Постанова

від 15.06.2022 по справі 910/23713/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/23713/16 (910/21036/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивач - Васильцов С.А.,

відповідач - Сметанюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" в особі ліквідатора Васильцова Андрія Анатолійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Копитова О.С., Остапенко О.М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 (суддя Чеберяк П.П.)

у справі №910/23713/16 (910/21036/20)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" в особі ліквідатора Васильцова Андрія Анатолійовича

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в межах справи №910/23713/16

за заявою ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Капітал груп"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог позовної заяви

1. На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/23713/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" (далі - ПрАТ "Капітал груп"), провадження у якій порушено ухвалою від 23.01.2017.

2. Постановою від 22.01.2018 боржника визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Васильцова Андрія Анатолійовича.

3. У грудні 2020 року ліквідатор банкрута звернувся до суду в межах справи про банкрутство з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у неперерахуванні на поточний банківський рахунок боржника надмірно сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток страхових організацій; зобов`язання вчинити у встановленому законом порядку дії, необхідні для перерахування на поточний рахунок боржника надмірно сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 521322,20 грн.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки звернення ПрАТ "Капітал груп" до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань відбулось із пропущенням строку, встановленого п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

7. ПрАТ "Капітал груп" в особі ліквідатора Васильцова А.А. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

8. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Касатор стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували положення ст. 79 ГПК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, внаслідок чого господарськими судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, встановлені п. 43.3 ст. 43 та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, та порушено норми процесуального права, встановлені ст.ст. 13, 86, ч. 5 ст. 236 ГПК України.

10. Також касатор вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій на підставі недопустимих доказів встановлено обставини, що мають суттєве значення, а саме що фіскальний чек AT "Укрпошта" №01197430100960 від 13.04.2018 став доказом, який фактично підтверджує обставини, згідно з якими лист від 10.04.2018 №1004-02-02-13/18 не направлявся ПрАТ "Капітал груп" на адресу ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві в межах встановленого Податковим кодексом України 1095-денного строку. На думку касатора господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права визначені ст.ст. 13, 79, 86, ч. 5 ст. 236 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору і відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

11. Водночас касатор зауважує на тому, що в основу судових рішень, які є предметом касаційного оскарження, судами покладено висновок про недоведеність позивачем факту своєчасного вручення листа від 10.04.2018 №1004-02-02-13/18 адресату - ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, тобто про недостатність доказів, тоді як 17.10.2019 набув чинності Закон України №132-ІХ від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

12. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

13. Під час ліквідаційної процедури ліквідатор боржника арбітражний керуючий Васильцов А.А. на підставі відомостей, вказаних у листі ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві №254/9/26-53-08-01-09 від 21.03.2018, встановив, що за ПрАТ "Капітал груп" обліковується дебіторська заборгованість, яка виникла внаслідок переплати при проведенні взаєморозрахунків з бюджетом, а саме: 1) 935,52 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код класифікації доходів бюджету 14010100; 2) 521322,20 грн з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, код класифікації доходів бюджету 11020700; 3) 18,36 грн з податку на транспортні засоби (крім мотоциклів та велосипедів), код класифікації доходів бюджету 14020800.

14. Загальний розмір дебіторської заборгованості ПрАТ "Капітал груп" по взаєморозрахунках з бюджетом становить 522276,08 грн.

15. З метою повернення дебіторської заборгованості ліквідатор звертався із заявою від 10.04.2018 №1004-02-02-13/18 до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, із заявою від 01.04.2019 №0104-01-02-13/19 до Головного управління ДФС у м. Києві та ДПІ у Дніпровському районі про необхідність повернути банкруту дебіторську заборгованість в сумі 522276,08 грн, яка виникла при взаєморозрахунках з бюджетом.

16. Листом №59800/В/26-15-07-05-15 від 13.05.2019 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ліквідатора, що відповідно до інформаційних ресурсів ДФС України станом на 11.05.2019 в інтегрованих картках платника ПрАТ "Капітал груп" переплати в розмірі 935,52 грн та в розмірі 18,36 грн відсутні на підставі п. 4 пункту 2 розділу III наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 - списані внаслідок відсутності заяви платника про повернення помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня виникнення.

17. Крім того, ліквідатор через електронну систему подав до Головного управління ДПС у м. Києві заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені в сумі 521322,20 грн на поточний рахунок.

