Постанова

від 12.09.2022 по справі 914/1959/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/1959/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Буюк В. О.,

відповідача - Поліщук О. С.,

третіх осіб - Піцикевич В. В., Ольшанський В. В., Поліщук О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Львівської міської ради та Релігійної організації "Релігійна громада української греко-католицької церкви Парафія всіх святих українського народу у Залізничному районі м. Львова"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 (судді: Кордюк Г. Т. - головуючий, Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл"

до Львівської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна організація "Релігійна громада української греко-католицької церкви Парафія всіх святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" та Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради,

про визнання незаконним та скасування частково ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл" (далі - ТОВ "СК "Сокіл") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконними та скасування пунктів 2 та 3.2 ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288 "Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку на вул. О. Кульчицької, 18 та надання Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Львівської міської ради від 27.12.2007 № 1478 погоджено ТОВ "СК "Сокіл" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,18 га на вул. О. Кульчицької, 18 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу з готелем, закладом громадського харчування та офісними приміщеннями з підземними автостоянками за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Позивач виготовив технічну документацію із землеустрою і за замовленням позивача відділом Держземагентства у м. Львові 09.06.2015 зареєстровано земельну ділянку площею 1,18 га, кадастровий номер 4610136300:04:007:0059, на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові.

При цьому постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 26592/11/9104, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014, зобов`язано Львівську міську раду розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18 ТОВ "СК "Сокіл".

Позивач зазначав, що згідно з листом Управління секретаріату ради від 08.02.2019 проект ухвали Львівської міської ради про затвердження ТОВ "СК "Сокіл" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглядався на пленарному засіданні міської ради 22.12.2016, однак не набравши достатньої кількості голосів на підтримку, був відхилений.

ТОВ "СК "Сокіл" вважав, що неприйняття Львівською міською радою рішення по суті звернення товариства щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та наданні її в оренду всупереч постанові адміністративного суду є порушенням прав позивача.

При цьому позивачеві стало відомо про прийняття оспорюваної ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288, пункти 2 та 3.2 якої, на думку ТОВ "СК "Сокіл", порушують його права та законні інтереси стосовно отримання земельної ділянки у користування.

1.3. У відзиві на позовну заяву Львівська міська рада, заперечуючи проти її задоволення, вказувала на те, що на підставі положень чинного законодавства, а саме з огляду, зокрема, на положення статей 142- 145 Конституції України, статей 12, 78, 83, 122 Земельного кодексу України та статей 10, 26, 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Львівська міська рада 21.06.2018 прийняла ухвалу № 3615 "Про підтримку місцевої ініціативи "Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18", таким чином підтримано громадську ініціативу та надано статус скверу громадському простору за вказаною адресою.

ТОВ "СК "Сокіл", не погоджуючись із вказаною ухвалою Львівської міської ради від 21.06.2018 № 3615, звернулося до адміністративного суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування, за результатами розгляду якого суд першої інстанції позов задовольнив, однак таке рішення суду скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі № 1340/6162/18, а провадження у справі закрито.

Львівська міська рада акцентувала увагу на тому, що земельна ділянка на вул. О. Кульчицької, 18, кадастровий номер 4610136300:04:007:0059, має статус скверу.

У подальшому на підставі ухвали Львівської міської ради від 21.06.2018 № 3615 прийнято оскаржувану ТОВ "СК "Сокіл" ухвалу від 29.11.2018 № 4288.

Відповідач зазначав, що ТОВ "СК "Сокіл" не надав суду документів, передбачених земельним законодавством, на підтвердження порушення його прав на земельну ділянку на вул. О. Кульчицької, 18.

1.4. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2020, зокрема, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійну організацію "Релігійна громада української греко-католицької церкви Парафія всіх святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" (далі - Релігійна організація).

1.5. У поясненнях на позовну заяву Релігійна організація просила відмовити у задоволенні вимог ТОВ "СК "Сокіл", зазначаючи, що позивач не довів та не обґрунтував порушення його прав та законних інтересів оскаржуваною ним ухвалою органу місцевого самоврядування.

