517 ЦК України її син та його спадкоємці мають право на виконувати вимоги нового кредитора, а тільки первісного, а саме ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», але суд не звернув увагу, що копії повідомлень про переуступку боргу саме позивачу не підкріплені поштовою квитанцією.

Зазначала, що судом першої інстанції було протиправно відсторонено її адвоката Пащенка В.М. від розгляду справи в зв`язку з відсутністю в його ордері терміну дії ордеру, дозволивши залишитись в судовому засіданні в якості вільного слухача. При цьому судом не дозволено зробити в ордері запис про строк його дії, не винесено ухвалу про усунення недоліків повноважень адвоката, не надавши строку для усунення таких недоліків і не відкладено підготовчого засідання. В подальшому судом було зачитано відзив адвоката Пащенка В.М., його клопотання про застосування позовної давності, однак клопотання Пащенка В.М. про залишення позову без розгляду не розглянуто. Не виносячи ухвали про закриття підготовчого засідання, не призначаючи справу до розгляду по суті, суд одразу перейшов до розгляду справи по суті, заслухав пояснення представника позивача, потім, погодивши тільки з позивачем порядок розгляду справи, прийняв рішення не знайомитися з матеріалами справи в кількості чотирьох томів і одразу перейшов до судових дебатів, після чого ухвалив рішення про задоволення позову, стягнувши солідарно з відповідачів 56936,70 доларів США, не вказуючи, що це еквівалентно 1 546 470,04 грн. чи іншій сумі згідно курсу НБУ як боргу її сина ОСОБА_5 перед новим кредитором.

Вказувала, що суддя весь час повторювала, що відповідачі не з`явилися в судове засідання без поважних причин, в той час як адвокат Пащенко В.М. з`явився вчасно, а представник ОСОБА_3 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду і телефонував Пащенку В.М. для повідомлення цих обставин і подання клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, однак даних обставин судом не було враховано.

Вказувала, що суд не надав можливість її представнику заперечити проти позовних вимог, адже позивач мав теоретичне право на стягнення заборгованості за кредитним договором тільки в розмірі прийнятої спадщини, вартість якої складала загальну суму 782650 грн. разом з квартирою та приватним будинком, тобто судом незаконно перевищено стягнення кредитної заборгованості на 625618 грн. До того ж позивач зменшив свої позовні вимоги з суми 56936,17 доларів США на суму 54936,17 доларів США, однак судом першої інстанції позов задоволено в первісному розмірі та саме в доларах США, а не в національній валюті.

Зазначала, що судом першої інстанції не перевірено, що позивач пропустив строк позовної давності, та орієнтувався лише на докази позивача у вигляді графіка погашення заборгованості і платіжних документів, які внаслідок їх незасвідчення є неналежними і недопустимими доказами.

Крім того, суд не надав можливості її представнику просити встановити порядок і строки виконання рішення суду у вигляді відстрочення або розстрочення виконання.

Вказувала, що суд в рішенні послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц, яка передбачає врахування укладення правочинів членами сім`ї в інтересах сім`ї, згідно якої подружжя повинно відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном, не помітивши, що вартість спадкового майна не досягає залишку несплаченого кредиту, відтак суд зобов`язаний був принаймні частково задовольнити позов в межах вартості нерухомого майна 782650 грн. та вказавши еквівалент у гривні.

Наголошувала, що у випадку відсторонення її адвоката від участі в справі суд першої інстанції повинен був надати час на його заміну або час на підтвердження повноважень, повідомити ОСОБА_1 про відкладення судового засідання на інший час, щоб вона мала змогу прийняти участь в судовому засіданні. Однак в даному випадку справу розглянуто за її відсутності та без належного повідомлення про дату, час і місце засідання, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Від позивача ТОВ «Ред Пойнт Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що в апеляційній скарзі не зазначено, чи відповідачем оскаржується рішення повністю чи частково, при цьому доводи щодо незаконності рішення наведені лише щодо ОСОБА_1 , а іншими відповідачами рішення не оскаржується.

Звертав увагу, що ОСОБА_1 визнається факт наявності боргу за кредитним договором, що підтверджується її листом від 19 липня 2021 року, направленим після ухвалення рішення в цій справі.

