Рішення

від 14.06.2022 по справі 914/3580/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2022 Справа № 914/3580/21

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Дзюби М.Р., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергоремтранс» акціонерного товариства «Українська залізниця»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК»

про: стягнення 2 141 977,05 грн.,

представники

позивача: Слободянюк Ю.М.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

25.11.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергоремтранс» акціонерного товариства «Українська залізниця» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» про стягнення 2 141 977,05 грн.

13.12.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.02.2022р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4217/22.

22.02.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 16.03.2022р.; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою; викликати представників сторін у підготовче засідання.

Підготовче засідання 16.03.2022р. відбулось без участі повноважних представників учасників справи.

Протокольною ухвалою від 16.03.2022р. суд постановив відкласти розгляд справи на 13.04.2022р.

Ухвалою від 21.03.2022р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, відкладеного на 13.04.2022р.

В підготовче засідання 13.04.2022р. позивач забезпечив участь повноважного представника.

Протокольною ухвалою від 13.04.2022р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи відкласти на 25.05.2022р. о 11.00 год.

Крім того, ухвалою від 13.04.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, відкладеного на 25.05.2022р.

В підготовче засідання 25.05.2022р. позивач забезпечив участь повноважного представника.

Протокольною ухвалою від 25.05.2022р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 15.06.2022р.

Крім того, ухвалою від 25.05.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 15.06.2022р. прийняв участь повноважниий представник позивача.

15.06.2022р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№12696/22.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Суть спору:

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором, в частині видачі товару на АЗС постачальника (76 950 літрів дизпалива на загальну суму 1 669 045,50 грн.).

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ЕРТ-20017/Ю від 21.04.2020р.

Зокрема, позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем, як постачальником, своїх зобов`язань в частині забезпечення належного відпуску (отоварення) талонів на АЗС, він не мав змоги скористатися належним йому на праві власності товаром.

Відповідно, на переконання позивача, спір виник в зв`язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором, в частині видачі товару на АЗС постачальника (76 950 літрів дизпалива на загальну суму 1 669 045,50 грн.), тому сплачені за товар кошти підлягають поверненню позивачу в зазначеному розмірі. Крім того, на підставі пунктів 8.3 договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% за несвоєчасну поставку у сумі 333 809,10 грн., а також 107 884,99 грн.- інфляційних втрат, 31 277,46 3% річних.

Позиція відповідача:

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

21.04.2020р. між АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Енергоремтранс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОПСТИК» (постачальник) було укладено договір про закупівлю № ЕРТ-20017/Ю.

За вказаним договором, постачальник (відповідач) зобов`язувався поставити позивачу товар: (паливо дизельне) шляхом передачі талонів, а замовник (позивач) зобов`язувався прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п.3.1. договору, ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації № 1 (Додаток №1), включає вартість товару, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п.5.1 даного договору.

Відтак, ціна за паливо дизельне визначена у розмірі - 21,69 грн. з ПДВ за літр, сума договору відповідно становить 2 229 140,00 грн. з ПДВ.

Оплата за кожну партію поставленого товару по даному договору здійснюється покупцем у безготівковій формі протягом тридцяти банківських днів після дати поставки партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовлену згідно з п.6.1 договору та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства (п. 4.1. договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, (але не більше 15 календарних днів) тільки після письмової (в т.ч. електронної) рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе покупець.

27.04.2020р. відповідач надав позивачу рахунок №735 від 27.04.2020р. на оплату 2299140,00 грн палива дизельного в кількості 106 000 літрів.

На виконання умов договору та рахунку №735 від 27.04.2020р. позивач 26.05.2020р. здійснив оплату в розмірі 2 299 140,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2772940 від 26.05.2020р.

Відповідно до видаткової накладної №270420/5 від 27.04.2020р., відповідач передав позивачу талони у загальній кількості на 106 000 літрів палива дизельного.

Позивач стверджує, що право на отримання палива було реалізоване ним не у повному обсязі, так як було отоварено лише 29050 л. дизпалива.

В отриманні решти товару в кількості 76 950 л. на загальну суму 1 669 045,50 грн. позивачу було відмовлено при пред`явленні на АЗС переданих відповідачем талонів, представникам позивача надавалися відмови у заправці службових автомобілів, які мотивувалися тим, що пред`явлені талони заблоковано «у зв`язку з недостатністю коштів на рахунку». Таким чином, відповідач поставку товару в кількості 76 950 л на загальну суму 1669045,50 грн. не здійснив, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 1 669 045,50 грн. не повернув.

В матеріалах справи наявні листи ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» адресовані у відповідь позивачу на його претензію, зокрема, своїми листами від 25.03.2021р. №1625, від 06.04.2021р. №1819 та від 24.05.2021р. №2693 позивач гарантував виконання своїх зобов`язань щодо відпуску палива на АЗС.