Так, ухвалою Львівської міської ради від 27.12.2007 № 1478 погоджено ТОВ "СК "Сокіл" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, який має бути подано у тримісячний строк для затвердження міською радою. Проте позивач проекту землеустрою на затвердження Львівській міській раді не подав.

Третя особа звертала увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14, та постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 766/6141/16 стосовно того, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що не реалізований замовником протягом тривалого часу, не є перешкодою з боку уповноваженого органу у наданні такого дозволу іншим особам з метою ефективного використання в подальшому земельної ділянки.

Таким чином, не реалізований позивачем дозвіл на розробку проекту землеустрою протягом тривалого часу не є перешкодою для Львівської міської ради розпорядитися землею комунальної форми власності для її ефективного використання.

1.6. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.12.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Західного апеляційного господарського суду з розгляду апеляційної скарги Релігійної організації на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 про залишення без розгляду заяву (додаткові пояснення) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (з долученими до них доказами), матеріали справи направлено до апеляційного суду.

Провадження у справі поновлено згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.09.2021.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 (судді: Галамай О. З. - головуючий, Гоменюк З. П., Манюк П. Т.) у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Так, суд першої інстанції зазначив, що згідно з положеннями земельного законодавства дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає надання дозволу здійснити певні дії на землі, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати земельну ділянку, яку особа бажає отримати у майбутньому в оренду.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц викладено правову позицію про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

При цьому у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 825/644/16 зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що не реалізований замовником протягом тривалого часу, не є перешкодою з боку уповноваженого органу у наданні такого дозволу іншим особам з метою ефективного використання в подальшому такої земельної ділянки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що, враховуючи норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду, ТОВ "СК "Сокіл" не набуло права власності чи права користування спірною земельною ділянкою, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 27.12.2007 № 1478 про погодження товариству місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові, на яку посилається позивач, лише орієнтовно погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак така ухвала органу місцевого самоврядування не породжує у позивача права на земельну ділянку.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, установив, що позивач не подав суду доказів, які б підтверджували виникнення у нього права на спірну земельну ділянку.

2.3. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СК "Сокіл" на рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у справі № 914/1959/19, а згідно з ухвалою від 16.05.2022 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради (далі - Управління земельних ресурсів).

2.4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 скасоване, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "СК "Сокіл" задоволені, визнано незаконними та скасовані пункти 2 та 3.2 ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288 "Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку на вул. О. Кульчицької, 18 та надання Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18".

2.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 в адміністративній справі № 26592/11/9104 встановлено, що 22.09.2010 ТОВ "СК "Сокіл" подало на ім`я міського голови м. Львова заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові та додало до заяви проект землеустрою, однак заяву залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставина щодо факту звернення ТОВ "СК "Сокіл" до Львівської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки та залишення її без розгляду є преюдиційною, а тому в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не доказуються в межах цієї справи.

Лише у 2016 році Львівська міська рада внесла на пленарне засідання проект ухвали Львівської міської ради про затвердження ТОВ "СК "Сокіл" проекту землеустрою із відведення земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львів та передачу земельної ділянки в оренду.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про тривалу бездіяльність Львівської міської ради щодо виконання судового рішення у справі № 26592/11/9104, яким орган місцевого самоврядування зобов`язано розглянути на своєму черговому засіданні сесії Львівської міської ради у 2012 році питання щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та надання в оренду земельної ділянки площею 1,18 га на вулиці О. Кульчицької, 18 у м. Львові ТОВ "СК "Сокіл".