Зазначав, що основний зміст апеляційної скарги полягає в необґрунтованості прийнятого судом рішення про не допуск представника ОСОБА_1 до участі в судовому засіданні в зв`язку з неналежною формою ордеру адвоката, та як наслідок, неможливістю в судовому засіданні захистити права та законні інтереси ОСОБА_1 . В свою чергу, в матеріалах цивільної справи міститься відзив цього відповідача на позовну заяву, в якому чітко висловлена її позиція щодо підстав та предмету позову, що давало можливість суду здійснити правову оцінку позиції ОСОБА_1 та не відкладати судове засідання.

Вказував, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року на підставі процесуального правонаступництва замінено сторону позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «РедПойнтФінанс», і у відповідача, яка ознайомилася з цією ухвалою в лютому 2021 року, було достатньо часу для оскарження цієї ухвали у разі незгоди з нею.

Наголошував про безпідставність заяви про застосування позовної давності, оскільки позов поданий 15 серпня 2018 року і вимоги про стягнення нарахованих та не сплачених відсотків за кредитним договором заявлені в межах строків позовної давності, а саме з 15 серпня 2015 року по 14 серпня 2018 року.

Посилався на зміст постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі № 640/6274/16-ц, згідно якої доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, і що оскільки на момент ухвалення судом першої інстанції рішення не було встановлено ринкової вартості майна, прийнятого у спадщину, відповідачі в судовому засіданні не довели, що вартість прийнятого у спадщину майна є меншою за розмір вимог кредитора, відтак суд першої інстанції правомірно стягнув наявну заборгованість за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що 09 серпня 2007 року ОСОБА_5 заповнено заяву-анкету на отримання кредиту під заставу у АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а. с. 7 т. 1).

На а. с. 99 т. 3 знаходиться копія заяви ОСОБА_3 від 11 вересня 2007 року про надання нотаріальної згоди на отримання кредиту та передачі в іпотеку ОСОБА_5 квартири за адресою АДРЕСА_1 .

11 вересня 2007 року ОСОБА_5 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» уклали кредитний договір № 014/3796/74/60501, за умовами якого кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 169505 доларів США, а позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором. Кредит надається на 240 місяців з 11 вересня 2007 року по 11 вересня 2027 року включно, процентна ставка за користування кредитом складає 13 % річних (а. с. 8 - 10 т. 1).

Згідно п. 6 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадку невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки/інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.

На а. с. 11 - 14 т. 1 знаходиться копія додаткової угоди до кредитного договору № 014/3796/74/60501 від 11 вересня 2007 року, укладеної 02 листопада 2012 року, якою сторони домовились викласти графік повернення кредиту та сплати інших платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту в нових редакціях.

На а. с. 15 т. 1 знаходиться копія виписки по рахунку позичальника ОСОБА_5 , згідно якої 11 вересня 2007 року на рахунок останнього було перераховано 169505 доларів США.

На а. с. 179 - 249 т. 1, 1 - 23 т. 2 наявна виписка по рахунку ОСОБА_5 за здійсненими операціями (платежами) з призначеннями платежу «погашення заборгованості за кредитом».

11 вересня 2007 року ОСОБА_3 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» уклали договір поруки № 014/3796/74/60501, за умовами якого у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків (а. с. 16 - 17 т. 1).

На а. с. 18 - 20 т. 1 наявні копії вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім? ОСОБА_6 та ОСОБА_3 від 01 червня 2018 року, в яких банком повідомлялось, що прострочена заборгованість позичальника перед банком станом на 25 травня 2018 року складає 40325,56 доларів США заборгованості по кредиту та 18455,82 доларів США заборгованості по відсоткам, зазначена сукупна заборгованість визначена станом на 25 травня 2018 року і буде збільшена відповідно до умов кредитного договору на дату фактичного погашення кредитних зобов`язань; повідомлялось про необхідність погашення заборгованості протягом не більш ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги; до копій вимог доданий список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та копія фіскального чеку Укрпошти.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 26 т. 2).

01 квітня 2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направлено претензію кредитора до Першої київської державної нотаріальної контори, в якій банк просив повідомити спадкоємців ОСОБА_5 про існуючу заборгованість спадкодавця по кредитному договорі.

На а. с. 192 - 193 т. 2 знаходяться копії заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 22 червня 2020 року до Першої київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Листом від 22 червня 2020 року Перша київська державна нотаріальна контора повідомила АТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення з заявами про прийняття спадщини спадкоємців померлого: мати померлого ОСОБА_1 та дружина померлого ОСОБА_3 , які повідомлені про надходження претензії кредитора (а. с. 123 т. 2).

