Постанова

від 05.06.2022 по справі 459/1530/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/1530/18 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/811/11/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Симця В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила усунути їй перешкоди у користуванні спірною частиною земельної ділянки загального користування якій присвоєний кадастровий номер №4611800000:04:005:0100 площею 0,0438га., та яка передана в орендне користування відповідачу ОСОБА_2 згідно договору оренди від 03.11.2014р., укладеного між ним та територіальною громадою м. Червонограда в особі першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Дмуховського С.М., що був зареєстрований в територіальному органі Держземагенства 03.11.2014р. за № 4611800000135, зобов`язавши відповідача ОСОБА_2 відновити її попередній стан (зняти ворота, які перешкоджають користуванню цією частиною земельної ділянки для розвороту транспортних засобів і звільнити її від насаджених дерев), та привести цю частину земельної ділянки в стан придатний в якості майданчика для розвороту транспортних засобів. Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди для користування цією земельною ділянкою. А також просила визнати незаконними/недійсними рішення Червоноградської міської ради № 257 від 05.04.2012 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для розширення власної земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення садівництва, за рахунок земель запасута №684 від 16.10.2014р. в частині затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки № 92-1 у садівничому кооперативі ім. Комарова; визнати недійсними договір оренди спірної земельної ділянки із скасуванням реєстрації цього договору та майновогоправа оренди цієї земельної ділянки за ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0, 0695га з цільовим призначенням для ведення садівництва. Сусідньою є ділянка, яка належить її матері ОСОБА_3 , за якою знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0, 0428га, що належить відповідачу ОСОБА_2 .. Всі ці земельні ділянки розташовані повздовж, обгороджені металічною сіткою, до яких веде один заїзд. Ще у 1983 році навпроти земельної ділянки ОСОБА_2 було насипано землю, розширено заїзд та зроблено місце для розвороту, оскільки це було тупикова дорога. В травні 2015 року ОСОБА_2 перегородив цю частину дорогу воротами, посадив там дерева, чим обмежив проїзд та розворот на ній. Після неодноразових звернень у міську раду, їй стало відомо, що 16.10.2014 року спірна земельна ділянка була надана в оренду ОСОБА_2 .. Вважає, що спірна земельна ділянка належить до земель загального користування і була передана в оренду з порушенням державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою. ОСОБА_2 відгородив цю ділянку від інших частин заїзду, чим перешкоджає позивачці користуватися нею. Тому вважає, що рішення, на підставі яких була передана в оренду спірна земельна ділянка, є незаконними, оскільки вони не відповідають Конституції та Законам України, а саме вимогам ЗУ «Про оренду землі».

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2021 року в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Суд дійшов помилкового висновку про недоведеність порушення вимог Закону про передачу земельної ділянки в оренду відповідачу та відсутність порушення прав позивача щодо спірної земельної ділянки.

Вказує, що після отримання в оренду спірної земельної ділянки із земель загального користування, ОСОБА_2 відгородив цю земельну ділянку від інших частин заїзду, чим перешкоджає користуватись вказаною земельною ділянкою, незважаючи на те, що вона користувалась нею десятки років, та висадив на ній молоді дерева.

Зазначає, що землі загального користування не можуть бути передані у власність, то відповідно вони не можуть бути передані в оренду, а тим більше з порушенням прав інших користувачів, в тому числі з порушенням ДБН360-92 «Містобудування, Планування і забудови міських і сільських поселень» відповідно до якого, проїжджа частина тупикових проїздів повинна закінчуватись кільцевими об`їздами радіусом по осі проїзду не менше 10м., або майданчиками для розвороту розміром 12м.*12м.

Також звертає увагу суду, що суд першої інстанції помилково не звернув уваги на приписи ч.5, ч.6 ст. 79-1 ЗК України, щодо способу формування земельної ділянки, а саме що в даному випадку формування земельної ділянки відбулось за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в той час коли рішенням Червоноградської міської ради №684 від 16.10.2014 року затверджено технічну документацію, що є іншим за своєю суттю і способом складання документом.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити.

06 квітня 2022 року Червоноградська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10 травня 2022 року ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що апеляційну скаргу підтримує, просить таку задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

06 червня 2022 року представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 подав клопотання про відкладення розгляду справи, проте колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення.

Дана справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції з січня 2022 року і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення своїх доводів у поданому до суду позові, запереченні на позов, письмових поясненнях, апеляційній скарзі та відзиві на скаргу тощо.

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних та доказів.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази того, що відповідачем порушено право позивача щодо спірної земельної ділянки. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач правомірно набув право користування даною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 0,0695га з цільовим призначенням для ведення садівництва.

Сусідньою із її земельною ділянкою є земельна ділянка АДРЕСА_2 , яка на праві власності належала її матері ОСОБА_6 , яка померла і правонаступником якої є третя особа ОСОБА_4 ..

