Рішення

від 10.04.2024 по справі 488/4918/19

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4918/19

Провадження № 2/488/250/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2024 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця незаконними, де третьою особою виступає ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корабельного районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця незаконними, де третьою особою виступає ОСОБА_2 . У позовній заяві позивач просив суд визнати дії державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва Корнієнко В.А. щодо виключення з суми сплачених ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 грошових переказів у період з 03.12.2013 року по вересень 2017 року на загальну суму 29 293,13 грн.; відмови врахування платіжних документів, наданих ОСОБА_3 щодо грошових переказів на користь ОСОБА_2 в період з 03.12.2013 року по вересень 2017 року на загальну суму 29 293,13 грн., як сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 ; визначити суму заборгованості по сплаті ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 станом на 01.12.2019 року в розмірі 966,50 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 24.01.2014 року Артемівським районним судом м. Луганська ухвалено рішення у цивільній справі № 434/9979/13-ц за позовом ОСОБА_2 (далі - Третя особа) до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, яким задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітної плати і інших видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 грудня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, стягувачем був спрямований до Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва, де було відкрите виконавче провадження № 43257859.

Позивач повідомив, що протягом 2014-2017 років він частково сплачував аліменти на користь третьої особи на утримання дитини. Ним за період з 03.12.2013 року по серпень 2017 року було сплачено відповідачу аліменти на утримання дитини в розмірі 29 293,13 грн., які він перераховував на платіжну банківську картку через банкомат (за виключенням однієї розписки, написаної власноруч відповідачкою). Саме такий спосіб отримання аліментів був запропонований відповідачкою та вона надала позивачу реквізити своєї платіжної банківської картки, а він не заперечував саме проти такого розрахунку.

Вказав, що перерахування грошових коштів через банкомат з метою поповнення карткового рахунку не передбачає можливості зазначення в квитанції призначення платежу та цьому він у свій час значення не придав. У виконавчій службі йому також ніхто не роз`яснював необхідності зазначення призначення платежу.

Так, протягом 2014-2017 років він приносив до Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва квитанції про сплату аліментів та передавав їх державному виконавцю в рахунок сплати аліментів, які приєднувалися до виконавчого провадження.

Згідно з наданою третій особі довідки Корабельним відділом ДВС м. Миколаєва на 01.09.2017 року борг по сплаті аліментів становив 17 791,12 грн.

Лише в жовтні 2017 року державний виконавець ОСОБА_5 , яка стала займатися виконавчим провадженням відносно позивача, роз`яснила йому про необхідність зазначення призначення платежу в платіжних документах. В цьому ж місяці ним була повністю сплачена заборгованість по аліментам на утримання дитини в сумі 21001,12 грн. з вpaxyвaнням раніше виплачених сум шляхом поштового відправлення з зазначенням призначення платежу. Тому на 01.11.2017 року він не мав заборгованості перед третьою особою, ОСОБА_2 , по сплаті аліментів на утримання дитини.

Проте, у листопаді 2017 року ОСОБА_6 звернулась з листом до Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва з заявою про те, що всі кошти, сплачені позивачем в період з 03.12.2012 року по вересень 2017 року, на її думку, не є аліментами. Перераховані ним грошові кошти стягувач сприймала «як подарунки, грошове забезпечення його спілкування з дитиною», мотивуючи тим, що в переказах не зазначено призначення платежу аліменти.

Позивач вважав, що таке твердження є безпідставним та таким, що суперечить вимогам сімейного законодавства.

Зазначив, що він майже 4 роки перераховував кошти на утримання дитини і третя особа, ОСОБА_2 , не висловила жодної претензії.

Вказав, що крім зазначених коштів він дарував дочці подарунки. Двічі сплачував відпочинок дочки в ОСОБА_7 , а також відпочинок на морі, але не за рахунок аліментів. Це були додаткові витрати на дитину. Також, у розписці, яку написала йому третя особа, він надав кошти в розмірі 2 000 грн. на потреби дитини. Проте, ОСОБА_2 заперечує, що ці кошти є аліментами, з чим зокрема позивач категорично не погоджується.

У зв`язку з заявою третьої особи державним виконавцем Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва Корнієнко В.А. був проведений перерахунок сплачених ним аліментів на утримання дитини та його було повідомлено про наявність заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини в розмірі 29 198,13 грн. - саме на суму наданих ним у виконавчу службу та неврахованих платіжних документів за період з 03.12.2013 року по вересень 2017 року.

12.07.2019 року він звернувся з заявою до державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва Корнієнко В.А. з вимогою про проведення перерахунку заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини з урахуванням наданих ним раніше в період з 03.12.2013 року по вересень 2017 року платіжних документів на суму 29 293,13 грн., які він вважав за аліменти. Але позивачу було відмовлено з посиланням на позицію третьої особи.

Згідно з наданим державним виконавцем розрахунком заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини станом на 01.12.2019 року борг складає 30 259,63 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Відповідач Корабельний відділ ДВС у м. Миколаєві надав суду відзив, у якому повідомив, що 15.05.2014 р. Корабельним відділом ДВС у м. Миколаєві було відкрите виконавче провадження № 43327631 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2/434/673/14, виданого 24.01.2014 Артемівським районним судом м. Луганська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

09.10.2017 р. боржником ОСОБА_3 були надані квитанції про сплату коштів. В подальшому був зроблений розрахунок заборгованості, який направлений сторонам виконавчого провадження, станом на 01.09.2017 р. борг становив 17 791,12 грн.

Вказав, що боржник у жовтні 2017 року сплатив заборгованість по аліментам у розмірі 21 001,12 грн.

Проте, 17.11.2017 р. до відділу надійшла заява стягувача, в якій ОСОБА_2 повідомила, що жодного разу в період з 03.12.2013 по 01.09.2017 р. не отримувала аліменти, дані гроші надавалися на конкретні потреби на придбання білетів на поїзд, для поїздки дитині до м. Миколаєва, на білети до інших міст іде відпочивав батько, гроші для оплати житла дитині на морі, подарунки на день народження у грошовій формі, гроші на придбання іграшок.

Повідомив, що оскільки за період з 03.12.2013 р. по 01.09.2017 р. в призначені платежу не було вказано аліменти та стягувач наголосила, що не отримувала аліменти, державним виконавцем було повторно зроблений розрахунок заборгованості, який направлявся сторонам виконавчого провадження.

Згідно заяви стягувача за період з 03.12.2013 р. по 01.09.2017 р. державним виконавцем не враховані в рахунок погашення аліментів кошти в сумі 29 293,13 грн.

Посилаючись на вказане, просили залишити позов ОСОБА_3 без задоволення та розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних та наданих сторонами доказів.

Третьою особою ОСОБА_2 також були надіслані на адресу суду заперечення на позовну заяву, в яких остання позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, зазначивши наступне.

Позивач ігнорує рішення суду та не сплачує аліменти на протязі 2013-2017 року в результаті чого у нього утворилась заборгованість по виплаті аліментів на утримання дитини за період з грудня 2013 по серпень 2017 у сумі 76377,38 грн.

Вважала, що грошові кошти в сумі 29 293,13 грн, перераховані позивачем на її картковий рахунок у ПриватБанку протягом чотирьох років за період з грудня 2013 року по серпень 2017, мали особливий характер - це задовольнити забаганки батька щодо дитини та були подарунками дитині від нього та його батьків на свята. Позивач просив привести дитину до нього в Миколаїв, до Карпат, де він катався на лижах, потім до моря, де він відпочивав улітку. Тими грошима, що позивач перераховував на її рахунок, вона сплачувала залізничні та автобусні квітки щоб доставити дитину до нього та за проживання дитини у Карпатах та на морі. Використання цих грошей строго контролювалось як батьком, та так і його родичами, і, не зважаючи на те, що тих сум не вистачало навіть на ті потреби, що вони визначали, вона була ще вимушена доплачувати, щоб виконати їх побажання, часто необґрунтовані.

Повідомила, що коли у вересні 2017 року вона звернулася офіційно з листом до виконавчої служби щодо надання їй розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, то позивач надав державному виконавцеві як сплату аліментів всі чеки, де він колись перераховував гроші на її картковий рахунок за період з грудня 2013 по серпень 2017. Поміж цих чеків є такі, які не мають жодного відношенні до ОСОБА_3 , тому що платник то тих чеках ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Щодо наданої позивачу розписки повідомила, що таку написала за вказівкою позивача наприкінці січня 2016 року, коли привозила дитину на відпочинок до батька у Карпатах в обмін на наданий позивачем дозвіл на можливість виїзду з дитиною закордон. Проте, фактично грошових коштів, вказаних у даній розписці, позивач не надавав, а тому, підписуючи її, вона не вказувала, що це є аліменти на утримання дитини.

Пояснила, що після отримання першого розрахунку заборгованості по аліментам від державного виконавця у жовтні 2017 року, копій зарахованих чеків та своєї розписки, вона зрозуміла, що позивач вводить державного виконавця в оману. Тоді вона звернулася з листом до Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва з заявою про те, що кошти сплачені позивачем у період з грудня 2013 по серпень 2018 не є аліментами. Виконавча служба розглянула її звернення, вивчила уважно всі матеріали, зробила висновок, що перераховані суми не були аліментами та зробила перерахунок заборгованості.

У своїх запереченнях ОСОБА_2 зазначила про те, що у травні 2014 року під час написання нею заяви про відкриття виконавчого провадження, вона вказала картковий рахунок у ПриватБанку на який повинні були перераховуватися аліменти проте, жодної копійки на цей рахунок не надійшло.

Вважала, що позивач свідомо вводить суд в оману, а тому просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 22.09.2021 р. позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21.06.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено, ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.09.2021 р. скасовано, а вказану цивільну справу направлено до суду для продовження розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, просив прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, причини її неявки невідомі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Згідно з статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, необхідно розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 71 Закону України № 1404-VIII визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.

Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (частина третя статті 71 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частин першої та третьої статті 194 Сімейного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час здійснення державним виконавцем оскаржуваного розрахунку заборгованості) аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частини перша третя статті 195 СК України).

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону 1404-VIII).

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні в Корабельному відділі Державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 43327631 з виконання виконавчого листа Артемівського районного суду м. Луганська у цивільній справі № 2/434/673/14 434/9979/13-ц, виданого 24.01.2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.12.2013 р. і до її повноліття.

15.05.2014 р. вказане виконавче провадження було відкрите державним виконавцем Топчою О.О. на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 (а.с. 58, 117).

У своїй заяві про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 вказала, що просить стягнуті з боржника ОСОБА_3 кошти перераховувати на її картковий рахунок за наступними реквізитами: ПАТ КБ «Приват Банк», розрахунковий рахунок: 29244825509100, МФО: 305299, ЄДРОПОУ: 14360570, отримувач: ОСОБА_2 , номер картки: НОМЕР_1 . З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості з аліментів ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини у справі № 2/434/673/14, складеного старшим державним виконавцем Корнієнко В.А., вбачається, що останній зроблений за період з 03.12.2013 р. до 01.09.2017 р. Згідно з даним розрахунком за вказаний період боржнику ОСОБА_3 нараховані аліменти у загальному розмірі 47 084,25 грн, усього сплачено 29 293,13 грн. Залишок заборгованості станом на 01.09.2017 р. становить 17 791,12 грн.

З таким розрахунком стягувач ОСОБА_2 не погодилася, про що надіслала на адресу виконавчої служби заяву, в якій повідомила, що за весь час існування судових рішень ОСОБА_9 жодного разу не сплачував аліменти, посилаючись на скрутне матеріальне становище, що викликане величезною кількістю факторів. Копії чеків, які він надав державному виконавцеві підтверджують лише перерахування коштів на банківську картку, і не є сплатою аліментів за період з 03.12.2013 р. по 01.09.2017 р. Призначення грошей, які перераховував ОСОБА_3 було строго регламентовано та викликано виключно потребами батька та інших родичів дитини - баби та діда по батьківській лінії.

Вказала, що ці кошти були перерахунками на придбання білетів на поїзд для того, щоб вона возила дитину до Миколаєва, де мешкає боржник, а також білети до інших міст, у яких відпочивав боржник разом з дитиною та потреб дитини під час таких відпочинків. Зазначила, що деякі з наданих боржником (позивачем) чеків не мають жодного відношення до нього самого та до аліментів, так як платником у них значиться ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Тому стягувач ОСОБА_2 не вважала такі кошти аліментами, тим паче, що в призначенні їх платежу не міститься інформація про те, що останні є аліментними платежами.

Також заперечувала проти зарахування як аліментних платежів коштів, вказаних у розписці, яку вона написала на ім`я боржника від 01.02.2016 р. (а.с 122).

На підставі того, що третя особа, як стягувач за аліментними платежами, не визнала, що надані позивачем державному виконавцю квитанції та чеки є аліментами на утримання дитини, а також відсутності в них інформації про призначення платежу, державним виконавцем був зроблений повторний розрахунок, згідно з яким за період з 03.12.2013 р. по 01.09.2017 р. не враховані в рахунок погашення аліментів кошти в розмірі 29 293,13 грн. (а.с. 117-120).

З наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментам, які належать до стягнення з ОСОБА_3 вбачається, що станом на 01.01.2018 р. борг по аліментам становить 29 198,13 грн.

Як визначено пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 липня 2021 року у справі №753/14154/19 за відсутності відомостей про призначення платежу "Аліменти" у документах у підтвердження здійснення платежів, підстави для здійснення перерахунку заборгованості відсутні.

В той же час Верховний Суд у своїй постанові від 26.05.2021 у справі №569/11466/20 указав, що норми права не містять заборони для державного виконавця під час визначення розміру заборгованості по аліментам враховувати суми, які сплачені боржником без призначення платежу. А встановленню підлягає наявність або відсутність інших правовідносин між подружжям, які могли б бути підставою для зарахування спірних сум, не в рахунок погашення заборгованості по аліментам, а в рахунок погашення інших зобов`язань.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" N 3 від 15 травня 2006 рокусуд, у випадках передбаченихст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.

Згідно з ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд приймає до уваги ті обставини, що позивач, заперечуючи проти складеного державним виконавцем розрахунку заборганізованості по аліментах, не надав суду належних та допустимих доказів перерахування ним на користь третьої особи (стягувача) аліментів (чеки, квитанції, виписки з банківських рахунків).

Так, надаючи оцінку доводам сторін, суд виходив з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у 2014 році на ім`я стягувача ОСОБА_2 у АТ КБ ПриватБАнк були відкриті карткові рахунки НОМЕР_2 і НОМЕР_3 , рух коштів по яких не відбувався.

Також на ім`я третьої особи (стягувача) у АТ КБ Приват Банк у період з 2010 по 2018 рік, були відкриті наступні карткові рахунки:

НОМЕР_4 3446

5168********6638

5211********6822

5211********7305

5211********6729

5577********5238

Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк від 21.08.2018 р. № 20.1.0.1.0/7-180808/2571.

З названої довідки також вбачається, що надходження коштів з призначенням платежу "аліменти" здійснювалися тільки по одному картковому рахунку НОМЕР_5 . На картку з 19.12.2017р. регулярно надходять аліменти (а.с. 62).

На підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин, відповідач надав суду, окрім розрахунку боргу по аліментах станом на 01.05.2020 р., ксерокопію розписки ОСОБА_2 від 01.02.2016 р. про отримання нею від позивача ОСОБА_3 на потреби доньки, ОСОБА_4 , 2 000,00 грн., а також квитанції про грошові перекази на картки одержувача за наступними номерами:

НОМЕР_6 в сумі 500,00 грн. (платіж від 27.04.2015);

НОМЕР_7 в сумі 1 017,87 грн. (платіж від 22.06.2015);

НОМЕР_8 в сумі 1 192,01 грн.(платіж від 11.12.2015);

НОМЕР_8 в сумі 1 192,01 грн.(платіж від 04.01.2016);

НОМЕР_6 в сумі 296,51 грн. (платіж від 07.03.2015);

НОМЕР_6 в сумі 495,51 грн. (платіж від 15.04.2015);

НОМЕР_8 в сумі 993,01 грн. (платіж від 13.09.2015);

НОМЕР_6 в сумі 2 985,00 грн. (платіж від 09.08.2015);

НОМЕР_6 в сумі 497,50 грн. (платіж від 13.12.2014);

НОМЕР_6 в сумі 298,50 грн. (платіж від 10.01.2015) (а.с. 122-125).

Аналізуючи надані сторонами докази, суд доходить висновку, що наданий відповідачем платіж за квитанцією АТ КБ ПриватБанк від 22.06.2015 р. на суму платежу 1 017,87 грн. не можна зараховувати як сплату аліментів, оскільки з даного платежу вбачається (квитанція № ІСКТF06220JK8E), що платником та одночасно отримувачем коштів є ОСОБА_2 , а не позивач ОСОБА_3 , як про те зазначав останній (а.с. 123).

Також, на переконання суду, не можна вважати аліментами кошти в сумі 2 985,00 грн перераховані згідно квитанції АТ КБ ПриватБанк від 09.08.2015 р (номер чеку 09082015174440), оскільки номери карткових рахунків одержувача ( НОМЕР_6 ) та платника ( НОМЕР_9 ), належать одній особі, тобто стягувачу ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою АТ КБ ПриватБанк від 21.08.2018 р. № 20.1.0.1.0/7-180808/2571 (а.с. 62, 125).

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що кошти в сумі 1 017,87 грн. від 22.06.2015 та в сумі 2 985,00 грн. від 09.08.2015 р. були неправомірно включені старшим державним виконавцем Корнієнко В.А. при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_3 станом на 01.09.2017 р. та, відповідно, врахуванню як аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , не підлягають.

Суд також не може погодитися з зарахуванням як аліментних платежів до розрахунку заборгованості по аліментах за період з 03.12.2013 р. до 01.09.2017 р. наступних коштів:

1 000,00 грн. дата операції 09.12.2013 р.;

200,00 грн. дата операції 05.01.2014 р.;

298,50 грн. дата операції 21.02.2014 р.;

248,75 грн. дата операції 03.03.2014 р.;

348,25 грн. дата операції 30.05.2014 р.;

597,00 грн. дата операції 23.06.2014 р.;

497,50 грн. дата операції 26.09.2014 р.;

497,50 грн. дата операції 07.10.2014 р.

Вказане обумовлено тим, що з аналізу даних, які містяться у Виписці АТ КБ ПриватБанк від 19.09.2018 р. по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_10 і додатковим рахунках договору за період 01.12.2013-30.09.2017 р., відкритих на ім`я стягувача аліментів, ОСОБА_2 , неможливо ідентифікувати платника за переліченими судом коштами у відповідні дати їх перерахування. В розділі Деталі операції названої виписки відсутні достовірні дані про те, що такі кошти були перераховані позивачем ОСОБА_3 на рахунок третьої особи стягувача, ОСОБА_2 (а.с. 65-75).

Окрім цього, суд вважає безпідставним зарахування в рахунок сплати аліментів за березень 2015 року коштів в сумі 296,51 грн., оскільки, як вбачається з вищевказаної виписки по рахунку, а саме розділу Деталі операції, 07.03.2015 р. платником коштів в сумі 296,51 грн. була сама стягувач (третя особа) ОСОБА_2 .

Що стосується інших платежів, сплачених позивачем ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , але які не містять інформації про призначення платежу та зараховані державним виконавцем в рахунок сплати аліментів, суд вважає за належне зазначити, що матеріали справи не містять жодних посилань та доказів на підтвердження наявності інших правовідносин зобов`язального характеру між позивачем ОСОБА_3 та третьою особою, ОСОБА_2 , як і не містять доказів на підтвердження відмови останньої від отримання таких банківських переказів від позивача ОСОБА_3 .

Посилання на відсутність призначення платежу Сплата аліментів не може свідчити про відсутність таких платежів з боку позивача (боржника) на користь третьої особи (стягувача).

У зв`язку з цим, суд вважає правомірним зарахування в рахунок сплати аліментів платежів в сумі 495,51 грн. від 15.04.2015 р. та 495,51 грн. - 27.04.2015, разом за квітень 2015 року 991,02 грн. (а.с. 70).

Поряд із цим, суд вважає за можливе зарахувати в рахунок сплати аліментів кошти, сплачені останнім 02.06.2014 р. в сумі 258,70 грн., 12.06.2014 р. в сумі 796,00 грн. та 15.07.2014 р. в сумі 463,67 грн., а також 298,50 грн. - 03.12.2013 р. (а.с. 72, 73).

Доказів протилежного суду не надано.

Що стосується вимог позивача про врахування як сплати аліментів на утримання дитини коштів, переданих третій особі як стягувачу, за розпискою від 01.02.2016 р., суд приймає до уваги положення ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, за якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне зазначити, що до відзиву на позовну заяву державним виконавцем була надана ксерокопія аркушу паперу без назви, датований 01.02.2016 р., зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 2 000,00 грн. на потреби доньки ОСОБА_4 (а.с. 122).

Аналізуючи зміствказаного документу,суд доходитьвисновку провідсутність можливостівстановити,що вказанікошти неє добровільноюучастю батькау витратахна дитинучи йогоучасті вінших витратахколишньої дружинита їхньоїдитини,тим паче,що самастягувач ОСОБА_2 заперечувала призначеннявказаних коштівяк аліментів.

За правиламистатей 12,81ЦПК Україникожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.

Відповідно достаттею 89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів).

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Так, у позовній заяві ОСОБА_3 просив визнати дії державного виконавця Корабельного ВДВС м. Миколаєва щодо виключення з суми сплачених ним аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, ОСОБА_4 , грошових переказів в період з 03.12.2013 року по вересень 2017 року на загальну суму 29 293,1З грн. та відмови у врахуванні вказаних платежів в рахунок сплати аліментів.

Проте, ухвалюючи рішення, суд бере до уваги, що позивачем ОСОБА_3 не були надані суду докази, зокрема чеки, банківські квитанції тощо, на підтвердження сплати ним заявлених аліментів (коштів) на загальну суму 29 293,13 грн.

Відповідачем, Корабельним відділом ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса), до матеріалів цивільної справи, зокрема відзиву на позовну заяву, були долучені чеки/квитанції АТ КБ ПриватБанк на сумарну суму 9 467,92 грн. та розписка ОСОБА_2 на 2 000,00 грн, загалом на 11 467,92 грн. (а.с. 117-126).

Суд також приймає до уваги надані третьою особою (стягувачем) ОСОБА_2 виписки та довідки по відритих на ім`я останньої карткових рахунках в установі АТ КБ ПриватБанк, надані нею до заперечень на позовну заяву для встановлення об`єктивної істини у справі (а.с. 60-75).

За такого, сторонами не доведено, а у суду відсутні підстави вважати, що позивачем на користь третьої особи (стягувача) у період з 03.12.2013 р. по вересень 2017 року були сплачені кошти в сумі 29 293,13 грн., заявлені останнім як сплата аліментних зобов`язань.

Крім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, були неправомірно зараховані кошти в рахунок сплати аліментів, зокрема:

1017,87грн. за платежем від 22.06.2015 на картковий рахунок НОМЕР_7 (а.с. 123);

2 985,00 грн. за платежем від 09.08.2015 на картковий НОМЕР_6 (а.с. 125);

2 000,00 грн. за розпискою від 01.02.2016 р. (а.с. 122);

та які відповідно підлягають виключеннюз розрахунку боргу по аліментах, визначених станом на 01.09.2017 р.