18. Згідно з квитанцією №2, заяву ПрАТ "Капітал груп" про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені в сумі 521322,20 грн 11.09.2020 об 11:08 год. прийнято Головним управлінням ДПС у м. Києві (Дніпровський район м. Києва) з присвоєнням реєстраційного №34259491.

19. Проте, відповідь на вказану заяву відповідачем надана не була.

20. З огляду на те, що бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні від повернення банкруту надмірно сплаченого податку, призводить до порушення прав позивача на отримання коштів та порушення прав кредиторів банкрута на задоволення їх вимог у процедурі ліквідації, арбітражний керуючий Васильцов А.А. звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

21. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо неперерахування на поточний банківський рахунок боржника надмірно сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток страхових організацій та зобов`язання вчинити у встановленому законом порядку дії, необхідні для перерахування на поточний рахунок боржника надмірно сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток страхових організацій в розмірі 521322,20 грн.

22. Суди встановили, що згідно з відомостями в інтегрованій картці ПрАТ "Капітал груп" за кодом бюджетної класифікації 11020700 (податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України) обліковується переплата в сумі 521322,20 грн, яка виникла 10.03.2016.

23. Відповідно до п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

24. Механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань передбачено ст. 43 Податкового кодексу України.

25. За приписами п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

26. Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п. 102.5 ст. 105 Кодексу).

27. Переплата ПрАТ "Капітал груп" виникла 10.03.2016, тобто строк звернення щодо повернення вказаної суми переплати сплив 11.03.2019.

28. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з того, що звернення позивача до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань відбулось із пропущенням строку, оскільки подана позивачем копія фіскального чеку АТ "Укрпошта" №01197430100960 від 13.04.2018 не доводить обставини надсилання у поштовому відправленні №7111807753063 саме листа від 10.04.2018 №1004-02-02-13/18 із вимогою про повернення надмірно сплачених податків. При цьому, суди зазначили, що будь-які інші докази на підтвердження вручення такого листа адресату ліквідатор суду не подав, тоді як такими доказами можуть бути, зокрема, лист-підтвердження оператора поштового зв`язку, інформація з веб-сайту про відстеження поштового відправлення тощо. Крім того, під час вирішення спору, суд першої інстанції послався на редакцію ст. 79 ГПК України, яка була чинною до 17.10.2019

29. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

30. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

31. Допустимість доказів за ст. 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

32. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

33. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 78 ГПК України).

34. Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

35. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

36. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

37. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

38. У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

39. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

40. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, на які посилається скаржник).

41. За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

42. Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, помилково застосувавши у даній справі положення ст. 79 ГПК України у редакції, що діяла до 17.10.2019, переклали на позивача весь тягар доказування фактів направлення ним листа від 10.04.2018 №1004-02-02-13/18 та отримання цього листа відповідачем. При цьому відповідач фактично був звільнений від доказування факту ненадходження на його адресу вказаного листа, а зокрема й від пояснень що саме надійшло до податкового органу у рекомендованому відправленні, за яке було здійснено оплату відповідно до копії фіскального чеку АТ "Укрпошта" №01197430100960 від 13.04.2018. Отже, господарські суди попередніх інстанцій не встановили доказів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення щодо неотримання ним листа від 10.04.2018 №1004-02-02-13/18 із вимогою про повернення надмірно сплачених податків; а також не дослідили, чи спростовують такі докази факт направлення цього листа, на підтвердження якого позивачем подано копію фіскального чеку АТ "Укрпошта" №01197430100960 від 13.04.2018.

43. У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

44. З огляду на зазначене, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій засад змагальності (ст. 13 ГПК України) та стандарту доказування "вірогідності доказів" (ст. 79 ГПК України) у цій справі є обґрунтованими.

45. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень ст. 79 ГПК України у редакції, яка була чинною до 17.10.2019, призвело до порушення приписів ст. 86 ГПК України щодо оцінки письмових пояснень та доказів у матеріалах справи в їх сукупності та до передчасного рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно із пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

47. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК України).

48. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому касаційна скаргу підлягає частковому задоволенню, постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

49. При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, зокрема врахувати під час вирішення справи принцип змагальності сторін та стандарт доказування вірогідності доказів, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

50. Частиною 14 ст. 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

51. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" в особі ліквідатора Васильцова Андрія Анатолійовича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/23713/16 (910/21036/20) скасувати.

3. Справу №910/23713/16 (910/21036/20) передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков