Постанова

від 07.06.2022 по справі 925/852/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2022 р. Справа№ 925/852/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники сторін:

від прокуратури: Василюк О.Г. (посвідчення № 058133);

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від позивача-3 не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 (повний текст складено 09.11.2021)

у справі № 925/852/21 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

Черкаської обласної державної адміністрації

Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства

Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"

Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області

до Приватного підприємства "Інститут з питань іхтіології"

про розірвання договору та стягнення 5499,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" та Іркліївської сільської ради Черкаської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Інститут з питань іхтіології" про розірвання укладеного між постійним лісокористувачем - Державним підприємством "Золотоніське лісове господарство" та тимчасовим лісокористувачем - Приватним підприємством "Інститут з питань іхтіології" договору довгострокового тимчасового користування лісами від 16.04.2018 та про стягнення 5499,37 грн заборгованості за цим договором, в тому числі: 4978,10 грн основного боргу, 91,24 грн інфляційних втрат, 430,03 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором від 16.04.2018 щодо внесення плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою та не використання її за цільовим призначенням для культурно-оздоровчих цілей.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 відмовлено у позові керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства та Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області до Приватного підприємства "Інститут з питань іхтіології" за вимогою про розірвання договору. Залишено без розгляду позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Приватного підприємства "Інститут з питань іхтіології" за вимогою про розірвання договору. Закрито провадження у справі №925/852/21 в частині вимоги про стягнення 5499,37 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора за вимогою про розірвання договору суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до положень ст. 651 Цивільного кодексу України правом ініціювати питання розірвання договору в судовому порядку наділені лише сторони такого правочину, тож суб`єкти владних повноважень в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, Іркліївської сільської ради Золотонівського району Черкаської області не мають таких прав оскільки не є сторонами договору.

Залишаючи позов, поданий в інтересах Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство", без розгляду місцевий господарський суд посилаючись на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначив, що здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державних компаній забороняється.

Закриваючи провадження у справі №925/852/21 в частині вимоги про стягнення 5499,37 грн, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі відсутній спір, у зв`язку зі сплатою відповідачем грошових коштів під час розгляду даної справи місцевим господарським судом.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 в частині відмови у задоволенні позову та залишенні позову без розгляду щодо вимоги про розірвання договору.

Прийняти в цих частинах нове рішення про задоволення позову керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство", Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області до Приватного підприємства "Інститут з питань іхтіології" за вимогою про розірвання договору.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, прокурор зазначає, що оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та залишенні позову без розгляду щодо вимоги про розірвання договору, прийнято внаслідок порушення норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до того, що лісову ділянку передано на підставі договору, але її використання можливе на умовах, визначених її власником в особі Черкаської обласної державної адміністрації відповідно до приписів законодавства України.

Також прокурор зазначає, що в оскаржуваному рішенні взагалі не обґрунтовано з яких правових підстав Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство" віднесено до державних компаній, представництво інтересів яких органом прокуратури заборонено.

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст письмових пояснень позивача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів

Позивач-1 у апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі доводи викладені прокурором в апеляційній скарзі та зважаючи на обмеженість у фінансуванні витрат на відрядження, а також віддаленість Черкаської обласної державної адміністрації від Північного апеляційного господарського суду просить розглядати справи без участі представника позивача-1.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Позивачі-2,-3 не скористались правом подати відзиви на апеляційну скаргу, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги. Неподання відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 925/852/21 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/852/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 у справі № 925/852/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.03.2022.

03.03.2022 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу на 08.06.2022.

В судове засідання, яке відбулося 08.06.2022, з`явився прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представники позивачів-1,-2-3 та відповідача в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином, про що свідчить долучені до матеріалів справи докази направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 на зазначену в матеріалах справи офіційну електронну адресу учасників по справі.

Як було вище зазначено, позивач-1 у письмових пояснення просив розглянути справи за відсутності його представника.

Також слід вказати, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому представники сторін не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представників позивачів-1,-2,-3 та відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.11.2017 перший заступник голови Черкаської обласної державної адміністрації В. Коваль видав розпорядження №744 "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки приватному підприємству "Інститут з питань іхтіології".

10.04.2018 перший заступник голови Черкаської обласної державної адміністрації В. Коваль видав розпорядження №207 "Про внесення змін до розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 20.11.2017 №744".

За цими розпорядженнями Приватному підприємству "Інститут з питань іхтіології" виділено у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісову ділянку площею 0,25 га (землі лісогосподарського призначення) квартал 35 виділ 3.1, що знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" Великобурімського лісництва в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району, за межами населеного пункту, для використання в рекреаційних цілях терміном на 10 років.

16.04.2018 Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство", як постійний лісокористувач (сторона-1) і Приватне підприємство "Інститут з питань іхтіології", як тимчасовий лісокористувач (сторона-2) уклали договір на право довгострокового тимчасового користування лісами (надалі - договір від 16.04.2018), згідно з яким постійний лісокористувач на підставі розпоряджень Черкаської обласної державної адміністрації від 20.11.2017 №744, від 10.04.2018 №207 виділяє тимчасовому лісокористувачу, а останній приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку загальною площею 0,25 га, яка розташована квартал №35, виділ 13.1 в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, за межами населеного пункту згідно з план-схемою, з метою використання корисних властивостей лісів (використання в рекреаційних цілях).

Договір від 16.04.2018 був посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. і зареєстрований у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства за №21.

