Постанова

від 20.06.2022 по справі 620/3546/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року

м. Київ

справа № 620/3546/18

адміністративне провадження № К/9901/6684/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Назмак» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Назмак» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 (суддя - Клопот С.Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.) у справі №620/3546/18.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Назмак» (далі - ТОВ «Назмак») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області №911383/38776959 від 10.09.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 10.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 10.11.2017, подану на реєстрацію ТОВ «Назмак» (код 38776959) 30.11.2017;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області №911382/38776959 від 10.09.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 14.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №17 від 14.11.2017, подану на реєстрацію ТОВ «Назмак» (код 38776959) 30.11.2017;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області №911381/38776959 від 10.09.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №18 від 15.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №18 від 15.11.2017, подану на реєстрацію ТОВ «Назмак» (код 38776959) 30.11.2017.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019, позов залишено без розгляду.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Назмак» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Назмак» зазначає, що в даному випадку не оскаржуються податкові-повідомлення-рішення або інші рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, а тому суди помилково застосували положення пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Чернігівській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є правомірними, відповідають законодавству, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими; просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 10.09.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області було прийняте рішення №911383/38776959 про відмову у реєстрації поданої позивачем податкової накладної №14 від 10.11.2017.

10.09.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області було прийняте рішення №911382/38776959 про відмову у реєстрації поданої позивачем податкової накладної №17 від 10.11.2017.

10.09.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області було прийняте рішення №911381/38776959 про відмову у реєстрації поданої позивачем податкової накладної №18 від 10.11.2017

Вказані рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 24.09.2018 скарги позивача були залишені без задоволення.

Підставою для залишення даного позову без розгляду стало те, що в даному випадку днем закінчення процедури адміністративного оскарження було 24.09.2018, тоді як ТОВ «Назмак» позов подано до суду 29.10.2018, тобто з пропуском строку звернення до суду, який визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 56.19 статті 59 Податкового кодексу України.

Проте, Верховний Суд з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Отже, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Таке правозастосування викладене у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку для залишення даного позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, який визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 56.19 статті 59 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України Підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Назмак» задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі №620/3546/18 скасувати.

Справу № 620/3546/18 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова