Постанова

від 15.06.2022 по справі 509/1019/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1606/22

Справа № 509/1019/19

Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 5

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Сидоренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 червня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою заступника прокурора Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2019 року заступник прокурора Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом, в якому просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,10 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0793, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Прокурор мотивував позов тим, що зазначена вище земельна ділянка вибула з володіння Дальницької сільської ради Овідіопольського району на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 у цивільній справі №2-7574/07 і на виконання цього рішення суду ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №792233, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10852900162. В подальшому ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2007 рішення цього ж суду від 17.12.2007 у справі №2-7574/07 було скасоване, а провадження у справі закрито на підставі ст. 205 ч. 1 ЦПК України. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 та ухвала цього ж суду від 21.12.2009 були скасовані з направленням справи на новий розгляд за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області. Ухвалою Овідіопольського районного суду від 26 лютого 2010 року у цивільній справі 2/951/10 цивільний позов ОСОБА_3 та інших, а усього 29 осіб, до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, відділу земельних ресурсів Овідіопольського району Одеської області, Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду. Згідно до договору купівлі-продажу 22.08.2008 ОСОБА_3 продала земельну ділянку ОСОБА_2 , а 14.12.2018 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала земельну ділянку ОСОБА_1 . Оскільки земельна ділянка вибула з володіння Дальницької сільської ради поза її волею, прокурор просив витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_1 на користь Дальницької сільської ради, а також стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору (а.с 2-61).

15 червня 2020 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області (головуючий-суддя Козирський Є.С.) в задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 березня 2019 року у виді арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0793, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 168-174).

20 липня 2020 року заступник прокурора Одеської області засобами Укрпошти експрес направив апеляційну скаргу до Овідіопольського районного суду Одеської області на рішення від 15 червня 2020 року. Апелянт вважає вказане рішення суду підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку є підтвердженням лише права особи на реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та не є документом, що підтверджує право власності та зазначає, що рішення суду першої і апеляційної інстанції не є підтвердженням факту вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності, оскільки відповідно до діючого законодавства права власності на земельну ділянку набувається з моменту державної реєстрації такого права, а рішення суду про визнання права власності підтверджує лише можливий намір такої реєстрації. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що Дальницька сільська рада була обізнана про факт державної реєстрації спірної земельної ділянки за відповідачем. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції, на підставі якого з державної власності вибула земельна ділянка загальною площею 0,1 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5123781300:03:001:0793) в даний час скасоване. Підставою для набуття права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку є договір купівлі-продажу № 434 від 14 грудня 2018 року, укладений між двома фізичними особами, а тому про порушення інтересів держави прокуратурі області стало відомо тільки з моменту отримання відповідної інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.01.2019 року. Апелянт зазначає, що Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області не є стороною в даному правочині. Таким чином, лише починаючи з державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку було порушено майнове право позивача на спірне нерухоме майно, про що Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області не була обізнана, а належні та допустимі письмові докази в матеріалах справи відсутні. Крім того, апелянт вважає, що позивач повинен довести той факт, що він не зміг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було б отримати раніше. Перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було б підтверджено судовим рішенням. Апелянт просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 червня 2020 року скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, витребувати у ОСОБА_1 на користь Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою за АДРЕСА_1 , кадастровий номер 51237811300:03:001:0793. Стягнути з відповідача судовий збір.

07.09.2020 від представника третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві представник третьої особи зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Представник звернув увагу на те, що ще у грудні 2009 року у прокурора та у Дальницької сільської ради з`явились достатні докази для того, щоб довести незаконність вибуття земельної ділянки з володіння ради. Разом з тим, вказані суб`єкти своєчасно не звернулись за судовим захистом. З позовом до добросовісного власника звернувся прокурор лише у березні 2019 року, тобто через понад 9 років з того часу як йому стало відомо про незаконність вибуття земельної ділянки з володіння Дальницької сільської ради на підставі скасованого рішення суду (а.с. 223-237).

Розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі за клопотаннями учасників справи та в зв`язку з необхідністю витребування справи № 2-7574/07 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району, відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Учасники провадження про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за відсутності або про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, апеляційний суд враховує, що справа тривалий час перебуває на розгляді в проваджені судів та сторони були забезпечені повним обсягом процесуальних прав на подання додаткових пояснень, клопотань тощо по суті справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ще угрудні 2009року упрокурора тау Дальницькоїсільської радиз`явились достатнідокази длятого,щоб довестинезаконність вибуттяземельної ділянкиз володіннязазначеної ради. Проте, знаючи з грудня 2009 року про порушення прав територіальної громади на земельну ділянку ні сама Дальницька сільська рада, ні прокурор своєчасно не звернулись за судовим захистом. З позовом до суду до ОСОБА_1 як добросовісного набувача про витребування земельної ділянки прокурор звернувся лише у березні 2019 року, тобто понад 9 років з того часу, як йому стало відомо про незаконність вибуття земельної ділянки з володіння Дальницької сільської ради на підставі скасованого рішення суду. Будь-яких доказів поважних причин пропуску строку позовної давності прокурор суду не надав. Тому суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Фактичні обставини справи

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2007 року в цивільній справі № 2-7574/07 задоволено позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району, відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вирішив визнати право власності за кожним із позивачів на конкретну земельну ділянку. За ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,10 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0793, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати державні акти на право власності на земельні ділянки на ім`я кожного з позивачів, зобов`язано відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області видати та підписати бланки державних актів на право власності на землю на ім`я кожного із позивачів (а.с. 16-23)

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2007 рішення цього ж суду від 17.12.2007 у справі №2-7574/07 було скасоване, а провадження у справі закрито на підставі ст. 205 ч. 1 ЦПК України (а.с. 24-25).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-951/10 (2-7475/07) 22.10.2008 Генеральна прокуратура України отримала депутатське звернення народного депутата України Кармазіна Ю.А. від 20.10.2008 до Генерального прокурора України щодо вжиття відповідних заходів прокурорського реагування з приводу незаконного набуття права власності на земельні ділянки в с. Санжійка Овідіопольського району громадянами на підставі незаконного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 у справі №7574/07 та повернення у власність територіальної громади незаконно приватизованих земель (т.2,а.с.8-10справа №2-951/10). Вказане звернення народного депутата України Генеральною прокуратурою України було надіслано для перевірки до прокуратури Одеської області, яка в свою чергу супровідними листами від 04.11.2008 надіслала їх прокурору Овідіопольського району для перевірки та відповідного реагування (т.2,а.с.5-7справа №2-951/10). За результатами перевірки прокурор Овідіопольського району Одеської області 07.11.2008 звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про поновлення процесуальних строків на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 у цивільній справі № 2-7574/07, у якому прокурор зазначив наступне: «Внаслідок прийняття рішення Київського районного суду від 17.12.2007 з земель комунальної власності територіальної громади вилучено двадцять дев`ять земельних ділянок, які знаходились в межах населеного пункту територіальної громади Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, без погодження власника земельних ділянок надано державні акти на право приватної власності на земельні ділянки.» (т. 2, а.с. 1-4 справа №2-951/10).

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.04.2009 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами прокурора та направив справу для розгляду до Апеляційного суду Одеської області (т.2, а.с. 36, справа №2-951/10).

Ухвалою Апеляційногосуду Одеськоїобласті від24грудня 2009року апеляційніскарги прокурораОвідіопольського районуОдеської областібули задоволенічастково,рішення Київськогорайонного судум.Одеси від17.12.2007та ухвалацього жсуду від21.12.2007у цивільнійсправі №2-7574/07були скасованіяк незаконніз направленнямсправи нановий розглядза підсудністюдо Овідіопольськогорайонного судуОдеської області (а.с. 27-32).

Ухвалою Овідіопольського районного суду від 26 лютого 2010 року у цивільній справі № 2-951/10 (2-7475/07) цивільний позов ОСОБА_3 та інших, а усього 29 осіб, до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, відділу земельних ресурсів Овідіопольського району Одеської області, Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду (а.с. 26).

Разом з тим, 24.03.2008 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯД №792233, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10852900162, на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0793, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

Згідно додоговору купівлі-продажу28.08.2008 ОСОБА_3 продала земельнуділянку ОСОБА_2 ,а 14.12.2018на підставідоговору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала земельнуділянку ОСОБА_1 (а.с.48-58).

Оцінка апеляційного суду

Відповідно до ст. 123 ЗК України (в редакції, на момент відчуження спірної земельної ділянки) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зположеннями ст.388ЦК Україниякщо майноза відплатнимдоговором придбанев особи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати (добросовіснийнабувач),власник маєправо витребуватице майновід набувачалише уразі,якщо майно: 1)було загубленевласником абоособою,якій вінпередав майноу володіння; 2)було викраденеу власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм длярозмежування віндикаційного та негаторного позовівє наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вирішила частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (постанова ВП ВС від 23.11.2021 в справі № 359/3373/16).

Як вже вище зазначалось 24.03.2008 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯД №792233, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10852900162, на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0793, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

Згідно додоговору купівлі-продажу28.08.2008 ОСОБА_3 продала земельнуділянку ОСОБА_2 ,а 14.12.2018на підставідоговору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала земельнуділянку ОСОБА_1 (а.с.48-58).

Позивачем-апелянтом до позовної заяви була додана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається інформація щодо державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 (а.с. 48-58).

Отже, спірна земельна ділянка була зареєстрована за ОСОБА_3 та подальшими власниками в порядку, встановленому законом, що підтверджує набуття ними права власності на це майно. Тому позивач обрав правильний спосіб захисту та звернувся до суду з віндикаційним позовом про витребування майна. Відтак, посилання апелянта на постанову Великої палати Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 в справі № 372/1684/14 щодо негаторного позову та застосування строку позовної давності не приймаються до уваги апеляційним судом. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що в цій постанові висновки ВП ВС стосуються інших правовідносин та земель іншого призначення, що також свідчить про необґрунтованість відповідних доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч. 4 ст. 261 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від17 жовтня 2018 рокуу справі№ 362/44/17).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (постанова ВП ВС від 26.11.2019, справа № 914/3224/19). Зазначене спростовує доводи апелянта щодо права власника на звернення до суду з віндикаційним позовом без обмежень строку позовної давності.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, і прокурор, і представник Дальницької сільської ради приймали участь у розгляді справи №2-951/10 Овідіопольським районним судом Одеської області та були присутні в судовому засіданні 26.02.2010, в якому суд постановив ухвалу про залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_3 та інших до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, відділу земельних ресурсів Овідіопольського району Одеської області, Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 26).

Ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.02.2010 набрала законної сили та в подальшому не оскаржувалась.

Отже, з вище наведеного вбачається, що як і прокурор Овідіопольського району Одеської області, так і Дальницька сільська рада Овідіопольського району були обізнані про існування цивільної справи № 2-951/10 (2-7475/07), предметом розгляду якої була спірна земельна ділянка принаймні з 2009 року та приймали участь в розгляді вказаної цивільної справи в Апеляційному суді Одеської області.

Більш того, прокурор Овідіопольського району Одеської області був повідомлений про порушення прав сільської ради принаймні з 04.11.2008 отримання листа щодо перевірки факту незаконного набуття права власності, в тому числі на спірну земельну ділянку.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо того, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з відповідним позовом є обґрунтованими.

При цьому, як вже вище зазначалось, позивачем-апелянтом до позовної заяви була додана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.01.2019, з якої вбачається інформація щодо державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 (а.с. 48-58).

Отже, спірна земельна ділянка була зареєстрована за ОСОБА_3 та подальшими особами в порядку, встановленому законом, що підтверджує набуття ними права власності на це майно, а тому, враховуючи вище встановлені обставини та матеріали справи № 2-951/10 (2-7475/07), доводи позивача-апелянта щодо того, що про порушене право йому стало відомо лише після відчуження спірної земельної ділянки останньому набувачу ОСОБА_1 не мають правового значення для обрахування строку позовної давності, а тому відхиляються апеляційним судом.

При цьому,в своєму позові прокурор посилається на лист ГУ Держгеокадастру в Одеській області, з якого йому стало відомо про відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 28.08.2008, яка отримала на неї державний акт серії ЯЖ № 703402 від 14.11.2008. Апеляційний суд зауважує, що вказаний лист був направлений Прокуратурі Одеської області 02.08.2018. Спірна земельна ділянка була відчужена на користь ОСОБА_1 14.12.2018. З позовом прокурор звернувся до суду 04.03.2019. Отже, вказані обставини, також, спростовують доводи апелянта щодо моменту отримання інформації щодо відчуження спірної земельної ділянки. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що як і прокурору, так і Дальницькій сільській раді Овідіопольського району Одеської області було відомо про факт порушення прав щодо земельних ділянок, в тому числі спірної земельної ділянки, в рамках справи № 2-951/10 (2-7475/07), в зв`язку з чим вказані суб`єкти мали перевірити факт усунення порушень права власності та здійснювати контроль за використанням вказаних земельних ділянок.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином,оскількидоводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурораОдеської області залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький