Рішення від 11.04.2022 по справі 204/9037/21

Справа № 204/9037/21

Провадження № 2/204/731/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 квітня 2022 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Лавриненко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2021 року позивач АТ «Райффайзен Банк», який є правонаступником «Райффайзен Банк Аваль», звернувся до суду із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0131/82/0183747 від 05 лютого 2019 року, у сумі 144266 гривень 22 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 118670 гривень 29 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 25595 гривень 93 копійки (а. с. 11-12 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 лютого 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0131/82/0183747. На підставі вказаного договору банком ОСОБА_1 надано кредит в сумі 77786 гривень 42 копійки строком до 05 лютого 2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 59,9 % річних, комісії згідно з умовами договору та тарифів кредитора. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. 22 листопада 2019 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0131/82/0183747 від 05 лютого 2019 року, відповідно до якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, кредитор та позичальник досягли згоди про зміну з 22 листопада 2019 року умов погашення кредиту, визначених кредитним договором. Так, строк кредиту збільшено на 39 календарних місяців, дата остаточного погашення кредиту визначена 05 травня 2026 року, строк кредиту складає 87 місяців. Крім того, 23 червня 2020 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 014/380805/82/866814 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0131/82/0183747 від 05 лютого 2019 року, відповідно до якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, тимчасово на період часу з 23 червня 2020 року по 22 грудня 2020 року, сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті кредиту та змінити строк його сплати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів, що є додатком до додаткової угоди та її невід`ємною частиною. Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Проте, відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо здійснення щомісячних платежів з погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 20 серпня 2021 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 144266 гривень 22 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 118670 гривень 29 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 25595 гривень 93 копійки, яку позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 разом із судовими витратами у сумі 2270 гривні (а. с. 11-13 та на звороті).

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 09 годину 20 хвилин 27 січня 2022 року (а. с. 58), копія якої надіслана відповідачу за вихідним № 68/22-вих/2/204/2653/21 від 20 грудня 2021 року (а. с. 60). 31 січня 2022 року на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» повернуто конверт, яким відповідачу направлялись позовна заява з додатками та копія ухвали про відкриття провадження (а. с. 77).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 80-82), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення на офіційному сайті «Судова влада» оголошення про його виклик (а. с. 79), про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.

Судом встановлено, що АТ «Райффайзен Банк» є правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль». 05 лютого 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0131/82/0183747 (а. с. 15-18). На підставі вказаного договору банком ОСОБА_1 надано кредит в сумі 77786 гривень 42 копійки строком до 05 лютого 2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 59,9 % річних, комісії згідно з умовами договору та тарифів кредитора.

22 листопада 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено додаткову угоду до договору № 014/0131/82/0183747/81-1/32474 про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0131/82/0183747 від 05 лютого 2019 року (а. с. 19-24). За умовами вказаної угоди, кредитор та позичальник досягли згоди про зміну з 22 листопада 2019 року умов погашення кредиту, визначених кредитним договором, зокрема, строк кредиту збільшено на 39 календарних місяців, відтак він складає 87 місяців, а дата остаточного погашення кредиту визначена датою «05 травня 2026 року».

23 червня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 014/380805/82/866814 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0131/82/0183747 від 05 лютого 2019 року (а. с. 25-29). За умовами цієї угоди сторони погодили, тимчасово на період часу з 23 червня 2020 року по 22 грудня 2020 року, зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті кредиту та змінити строк його сплати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів, що є додатком до додаткової угоди та її невід`ємною частиною.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, станом на 20 серпня 2021 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 144266 гривень 22 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 118670 гривень 29 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 25595 гривень 93 копійки (а. с. 33-34).

28 серпня 2021 року за вихідним № 11443/3-190999 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (а. с. 35-37).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивачем на підтвердження своїх вимог щодо користування відповідачем кредитними коштами позивача за договором № 014/0131/82/0183747 від 05 лютого 2019 року та наявності у останнього заборгованості за ним надано суду виписку по рахунках відповідача (а. с. 30) та розрахунок заборгованості (а. с. 33-34).

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, станом на 20 серпня 2021 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 144266 гривень 22 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 118670 гривень 29 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 25595 гривень 93 копійки (а. с. 33-34).

Приписами п. 336 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5 визначено, що первинні документи і додатки до них це документи, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах. До них відносяться: касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що розрахунок заборгованості, який наданий позивачем на обґрунтування позовних вимог, є неналежним доказом у справі.

Натомість, виписка по рахунку відповідача є первинним банківським документом, а тому є належним доказом у справі.

Разом з тим, суд зазначає про те, що вищевказаний розрахунок заборгованості узгоджується з випискою по рахунку відповідача та усіма іншими доказами у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі та на умовах визначених договором, однак прострочив погашення поточних платежів за договором та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд доходить висновку, що право позивача на повернення його власності - кредитних коштів, сплати відсотків, нарахованих за час користування ним та інших платежів у встановлені у договорі строки, порушено, а тому підлягає захисту. Банк має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , реалізував це право, звернувшись до суду. Натомість, відповідач жодних заперечень на предмет позову до суду не надав.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги підтверджені належними, допустимими, чіткими та достатніми доказами, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» та можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України».

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню та із ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» на підставі кредитного договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0131/82/0183747 від 05 лютого 2019 року підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 144266 гривень 22 копійки.

Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен банк» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ЄДРПОУ 14305909) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0131/82/0183747 від 05 лютого 2019 року, яка склалася станом на 20 серпня 2021 року, у сумі 144266 (сто сорок чотири тисячі двісті шістдесят шість) гривень 22 (двадцять дві) копійки, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 118670 (сто вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят) гривень 29 (двадцять дев`ять) копійок та заборгованості за відсотками у сумі 25595 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 93 (дев`яносто три) копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен банк» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна