Рішення

від 15.06.2020 по справі 509/1019/19

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1019/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Козирського Є.С.

при секретарі - Мочернюк В.В.,

за участю: представника позивача прокурора - Боднар Л.В.,

представника третьої особи Климович С.В. - Глазиріна О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2019 року заступник прокурора Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду з позовом, в якому просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,10 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0793, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Прокурор мотивував позов тим, що зазначена вище земельна ділянка вибула з володіння Дальницької сільської ради Овідіопольського району на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 р. у цивільній справі №2-7574/07 і на виконання цього рішення суду ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №792233, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10852900162. В подальшому ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2007 р. рішення цього ж суду від 17.12.2007 р. у справі №2-7574/07 було скасоване, а провадження у справі закрито на підставі ст. 205 ч. 1 ЦПК України. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 р. та ухвала цього ж суду від 21.12.2009 р. були скасовані з направленням справи на новий розгляд за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області. Ухвалою Овідіопольського районного суду від 26 лютого 2010 року у цивільній справі 2/951/10 р. цивільний позов ОСОБА_3 та інших, а усього 29 осіб, до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, відділу земельних ресурсів Овідіопольського району Одеської області, Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду. Згідно до договору купівлі-продажу 22.08.2008 р. ОСОБА_3 продала земельну ділянку ОСОБА_2 , а 14.12.2018 р. на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала земельну ділянку ОСОБА_1 . Оскільки земельна ділянка вибула з володіння Дальницької сільської ради поза її волею, прокурор просив витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_1 на користь Дальницької сільської ради, а також стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні прокурор свої вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Дальницької сільської ради позов прокурора підтримав, просив задовольнити, також просив глянути справу за його відсутності. (а.с. 160)

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з пропущенням прокурором строку позовної давності, а також розглянути справу за його відсутності. ( а.с. 143-146)

Представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Глазирін О.А. просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з пропущенням прокурором строку позовної давності.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2007 року у цивільній справі №2-7574/07 задоволено позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району, відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області, Одеської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано право власності за кожним із позивачів на конкретну земельну ділянку, а за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,10 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0793, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах зареєструвати та видати державні акти на право власності на земельні ділянки на ім`я кожного з позивачів, зобов`язано відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області видати та підписати бланки державних актів на право власності на землю на ім`я кожного із позивачів. (а.с. 16-23)

Зазначене вище рішення суду було виконано і ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯД №792233, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10852900162, на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0793, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2007 р. рішення цього ж суду від 17.12.2007 р. у справі №2-7574/07 було скасоване, а провадження у справі закрито на підставі ст. 205 ч. 1 ЦПК України. (а.с. 24-25)

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 р. та ухвала цього ж суду від 21.12.2009 р. у цивільній справі №2-7574/07 були скасовані як незаконні з направленням справи на новий розгляд за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області. (а.с. 27-32)

Ухвалою Овідіопольського районного суду від 26 лютого 2010 року у цивільній справі 2/951/10 р. цивільний позов ОСОБА_3 та інших, а усього 29 осіб, до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, відділу земельних ресурсів Овідіопольського району Одеської області, Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду.(а.с. 26)

Згідно до договору купівлі-продажу 28.08.2008 р. ОСОБА_3 продала земельну ділянку ОСОБА_2 , а 14.12.2018 р. на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с.48-58)

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 12 Земельного Кодексу України встановлено, що саме до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад ; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Порядок набуття громадянами безоплатно права власності на земельні ділянки встановлений ст.ст. 116,118 Земельного Кодексу України, зокрема лише на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 отримала на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 р. у цивільній справі №2-7574/07, яке в наступному було скасоване.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15.

В даному випадку земельна ділянка вибула з володіння її власника Дальницької сільської ради не на підставі її рішення, а на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2007 року у цивільній справі №2-7574/07, яке в подальшому було скасовано як незаконне. Тобто земельна ділянка вибула з володіння Дальницької сільської ради поза її волею і наявні законні підстави для її витребування від її добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь цієї сільської ради.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

І в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене.

У правовому висновку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 р. у справі № 362/44/17 зазначила, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. У випадку відсутності компетентного суб`єкта владних повноважень для захисту державних інтересів, а також у разі, коли першим про порушення інтересів держави довідався прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення довідався прокурор. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему, відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 (№ 3-604гс16), а також висновку КГС ВС, викладеного у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16, про те, що приписи про позовну давність до позовних вимог про витребування майна не застосовуються. Велика Палата Верховного Суду визначила, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналогічно Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц) висловила наступну правову позицію: При вирішенні спорів за позовом прокурора про витребування майна із незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17, щодо застосування загального строку позовної давності при вирішенні спорів за позовом прокурора про витребування майна із незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України. При цьому за вимогами ст. 261 цього Кодексу початок перебігу строку позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. За наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387, 388 ЦК України мають застосовуватися положення ст. 267 ЦК України, згідно з якою сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Не приймає до уваги суд посилання прокурора на сформульований у постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 (№ 3-604гс16) висновок Верховного Суду України про те, що позовна давність не поширюється на правовідносини, пов`язані з витребуванням майна за статтею 388 ЦК України, оскільки, як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики вона вже відступила від вказаного висновку Верховного Суду України у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17.