При цьому суд апеляційної інстанції визнав передчасним висновок суду першої інстанції про виконання Львівською міською радою постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 26592/11/9104, оскільки пленарне засідання, яке розглядало питання щодо затвердження проекту ухвали про затвердження ТОВ "СК "Сокіл" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду, було неправомочним через те, що в ньому не брало участі більше половини депутатів від загального складу міської ради, як це передбачає стаття 36 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання, який затверджений ухвалою від 17.03.2016 № 260.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки Львівською міською радою не надано обґрунтованої відповіді про те, з яких саме підстав вона не прийняла ухвалу про затвердження ТОВ "СК "Сокіл" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, а також не дотримано Регламенту Львівської міської ради, то висновки суду першої інстанції про відмову в позові порушують права позивача на захист його законного інтересу щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку, яке залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг Львівської міської ради та Релігійної організації

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022, Львівська міська рада у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ухваленням судом оскаржуваного рішення та застосування норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

3.1.1. Скаржник посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, зазначає, що станом на день винесення оскаржуваного рішення земельна ділянка поділена на дві окремих, технічна документація виготовлена та затверджена органом місцевого самоврядування, на одну із земельних ділянок зареєстроване право комунальної власності, а тому рішення суду щодо скасування дозволу на поділ земельних ділянок та розробку технічної документації на поділ не призведе до відновлення порушеного права позивача, більше того, таке рішення суду неможливо виконати. Отже, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що залишено поза увагою судом апеляційної інстанції.

3.1.2. Висновки, зроблені судом в оскаржуваному рішення щодо оскаржуваної ухвали як "переддоговірної стадії укладення договору оренди землі", не відповідають сформованій правозастосовчій практиці, а саме у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 766/6141/16, в яких зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що не реалізований замовником протягом тривалого часу, не є перешкодою з боку уповноваженого органу в наданні такого дозволу іншим особам з метою ефективного використання в подальшому такої земельної ділянки.

Таким чином, не реалізований позивачем дозвіл на розробку проекту землеустрою протягом тривалого часу не є перешкодою для Львівської міської ради розпорядитися землею з метою ефективного її використання.

При цьому Львівська міська рада зауважила, що в ухвалі Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 914/2291/19, в якій закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "СК "Сокіл" за його вимогами про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.06.2018 № 3615 щодо підтримання місцевої ініціативи про надання статусу скверу громадському простору за адресою: м. Львів, вул. О. Кульчицької, 18, зазначено, що судами встановлено, а товариством не спростовано той факт, що у визначений в пункті 2 ухвали Львівської міської ради від 27.12.2007 № 1478 тримісячний строк ТОВ "СК "Сокіл" не подало до Львівської міської ради на затвердження виготовлений проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та не надало жодних доказів на підтвердження виникнення в товариства будь-якого речового права на спірну земельну ділянку станом на час прийняття Львівською міською радою ухвали від 21.06.2018 № 3615.

3.1.3. Щодо висновку суду апеляційної інстанції про помилковість посилань суду першої інстанції на те, що ухвала Львівської міської ради від 27.12.2007 № 1478 про погодження ТОВ "СК "Сокіл" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львові не породила для позивача прав на спірну земельну ділянку у вигляді законного інтересу щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку, Львівська міська рада зазначає таке.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, та таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача. Особа повинна довести (а суд встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам), є предметом судового захисту.

Проте ТОВ "СК "Сокіл" не визначило, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило істотного негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди. Доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування щодо негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, оскільки позивач не є ані землевласником, ані землекористувачем. Це свідчить про відсутність предмета захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтерес, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову. У позивача у зв`язку з прийняттям оскаржуваних ухвал не виникло прав та законних інтересів, оскільки позивач не наділений правами ані власника, ані землекористувача у порядку, передбачену Земельним кодексом України.

