Рішення

від 20.06.2022 по справі 948/297/21

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/297/21

Номер провадження 2/948/75/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2022 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кравець С.В.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Уразовська-Будігай В.В. до Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особина сторонівідповідача,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнанняправа власностіна майнов порядкуспадкуваннята запозовом третьоїособи,яка заявляєсамостійні вимогищодо предметаспору ОСОБА_3 доОСОБА_1 , третіособина стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Михайлівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Уразовська-Будігай В.В., ОСОБА_4 , приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Довгань А.М. про визнання заповіту недійсним,

відповідно до ч.1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 21 червня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення

в с т а н о в и в :

стислий викладпозиції позивача та запереченьвідповідача

У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який за життя заповів позивачу все належне йому майно, зокрема: житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 , дві земельні ділянки площею по 4, 27 га, а також дві земельні ділянки площею 0, 2501 га та 0, 7800 га. Позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, але постановою від 05.11.2020р. у видачі свідоцтва було відмолено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Зазначив, що дійсно оригінали документів втрачено, підтвердженням чого є оголошення в газеті. Водночас позивач частину спадщини отримав, зокрема пенсію в розмірі 2000 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_5 :

1)на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 ;

2)на земельну ділянку площею 0,2501 га, кадастровий номер 5323082601:01:001:0357 розташовану в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

3)на земельну ділянку площею 0,7800 га, кадастровий номер 5323082601:01:001:0356 розташовану в с. Кустолово-Суходілка Машівського району Полтавської області, призначену для ведення особистого селянського господарства;

4)на земельну ділянку площею 4,2728 га, кадастровий номер 5323082600:00:005:0077 розташовану на території Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

5)на земельну ділянку площею 4,2719 га, кадастровий номер 5323082600:00:005:0080 розташовану на території Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позов третьої особи

У липні 2021 р. третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5 , який склав заповіт на ОСОБА_1 та який посвідчений приватним нотаріусом, а в подальшому була відкрита спадкова справа. Але вона вважає, що за своїм станом здоров`я батько не міг укласти даний заповіт, так як у липні 2015 р. у нього стався перший інсульт, а вже у листопаді другий, після чого його паралізувало і він був прикутий до ліжка, не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними, навіть втратив дар мовлення. Також вказує на те, що вона не завжди могла приїздити до батька, так як мала непрацездатних лежачих свекрів, а інколи по приїзду до батька відповідач навмисно перешкоджав їй з ним бачитися, з приводу чого виникали сварки. Після сварок з відповідачем, ОСОБА_1 взявся доглядати за батьком коли її не буде поряд, але згодом їй стало відомо, що він не допомагає батьку, а навіть морить голодом. В подальшому з`ясувалось, що вказані дії він робив для того, щоб після його смерті привласнити все належне йому майно. Про смерть батька відповідач не повідомив, про це вона дізналася від інших осіб. ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_1 навмисно перешкоджав їй бачитися з батьком для того, щоб заволодіти всім належним йому майном через укладення незаконного заповіту. Так, після смерті батька стало відомо про існування ще одного заповіту на користь колишньої дружини ОСОБА_6 , але за отриманою інформацією остання зареєстрована разом з померлим в с. Кустолово-Суходілка Полтавського району Полтавської області, водночас не проживала впродовж 5 р. за місцем реєстрації і не піклувалася про покійного, а тому немає жодного права на спадщину.

У зв`язку з наведеним, третя особа просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , згідно якого на користь ОСОБА_1 заповідано все його майно, посвідчений приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Довгань А.М. (а.с.176-181 т.1).

Відзив на позов

В установлений судом строк ОСОБА_1 направив відзив на позовну заяву третьої особи в якому просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що не погоджується з доводами ОСОБА_3 , що її батько ОСОБА_5 , перенісши у липні і у листопаді 2015 р. інсульти, був паралізований, прикутий до ліжка і не міг усвідомлювати значення своїх дій навіть втратив дар мовлення. Цей факт спростовується постановою Полтавського апеляційного суду від 11.02.2019 р. про розірвання шлюбу, в якому підтверджено, що ОСОБА_5 повністю усвідомлював свої дії та міг керувати ними. Також, підтвердженням цього є довіреність на підписання договору оренди, посвідчена секретарем Михайлівської сільської ради 12.09.2019 р. та те, що його право і дієздатність під час складення заповіту було перевірено нотаріусом, у присутності свідків. Водночас, з моменту посвідчення заповіту 14.06.2016 р. і до дня смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 пройшло 3,5 р., тобто за цей час він міг скасувати чи змінити заповіт, але він цього не зробив, що свідчить про те, що його волевиявлення на складення заповіту було вільним. Після інсульту він не страждав на психічні захворювання, які б не надавали йому можливість в повній мірі усвідомлювати свої дії. Відповідач заперечує обставини щодо того, що він перешкоджав третій особі бачитись з батьком і вчиняв щодо цього певні дії, в той час є дивним те, що вона йому довірилась, щоб він доглядав за батьком. Насправді він здійснював догляд за її батьком, так як ані вона, ані його дружина цього не робили, а мотивували тим, що мають важливіші справи. Фактично майже 3 р. до смерті батька його не відвідувала, навіть і після смерті свекрів, але при цьому першою звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, але не надала оригінали документів на спадкове майно, що змусило ОСОБА_7 звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, у зв`язку з відсутністю оригіналів документів на майно (а.с.15,16 т.2).

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Відповідно до ухвали суду від 23.04.2021р. відмовлено позивачу у звільненні від сплати судового збору, натомість розмір останнього зменшено (а.с.49-50 т.1).

29.04.2021р. за ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Уразовську- ОСОБА_8 та витребувано у неї спадкову справу (або її копію) після померлого ОСОБА_5 (а.с.55 т.1).

18.05.2021 р. залучено до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.121 т.1).

За ухвалою суду від 06.07.2021 р. позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 . Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 третіх осіб: Михайлівську сільську раду, приватного нотаріуса Уразовську-Будігай В.В., ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Довгань А.М. (а.с.235,236,242 т.1).

22.07.2021 р. у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі (а.с.25,26 т.2).

31.08.2021 р. провадження у справі поновлено (а.с.40 т.2).

23.09.2021 р. зупинено провадження у справі до проведення посмертної судово-психіатричної експертизи (а.с.87 т.2).

Ухвалою суду від 16.02.2022 р. поновлено провадження у справі (а.с.113 т.2).

За ухвалою суду від 28.04.2022 р. у задоволенні заяви третьої особи ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи було відмовлено (а.с.168 т.2).

Згідно ухвали суду від 28.04.2022р. підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.169 т.2).

Позиції учасниківсудового провадження

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили його задовольнити, щодо позову третьої особи заперечили та просили відмовити. Крім цього, ОСОБА_1 пояснив, що донька померлого ОСОБА_3 не піклувалася про батька, а тому останній зробив заповіт на користь позивача. Він доглядав за ОСОБА_9 , оскільки його попросила сільська рада, а не донька.

Третя особа ОСОБА_3 позов не визнала, свій позов підтримала та просила його задовольнити. Вказує, що коли батько лежав у лікарні до неї додому прийшов ОСОБА_7 та запропонував допомогу при догляді батька. Вона приїздила до батька десь раз у пів року, а потім 1 раз на рік. Вона спілкувалася з батьком і не знає чи виявляв він ознаки психічного захворювання. Водночас вважає, що батько не міг написати заповіт, оскільки він не впізнавав людей, не міг мислити, був неадекватний. Останній раз вона відвідувала його у лютому 2017 року, у нього відновлювалося мовлення, він більш-менш говорив. На похованні не була, оскільки не повідомив ОСОБА_7 , але і на могилі до цього часу також не була.

Відповідач та інші учасники справи повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, направили заяви про розгляду справи без їх участі (а.с.117 т.1, а.с.3, 7, 53, 58, 59 т.2), третя особа ОСОБА_9 причини неявки не повідомила (а.с.122, 132, 148, 162, 186, 211, 231 т.2).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 09.12.2019р. (а.с.16), який за життя був власником наступної нерухомості:

1)житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , який йому належав на підставі Свідоцтва про право власності виданого виконкомом Кустолово-Суходільської сільської ради від 26.07.2002р., яке зареєстроване в реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 301, що підтверджується довідкою ПП Полтавського БТІ «Інвентаризатор» № 10735 від 03.11.2020р. (а.с.18). Згідно технічного паспорту виготовленого станом на 29.10.2020р. в ньому відображені основні технічні характеристики житлового будинку та господарських споруд з зазначенням площі та відсутні відомості про самочинне будівництво (а.с.19-21);

2)земельної ділянки площею 0, 2501 га, кадастровий номер 5323082601:01:001:0357 розташованої в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.04.2010р. ЯИ 260524, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5317878162021 від 18.03.2021р. (а.с. 22-24);

3)земельної ділянки площею 0, 7800 га, кадастровий номер 5323082601:01:001:0356 розташовану в с. Кустолово-Суходілка Машівського району Полтавської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.04.2010р. ЯИ 256491, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5317866602021 від 17.03.2021р. (а.с. 26-28);

4)земельної ділянки площею 4, 2719 га, кадастровий номер 5323082600:00:005:0080 розташовану на території Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту на право власності на землю серії ПЛ (№ не читається), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 328 від 21.12.2004р. та Інформацією Державного земельного кадастру від 24.02.2021р. про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 26.06.2019р. (а.с.33-34);

5)земельної ділянки площею 4, 2728 га, кадастровий номер 5323082600:00:005:0077 розташовану на території Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту на право власності на землю серії ПЛ (№ не читається), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 329 від 21.12.2004р. та Інформацією Державного земельного кадастру від 24.02.2021р. про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 04.06.2019р. (а.с.30-32)

З 17.12.2005 р. до 11.02.2019р. ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.12.2005р., свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 26.02.2002р., рішеннями Машівського районного суду від 27.11.2018р., Постановою Полтавського апеляційного суду від 11.02.2019р. та матеріалами цивільної справи № 540/1042/17 (а.с.204, 210 т.1, а.с.17-20 т.2).

В період з 16 по 31.07.2015р. та з 23.11.2015р. по 14.12.2015р. ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в Машівській ЦРЛ, заключний діагноз: Гострий розповсюджений інфаркт міокарда та Гостре порушення мозкового кровообігу, відповідно, що підтверджується медичними картками стаціонарного хворого № 1556 та 2574. Останній раз оглянутий лікарем 13.02.2018р., згідно запису: контакт з хворим утруднений через моторну афезію, зі слів родичів відсутні рухи в правих кінцівках. За результатами огляду призначене лікування, що підтверджується медичною карткою Машівської ЦРЛ.

24.01.2020р. після померлого ОСОБА_5 приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Уразовською-Будігай В.В. заведена спадкова справа за заявою його дочки ОСОБА_11 (а.с.66-71, 207 т.1). З витребуваного нотаріусом заповіту від 14.06.2012р. (а.с.81) видно, що померлий заповів все своє майно ОСОБА_4 , яка також звернулася з заявою про прийняття спадщини 04.06.2020р. (а.с.91). За довідкою виконкому Михайлівської сільської ради № 26 від 21.01.2020р. спадкодавець на час смерті проживав в АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_4 (а.с.73). 21.02.2020р. з заявою про прийняття спадщини після померлого, як спадкоємець за заповітом, звернувся ОСОБА_1 позивач у даній справі (а.с.84).

Зі змісту заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М., в присутності свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та підписаного від імені заповідача ОСОБА_14 , у зв`язку з не володінням заповідачем рукою через хворобу, 14.06.2016р. ОСОБА_5 заповів все належне йому майно ОСОБА_1 (а.с.89).

За заявою позивача від 07.12.2020р., цього ж числа, йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на недоотриману пенсію за грудень 2019р. в розмірі 2000 грн (а.с.114).

Водночас, постановою нотаріуса Уразовської-Будігай В.В. від 05.11.2020р. № 432/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне майно, зокрема на будинок та чотири земельні ділянки у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.14-15).

Як видно з місцевої газети «Промінь» від 20.03.2021р. в ній міститься оголошення про втрату правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно (а.с.39-42).

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 14.07.2020 р. у складі комісії: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 вбачається, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_2 спільно з чоловіком ОСОБА_18 . Вона доглядала хворого свекра ОСОБА_19 в період з 2015 р. по березень 2017 р., в цей час також хворіла свекруха, яка також потребувала догляду і померла в липні 2018 р., а також хворів чоловік, через що отримав 2 групу інвалідності. Крім цього, ОСОБА_3 , незважаючи на вищевказану ситуацію, знаходила час відвідувати батька ОСОБА_5 і вдома, і в лікарні (а.с.215 т.1).

