Постанова

від 12.06.2022 по справі 914/1959/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р. Справа №914/1959/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКордюк Г.Т.

суддівКравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

при секретарі судового засідання Залуцький Д.Т.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Сокіл» б/н від 21.02.2022 (вх.№01-05/663/22 від 10.03.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 (повний текст рішення складено 11.01.2022)

у справі №914/1959/19 (суддя Галамай О.З.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Сокіл»

до відповідача Львівської міської ради

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійна організація «Релігійна громада української греко-католицької церкви Парафія всіх святих українського народу у Залізничному районі м. Львова»

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради

про визнання незаконним та скасування п. 2 та п. 3.2. ухвали Львівської міської ради №4288 від 29.11.2018 «Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку на вул.. О. Кульчицької, 18 та надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул.. О. Кульчицької, 18»

за участю представників сторін:

від позивача Буюклі В.

від відповідача Коржевич У.Ф.

від третьої особи-1 Ольшанецький В.В. (керівник), Піцикевич В.В. (адвокат)

від третьої особи-2 не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 у Господарський суд Львівської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Сокіл» (далі по тексту - ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл») з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування ухвали Львівської міської ради за №4288 від 29.11.2018 в частині пункту 2, яким управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки на дві земельні ділянки орієнтовною площею 0,1583 га та 1,0217 га, а також у частині пункту 3.2, яким управління земельних ресурсів департаменту містобудування зобов`язано забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18.

Даний позов мотивує тим, що Львівська міська рада не виконала постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі №26592/11/9104, оскільки, розглядаючи 22.12.2016 проєкт ухвали міської ради щодо питання затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів та передачі вказаної земельної ділянки в оренду, Львівська міська рада не прийняла жодного рішення (ані позитивного, ані негативного).

Незважаючи на обставини невиконання судового рішення, Львівська міська рада ухвалою №4288 від 29.11.2018 здійснила поділ земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів, площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059), яка 09.06.2015 зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого на замовлення позивача.

З огляду на ці обставини позивач вважає поведінку Львівської міської ради недобросовісною, а оскаржувану ухвалу в частині пунктів 2 та 3.2 прийняту з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 116, ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки порушується право позивача на завершення розпочатої процедури відведення спірної земельної ділянки та надання її в оренду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2020 до участі в справі №914/1959/19 залучено Релігійну організацію «Релігійна громада української греко-католицької церкви Парафія всіх святих українського народу у Залізничному районі м. Львова» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, з огляду на те, що 25.02.2019 на засіданні комісії у справах релігій при виконавчому комітеті Львівської міської ради розглядалось звернення Адміністратора храму Всіх Святих Українського Народу Української Греко-Католицької Церкви про відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, для проведення різного роду соціальних, харитативних та розвиваючих заходів, необхідних для добра парафіян спільноти та потреб катехитичної школи, а тому в церкви наявний юридичний інтерес щодо виділення їй частини земельної ділянки та можливості впливу рішення у даній справі на її права та обов`язки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Встановивши, що проєкт ухвали Львівської міської ради про затвердження ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проєкту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів та передачі вказаної земельної ділянки в оренду, не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, суд першої інстанції, дійшов до висновку, що такий проєкт слід вважати відхиленим із занесенням до протоколу засідання у відповідності до п. 3 ст. 62 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання, який затверджений ухвалою №260 від 17.03.2016. З огляду на це місцевий господарський суд відхилив доводи позивача про невиконання Львівською міською радою постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі №26592/11/9104. Суд зазначив, що ухвала Львівської міської ради за №1478 від 27.12.2007 «Про погодження ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів» не породжує для позивача прав на спірну земельну ділянку, тому відсутнє право, яке б підлягало судовому захисту, а відтак і підстави для задоволення заявленого позову.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» звернулось у Західний апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у справі №914/1959/21 про відмову в позові та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:

1)обставина щодо відхилення Львівською міською радою проєкту ухвали про затвердження ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проєкту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів та передачі вказаної земельної ділянки в оренду, у зв`язку з не набранням необхідної кількості голосів на підтримку, визнана судом першої інстанції встановленою без урахування того, що пленарне засідання, яке розглядало це питання, було неправомочним через те, що в ньому не брало участі більше половини депутатів від загального складу міської ради, як це передбачає ст. 36 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання, який затверджений ухвалою №260 від 17.03.2016;

2)висновок місцевого господарського суду про те, що Львівською міською радою вирішено звернення позивача щодо затвердження проєкту землеустрою по відведенню спірної земельної ділянки та надання її в оренду, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутній відповідний акт у формі рішення, як це визначено ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»;