При цьому в ухвалі Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 914/2291/19 зазначено, що суди, відмовляючи ТОВ "СК "Сокіл" у задоволенні позову, правильно зазначили, що чинним законодавством України не передбачено таких підстав виникнення речового права на землю, як "законний інтерес" або "виникнення правовідносин щодо надання земельної ділянки у користування", тоді як прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду є виключно правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування щодо розпорядженням землею комунальної власності, оскільки частиною 13 статті 123 Земельного кодексу України визначено можливість відмови уповноваженого органу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Більше того, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

3.1.4. Львівська міська рада вказує на те, що у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 зазначено, що аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Суд апеляційної інстанції вказував на недобросовісність поведінки Львівської міської ради, оскільки такі дії, як не здійснення розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, поділ та зміна цільового призначення свідчать про те, що позивачеві було створено перешкоди в реалізації ним права на оформлення права оренди на спірну земельну ділянку.

Проте Львівська міська рада та її виконавчі органи вчинили всі необхідні дії на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 року у справі № 26592/11/9104, а саме було розглянуто на черговому засіданні сесії Львівської міської ради у 2012 році питання щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду площею 1,18 га на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові ТОВ "СК "Сокіл" в межах повноважень з урахуванням вимог законодавства та Регламенту міської ради, а тому посилання позивача на невиконання рішення суду як на підставу для скасування ухвали Львівської міської ради від 219.11.2018 № 4288 є немотивованим та безпідставним.

3.2. Відзивів на касаційну скаргу Львівської міської ради у межах встановленого судом строку не надійшло.

3.3. Релігійна організація, також не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022, у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ухваленням судом оскаржуваного рішення та застосування норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також з огляду на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

3.3.1. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах від 15.01.2019 у справі № 911/2358/16, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 14.01.2020 у справі № 910/6356/19, та взяв до уваги, що у рішенні Господарського суду Львівської області від 25.06.2021, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (міститься у матеріалах справи) та ухвалою Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 914/2291/19, встановлено, зокрема, неспростування ТОВ "СК "Сокіл" подання у визначений в ухвалі органу місцевого самоврядування від 27.12.2007 № 1478 тримісячний строк на затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. Судами у справі № 914/2291/19 зазначено, що чинним законодавством України не передбачено таких підстав виникнення речового права на землю, як "законний інтерес" або "виникнення правовідносин щодо надання земельної ділянки у користування", тоді як прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду є виключно правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування щодо розпорядженням землею комунальної власності. Більше того, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

3.3.2. Заявник касаційної скарги вказує на порушення судом апеляційної інстанції статей 7, 86, 236, 282 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд ухвалив оскаржуване рішення, не врахувавши численні аргументи відповідача та третьої сторони, у тому числі не врахувавши судові рішення у справі № 914/2291/19, не встановивши обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

3.3.3. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 116 Земельного кодексу України та не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16, від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, в яких зазначено, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

3.3.4. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статі 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 01.01.2022 у справі № 916/3671/19, не звернув уваги на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки позивач мав намір набути право на користування всією земельною ділянкою площею 1,18 га на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові з метою комерційної забудови. Обраний позивачем спосіб захисту (оскарження ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288) не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

3.3.5. Скаржник зауважує на тому, що Львівською міською радою прийнято ухвалу від 21.06.2018 року № 3615 "Про підтримку місцевої ініціативи "Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18", якою підтримано місцеву ініціативу про надання статусу скверу громадському простору за адресою: м. Львів, вул. О. Кульчицької, 18, а з метою подальшої реалізації цього рішення було прийнято оскаржувану у справі ухвалу від 29.11.2018 № 4288. Для облаштування скверу на вул. О. Кульчицької, 18 із бюджету міста виділено більше ніж 1 500 000,00 грн та за рахунок коштів міського бюджету м. Львова додатково має бути виділено ще 599 000,00 грн.

Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що приватний інтерес забудовника не може переважати над суспільним інтересом (відповідна позиція міститься у численних позиціях Верховного Суду, зокрема, від 21.08.2018 у справі № 826/13584/16, від 24.04.2019 у справі № 826/11358/17).