Листом від 24 липня 2020 року Перша київська державна нотаріальна контора повідомила ТОВ «РедПойнтФінанс», що спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлені про надходження повідомлення ТОВ «Ред Пойнт Фінанс» про перехід прав кредитора та іпотекодержателя (а. с. 124 т. 2).

На а. с. 157 т. 2 знаходиться копія договору купівлі-продажу квартири від 11 вересня 2007 року, на підставі якого ОСОБА_5 придбано квартиру за адресою АДРЕСА_1 вартістю 772650 грн.

На а. с. 160 - 165 т. 2 наявні копії претензій-вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 12 серпня 2020 року та докази їх направлення.

На а. с. 205 - 217 т. 2 знаходиться копія технічного паспорту на житловий будинок та копії договорів дарування від 04 січня 2018 року, на підставі яких ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_5 житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та земельні ділянки за цією ж адресою пл. 0,0266 га. для ведення особистого селянського господарства оціненою вартістю 10000 грн., 0,1500 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд оціненою вартістю 40000 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» додано копію заяви ОСОБА_3 про реструктуризацію боргу від 19 липня 2021 року (а. с. 240 - 242 т. 3).

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Враховуючи викладене, оскільки заява про реструктуризацію не існувала на час ухвалення рішення судом першої інстанції, то апеляційний суд не може її врахувати як доказ.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Апеляційний суд враховує, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором пред`явлено до позичальника ОСОБА_7 та поручителя ОСОБА_3 , однак в зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_7 під час розгляду справи до участі в справі були залучені його спадкоємці - мати ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_3 .

Як встановлено судом, ОСОБА_7 на підставі кредитного договору, укладеного з АТ «Райффайзен Банк Аваль», за згодою дружини ОСОБА_3 09 вересня 2007 року отримав грошові кошти у розмірі 169505 доларів США.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати платежів за кредитним договором, з огляду на наявність в матеріалах справи виписок з особового рахунку ОСОБА_7 , у яких відображено рух коштів по рахунку позичальника, на підставі яких позивачем складено розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Таким чином, наявні в матеріалах справи письмові докази у вигляді виписок з особового рахунку клієнта є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Доказів погашення заборгованості ОСОБА_5 в іншому розмірі та/або в інші дати, ніж зазначено у виписках по рахунку та відображено у розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній скарзі не надано.

Апеляційним судом також відхиляються доводи апеляційної скарги щодо невідповідності кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» з підстав надання кредиту в валюті, а не в гривнях, ненадання позичальнику розстрочки сплати заборгованості по кредиту, з підстав порушення позивачем чесної підприємницької практики, враховуючи, що самим позичальником ОСОБА_5 або поручителем ОСОБА_3 кредитний договір із наведених підстав в судовому порядку не оскаржувався.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним із його особою, і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов`язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою, а тому зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Зазначена норма не встановлює певного порядку пред`явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов`язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов`язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця.

Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного Кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Відтак, пред`явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців через нотаріуса не суперечить положенням частини другої статті 1281 ЦК України.

На відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадкоємцями спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Таким чином, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення вимог кредиторів, не встановлює певного порядку пред`явлення таких вимог. Пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 751/8658/15-ц (провадження № 61-10940св18.)

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що позичальник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а АТ «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором, правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «РедПойнтФінанс», 01 квітня 2020 року подано до Першої київської державної нотаріальної контори претензію до кредиторів спадкодавця (а. с. 55 т. 2), тобто у межах строків, передбачених законом.

З урахуванням наведених вимог закону та встановлених судом обставин після смерті ОСОБА_5 спадкоємці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості успадкованого майна.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні позичальника ОСОБА_5 , з огляду на те, що заміна кредитора у зобов`язанні відбулася за договорами відступлення права вимоги 25 червня 2020 року на користь ТОВ «ОКСІ БАНК», а від нього - на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» вже після смерті позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлювало його повідомлення будь-яким чином.

Не ґрунтуються на вимогах закону також доводи ОСОБА_1 про неналежне повідомлення її особисто новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» про перехід права вимоги, оскільки відповідно до ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, а лише тягне за собою ризик несприятливих наслідків для нового кредитора у вигляді виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 , посилаючись на необізнаність щодо заміни кредитора у зобов`язанні, не була позбавлена можливості виконувати зобов`язання первісному кредиторові, однак докази такого виконання зобов`язання в матеріалах справи відсутні.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що згідно листа Першої київської державної нотаріальної контори спадкоємців повідомлено про отримання 17 липня 2020 року повідомлення про перехід прав кредитора та іпотекодержателя ТОВ «Ред Пойнт Фінанс» до спадкоємців померлого ОСОБА_5 (а. с. 2 т. 3).

Тому, ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» як правонаступник АТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав право на стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд враховує, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачами свідоцтв про право на спадщину, а відповідачем ОСОБА_3 - свідоцтва про право на частку в спільній сумісній власності подружжя.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 19 лютого 2020року у справі № 607/98/17, від 04 березня 2020 року у справі №2609/30529/12, від 24 листопада 2021 року в справі № 615/473/20.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про необхідність обмеження кредитної заборгованості вартістю спадкового майна на загальну суму 782650 грн. разом з квартирою за адресою АДРЕСА_1 , приватним будинком та земельними ділянками за адресою АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, що вартість зазначеного нерухомого майна, успадкованого нею та іншими відповідачами, станом на день розгляду справи була меншою, ніж відповідний розмір кредитної заборгованості на день відкриття спадщини.

Апеляційний суд враховує, що згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем разом із заявою про зменшення позовних вимог, заборгованість за відсотками з урахуванням здійсненого часткового погашення в розмірі 178,94 доларів США, 211,41 доларів США та 438,86 доларів США складає в період з 21 серпня 2015 року по 15 липня 2018 року 14611,14 доларів США, після цього відсотки на нараховувались.

Оскільки 01 червня 2018 року банк звернувся до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в період 60 днів з дати цієї вимоги (тобто до 01 серпня 2018 року), з цього моменту банк таким чином змінив строк виконання основного зобов`язання відповідно до вимог статті 1050 ЦК України та фактично зафіксував розмір існуючої у ОСОБА_5 заборгованості за процентами і припинив її нарахування.

Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність розміру заборгованості за процентами в сумі 14611,14 доларів США та розміру заборгованості за кредитом 40325,56 доларів США загальна сума заборгованості за кредитом становитиме 54936,70 доларів США.

Оцінюючи обґрунтованість заяви про ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, апеляційний суд враховує, що оскільки позов подано 09 серпня 2018 року, і після уточнення позовних вимог їх заявлено в межах трирічного строку позовної давності, а саме з 21 серпня 2015 року (а. с. 47 т. 3), заява про застосування строку позовної давності не підлягала задоволенню.

При цьому суд першої інстанції правильно не визначив заборгованість, виражену у доларах США, в еквіваленті національної валюти з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), відповідно до якої у разі укладення сторонами кредитного договору, предметом якого є іноземна валюта, суд має ухвалити рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті. Визначення у рішенні еквівалента суми боргу за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами в національній валюті не відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 54936,70 доларів США підлягала стягненню на користь позивача з відповідачів в межах успадкованої частки в спадковому майні в розмірі 18312,23 долари США.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що підставою для стягнення із спадкоємців відповідача ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є перехід до них прав та обов`язків (в тому числі зобов`язань за кредитним договором) внаслідок прийняття спадщини, згідно ст. 1216, 1218, 1268, 1281 ЦК України.

Апеляційний суд враховує, що після уточнення позовних вимог в лютому 2021 року ТОВ «Ред Пойнт Фінанс» одночасно просило стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 54936,70 доларів США, а також солідарно з усіх відповідачів - цю ж заборгованість за кредитним договором в розмірі 54936,70 доларів США, при цьому судом першої інстанції фактично задоволено лише другу з цих вимог.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позивачем рішення суду першої інстанції з цих підстав не оскаржене, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 обґрунтована іншими підставами, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в розмірі 54936,70 доларів США не є предметом апеляційного перегляду.

Разом із тим, висновок суду першої інстанції щодо солідарної відповідальності спадкоємців боржника є помилковим, оскільки відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. За змістом наведеної вище норми матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця носить частковий характер і обмежується вартістю майна, успадкованого цією особою (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 15 липня 2020 року в справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18).

Також апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо солідарного стягнення із відповідачів судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Покладення судом солідарного обов`язку по сплаті судових витрат не ґрунтується на вимогах закону та є неправильним.

Отже, з відповідачів підлягала стягненню заборгованість за кредитним договором 54936,70 доларів США та судовий збір 23197,05 грн. на користь позивача в рівних частках, що відповідно становить 18312,23 долари США та 7732,35 грн. з кожного відповідача.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Пунктом 11 Положення про ордер на надання правової (правничої) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, передбачено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Пунктом 12 зазначеного Положення № 41 визначено перелік реквізитів ордеру, в якому термін дії ордеру відсутній.