3)суд не врахував правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №825/602/17 щодо змісту поняття «дискреційні повноважень», а тому дійшов до помилкового висновку, що орган місцевого самоврядування має право відмовити у затвердженні проєкту землеустрою по відведенню спірної земельної ділянки та надання її в оренду;

4)передчасним є висновок суду про виконання Львівською міською радою постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі №26592/11/9104;

5)місцевий господарський суд не з`ясував зміст та характер права за захистом якого звернувся позивач, а тому зробив висновки щодо відсутності порушеного речового права на земельну ділянку, а не про право на завершення розпочатої процедури відведення спірної земельної ділянки та надання її в оренду, за захистом якого звернувся позивач;

6)відмовивши у задоволенні позову, суд застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №825/644/16, які не є подібними до спірних правовідносин, про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою, який не реалізований замовником протягом тривалого часу, не є перешкодою з боку уповноваженого органу у наданні такого дозволу іншим особам;

7)судом не враховано, що тривала бездіяльність Львівської міської ради, яка проявилась у нерозгляді питання про затвердження ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проєкту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів та передачі вказаної земельної ділянки в оренду порушує законний інтерес позивача щодо оформлення договору оренди цієї земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу Львівська міська рада просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх заперечень погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у позивача не виникло жодного права на спірну земельну ділянку, а тому відсутнє порушене права ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл». Крім того відповідач вважає, що оскільки проєкт ухвали про затвердження ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проєкту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів та передачі вказаної земельної ділянки в оренду, не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, то він вважається відхиленим, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі №26592/11/9104 виконаною.

У відзиві на апеляційну скаргу Релігійна організація «Релігійна громада української греко-католицької церкви парафії всіх Святих українського народу у залізничному районі м. Львова просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх заперечень погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами щодо пропуску ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» трьохмісячного строку для подання на затвердження проєкту землеустрою, дозвіл на виготовлення якого надано ухвалою Львівської міської ради за №1478 від 27.12.2007. З огляду на це релігійна організація вважає, що у позивача не виникло жодного права на спірну земельну ділянку, а тому правильним є висновок суду першої інстанції відсутність порушеного права ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл».

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 до участі в справі залучено Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Дана ухвала мотивована тим, що пункти акту органу місцевого самоврядування, які є предметом оскарження у даній справі, стосуються повноважень (компетенції) Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування, які делеговані Львівською міською радою, а відтак зачіпають обов`язки згаданого Управління.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх заперечень погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у позивача не виникло жодного права на спірну земельну ділянку, а тому відсутнє порушене права ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.

Представники інших учасників справи проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили залиши рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзивах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

Згідно зі встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами, а також обставини, встановленими судом апеляційної інстанції, і визначеними відповідно до них правовідносини вбачається, що ухвалою Львівської міської ради № 1478 від 27.12.2007 (а.с.17,т.1) погоджено ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1, 18 га на вул. О. Кульчицької, 18 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу з готелем, закладом громадського харчування і офісними приміщеннями з підземними автостоянками за рахунок земель житлової та громадської забудови. Пунктом 2 цієї ухвали, міська рада ухвалила ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» у тримісячний термін подати у встановленому порядку проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для затвердження міською радою.

Метою розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

Саме тому у частині першій статті 123 ЗК України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Таким чином, якщо земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, а право власності на неї зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то положення статті 123 ЗК України, якою передбачено одержання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження, не підлягають застосуванню.

Розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат.

У межах справи №688/2908/16-ц Великою Палатою Верховного Суду вирішувалась виключна правова проблема, яка полягала в наступних питаннях:

1)чи зумовлює отримання особою дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) виникнення в неї права (інтересу), що підлягає захисту, в тому числі й шляхом визнання незаконним рішення про надання у власність (користування) земельної ділянки іншій особі та оспорювання відповідного договору.

2)чи можливе надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки.

3)наявності (відсутності) порушення прав (інтересів) особи, якій першій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку.

4)правових наслідків надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки.

5)можливості оспорення особою, якій першій надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування), актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування, якими передано у власність (користування) цю ж саму земельну ділянку особі, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) пізніше.

За наслідками розгляду вищезазначеної справи Великою Палатою Верховного Суду було винесено постанову від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц в якій зроблено наступні висновки.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України. Цей порядок полягає в такому:

Зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.

Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.

До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Етапи цих переговорів такі:

Звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу.

У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Тому, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Виходячи з вищезазначених правових висновків Великої Палати Верховного суду, судом апеляційної інстанції з метою оцінки добросовісності поведінки сторін у даній справі з`ясовано, що 22.09.2010 позивачем подано на ім`я міського голови м. Львова заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної ділянки. До заяви додано проект землеустрою з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації та витяг з ЄДРПОУ. Однак дана заява залишена без розгляду.