Згідно довіреності від 12.09.2019 р. ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси, як власника земельної ділянки, яка розташована в с. Кустолово-Суходілка Машівського району Полтавської області, а саме стосовно здійснення підписання договору оренди. Ця довіреність посвідчена секретарем Михайлівської сільської ради Гринчук О.В., де вказано, що довіреність підписана ОСОБА_5 у її присутності, особу встановлено, дієздатність перевірено та зареєстровано в реєстрі за №211 (а.с.21 т.2).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 мешканка с. Кустолово-Суходілка показала, що вона була присутня при підписанні заповіту, ОСОБА_5 був адекватний, вона також його інколи відвідувала, приносила щось смачне на що він посміхався. Він дійсно був лежачий, погано говорив, але деякі слова говорив добре, наприклад називав чиєсь ім`я, а вона повинна була про цю людину розповісти. У нього завжди була чиста постіль, нагодований, чистий. З 14.06.2016р. вона нікого з його рідних не бачила, він нічого і не запитував про дочку, лише про племінника ОСОБА_20 . До його хвороби також ніхто з рідних не провідував, лише у лікарні.

Судом за клопотанням третьої особи були допитані свідки: ОСОБА_21 жителька с. Селещина, сусідка ОСОБА_3 ; ОСОБА_22 , жителька с. Кустолово-Суходілка, яка працювала поряд з будинком ОСОБА_5 та ОСОБА_23 колишня голова Кустолово-Суходільської сільської ради.

Так, свідок ОСОБА_21 показала, що ОСОБА_24 відвідувала свого батька, коли він лежав у лікарні в смт Машівка та доглядала в цей період за ним. Коли його забрали додому, дочка за ним не могла доглядали, оскільки мала хворих свекрів. Батько ОСОБА_25 був лежачий і за ним доглядав чоловік, якого ОСОБА_26 попросила, бо йому не було де жити. Також ОСОБА_26 говорила, що не була на похоронах, оскільки їй не повідомили.

Свідок ОСОБА_22 показала, що ОСОБА_7 нікого не пускав до ОСОБА_5 , коли приїздила дочка двері були завжди закриті і його не було. Їсти готовила ОСОБА_12 , яка працює на ОСОБА_7 . Зазначає, що за ОСОБА_9 погано доглядали, оскільки вона була при його огляді, де все повідходило від кісток. Крім цього, в день поховання в нього були велика борода та волосся.

Свідок ОСОБА_23 показала, що у жовтні 2015 року була обрана сільським головою і невдовзі до неї звернулася ОСОБА_4 та повідомила, що сільська рада зобов`язана доглядати її чоловіка ОСОБА_5 після інсульту. Вона почала з`ясовувати всі обставини, зокрема виявилося, що у нього є син, який знаходиться десь за кордоном та дочка в с. Селещина, але вона доглядає за хворими свекрами. Періодично приглядала за ОСОБА_5 сусідка ОСОБА_27 , а потім до неї звернувся ОСОБА_1 переселенець, який працював на громадських роботах та запропонував свою допомогу. Після закінчення громадських робіт ОСОБА_7 продовжив доглядати ОСОБА_5 і майже невдовзі вона дізналася, що він якимось чином склав заповіт на своє ім`я. Дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_28 інколи приїжджала, але були випадки коли будинок був закритий і вона не могла до нього попасти. Свідок кілька разів відвідувала ОСОБА_5 , зокрема коли і ОСОБА_7 його доглядав, і той був охайний та чистий. Повноцінно він не спілкувався, але міг відповідати на запитання кивками голови, інколи плакав. Вважає, що оспорюваний заповіт є незаконним.

Мотиви суду

Щодо вимог третьої особи ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З матеріалів спадкової справи після померлого ОСОБА_5 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися: дочка померлого - третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 ; колишня дружина ОСОБА_4 , з якою шлюб на день смерті було розірвано, але на користь якої ІНФОРМАЦІЯ_4 померлим було посвідчено заповіт.

Крім цього, з заявою про прийняття спадщини звернувся позивач ОСОБА_1 , який не пов`язаний з померлим родинними відносинами, але на користь якого 14.06.2016р. було посвідчено заповіт на все належне померлому майно.

За змістомч.ч.1-4ст.1257ЦК Українизаповіт,складений особою,яка немала наце права,а такожзаповіт,складений зпорушенням вимогщодо йогоформи тапосвідчення,є нікчемним. Запозовом заінтересованоїособи судвизнає заповітнедійсним,якщо будевстановлено,що волевиявленнязаповідача небуло вільнимі невідповідало йоговолі. Недійсністьокремого розпорядження,що міститьсяу заповіті,не маєнаслідком недійсностііншої йогочастини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Як на підставу для визнання заповіту недійсним ОСОБА_3 вказувала, що у 2015 році після перенесеного інсульту батька паралізувало і він був прикутий до ліжка, не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними, навіть втратив дар мовлення.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Підстави нікчемності заповіту визначені в частині першій статті 1257 ЦК України, за якою нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу (частина друга статті 1247 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) вказано, що «правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію».