З урахуванням наведених вимог закону, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що представництво ОСОБА_8 ОСОБА_1 в Святошинському районному суді м. Києва станом на час розгляду справи 12 квітня 2021 року було підтверджене наявним в матеріалах справи ордером серії КС № 731765 (а. с. 81 т. 3).

Відтак, оскільки ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи через свого належного представника, доводи апеляційної скарги, що справу розглянуто за відсутності її як учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційний суд враховує доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, не виносячи ухвали про закриття підготовчого засідання та не призначаючи справу до розгляду по суті, відразу після підготовчого засідання перейшов до розгляду справи по суті.

Так, із матеріалів справи, зокрема протоколу судового засідання від 12 квітня 2021 року та технічного запису судового засідання вбачається, що ухвалою суду від 12 квітня 2021 року без видалення до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду, який відкрито одразу після цього (а. с. 125 т. 3).

Крім того, на а. с. 122 т. 3 наявна не підписана судом ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Апеляційний суд враховує доводи ОСОБА_1 в частині недотримання судом процесуальних строків розгляду справи, оскільки відповідно до ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Дійсно, після скасування заочного рішення в даній справі ухвалою від 21 жовтня 2019 року підготовче засідання призначено на 25 лютого 2020 року (а. с. 129 - 130 т. 1), а рішення в справі ухвалене 12 квітня 2021 року.

Оцінюючи доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо порушення порядку дослідження письмових доказів, апеляційний суд враховує, що дійсно ч. 1 ст. 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

При цьому суд першої інстанції, з`ясувавши, що присутній в судовому засіданні представник позивача ознайомлений з матеріалами справи, перейшов до стадії судових дебатів без безпосереднього дослідження письмових доказів.

Разом із тим, частиною 2 ст. 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Доказів того, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, апеляційна скарга не містить, відтак зазначені в ній порушення самі по собі не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції в зв`язку із порушенням норм процесуального права.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання представника ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду в зв`язку з відсутністю у позивача цивільної процесуальної дієздатності, апеляційний суд враховує наступне.

Так дійсно із матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2021 року до канцелярії суду надійшло зазначене клопотання представника ОСОБА_9 , яке, згідно відповіді за підписом голови Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року, зареєстроване о 12 год. 19 хв. до початку судового засідання, а отже яке мало бути розглянуто судом (а. с. 129, 167 т. 3), однак отримане секретарем судового засідання 12 квітня 2021 року о 15:00 (зворот а. с. 131 т. 3).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Враховуючи, що ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» є юридичною особою, а відтак в розумінні ч. 1 ст. 47 ЦПК України має цивільну процесуальну дієздатність, доводи відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду не ґрунтуються на вимогах п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд враховує, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року, якою замінено сторону позивача з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ПАТ «Оксі Банк», а ПАТ «Оксі Банк» замінено на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» (а. с. 131 - 132 т. 2), відповідачем в установленому законом порядку не оскаржувалась.

Також апеляційний суд відхиляє доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо ненаправлення їй судом копії рішення від 12 квітня 2021 року, з огляду на наявність в матеріалах справи копії супровідного листа від 14 квітня 2021 року, згідно якого ОСОБА_1 направлено копію судового рішення на вірну адресу, зазначену в апеляційній скарзі (а. с. 136 т. 3).

Апеляційний суд не приймає доводи відповідача про те, що суд першої інстанції позбавив її представника можливості подати заяву про відстрочення або розстрочення рішення, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена процесуальної можливості подати відповідну заяву після ухвалення рішення відповідно до ст. 435 ЦПК України.

Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильних в цілому висновків про стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача, разом із тим, призначений судом солідарний спосіб стягнення заборгованості і судового збору ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення в цій частині, стягнувши з відповідачів заборгованість за кредитним договором 54936,70 доларів США та судовий збір 23197,05 грн. на користь позивача в рівних частках, що відповідно становить 18312,23 долари США та 7732,35 грн. з кожного відповідача.

В іншій частині рішення суду є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Пащенком Віктором Миколайовичем , задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року в частині солідарного стягнення заборгованості змінити, стягнувши заборгованість за кредитним договором № 014/379674/60501 від 11 вересня 2007 року з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» в розмірі 18312,23 долари США із кожного та судові витрати в розмірі 7732,35 грн. із кожного.

В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 червня 2022 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.