Ці обставини встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 в адміністративній справі №26592/11/9104 (а.с.21-22,т.1) за позовом ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» до Львівської міської ради про зобов`язання прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,18 га на вулиці О.Кульчицької, 18, у місті Львові ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» та передання вказаної ділянки в оренду.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вищезазначена обставина щодо факту звернення позивача до відповідача із заявою про затвердження проєкту землеустрою спірної земельної ділянки та залишення її без розгляду, є преюдиційними, а тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються в межах цієї справи.

Позовні вимоги в адміністративній справі №26592/11/9104 обґрунтовувались тим, що позивачем подано на ім`я міського голови м. Львова заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної ділянки. Однак, відповідачем в порушення вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не надано ні документу дозвільного характеру, ні письмового повідомлення про відмову у видачі документа.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі №26592/11/9104 (а.с.21-22,т.1) скасовано постанову суду першої інстанції про задоволення позову та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, а саме зобов`язано Львівську міську раду розглянути на своєму черговому засіданні сесії Львівської міської ради у 2012 році питання щодо затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду площею 1,18 га на вулиці О. Кульчицької,18 у місті Львові ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл». Ця постанова залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 (а.с.23-24,т.1).

Однак, Львівська міська рада та і не винесла в 2012 році на пленарне засідання питання щодо затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду площею 1,18 га на вулиці О. Кульчицької,18 у місті Львові ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл». Лише в 2016 році рада внесла на пленарне засідання проєкт ухвали Львівської міської ради про затвердження ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проєкту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів та передачі вказаної земельної ділянки в оренду.

Таким чином, обґрунтованими є доводи скаржника про тривалу бездіяльність Львівської міської ради щодо виконання судового рішення у справі №26592/11/9104.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст.10 Закону України від 21.05.1997р. №280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні" (із змінами і доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За приписами ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеним ст. 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання, який затверджений ухвалою №260 від 17.03.2016 (а.с.124-137,т.2) пленарне засідання є правомочним за умови участі у ньому більше половини депутатів ради від загального складу ради.

Частиною другою статті 59 Регламенту визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні.

Статтею 62 Регламенту передбачено, що рішення ради приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу ради за винятком випадків, зазначених у цьому Регламенті. За пропозицією головуючого проєкт рішення ради приймається за основу в разі, коли рада підтримує основні принципи, положення, критерії та структуру проєкту, однак має до нього пропозиції і зауваження. Після розгляду пропозицій і зауважень проєкт рішення приймається в цілому або вважається відхиленим, якщо в цілому проєкт рішення не отримав більшості голосів на підтримку. Будь-який проєкт рішення або пропозиція, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. Таке відхилення проєкту заноситься до протоколу пленарного засідання як рішення ради.

Змістовний аналіз вищезазначених положень Регламенту свідчить про те, що рішення ради з приводу затвердження певного проєкту вважається прийнятим у випадку правомочності пленарного засідання на якому більшість депутатів проголосувало «За» підтримання проєкту.

У листі Департаменту містобудування Львівської міської ради від 16.01.2017 за №2403-296 (а.с.122.т.2), який адресований директору ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» зазначено, що депутат є вільним у своєму волевиявленні стосовно голосування за те чи інше питання порядку денного, задекларувавши його у позиціях: «За», «Проти», «Утримався».

Апеляційним господарським судом з`ясовано, що на виконання зазначеного вище судового рішення в адміністративній справі №26592/11/9104 на пленарне засідання Львівської міської ради 26.12.2016 було винесене питання щодо розгляду проєкту ухвали «Про затвердження ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проєкту землеустрою по відведенню земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду площею 1,18 га на вулиці О. Кульчицької,18 у місті Львові (а.с.120-121,т.2).

Хід та результат розгляду цього проєкту відображенні у відповідному протоколі поіменного голосування (а.с.117-119,т.2) в якому зазначено, що за результатами розгляду проєкту рішення ухвалює більшість від загального складу. З цього протоколу вбачається, що загальна кількість депутатів -65, з яких 4 депутати проголосували «За» цей проєкт, 10 «Проти», 3 «Утримались», а 39 «Не голосували».

Таким чином обґрунтованими є доводи апелянта про те, що пленарне засідання, яке розглядало питання затвердження проєкту ухвали «Про затвердження ТзОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18», було неправомочним через те, що в ньому не брало участі більше половини депутатів від загального складу міської ради, як це передбачає ст. 36 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання, який затверджений ухвалою №260 від 17.03.2016.

Відтак передчасним є висновок суду про виконання Львівською міською радою постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі №26592/11/9104.