3.4. 06.09.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "СК "Сокіл" про продовження строку товариству на подання відзиву на касаційну скаргу Релігійної громади, яке обґрунтоване тим, що станом на 02.09.2022 ТОВ "СК "Сокіл" касаційну скаргу Релігійної громади не отримував.

Водночас, колегія суддів, відхиляючи зазначене клопотання, вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з наданого Релігійною громадою до касаційної скарги опису вкладення, на якому міститься штам Укрпошти з визначенням дати - 08.08.2022 та трек-номером 7904102979127, ТОВ "СК "Сокіл" за адресою: 79066, м. Львів, вул. Світанкова, 23 (яку зазначено товариством, зокрема, у позовній заяві), направлено, у тому числі, копію касаційної скарги від 08.08.2022 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 914/1959/20.

Згідно з інформацією з сайту Укрпошти відправлення від Релігійної громади з трек-номером 7904102979127 прийнято 08.08.2022, однак повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання 24.08.2022.

При цьому ТОВ "СК "Сокіл" отримало ухвалу Верховного Суду від 22.08.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Релігійної організації 29.08.2022, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення.

Отже, ТОВ "СК "Сокіл" було відомо про подання Релігійною громадою касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 914/1959/20, однак не вжито належних заходів щодо подання у визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити з огляду на таке.

4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- ухвалою Львівської міської ради від 27.12.2007 № 1478 погоджено ТОВ "СК "Сокіл" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,18 га на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу з готелем, закладом громадського харчування та офісними приміщеннями з підземними автостоянками за рахунок земель житлової та громадської забудови.

У пункті 2 зазначеної ухвали зобов`язано ТОВ "СК "Сокіл" у тримісячний термін подати у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для затвердження міською радою;

- у вересні 2010 ТОВ "СК "Сокіл" подало на ім`я міського голови м. Львова заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та додало до заяви проект землеустрою з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації;

- постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 26592/11/9104, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 (К/9991/18661/12)), скасовано постанову Галицького районного суду міста Львова від 04.02.2011 у справі № 2а-1051/10 за позовом ТОВ "СК "Сокіл" до Львівської міської ради про зобов`язання до вчинення дій, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов`язано Львівську міську раду розглянути на своєму черговому засіданні сесії Львівської міської ради у 2012 році питання щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та надання в оренду земельної ділянки площею 1, 18 га на вулиці О. Кульчицької, 18 у м. Львові ТОВ "СК "Сокіл";

- ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657 затверджено містобудівну документацію "План зонування території м. Львова (зонінг). Том 1 частини 4, 5. Залізничний та Шевченківський райони";

- 09.06.2015 згідно з виготовленою позивачем технічною документацію з землеустрою та за його замовленням відділ Держземагенства у м. Львові зареєстрував земельну ділянку площею 1, 18 га за адресою: м. Львів, вул. О. Кульчицької, 18, та присвоїв їй кадастровий номер: 4610136300:04:007:0059, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 управління земельних ресурсів підготувало проект ухвали Львівської міської ради "Про затвердження ТОВ "СК "Сокіл" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові;

- у грудні 2016 року на пленарному засіданні Львівської міської ради розглянуто проект ухвали "Про затвердження ТОВ "СК "Сокіл" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці О. Кульчицької, 18 у м. Львові, однак у зв`язку із ненабранням необхідної кількості голосів на підтримку проект ухвали відхилено;

- ухвалою Львівської міської ради від 21.06.2018 № 3615 "Про підтримку місцевої ініціативи "Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: м. Львів, вул. О. Кульчицької, 18", надано статус скверу громадському простору за адресою: м. Львів, вул. О. Кульчицької, 18;

- у листі Управління "Секретаріат ради" від 08.02.2019 надано ТОВ "СК "Сокіл" відповідь на адвокатський запит від 28.01.2019 у якому зазначено, що проект ухвали "Про затвердження ТОВ "СК "Сокіл" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18" розглядався на пленарному засіданні 5-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання, яке відбулось 22.12.2016-26.12.2016, та не набравши необхідної кількості голосів на підтримку, проект ухвали був відхилений та повернутий зі супровідною документацією автору проекту ухвали.