Таким чином ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» цими листами підтверджував про наявність у нього заборгованості перед позивачем (невиконаного зобов`язання).

Як слідує із матеріалів справи, всупереч істотних умов договору, відповідач не здійснив поставку товару на загальну суму 1 669 045,50 грн. у строки вказані у договорі, чим порушив свої договірні зобов`язання.

В п.8.3. договору визначено, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20%, від суми непоставленого в строк товару.

Строк виконання зобов`язання по поставці товару є таким, що настав 31.12.2020 року, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів у розмірі 1 669 045,50 грн., штрафу у розмірі 20% за несвоєчасну поставку у сумі 333809,10 грн., а також 107 884,99 грн.- інфляційних втрат, 31 277,46 3% річних.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Свої зобов`язання з перерахунку коштів на рахунок відповідача позивачем виконано, що підтверджується платіжним дорученням №2772940 від 26.05.2020 року, наявним в матеріалах справи.

Позивачем перераховано відповідачу 2 299 140,00 грн. відповідно до умов договору, виставленого рахунку №735 від 27.04.2020 року.

Позивач стверджує, що право на отримання палива було реалізоване ним не у повному обсязі, так як було отоварено лише 29050 л. дизпалива, а неодноразові відмови про поставки товару підтверджуються відповідним листуванням між сторонами, долученим до позовної заяви.

Відтак, позивач не зміг отримати пального по талонах на суму 1 669 045,50 грн., придбаних за договором у відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку, що під поставкою товару розуміється саме поставка палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов`язаною із заправленням ТЗ (транспортного засобу) позивача паливом.

Позивач отримав талони, частину яких не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідною частиною талонів не відбувся з незалежних від позивача обставин.

Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.

Позивач стверджує, а відповідач не спростував таких тверджень, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» не виконало своїх зобов`язань з поставки товару.

У відповідності із положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, відповідно до ст.669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Положеннями ч. 1 ст. 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З наведеного слідує, що покупцю належить право вимагати, повернення суми попередньої оплати за неотриманий товар.

Водночас, як встановлено судом, вартість палива згідно талонів, які залишились у позивача, становить 1 669 045,50 грн.

В матеріалах справи знаходяться листи відповідача, які відповідач направляв позивачу і в яких відповідач визнає, що є технічні проблеми в системі відпуску пального та гарантує виконання умов укладеного між сторонами договору до 31.12.2021р.

Дані листи суд розцінює, як належний доказ того, що паливні талони не було отоварено в повному обсязі.

З урахуванням змісту цих листів, саме на відповідача покладено обов`язок доказати, що ним виконано надану ним гарантію та отоварено ці талони на паливо. Водночас, відповідачем відповідних доказів не представлено.

Тому, відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відповідно суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» не виконало своїх зобов`язань за договором з поставки товару.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму оплати за непоставлений товар в розмірі 1 669 045,50 грн.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення 1 669 045,50 грн. підлягають задоволенню.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, перевіривши арифметичну правильність нарахування заявленого до стягнення 20 % штрафу за несвоєчасну поставку, встановив підставність та правомірність нарахування такого в сумі 333 809,10 грн., яка підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин, ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З матеріалів справи та наявних доказів у сукупності слідує, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Відтак, відповідач, підписуючи договір, погодився на ймовірність стягнення з нього штрафу у розмірі, визначеного умовами договору в разі порушення умов договору.

Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, повернути позивачу суму оплати за непоставлений товар, який з незалежних від позивача причин не міг бути придбаний згідно з умовами договору на АЗС, а також у розмірі штрафних санкцій, визначених судом вище.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши відповідний перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних за період з 01.01.2021р. по 16.08.2021р. підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 31 277,46 грн., а розмір інфляційних втрат за аналогічний період складає 104 291,21 грн., відтак вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають до задоволення частково, в зазначеному розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №4047882 від 07.09.2021р. на суму 32 129,66 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 32 076,35 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» (місцезнаходження: Україна, 79044, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЄФРЕМОВА, будинок 84, квартира 1Б; ідентифікаційний код 39046990) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: Україна, 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі в особі філії «Енергоремтранс» акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: Україна, 21034, м. Вінниця, вул. станція Вінниця, буд. 10; ідентифікаційний код 41264153) основний борг у розмірі 1 669 045,50 грн., 104 291,21 грн.- інфляційних втрат, 31 277,46 грн. 3% річних, 20% штрафу за несвоєчасну поставку у розмірі 333 809,10 грн. та 32 076,35 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2022 р.

Суддя Король М.Р.