Разом з тим листом Управління «Секретаріат ради» від 08.02.2019 за №0001-103 (а.с.25,т1) позивачу надано відповідь на адвокатський запит від 28.01.2019 у якому зазначено, що проєкт ухвали «Про затвердження ТзОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18» розглядався на пленарному засіданні 5-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання, яке відбулось 22.12.2016-26.12.2016, та не набравши необхідної кількості голосів на підтримку, був відхилений та повернутий зі супровідною документацією автору проекту ухвали.

Між тим, ч. 13 ст. 123 ЗК України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Водночас, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Основоположними принципами виконання органом місцевого самоврядування покладених на нього обов`язків (належне урядування) є верховенство права, одним із елементів якого в свою чергу є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлювальних такими обмеженнями, тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

При розгляді цієї справи слід врахувати рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов`язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування, тобто способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано обґрунтованої відповіді, з яких саме підстав ним не прийнято ухвали «Про затвердження ТзОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18», а також не дотримано Регламент Львівської міської ради, яким врегульований порядок розгляду питань, віднесених до її компетенції щодо постановки на голосування проектів відповідних ухвал, тобто не здійснено належного виконання судового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в позові порушують права позивача на захист його законного інтересу щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку, яке залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що ухвала Львівської міської ради за №1478 від 27.12.2007 «Про погодження ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів» не породила для позивача прав на спірну земельну ділянку у вигляді законного інтересу щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку.

Незважаючи на це після відхилення проєкту ухвали «Про затвердження ТзОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18» з порушенням вимог чинного законодавства, ухвалою Львівської міської ради за № 4657 від 21.05.2015 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг) Залізничного та Шевченківського районів» (а.с.72-73,т.1) встановлено заборону забудови земельної ділянки по вул. Кульчицької, 18.

Ухвалою Львівської міської ради №3615 від 21.06.2018 ухвалено підтримати місцеву ініціативу «Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18».

Оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради № 4288 від 29.11.2018 (а.с.26,т.1) ухвалено зареєструвати територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на земельну ділянку площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18; надати управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозвіл на поділ земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,18 га на вул. О. Кульчицької, 18 на земельні ділянки орієнтовною площею 0,1583 га та 1,0217 га; забезпечення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки покладено на Управління земельних ресурсів департаменту містобудування.

Вказана ухвала виконана, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.25-30,т.2).

На підставі ухвали міської ради №4938 від 25.04.2019 спірна земельна ділянка віднесена до переліку скверів Залізничного району, а ухвалою Львівської міської ради №6430 від 05.03.2020 надано дозвіл на виготовлення технічної документації про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Ухвалою Львівської міської ради №6647 від 07.09.2020 відведено спірну земельну ділянку зі зміною цільового призначення.

Надаючи оцінку поведінці Львівської міської ради суд вважає її недобросовісною, оскільки такі дії як нерозгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, поділ земельної ділянки та зміна її цільового призначення, свідчить про те, що по відношенню до позивача було створено перешкоди в реалізації ним права на оформлення права оренди на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовані ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, має загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

У Рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, підставами для визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала Львівської міської ради за №4288 від 29.11.2018 в частині пункту 2, яким управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки на дві земельні ділянки орієнтовною площею 0,1583 га та 1,0217 га, а також у частині пункту 3.2, яким управління земельних ресурсів департаменту містобудування зобов`язано забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, порушує права позивача на завершення розпочатої процедури відведення спірної земельної ділянки та надання її в оренду, а тому помилковими є висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відмовивши у задоволенні позову, суд застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №825/644/16, які не є подібними до спірних правовідносин, то суд апеляційної інстанції погоджується з цими твердженнями, оскільки у даній справі іншими є фактичні обставини ніж ті, які мали місце в справі №825/644/16.

Таким чином, апелянтом спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки доведено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про необхідність відшкодування апелянту за рахунок відповідача 1921,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Сокіл» б/н від 21.02.2022 (вх.№01-05/663/22 від 10.03.2022) - задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у справі №914/1959/19 - скасувати.

3.Задоволити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Сокіл» до Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування п. 2 та п. 3.2. ухвали Львівської міської ради №4288 від 29.11.2018.

4.Визнати незаконним та скасувати пункт 2 та пункт 3.2. ухвали Львівської міської ради №4288 від 29.11.2018 «Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку на вул.. О. Кульчицької, 18 та надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул.. О. Кульчицької, 18».

5.Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ - 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Сокіл» (79066, м. Львів, вул. Світанкова, 23, код ЄДРПОУ - 30947602) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. за подання позовної заяви.

6.Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ - 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Сокіл» (79066, м. Львів, вул. Світанкова, 23, код ЄДРПОУ - 30947602) судовий збір у розмірі 2881,50 грн. за подання апеляційної скарги.

7.Місцевому господарському суду видати накази у порядку ст. 327 ГПК України.

8.Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

9.Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови складено 21.06.2022.