Постанова

від 05.02.2019 по справі 620/3546/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3546/18 Суддя першої інстанції: Клопот С.Л.,

Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Назмак на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Назмак до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року зазначений позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду.

Заслухавши сторін, які прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Залишаючи без розгляду даний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а доказів того, що встановлений чинним законодавством строк пропущений останнім з поважних причин, суду не надано.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.09.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області було прийнято наступні рішення:

- № 911383/38776959 про відмову у реєстрації поданої позивачем податкової накладної №14 від 10.11.2017 року;

- №911382/38776959 про відмову у реєстрації поданої позивачем податкової накладної №17 від 10.11.2017 року;

- №911381/38776959 про відмову у реєстрації поданої позивачем податкової накладної №18 від 10.11.2017 року.

Вказані рішення відповідача було оскаржено в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Як зазначено в тексті позовної заяви і не спростовується матеріалами справи, рішенням комісії з питань розгляджу скарг ДФС України від 24.09.2018 року скарги позивача були залишені без задоволення.

Зазначені обставини вказують на проведення позивачем процедури адміністративного оскарження до подання позову.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами .

Правовими положеннями ст. 56.19 Податкового кодексу України регламентовано, що у разі коли до подання позовної заяви проводилась процедура адміністративного оскарження, платник має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом одного місяця , що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 65.17 Податкового кодексу України.

Тобто, в даному випадку, застосуванню підлягають норми чинного податкового законодавства України, оскільки в межах спірних правовідносинах Податковий кодекс України діє, як спеціальний закон по відношенню до загального закону, яким в даному випадку виступає Кодекс адміністративного судочинства України.

Крім того, вказана конкуренція норм може бути вирішена за загальнотеоретичними правилами розгляду колізій, а саме: ієрархічні колізії при суперечності правових норм підлягають подоланню шляхом застосування колізійного принципу lex superior derogat inferiori (лат. вищий за силою закон відміняє закон, нижчий за силою ). Колізійний принцип lex superior ґрунтується на закономірностях побудови ієрархічної системи законодавства та принципі законності, який у тому числі передбачає, що норми акта нижчестоящого органу не повинні суперечити нормам акта вищестоящого органу, а отже, у випадку колізії саме норма акта вищестоящого органу і повинна бути застосована. Таким чином, колізійний принцип lex superior варто розглядати як конкретизацію принципу законності в правозастосовній сфері.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для поновлення строку звернення до суду - судом вбачаються підстави виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву (клопотання). Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Водночас, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В даному випадку, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів, які передбачені ст.ст. 73 та 74 КАС України, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України). Основний акцент робиться на юридичному факті, тобто дії чи події, які набувають юридичного значення зі спливом строку.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строк звернення до суду є матеріально-правовим, а не процесуальним. Правова природа цього строку є аналогічною до строку позовної давності у цивільних правовідносинах.

Таким чином, правовий припис в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом, а в даному випадку спеціальним законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

У справі Пономарьов проти України Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Отже, в даному випадку, днем закінчення процедури адміністративного оскарження було 24.09.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Назмак позов подано до суду 29.10.2018 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, який визначений ст. 122 КАС України та ст. 56.19 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ТОВ Назмак мало можливість реалізувати власне право на судовий захист у визначений чинним законодавством строк.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст. 123 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з заявою про поновлення пропущеного строку, із зазначенням поважності причин такого пропуску строку, не звертався.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, відповідно норм чинного законодавства, та відсутності законних підстав для його поновлення.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Назмак - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.