За земельною ділянкою № НОМЕР_2 ОСОБА_7 знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0428га, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 .

Згідно із план схемою ці земельні ділянки, які розташовані повздовж одна відносно одної.

Рішенням Червоноградської міської ради №257 від 05.04.2012 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0438 га в садівничому кооперативі ім. Комарова для розширення власної земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення садівництва за рахунокземель запасуЧервоноградської міської ради (а.с.122 т.1).

Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4611800000:04:005:0100 (а.с.131-142 т.1).

Рішенням Червоноградської міської ради №684 від 16.10.2014 затверджено технічну документацію із землеустрою встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,0438га в м. Червонограді у садівничому кооперативі ім. Комарова, кадастровий номер земельної ділянки № 4611800000:04:005:0100 (а.с.109,123 т.1).

03 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та територіальною громадою м.Червонограда в особі першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Дмуховського С.М., що діяв на підставі доручення, виданого 13.01.2014, було укладено договір оренди № 1/14 земельної ділянки, який зареєстрований в територіальному органі Держземагенства 03.11.2014р. за № 4611800000135 згідно з яким ця земельна ділянка була передана ОСОБА_2 в платне користування (10, 46 грн. в рік) на правах оренди строком на 10 років, для ведення садівництва (а.с.125-126 т.1).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_2 на підставі вказаного договору оренди від 03.11.2014 року та акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду (а.с.130 т.1), зареєстрував право оренди спірної земельної ділянки, індексний номер : 17279436 від 18.11.2014р.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з п.г ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно доч.1,2ст.152ЗК Українидержава забезпечуєгромадянам таюридичним особамрівні умовизахисту праввласності наземлю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст.152ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 7 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ» від16.04.2004року №7визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власник маєправо вчинятищодо свогомайна будь-якідії,які несуперечать закону. (ч.1, 2 ст. 319 ЦК України)

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1 ст. 321 ЦК України)

Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 3 ст. 78 ЗК України).

Згідно із ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.

Нормативно можливість та підстави отримання земельної ділянки для ведення садівництва передбачено ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Максимальна площа земельної ділянки для ведення садівництва при безоплатній передачі визначена ст. 121 Земельного кодексу України та становить 0,12 га (12 соток)

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч.7 наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено з матеріалів справи, Червоноградський міський відділ Львівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" як розробники документації із землеустрою, виконав всі визначені законом заходи, сформував земельну ділянку № 92 - "1" площею 0,0438 га для ведення садівництва в садівничому кооперативі ім.Комарова і подав проект землеустрою щодо її відведення, згідно вимог ст.186-1 Земельного кодексу України, на погодження до Відділу Держземагентства у м. Червонограді Львівської області та управління містобудування та архітектури Червоноградської міської ради. Даним проектом було визначено місце для розвороту розміром 12 м ? 12 м, що зазначено на схемі земельної ділянки, доданій до проекту землеустрою. Зазначена ділянка виділена відповідачу відповідно до рішення Червоноградської міської ради від 05.04.2012 №257 за рахунок земель запасу Червоноградської міської ради. Управління містобудування та архітектури та Відділ Держземагентства у м. Червонограді Львівської області погодили даний проект даний проект землеустрою у встановленому законом порядку.

ОСОБА_2 зареєстрував право оренди спірної земельної ділянки, індексний номер : 17279436 від 18.11.2014р.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач правомірно набув право користування даною ділянкою, доказів того, що спірна земельна ділянка була передана в оренду з порушенням державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою, не підтверджено. Окрім цього, судом не здобуто доказів, що на час виготовлення технічної документації та передачі спірної земельної ділянки в оренду на місці цієї ділянки була дорога чи проїзд.

Перешкоди, які ОСОБА_1 просить усунути, а саме ворота та дерева знаходяться на земельній ділянці, якою на законних підставах користується ОСОБА_2 .

Частинами першою і другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду (ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 106 ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 106 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Встановлення огорожі по лінії плану встановлених меж земельної ділянки по суміжному землекористуванню є правом відповідача, зважаючи на вищенаведені приписи земельного та цивільного законодавства.

Подібна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року в справі №309/828/17 (провадження №61-4648св20), де Суд зазначив, що позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачі перешкоджають встановленню позивачами суміжної огорожі, яку останні мають намір встановити за свої кошти. Земельні ділянки сторін мають чітко визначені межі. Таким чином, відповідачі безпідставно чинять перепони позивачам у реалізації ними права на встановлення огорожі на своїй частині земельної ділянки. Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні позивачами земельною ділянкою, а саме у встановленні огорожі на спільній межі між будинками.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено порушення її права відповідачем, доводи ж апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основнимизасадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 17 червня 2022 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.