Постанова

від 20.06.2022 по справі 488/4918/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.06.22

22-ц/812/557/22

Справа № 488/4918/19

Провадження № 22-ц/812/557/22

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 червня 2022 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалуКорабельного районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2021 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чернявською Я.А., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнаннядій державного виконавця незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса )( до перейменування - Корабельний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання дій державного виконавця незаконними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що рішенням Артемівського районного суду м. Луганська ( справа 434/9979/13-ц) від 24 січня 2014 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітної плати та інших видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 03 грудня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Протягом 2014-2017 років він сплачував аліменти на утримання доньки на користь ОСОБА_2 , у спосіб запропонований останньою, а саме, перераховував кошти на платіжну банківську картку через банкомат за наданими йому реквізитами платіжної картки. Квитанції він приносив до Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва та передавав державному виконавцеві в рахунок сплати аліментів, які приєднувалися до виконавчого провадження.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до державного виконавця з листом про те, що кошти сплачені ним у період з 2014-2017 року не є аліментами.

У зв`язку з чим державним виконавцем було проведено перерахунок сплачених ним коштів та повідомлено його про заборгованість по аліментам в розмірі 29198 грн.13 коп. за період з 03 грудня 2015 року по вересень 2017 року.

Він не погоджується з прийнятим державним виконавцем рішенням щодо перерахунку заборгованості по сплаті аліментів на утримання та вважає його таким, що порушує його права та інтереси.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса ) щодо виключення з суми сплачених ним аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 грошових переказів в період з 03 грудня 2013 року по вересень 2017 року на загальну суму 29293 грн.13 коп. та відмови врахувати платіжні документи надані ним щодо грошових переказів за цей період на загальну суму 29293 грн.13 коп. незаконними, визначити суму заборгованості по сплаті ним аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 станом на 01 грудня 2019 року в розмірі 966 грн. 50 коп.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у зв`язку із повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання без поважних причин.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказував, що за зазначений термін розгляду справи він лише один раз був відсутні у суді на призначену дату судового засідання, а саме 23 червня 2021 року, оскільки знаходився за межами м. Миколаєва у зв`язку з роботою та не зміг своєчасно повернутися в місто та не повідомив про це суд.

Інші чотири рази призначення судових засідань він був присутній у суді, але судові засідання відкладалися з якихось підстав. Коли була відома наступна дата судового засідання, то він писав розписку про повідомлення про наступне судове засідання із зазначенням дати прибуття до суду. Такі розписки є у матеріалах справи.

Жодного разу він не клопотав про відкладення судових засідань з будь-яких причин. Декілька разів відкладення судових засідань відбувалося за клопотанням відповідача, декілька разів при прибутті до суду його повідомляли про відсутність можливості проведення відеоконференція за клопотанням третьої особи. Фактично за два роки розгляд справи так і не розпочався.

Зважаючи на таке, вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення його позову без розгляду.

Правом на подачу відзиву учасники справи не скористалися.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції», Міністерством юстиції України видано наказ № 3173/5 від 16 жовтня 2019 року «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України», згідно з якими розпочато процес ліквідації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та створено Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Постанови, міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються.

Наказом Міністерства юстиції України від 17 грудня 2019 року за № 4053/5 виведено районні відділи державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції в областях та введено їх до складу міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції з підпорядкуванням цим міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, збереженням статусу юридичних осіб та перейменуванням Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса ).

Таким чином, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 17 грудня 2019 року за № 4053/5, відповідач Корабельний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції перейменований у Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), введений до складу Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м.Одеса) з підпорядкуванням цьому управлінню та з збереженням статусу юридичної особи.

У суді апеляційної інстанції позивач підтримав свою апеляційну скаргу, просив про її задоволення.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Решта учасників справи сповіщені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися, а відтак розгляд справи відбувається за їх відсутності. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу вимог ст.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань, повторно не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки при постановленні своєї ухвали місцевим судом було порушено норми процесуального права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз зазначених норм законодавства, дає можливість зробити висновок, що умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача є:

-повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання;

-повідомлення позивача про судове засідання належним чином;

-відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання;

-нез`явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору;

-від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, лише при повторній неявці (другої підряд) належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. ст. 128-130 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Корабельного районного суду м.Миколаєва віз 13 січня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 11 березня 2020 року на 13.30 год. (а.с.29).

Проте, розгляд справи у призначену дату не відбувся у зв`язку з неявкою у судове засідання сторін. Між тим, матеріали справи не містять відомостей про повідомлення позивача про розгляд справи на вказану дату у порядку ст.128 ЦПК України ( а.с.31).

Після цього, справу до розгляду призначено на 21 травня 2020 року на 13.30 год. Позивача повідомлено про розгляд справи шляхом направлення SMS повідомлення за вказаним ним номером телефону. Крім того, його під розписку повідомлено про розгляд справи на цю дату ( а.с.32,112).

За матеріалами справи, 21 травня 2020 року ОСОБА_1 та представником відповідача підписано процесуальні права та обов`язки учасника процесу ( а.с.113-114, 115-116),що є підтвердження того, що вказані особи з`явилися у судове засідання. Проте у протоколі судового засідання від 21 травня 2020 року ( а.с.129) зазначено про неявку у судове засідання учасників справи, а тому числі, і позивача. Зважаючи на таке, розгляд справи відкладено на 19 червня 2020 року.

Після протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи від 21 травня 2020 року, матеріали справи містять розписку ОСОБА_1 про повідомлення його дату та час розгляду справи 19 червня 2020 року (а.с.130). Вищенаведене не дає підстав вважати, що позивач не з`явилася у судовому засіданні 21 травня 2020 року, оскільки не містить інформації коли саме було складено таку довідку.

Відповідно до довідки (а.с.135), позивач у судове засідання 19 червня 2020 року не з`явився. У зв`язку з чим, розгляд справи відкладено на 19 жовтня 2020 року.

Відповідно до довідки ( а.с.139) розгляд справи 19 жовтня 2020 року не відбулося, у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу. В той же час, матеріали справи не містять відомостей про направлення позивачеві судової повістки на вказану дату у визначеному ст.128 ЦПК України порядку.

Розгляд справи було призначено на 11 січня 2021 року. На адресу позивача було направлено судову повістку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.145), яка повернулася до суду з відміткою « про відсутність адресата за вказаною адресою ». Таке в силу приписів п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення ОСОБА_1 судової повістки. Відповідно до довідки ( а.с.146), у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в тому числі, позивача, розгляд справи відкладено на 24 березня 2021 року.

Після довідки про відкладення розгляду справи, матеріали справи містять розписку про повідомлення (а.с.147) ОСОБА_1 про дату, час та розгляд справи 24 березня 2021 року, яка не дає підстав вважати, що позивач не з`явилася у судовому засіданні 11 січня 2021 року, оскільки не містить інформації коли саме було складено таку довідку.

Проте 24 березня 2021 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого по справі судді Чернявської Я.А. у відпустці( а.с.152).

Як вбачається із відповіді в.о. голови Корабельного районного суду м. Миколаєва за вих.№01-26/52/2021 від 02 лютого 2022 року та копії аркушу журналу обліку відвідувачів, яку долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи, позивач з`явився до суду 24 березня 2021 року ( а.с.174,175).

Наступне судове засідання відповідно до довідки ( а.с.152) було призначено на 23 червня 2021 року на 10.00 год. В той же час у матеріалах справи відсутні відомості про направлення позивачеві та отримання ним судової повістки у порядку ст.128 ЦПК України. Відповідно до довідки( а.с.160), судове засідання цього дня не відбулося у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в тому числі, позивача.

Між тим, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що він був повідомлений про розгляд справи 23 червня 2021 року, проте не з`явився до суду з поважних причин, оскільки був зайнятий на роботі, та не зміг своєчасно повідомити суд про неможливість явки у судове засідання. Проте таке спростовується матеріалами справи, а допустимих доказів відповідно до ст.78 ЦПК України на підтвердження вищезазначеного, позивач не надав.

Після чого розгляд справи призначено на 22 вересня 2021 року на 15.00 год.

Судова повістка на вказану дату направлено позивачеві рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.156), яка повернулася до суду з відміткою « про відсутність адресата за вказаною адресою ». В силу приписів п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України таке свідчить про вручення ОСОБА_1 судової повістки на вказану дату.

Відповідно до протоколу судового засідання від 22 вересня 2021 року позивач, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

ОСОБА_1 заперечує свою відсутність у суді, посилаючись на те, що він з`явився до Корабельного районного суду м. Миколаєва на вказану дату та час, але секретар судового засідання повідомила його, що розгляд справи не відбудеться, оскільки відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи. Про наступну дату судового засідання його повідомлено не було. Присутність апелянта у Корабельному районному суді м. Миколаєва 22 вересня 2021 року підтверджується копією аркушу з журналу обліку відвідувачів від 22 вересня 2021 року і не дає підстав вважати, що позивач не з`явився у судове засіданні цього дня ( а.с.176).

Постановляючи оскаржувануухвалу,суд першоїінстанції,проаналізувавши відкладеннярозгляду справи,між тимне звернувувагу нате,що привирішення питанняпро залишенняпозовної заявибез розглядуна підставіст.257ЦПК Українимає значення повторна (друга підряд) неявка належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Отже, неявкапозивача усудове засідання23червня 2021року пов`язаназ тим,що він небув належнимчином повідомленийпро дату,час тамісце розглядусправи,а з`явившисьу судове засідання22вересня 2021року,що підтверджується матеріаламисправи, розглядсправи відбувсябез йогоучасті, томуза вказанихобставин неможна вважати другоюпідряд неявкоюпозивача усудове засідання,та виключає можливість застосування положень п.2 ч.3, ч.5 ст. 223та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Обставини довготривалого розгляду справи, прибуття позивачем до суду у вказані дати судових засідань не свідчать про те, що останній втратив інтерес до вирішення його позову, навпаки підтверджують те, що він мав обґрунтовані сподівання на постановлення судом першої інстанції рішення по суті спору.

Статтею 2 ЦПК Українипередбачено,що завданнямцивільного судочинстває справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Головуючий по справі в суді першої інстанції, прийнявши справу до свого провадження 13 січня 2020 року, не вживав заходів з метою забезпечення своєчасно розгляду справи, фактично за два роки розгляд справи по суті так і не розпочався.

За таких обставин процесуальне рішення про залишення позовної заяви без розгляду прийнято судом без урахування усіх обставин справи у їх сукупності та призвело до постановлення помилкової ухвали.

Більш того, оскаржувана ухвала не містить висновків і обґрунтувань щодо неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не забезпечив належної організації судового розгляду справи та порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, закріплене в ст.6 Протоколу № 7Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, у зв`язку з чим ухвалу суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, в силу п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381,383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2021 скасувати, цивільну справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Постанова апеляційного судунабирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М.Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 21 червня 2022 року.