Договір від 16.04.2018 містить, зокрема, такі умови (пункти):

"18. За користування лісовою ділянкою сторона 2 сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до рішення Черкаської обласної ради від 09.08.2013 №24-8/VI та складає 20% від нормативно - грошової оцінки одиниць площі рілля по області.

19. Збір вноситься у строки та в порядку, визначені чинним законодавством незалежно від фактичного користування лісовою ділянкою.

23. Обов`язки сторони 2: проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим договором та законодавством; своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою.

24. Договір укладено строком на 10 років, що діє з 16.04.2018 по 16.04.2028 включно.

29. Дія договору припиняється, зокрема, у випадку: систематичного невиконання стороною 2 обов`язків, що передбачені цим договором та законом; використання стороною-2 лісової ділянки у цілях, не передбачених цим договором; використання стороною-2 відповідної земельної лісової ділянки не за цільовим призначенням.

34. Цей договір він набирає чинності після підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України цей договір підлягає реєстрації у Черкаському управлінні лісового та мисливського господарства."

Як зазначив прокурор у позові, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області листом від 23.04.2021 №3236/5/23-00-04-0709 повідомило прокурора, що відповідач за період з квітня 2018 - по квітень 2021 рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів не сплачував.

Листом від 14.05.2021 № 464 Іркліївська сільська рада Черкаської області повідомила прокурора, що відповідач з моменту укладання договору від 16.04.2018 має заборгованість по виплаті плати за довгострокове тимчасове користування лісами, рентна плата підприємством не вносилася.

Отже, спір у даній справі, на думку прокурора, виник у зв`язку з тим, що відповідач неналежно виконує свої зобов`язання за договором щодо внесення плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою та не використання її за цільовим призначенням для культурно-оздоровчих цілей.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 відмовлено у позові керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства та Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області до Приватного підприємства "Інститут з питань іхтіології" за вимогою про розірвання договору. Залишено без розгляду позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Приватного підприємства "Інститут з питань іхтіології" за вимогою про розірвання договору. Закрито провадження у справі №925/852/21 в частині вимоги про стягнення 5499,37 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, предметом розгляду в апеляційній інстанції є обґрунтованість залишення позову без розгляду та відмова у задоволенні вимоги про розірвання договору.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство", прокурором порушено приписи абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а тому позов в цій частині залишено без розгляду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч. ч. 3, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Вказаним законом прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Згідно з ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Нормами абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц ).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц ).

Як вже було зазначено вище, прокурор у даній справі подав позов в інтересах держави в особі, зокрема, Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство".

В той же час, ч. 3, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

У постанові від 25.09.2020 у справі № 911/551/19, Верховний Суд зазначив, що звертаючись до суду в інтересах держави в особі державного підприємства, яке не є органом державної влади або іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, зокрема, в галузі реалізації принципів регулювання земельних відносин або захисту природних ресурсів, прокурор порушив норми ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

При цьому порушення прокурором встановленої Законом України "Про прокуратуру" прямої заборони на звернення до суду в інтересах державної компанії виключає необхідність з`ясування питання щодо невиконання або неналежного виконання таким позивачем дій, спрямованих на захист власних прав та інтересів або інтересів держави.

Подібні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, від 04.01.2021 у справі № 911/1150/20.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього положення відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Колегія суддів звертає увагу, що визначений прокурором третій позивач - Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство" згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді.

Таким чином, Державне підприємства "Золотоніське лісове господарство" є державним підприємством і не є органом державної влади або іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, зокрема, в галузі реалізації принципів регулювання земельних відносин або захисту природних ресурсів.

На підставі вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство", прокурором порушено приписи абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічної правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Підсумовуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги про розірвання договору суд першої інстанції зазначив, що згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В той же час, як зазначив суд першої інстанції, що саме сторона договору має право на звернення до суду для захисту своїх прав з вимогами про його розірвання, а тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України позовні вимоги прокурора про розірвання договору, що заявлені в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також Золотоніської міської ради відхилені місцевим господарським судом.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Використання земель лісогосподарського призначення для культурно-оздоровчих цілей врегульоване Земельним кодексом України, вимогами Лісового кодексу України та наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502 "Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів" (далі також Правила від 14.08.2012 №502).

Згідно з ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 57 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно з ст. 18 Лісового кодексу України об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Статтею 20 Лісового кодексу України передбачено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Згідно з ч. 1, ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 27 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірванням за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

З огляду на положення ст. 651 Цивільного кодексу України правом ініціювати питання про розірвання договору в судовому порядку наділені лише сторони такого правочину, а оскільки Черкаська обласна державна адміністрація, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства та Золотоніська міська рада не є сторонами договору від 23.03.2010 року, то вони й не мають права ініціювати розірвання цього договору.

При цьому посилання скаржника на те, що спірна лісова ділянка передана відповідачу на підставі договору, якому передувало рішення її розпорядника, колегія суддів відхиляє оскільки розпорядник не є стороною спірного договору, однак в межах своїх повноважень щодо розпорядження землями, зокрема лісовими ділянками, має право прийняти розпорядження щодо розірвання такого договору з підстав не дотримання відповідачем вимог чинного законодавства.

Більше того, колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника, що єдиним належним способом захисту порушеного державного інтересу є припинення права користування лісовою ділянкою, яке у даному випадку можливе лише шляхом розірвання договору виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Втім, колегія суддів вважає, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про розірвання договору не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення лісової ділянки у володіння або користування його власника.

З огляду на вказані вище обставини, які обґрунтовані матеріалами справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокуратури задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 у справі № 925/852/21 - без змін.

Матеріали справи № 925/852/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.06.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала