Ухвала

від 06.06.2024 по справі 759/12977/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 6/759/381/24

ун. № 759/12977/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення частки з майна, що знаходиться у спільній власності,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2024 р. приватний виконавець звернувся до суду із зазначеним поданням, просив визначити частку майна боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,) на транспортний засіб - автомобіль марки VOLKSWAGE№TRANSPORTER, 1997 року випуску, в розмірі 4/6 частки, а також просив звернути стягнення на рухоме майно боржника, право власності на, яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: 4/6 частку транспортного засобу - автомобіля марки VOLKSWAGE№TRANSPORTER, 1997 року випуску.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст подання, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.07.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Ярославом Вікторовичем було відкрито ВП НОМЕР_2 відносно боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа №759/12977/18 від 11.07.2022 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/379674/60501 від 11.09.2007 з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» в розмірі 18312,23 долари США із кожного та судові витрати в розмірі 7732,35 грн. із кожного, виданого Святошинським районним судом м. Києва на підставі Постанови Київського апеляційного суду у справі №759/12977/18 від 15.06.2022.

18.07.2022 приватним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та на кошти, що будуть обліковуватись на таких рахунках після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1

18.07.2022 приватним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділ про реєстрацію обтяжень внесені реєстраційні записи.

Супровідним листом від 26.11.2021 №1239 зобов`язано боржника негайно повідомити місцезнаходження арештованого транспортного засобу з метою проведення виконавчих дій щодо його опису.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), актовий запис про шлюб №792 від 14.07.2006.

За ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль марки VOLKSWAGE№TRANSPORTER 1997 року випуску, який було придбано 23.01.2007, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

З наведеного вбачається, що автомобіль марки VOLKSWAGE№TRANSPORTER, 1997 року випуску, набутий ОСОБА_4 за час шлюбу, а тому належить подружжю ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, ОСОБА_1 є одним із трьох спадкоємців померлого першої черги спадкування.

Таким чином, боржник на рівні із двома іншими спадкоємцями першої черги, має право на 1/6 частину VOLKSWAGE№TRANSPORTER, 1997 року випуску.

На дату звернення приватного виконавця до суду з цим поданням боржнику, належить 4/6 частки автомобіля марки VOLKSWAGE№TRANSPORTER, 1997 року випуску на яку, в силу положень ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилом ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.

Статтею 370 ЦК України також встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ст. 1226 ЦК України).

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 85, 87 постанови від 06.10.2020 у справі №2-24/494-2009 (провадження №12-4гс20) сформулювала правовий висновок, згідно з яким якщо боржнику разом з іншими особами належить майно на праві спільної власності, але частка боржника в праві власності не визначена, то наявність спору між співвласниками щодо розміру такої частки не може бути перешкодою для звернення стягнення на частку боржника, бо у світлі практики Європейського суду з прав людини це означало би порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

У постанові від 22.12.2020 у справі №643/16464/17 (провадження №61-4405) Верховний Суд, виходячи із обставин справи, вважав за можливе за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, визначивши ідеальну частку боржника у спільній сумісній власності.

Велика Палата Верховного Суду 15.01.2020 по справі №367/6231/16-ц (ЄДРСРУ №87393444) зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а ч. 6 ст. 52 Закону про ВП 1999 (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

З урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі №822/1154/16 (провадження №К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця про виділення частки з майна, що знаходиться у спільній власності відповідає чинному законодавству, відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, у зв`язку з чим подання приватного виконавця підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 260, 353, 443 ЦПК України; ст.ст. 1, 10, 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження»,-

ПОСТАНОВИВ:

подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення частки з майна, що знаходиться у спільній власності задовольнити.

Визначити частку майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,) на транспортний засіб - автомобіль марки VOLKSWAGE№TRANSPORTER, 1997 року випуску, в розмірі 4/6 частки.

Звернути стягнення на рухоме майно боржника, право власності на, яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: 4/6 частку транспортного засобу - автомобіля марки VOLKSWAGE№TRANSPORTER, 1997 року випуску.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: О.В. Ул`яновська