Рішення

від 12.06.2022 по справі 916/546/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/546/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5) в особі філії Інфоксводоканал (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) до Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Будпроект (65070, м. Одеса, вул. Космонавтів, 64а, код ЄДРПОУ 21015684)

про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 41 771,47 грн.

Представники:

Від позивача Токарєва Н.В. (в порядку самопредставництва юридичної особи);

Від відповідача Червінський В.І. (в порядку самопредставництва юридичної особи).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 41 771,47 грн.

Ухвалою суду від 31.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.04.2022.

Протокольною ухвалою від 27.04.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 20.05.2022.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Позовні вимоги із посиланням на статті 11, 509, 526, 612 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтуванні неналежним виконанням Відповідачем умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення від 22.05.2002 № 4032/1 щодо оплати.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у позові.

21.04.2022 на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву (вх. № 6732/22) в якому Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що ДЖЕП ТОВ «Будпроект» не є споживачем житлово-комунальної послуги водопостачання та водовідведення, а Договір від 22.05.2002 № 4032/1 не відповідає нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Також Відповідач зазначає, що споживачі мешканці-власники квартир багатоквартирних житлових будинків за адресою: вул. Поштова, 5, вул. Поштова, 7, вул. Космонавтів, 64А у місті Одесі мають бездоговірні відносини з ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал». Вони споживають послуги з водопостачання та водовідведення та сплачують за отриманні послуги безпосередньо на розрахунковий рахунок ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал», зокрема, з 01.10.2021, Позивач приймає їх за вказаними об`єктами та зараховує за договором абонента.

06.05.2022 на адресу суду надійшла Відповідь на відзив від 04.05.2022 № 408-4 (вх. №7574/22).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

22.05.2002 року між Комунальним підприємством «Одесводоканал», правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) № 4032/1 (далі - Договір від 22.05.2002).

Відповідно до пункту 1.1, підпункту 2.3.8 пункту 2.3 Договору від 22.05.2002 водоканал (Позивач) надає послуги з подачі питної води за ДСТУ 2874-82 «Вода питна» та прийняття стічних вод на об`єктах абонента відповідно до Додатків № 1, № 2, № 3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються водоканалу. Абонент зобов`язався щомісячно по встановленій формі з 01-го по 5-те число у письмовому вигляді, надавати відомості щодо водоспоживання абонента і фактичної сплати населенням послуг водоспоживання за минулий місяць. При їх ненаданні в строк водоканал здійснює розрахунок у відповідності до «Правил водоспоживання».

Згідно із пунктами 3.1, 3.2 Договору від 22.05.2002 облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об`єктах абонента відповідно до даних додатків № 1, № 2, № 3. При відсутності приладу обліку води, тимчасово до його установлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених в установленому законом порядку нормативів водоспоживання. Оплата послуг з водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу.

Відповідно до пункту 3.3 Договору від 22.05.2002 оплата здійснюється згідно з тарифами, затвердженими, встановленими згідно діючому законодавству.

Пунктом 5.3 Договору від 22.05.2002 встановлено, що Договір укладено строком на п`ять років і діє з 01.11.2000 до 01.11.2005. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про його зміну або припинення його дії.

09.09.2010 між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду № 327/1-2 до Договору від 22.05.2002 відповідно до якого сторони дійшли згоди, зокрема, про наступне: "Пункт 5.3 договору змінити, викласти в новій редакції: 5.3 Договір дійсний з моменту укладення договору і до 31.12.2015 в частині надання послуг водопостачання і водовідведення. Договір в частині надання послуг водопостачання і водовідведення вважається пролонгованим на наступні 5 років, якщо за місяць до спливу строку його дії Сторони не дійдуть згоди внести зміни чи припинити його дію. В частині розрахунків за отриманні послуги водопостачання і водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості за даним договором".

Отже вказаною додатковою угодою сторони, зокрема, продовжили дію Договору від 22.05.2002 до 31.12.2020.

Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, який набув чинності 10.12.2017, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, який набув чинності 10.12.2017, істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13 - 15 цього Закону.

Щодо доводу Відповідача про невідповідність Договору від 22.05.2002 нормам статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, який набув чинності 10.12.2017, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Отже Договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) від 22.05.2002 № 4032/1 зберіг свою чинність, оскільки не було укладено іншого договору про надання відповідних комунальних послуг щодо об`єктів зазначених в ньому відповідно до статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, який набув чинності 10.12.2017.

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із пунктом 4 Розділу V Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 у виключних випадках (сезонне споживання, недоцільність встановлення) за погодженням з виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення обсяги води за розрахунковий період визначаються за нормативами питного водопостачання, затвердженими органом місцевого самоврядування в установленому порядку, за кількістю календарних днів, протягом яких проводилося водопостачання цих споживачів.

Відповідно до пункту 6 Додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету» від 25.02.2010 № 30, для об`єктів з водопроводом, каналізацією та ваннами, з газовими водонагрівачами на 1 мешканця норми витрати води складають 190 літрів, середньомісячні норми витрати води 5,783 куб.м.

Згідно із наданим Відповідачем звітом про водоспоживання та розрахункові дані по житловим будинкам не обладнаними домовими водолічильниками по вул. Поштова, 5 загальна кількість мешканців складає 43, а по вул. Поштова, 7 загальна кількість мешканців складає 30.

Постановою НКРЕКП № 2499 від 16.12.2020 були встановлені наступні тарифи на централізоване водопостачання 16,44 грн. за 1 м.куб. з ПДВ (13,70 грн. за 1 м.куб. без ПДВ); на централізоване водовідведення - 13,584 грн. за 1 м. куб. з ПДВ (11,32 грн. за 1 м. куб. без ПДВ), а всього 30,024 грн. з ПДВ (16,44 + 13,584 = 30,024).

За період з 01.10.2021 по 01.01.2022 об`єм щомісячного водоспоживання об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Поштова, 5, складає 248,7 куб.м. (43 Х 5,783 = 248,7).

За період з 01.10.2021 по 01.01.2022 об`єм щомісячного водоспоживання об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Поштова, 7, складає 173,51 куб.м. (30 Х 5,783 = 173,51).

Отже сума отриманих комунальних послуг за вищевказаними адресами за період з 01.10.2021 по 01.01.2022 складає 38 029,29 грн. (248,7 + 173,51) Х 30,024 Х 3 = 38 029,29).

Судом встановлено, що абонентом № НОМЕР_1 ТОВ "Будпроект" сплачено за надані комунальні послуги 29 998,48 грн., а саме у жовтні 2021р. 18 642,51 грн. та у листопаді 2021р. 11 355,97 грн., що підтверджується Довідкою про розрахунки з абонентом /а.с. 28/.

З огляду на те, що абонент № 14087 ДЖЕП ТОВ "Будпроект" не сплачував в повному обсязі за надані послуги, в нього за період з 01.10.2021 по 01.01.2022, за об`єктами по вул. Поштовій 5, 7 склалась заборгованість на суму 8 030,81 грн. (38 029,29 - 18 642,51 - 11 355,97 = 8 030,81).

Суд не приймає довід Відповідача, про те, що споживачі мешканці-власники квартир багатоквартирних житлових будинків за адресою: вул. Поштова, 5, вул. Поштова, 7, вул. Космонавтів, 64А у місті Одесі мають бездоговірні відносини з ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал», оскільки Відповідачем не надано на підтвердження вказаних обставин жодних належних та допустимих доказів, зокрема, копій платіжних документів, про які ним зазначено у відзиві на позовну заяву (вх. № 6732/22 від 21.04.2022).

Щодо стягнення заборгованості за об`єктом, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів 64а, слід зазначити наступне.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Згідно із частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як випливає зі Звіту додатку до акту звірки за жовтень-грудень 2021р. обсяг споживання на об`єкті за адресою м. Одеса, вул. Космонавтів, 64а розрахований (з вирахуванням об`ємів субспоживачів) за середньодобовою витратою за 2 розрахункові місяці, а саме серпень 2020 року та вересень 2020 року (442 + 250) / 2 = 346 куб.м. - 2 субспоживачі = 344), а в грудні в розмірі 680 куб.м. (682 куб.м. - 2 субспоживачі = 680), а всього 1 368 куб.м.

При цьому, Позивачем у Відповіді на відзив від 04.05.2022 № 408-4 (вх. № 7574/22 від 06.05.2022) зазначено, що розрахунок за середньодобовою витратою за попередні 2 розрахункові місяці (серпень 2020 та вересень 2020) здійснювався згідно з умовами договору та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.

Проте, Договір від 22.05.2002 не містить умов, які б дозволяли Позивачу здійснювати розрахунок за середньодобовою витратою за попередні 2 розрахункові місяці. А як вже зазначалось вище відповідно до пункту 3.1 Договору від 22.05.2002 при відсутності приладу обліку води, тимчасово до його установлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених в установленому законом порядку нормативів водоспоживання.

При цьому, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, в редакції наказу від 19.04.2021 № 97, що діяли у спірний період, також не містять норм щодо можливості розрахунку заборгованості за середньодобовою витратою за попередні 2 розрахункові місяці.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами обсяг споживання за об`єктом, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 64а, у період з 01.10.2021 по 01.01.2022. А розрахунок здійснений Позивачем є безпідставним, тобто таким, що не ґрунтується на умовах Договору або 22.05.2002 ані нормативному акті.

А відтак, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості в розмірі 33 740,66 грн.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2021 по 01.01.2022 в розмірі 8 030,81 грн.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною першою, другою статті 11, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, частиною першою статті 610, статтею 629 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Будпроект (65070, м. Одеса, вул. Космонавтів, 64а, код ЄДРПОУ 21015684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5) в особі філії Інфоксводоканал (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133, р/р № НОМЕР_2 у АБ Південний м. Одеса, МФО 328209) 8 030,81 грн. (вісім тисяч тридцять гривень 81 коп.) та витрати на сплату судового збору в розмірі 476,99 грн. (чотириста сімдесят шість гривень 99 коп.)

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал до Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Будпроект в частині стягнення заборгованості у розмірі 33 740,66 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20 червня 2022 р.

Суддя Ю.А. Шаратов