Ухвала

від 03.07.2023 по справі 910/23713/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.07.2023Справа № 910/23713/16 (910/21036/20)За позовом Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Васильцова Андрія Анатолійовича

до ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ

про зобов`язання вчинити дії

в межах справи № 910/23713/16

За заявою ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" (ідентифікаційний код 31282857)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Колодяжний В.Є.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/23713/16 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 22.01.2018.

30.12.2020 до Господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Капітал груп" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Васильцова Андрія Анатолійовича з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2022 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" в особі ліквідатора Васильцова Андрія Анатолійовича задоволено частково; Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/23713/16 (910/21036/20) скасовано; справу №910/23713/16 (910/21036/20) передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 справу №910/23713/16 (910/21036/20) передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2023 прийнято справу №910/23713/16 (910/21036/20) до свого провадження; вирішено розгляд справи №910/23713/16 (910/21036/20) здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.03.2023.

17.02.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 відкладено розгляд справи на 10.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 відкладено розгляд справи на 29.05.2023.

29.05.2023 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення, за змістом яких просив суд задовольнити позовні вимоги.

29.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про його заміну на його правонаступника ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 відкладено розгляд справи на 03.07.2023.

В судове засідання 03.07.2023 представник відповідача з`явився, просив задовольнити заяву про заміну сторони правонаступником.

Розглянувши заяву про заміну сторони, суд встановив наступне.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України", від 19 червня 2019 р. №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 682-р "Питання Державної податкової служби", наказу Державної Податкової Служби України від 12 липня 2019 р. №14 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС", створено Головне управління ДПС у м. Києві, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідний запис, присвоєно код ЄДРПОУ 39493380 і розпочато реорганізацію Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з ч. 1 п. 5 Положення про Головне управляння Державної податкової служби у місті Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 липня 2019р. №14, ГУ ДПС є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у м. Києві.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" передбачено забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

На виконання вимог постанови КМУ від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" та враховуючи лист ДПС від 28.08.2019 № 533/7/99-00-01-01-02 щодо погодження здійснення покладених на Головне управління ДПС у м. Києві Головним управлінням ДПС у м. Києві розпочато виконання функцій і повноважень Головного управління ДФС у м. Києві, яке реорганізовується шляхом приєднання до ГУ ДПС у м. Києві.

Згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (зі змінами) та у відповідності до ч. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Державної податкової служби шляхом утворення відокремлених підрозділів Державної податкової служби, правонаступником Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) та його територіальних органів є Головне управління ДПС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 44116011, відокремлений підрозділ ДПС України), про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідний запис.

На виконання вимог Наказу ДПС України № 529, Наказом ДПС України від 12.11.2020 № 643 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС" затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП: 44116011), пунктом 1 якого передбачено, що Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території м. Києва. Також Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Враховуючи те, що фактично відбулась заміна Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ, суд вважає заяву про заміну сторони її правонаступником обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що В ході проведення ліквідаційної процедури Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" ліквідатором арбітражним керуючим Васильцовим А.А. на підставі відомостей, наданих листом ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. № 254/9/26-53-08-01-09 від 21.03.2018, встановлено, що за Приватним акціонерним товариством "Капітал груп" обліковується дебіторська заборгованість, яка виникла внаслідок переплати при проведенні взаєморозрахунків з бюджетом, а саме:

935,52 грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код класифікації доходів бюджету 14010100;

521 322,20 грн. з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, код класифікації доходів бюджету 11020700;

18,36 грн. з податку на транспортні засоби (крім мотоциклів та велосипедів), код класифікації доходів бюджету 14020800.

Таким чином, загальний розмір дебіторської заборгованості Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" по взаєморозрахунках з бюджетом становить 522 276,08 грн.

У зв`язку з чим ліквідатор Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" арбітражний керуючий Васильцов А.А. звернувся до суду з позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про зобов`язання вчинити дії в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неперахування на поточний банківський рахунок Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 521 322,20 грн. та зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вчинити у встановленому законом порядку дії, необхідні для перерахування на поточний рахунок Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 521 322,20 грн.

Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/23713/16 від 23.01.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Капітал груп", ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Капітал груп", а постановою від 22.01.2018 у вказаній справі Приватне акціонерне товариство "Капітал груп" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону № 2343-XII.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Враховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Отже, податкове правопорушення у зв`язку з неповерненням надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток страхових організацій напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері бюджетного відшкодування надмірно сплачених коштів, тобто заборгованості держави щодо поверненню платнику переплати з податку на прибуток, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача надмірно сплачених коштів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування податку на прибуток, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення надмірно сплачених коштів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Близькі за змістом висновки зроблені Великою Палатою Верховного суду в постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки даний спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, то провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 52, 123, ст.ст. 191, 231, 233, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Головного управління ДПС у м. Києві.

2. Замінити відповідача у справі Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві його правонаступником ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ.

3. Закрити провадження у справі №910/23713/16 (910/21036/20) за позовом Приватного акціонерного товариства "Капітал груп" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Васильцова Андрія Анатолійовича до ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ, про зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 07.08.2023

Суддя А.В. Яковенко