З матеріалів оглянутої судом цивільної справи №№2-951/10 Овідіопольського районного суду судом встановлено наступне:

- ще 22 жовтня 2008 року Генеральна прокуратура України отримала депутатське звернення народного депутата України Кармазіна Ю.А. від 20.10.2008 р. до Генерального прокурора України щодо вжиття відповідних заходів прокурорського реагування з приводу незаконного набуття права власності на земельні ділянки в с. Санжійка Овідіопольського району громадянами на підставі незаконного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 р. у справі №7574/07 та повернення у власність територіальної громади незаконно приватизованих земель; (том 2, а.с. 8-10 справи №2-951/10 Овідіопольського районного суду);

- зазначене вище звернення народного депутата України Генеральною прокуратурою України було надіслано для перевірки до прокуратури Одеської області, яка в свою чергу супровідними листами від 04.11.2008 р. надіслала їх прокурору Овідіопольського району для перевірки та відповідного реагування; (том 2, а.с. 5-7 справи №2-951/10 Овідіопольського районного суду)

- за результатами перевірки прокурор Овідіопольського району 07.11.2008 р. звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про поновлення процесуальних строків на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 р. у цивільній справі №2-7574/07, у якому прокурор зазначив наступне: Внаслідок прийняття рішення Київського районного суду від 17.12.2007 року з земель комунальної власності територіальної громади вилучено двадцять дев`ять земельних ділянок, які знаходились в межах населеного пункту територіальної громади Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, без погодження власника земельних ділянок надано державні акти на право приватної власності на земельні ділянки. (том 2, а.с. 1-4 справи №2-951/10 Овідіопольського районного суду)

І прокурор і представник Дальницької сільської ради приймали участь під час розгляду Апеляційним судом Одеської області 24.12.2009 р. апеляції прокурора на рішення від 17.12.2007 р. та ухвалу від 21.12.2007 р. Київського районного суду м. Одеси у цивільній справі №2-7574/07.

24 грудня 2009 року, тобто у день розгляду Апеляційним судом Одеської області і задоволення апеляції прокурора, скасування як незаконних зазначених вище рішення від 17.12.2007 р. та ухвали від 21.12.2007 р. Київського районного суду м. Одеси у справі №2-7574/07 прокурору та Дальницькій сільській раді стало відомо про вибуття на підставі незаконного рішення суду земельної ділянки з володіння цієї територіальної громади. (а.с. 27-32)

В наступному і прокурор, і представник Дальницької сільської ради приймали участь у розгляді справи №2-951/10 Овідіопольським районним судом, який за їх участі 26.02.2010 р. постановив ухвалу про залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_3 та інших, а усього 29 осіб, до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, відділу земельних ресурсів Овідіопольського району Одеської області, Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії. (а.с. 26)

Таким чином ще у грудні 2009 року у прокурора та у Дальницької сілької ради появились достатні докази для того, щоб довести незаконність вибуття земельної ділянки з володіння зазначеної ради. Проте, знаючи з грудня 2009 року, про порушення прав територіальної громади на земельну ділянку, ні сама Дальницька сільська рада, ні прокурор своєчасно не звернулись за судовим захистом. З позовом до суду до ОСОБА_1 як добросовісного набувача про витребування земельної ділянки прокурор звернувся лише у березні 2019 року, тобто понад 9 років з того часу, як йому стало відомо про незаконність вибуття земельної ділянки з володіння Дальницької сільської ради на підставі скасованого рішення суду.

Посилання прокурора, що лише у січні 2019 року з витягу з державного реєстру йому стало відомо про набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та про порушення права Дальницької сільської ради на цю земельну ділянку, а Дальницькій сільській раді про порушення її права власності на спірну земельну ділянку стало відомо лише з позовної заяви прокурора до суду, суд до уваги не приймає оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами, з яких слідує, що про порушене право Дальницької сільської ради прокурору та самій сільській раді стало достовірно відомо ще у грудні 2009 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 р. у справі №914/3224/16 зробила наступний правовий висновок:

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна. Оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Водночас, з метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17 та від 6 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-68цс15, яка є обов`язковою для всіх судів України.

Будь-яких доказів поважних причин пропуску строку позовної давності прокурор суду не надав, а тому у суду відсутні законні підстави для поновлення цього строку.

Відповідач ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності. (а.с. 144-146)

На підставі наведеного та, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову з цих підстав слід відмовити.

На підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову прокурора у виді арешту на земельну ділянку згідно ухвали суду від 07.03.20219 р.

Керуючись ст.ст. 13,14,19,41, 131-1 Конституції України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 23 Закону україни Про прокуратуру , ст.ст.16,261-267, 328,330,373,387-388 ЦК України, ст.ст. 1,12,78,116,118,126,128 ЗК України, ст.ст. ст. ст. 4,10-13,76-81,258-259,263-265,268,273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 березня 2019 року у виді арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0793, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.06.2020 року.

Суддя: Є. С. Козирський