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа (абзац 1 частини четвертої статті 207 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 755/8686/17 (провадження № 61-8444св19) зазначено, що «аналіз абзацу 1 частини четвертої статті 207 ЦК України свідчить, що у певних випадках допускається підписання правочину іншою особою, якщо сторона правочину має різного роду вади, що заважають їй це зробити. У цьому разі порядок підписання іншою особою правочину регламентується частиною четвертою статті 207 ЦК України. Особа, яка підписує правочин (рукоприкладник), сама не є стороною правочину. Жодних прав і обов`язків щодо правочину, який нею підписується, в неї не виникає. Її роль зводиться виключно до заповнення певної вади особи, яка є стороною правочину».

У статті 1253 ЦК України передбачено можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Судом установлено, що 14.06.2016р. приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М., в присутності свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , посвідчено заповіт від імені ОСОБА_5 та підписаного ОСОБА_14 , у зв`язку з не володінням заповідачем рукою через хворобу, за яким ОСОБА_5 заповів все належне йому майно ОСОБА_1 , що у сукупності свідчить про дотримання приписів статей 1247, 1253 ЦК України.

Таким чином у заповіті зазначені всі необхідні відомості, заповіт перед підписанням зачитано уголос, підписано іншою особою замість заповідача, та посвідчено при свідках. При цьому службовою особою в посвідчувальному написі зазначено, що особи свідків та особа, яка підписувала заповіт замість заповідача, встановлені, а їх дієздатність перевірено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), вказано, що «слід звернути увагу на вимогу частини першої статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, звертає на себе увагу те, що тут йдеться, по-перше, про зміст правочину, а не про його форму та порядок посвідчення; по-друге, про невідповідність змісту не законам, а саме актам цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 225ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 105ЦПК України зобов`язаний призначити судову психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судової психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Статтею 3Закону України«Про психіатричнудопомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Представником третьої особи з самостійними вимогами адвокатом Рябченком П.Ф. було заявлене клопотання про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи (а.с.176-181 т.1), яке судом було задоволено і 22.07.2021р. було призначено посмертну судову-психіатричну експертизу (а.с.25-26 т.2). Потім, на підставі клопотання експерта від 27.08.2021р. (а.с.36 т.2), копія якого була направлена представнику третьої особи (а.с.48-50 т.2) було проведено судові засідання та зібрано додаткові документи (а.с.64-65 т.2), і в судовому засіданні 23.09.2021р. провадження у справі було зупинено та роз`яснено третій особі необхідність оплатити вартість експертизи (а.с.84-87 т.1). Незважаючи на це, майже протягом п`яти місяців третя особа ОСОБА_3 не виявила бажання сплати кошти за проведення експертизи, хоча за клопотанням експерта від 03.11.2021р. про необхідність оплати експертизи було повідомлено її представника - адвоката Рябченка П.Ф., як електронною поштою так і рекомендованим листом (а.с.100-103 т.2). В наступному, 14.12.2021р. знову надійшло повідомлення експерта про не оплату, а тому безпосередньо про це була повідомлена третя особа ОСОБА_3 , яка лист отримала 21.12.20221р., але оплату так і не здійснила (а.с.104-110 т.2). 08.02.2022р. від експерта знову найшов лист про те, що експертиза не оплачена (а.с.95 т.2), а тому на прохання суду справа була повернута (а.с.98 т.2).

10.05.2022р., після закінчення підготовчого судового засідання, а також більше ніж через рік після відкриття провадження у справі, третя особа подала нове клопотання про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи та повідомила заявою, що розірвала угоду з адвокатом (а.с.194-196 т.2), але судом у задоволенні клопотання відмовлено і визнано такі дії третьої особи зловживанням своїми процесуальними правами (а.с.198 т.2).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_23 показали, що під час спілкування з ОСОБА_5 останній хоча майже не говорив, але реагував на те чи інше ім`я, а також на запитання так чи ні реагував кивками голови, що свідчить про те, що він впізнавав людей та міг спілкуватися з ними з урахуванням обмежень за станом здоров`я.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, зважаючи на викладене, з урахуванням презумпції психічного здоров`я особи та недоведеності абсолютної неспроможності ОСОБА_5 у момент вчинення оспорюваного правочину (заповіту) розуміти значення своїх дій та керувати ними, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання заповіту недійним, а відтак позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно

Відповідно до ч.2 ст. 1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_5 за життя заповів все своє майно ОСОБА_1 , а відтак він є єдиним спадкоємцем щодо майна померлого та усуває таким чином від права на спадкування дочку померлого третю особу ОСОБА_3 та колишню дружину померлого ОСОБА_4 , як спадкоємця за заповітом від 14.06.2012р., оскільки останній заповіт на користь позивача ОСОБА_1 скасував його чинність.