Що стосується коштів в сумі:

1 000,00 грн. дата операції 09.12.2013 р.;

200,00 грн. дата операції 05.01.2014 р.;

298,50 грн. дата операції 21.02.2014 р.;

248,75 грн. дата операції 03.03.2014 р.;

348,25 грн. дата операції 30.05.2014 р.;

597,00 грн. дата операції 23.06.2014 р.;

497,50 грн. дата операції 26.09.2014 р.;

497,50 грн. дата операції 07.10.2014 р., відображених у виписці по рахунку третьої особи (стягувача) ОСОБА_2 в АТ КБ ПриватБанк та зарахованих державним виконавцем в рахунок сплати аліментів, суд принагідно зазначає, що, як вже було встановлено судом у попередніх висновках, з наявної в матеріалах справи виписки за картковим рахунком ОСОБА_2 від 19.09.2018 р. неможливо достовірно встановити платника вказаних коштів, а тому суд позбавлений можливості стверджувати, що вони надійшли саме від позивача ОСОБА_3 , як платника аліментів (а.с. 65-75).

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне роз`яснити, що за наявності у позивача відповідних чеків та квитанцій з зазначенням найменування платника за вказаними коштами, останній не позбавлений права та можливості пред`явити їх до державної виконавчої служби на підтвердження сплати ним аліментів.

Що стосується вимог позивача про визначення суми заборгованості по сплаті ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 станом на 01.12.2019 р. в розмірі 966,50 грн., суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні. Вказане обумовлено тим, що предметом вимог позивача та досліджень позовної заяви фактично була заборгованість по аліментах, яка утворилася у позивача ОСОБА_3 у період з 03.12.2013 р. по вересень 2017 року. Аргументів та доказів стосовно сплати ним аліментів на користь ОСОБА_2 за період з вересня 2017 р. до грудня 2019 р. суду надано не було.

До того ж вимоги в цій частині суд вважає заявленими передчасно, оскільки виконавче провадження на сьогодні не завершено; позивачем не були заявлені вимоги щодо неправомірності розрахунку заборгованості по аліментах за період з вересня 2017 р. до грудня 2019 р., а дії чи бездіяльність державного виконавця щодо можливої неправомірності такого розрахунку заборгованості за вказаний період оскаржені не були.

За такого, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими судом у нарадчій кімнаті, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст.ст.180,197СК України,ст.ст.3,12,13,76-81,89,263-265,268,273,354 Цивільного процесуальногокодексу України,суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 доКорабельного відділудержавної виконавчоїслужби Миколаївськогоміського управлінняюстиції провизнання дійдержавного виконавцянезаконними,де третьоюособою виступає ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Корнієнко В.А. у виконавчому провадженні № 43327631 з виконання виконавчого листа № 2/434/673/14 434/9979/13-ц виданого 24.01.2014 р. щодо зарахування в рахунок сплати аліментів коштів в сумі 1017,87грн. за платежем від 22.06.2015 на картковий рахунок НОМЕР_7 ; в сумі 2 985,00 грн. за платежем від 09.08.2015 на картковий НОМЕР_6 ; в сумі 2 000,00 грн. за розпискою від 01.02.2016 р.; 296,51 грн. за платежем від 07.03.2015 р. при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментам з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини за період з 03.12.2013 р. до 01.09.2017 р.

Визнати правомірними дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Корнієнко В.А. у виконавчому провадженні № 43327631 з виконання виконавчого листа № 2/434/673/14 434/9979/13-ц виданого 24.01.2014 р. щодо зарахування в рахунок сплати аліментів платежів: в сумі 495,51 грн. від 15.04.2015 р. та 495,51 грн. - 27.04.2015, разом за квітень 2015 року - 991,02 грн.; в сумі 258,70 грн. від 02.06.2014 р.; в сумі 796,00 грн. від 12.06.2014 р.; в сумі 463,67 грн. від 15.07.2014 р.; в сумі 298,50 грн. від 03.12.2013 р. при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментам з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини за період з 03.12.2013 р. до 01.09.2017 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя: Я. А. Чернявська