Пунктом 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 передбачено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4.15. Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

За таких обставин, враховуючи те, що оригінали правовстановлюючих документів на будинок та спірні земельні ділянки є втраченими для позивача, а відтак у нього існують перешкоди для оформлення спадкових прав на них у позасудовому порядку.

Згідно п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

За ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Отже, аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що оскільки позивач належним чином прийняв спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_5 , до складу якої увійшло 4 земельні ділянки та житловий будинок, які розташовані в АДРЕСА_1 , та на території АДРЕСА_1 , але оригінали правовстановлюючих документів втрачені, у зв`язку з чим нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та за позивачем визнати право власності на вказану нерухомість.

Мотиви розподілу судових витрат

Щодо судового збору сплаченого ОСОБА_1 .

За змістом п.24Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30.05.2008р.«Про судовупрактику усправах проспадкування»у справах про спадкування при відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 є територіальна громада в особі Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, так як спадкове майно на яке позивач просить визнати право власності знаходиться на території с. Кустолово-Суходілка, що входить до складу вказаної громади.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи те, що Михайлівська сільська рада є відповідачем лише тому, що інші спадкоємці, які належним чином прийняли спадщину після померлого відсутні, позивач відмовився залучати до участі у справі відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , водночас сільська рада ніяким чином не порушувала, чи не визнавала та не оспорювала права, свободи чи законні інтереси позивача, не перешкоджала йому реалізовувати спадкові права, а відтак суд дійшов висновку, що хоча позов і задоволено, але підстави для стягнення судового збору з Михайлівської сільської ради, як формального відповідача, відсутні.

Щодо судового збору сплаченого ОСОБА_3 .

Оскільки третій особі з самостійними вимогами ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати їй відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 142, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Уразовська-Будігай В.В. до Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особина сторонівідповідача,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_24 про визнанняправа власностіна майнов порядкуспадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок А-1 загальною площею 60, 7 кв.м, розташований в АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, що включають: літню кухню «Б, б» - 40, 7 кв.м, сарай «В» - 35, 7 кв.м, сарай «в» - 4, 7 кв.м, погріб «г» - 4, 0 кв.м, ворота огорожі № 2, огорожу № 3, колодязь питний № 4, в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0, 2501 га, кадастровий номер 5323082601:01:001:0357 розташовану в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0, 7800 га, кадастровий номер 5323082601:01:001:0356 розташовану в АДРЕСА_1 , призначену для ведення особистого селянського господарства, в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 4, 2728 га, кадастровий номер 5323082600:00:005:0077 розташовану на території Михайлівської (колишньої Кустолово-Суходільської) сільської ради Полтавського (колишнього Машівського) району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 4, 2719 га, кадастровий номер 5323082600:00:005:0080 розташовану на території Михайлівської (колишньої Кустолово-Суходільської) сільської ради Полтавського (колишнього Машівського) району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

У задоволенні позову третьоїособи,яка заявляєсамостійні вимогищодо предметаспору ОСОБА_24 доОСОБА_1 , третіособина стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Михайлівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Уразовська-Будігай В.В., ОСОБА_4 , приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Довгань А.М. про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_3 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач (третяособа):Михайлівська сільськарада,що розташованав с. Михайлівка, вул. Молодіжна, 17, Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21047603.

Третя особа-1: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Уразовська-Будігай В.В., місцезнаходження: смт Машівка, вул. Незалежності, 120, Полтавського району Полтавської області.

Третя особа-2: ОСОБА_4 , зареєстрована в АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа-3 (третя особа з самостійними вимогами): ОСОБА_24 , зареєстрована в АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Третя особа-4: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Довгань А.М., місцезнаходження: смт Машівка, вул. Незалежності, 109, Полтавського району Полтавської області.

Повний текст Рішення складено 22.06.2022 року.

Суддя С.В. Кравець