4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що ухвалою Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288 "Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку на вул. О. Кульчицької, 18 та надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18" вирішено:

1) Зареєструвати територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на земельну ділянку площею 1, 18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18.

2) Надати управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозвіл на:

2.1. Поділ земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18.

2.2. Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1, 18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18 на земельні ділянки:

2.2.1. Орієнтовною площею 0, 1583 га.

2.2.2. Орієнтовною площею 1, 0217 га.

3) Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування забезпечити:

3.1. Реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, зазначену у пункті 1 цієї ухвали, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3.2. Через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18.

Ухвалою Львівської міської ради від 25.04.2019 № 4938 внесено зміни до ухвали міської ради від 08.07.2010 № 3724 "Про затвердження переліку та меж скверів Залізничного району м. Львова", якою доповнено додаток ухвали від 08.07.2010 № 3724 пунктом 10, а саме: Сквер на вул. О. Кульчицької, 18; площа 1,0217 га.

4.5. Суд першої інстанції установив, що у листопаді 2019 року ТОВ "СК "Сокіл" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.06.2018 № 3615 про підтримку місцевої ініціативи "Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18", за результатами розгляду якого рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 914/2291/19, позов ТОВ "СК "Сокіл" залишено без задоволення.

При цьому згідно з ухвалою Верховного Суду від 14.06.2022 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "СК "Сокіл" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 914/2291/19 закрито.

4.6. Суд першої інстанції установив також, що ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2020 № 6430 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання дозволу Залізничній районній адміністрації на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18.

Львівська міська рада ухвалила: затвердити управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,1800 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18 на земельні ділянки: площею 0,1583 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0060) та площею 1,0217 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0061); надати Залізничній районній адміністрації дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 1,0217 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0061) для збереження та використання скверу на вул. О. Кульчицької за рахунок земель житлової та громадської забудови з подальшим її переведенням до земель рекреаційного призначення. Львівській міській раді здійснити державну реєстрацію речового права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на земельні ділянки: площею 0,1583 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0060) та площею 1,0217 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0061).

Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 07.09.2020 № 6647 затверджено Залізничній районній адміністрації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) та надання земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, якою також змінено цільове призначення земельної ділянки площею 1,0217 га на вул. О. Кульчицької, 18 (кадастровий номер 4610136300:04:007:0061), яка є у комунальній власності міста для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, на цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Затверджено Залізничній районній адміністрації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) та надано земельну ділянку площею 1,0217 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0061) на вул. О. Кульчицької, 18 у постійне користування для збереження та використання скверу (код КВЦПЗ 07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) за рахунок земель рекреаційного призначення, перевівши їх із земель житлової та громадської забудови. Встановлено Залізничній районній адміністрації обмеження відповідно до законодавства України на користування земельною ділянкою скверу на вул. О. Кульчицької, 18, заборонивши зміну цільового використання землі, та доручено здійснити державну реєстрацію речового права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 1,0217 га, кадастровий номер 4610136300:04:007:0061, має цільове призначення - 07.01. для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; категорія земель - землі рекреаційного призначення; вид використання - для збереження скверу.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 250286231, сформована 29.03.2021 та інформаційна довідка № 250286354, сформована 29.03.2021) земельні ділянки площею 1,0217 га, кадастровий номер 4610136300:04:007:0061, та площею 0,1583 га, кадастровий номер 4610136300:04:007:0060, є комунальною власністю.

Зазначені обставини, як вказав суд першої інстанції під час розгляду справи, встановлені судом під час розгляду справи № 914/2291/19.

4.7. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "СК "Сокіл" про визнання незаконними та скасування пунктів 2 та 3.2 ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288 "Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку на вул. О. Кульчицької, 18 та надання Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18", з посиланням на порушення прав позивача на отримання земельної ділянки у користування.

4.8. Суд першої інстанції установив, що відповідно до пункту 2 ухвали Львівської міської ради від 27.12.2007 № 1478 про надання ТОВ "СК "Сокіл" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,18 га на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові передбачено обов`язок ТОВ "СК "Сокіл" у тримісячний термін у встановленому порядку подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для затвердження міською радою.

Водночас, як установив суд першої інстанції, а суд апеляційної інстанції зазначеного не спростував, що у термін, встановлений у пункті 2 ухвали Львівської міської ради від 27.12.2007 № 1478, ТОВ "СК "Сокіл" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Львівської міської ради на затвердження не подав.

При цьому доказів щодо звернення ТОВ "СК "Сокіл" до Львівської міської ради про продовження строку, визначеного у пункті 2 ухвали від 27.12.2007 № 1478, матеріали справи також не містять.

4.9. ТОВ "СК "Сокіл", звертаючись до суду з вимогою про визнання незаконними та скасування пунктів 2 та 3.2 ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288 щодо державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові та надання Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, обґрунтовує вимоги порушенням його прав на отримання земельної ділянки в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу з готелем, закладом громадського харчування та офісними приміщеннями з підземними автостоянками за рахунок земель житлової та громадської забудови.

4.10. За змістом частин 1, 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (статті 142, 143 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на час прийняття Львівською міською радою оспорюваної ухвали від 29.11.2018) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 3 та частини 13 статті 123 зазначеного Кодексу (у редакції, чинній на час прийняття Львівською міськрадою ухвали від 29.11.2018 № 4288) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

4.11. В ухвалі Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 914/2291/19 за позовом ТОВ "СК "Сокіл" до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійної організації "Релігійна громада Української греко-католицької церкви Парафії всіх святих українського народу у Залізничному районі м. Львова", про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.06.2018 № 3615 "Про підтримку місцевої ініціативи "Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18", зазначено таке:

"Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено і скаржником не спростовано той факт, що у визначений пунктом 2 ухвали Львівської міськради від 27.12.2007 № 478 тримісячний термін ТОВ СК "Сокіл" не подало до Львівської міськради на затвердження виготовлений проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та не зверталося із заявами/клопотаннями про внесення змін до вказаного пункту, зокрема щодо продовження зазначеного строку, а також позивач не надав жодних доказів на підтвердження виникнення в нього будь-якого речового права на спірну земельну ділянку станом на час прийняття Львівською міськрадою ухвали від 21.06.2018 № 3615, якою (ухвалою) статус скверу надано громадському простору за адресою: м. Львів, вул. О. Кульчицької, 18.

Водночас суди правильно зазначили, що чинним законодавством України не передбачено таких підстав виникнення речового права на землю, як "законний інтерес" або "виникнення правовідносин щодо надання земельної ділянки у користування", тоді як прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду є виключно правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування щодо розпорядженням землею комунальної власності, оскільки частиною 13 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Львівською міськрадою ухвали від 21.06.2018 № 3615) визначено можливість відмови уповноваженого органу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Більше того, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування наведених норм земельного законодавства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16, від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц".

4.12. Отже, ураховуючи положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 826/5735/16 та № 380/624/16-ц, рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

4.13. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд справи, зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) зроблено висновок про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Так, суд апеляційної інстанції з метою оцінки добросовісності поведінки сторін у даній справі з`ясував, що 22.09.2010 ТОВ "СК "Сокіл" подало на ім`я голови міста Львова заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, у м. Львові із проектом землеустрою з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації та витягом з ЄДРПОУ.

Зазначені обставини встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 в адміністративній справі № 26592/11/9104 за позовом ТОВ "СК "Сокіл" до Львівської міської ради про зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,18 га на вулиці О. Кульчицької, 18, у м. Львові та передання земельної ділянки в оренду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 26592/11/9104, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014, скасовано постанову суду першої інстанції про задоволення позову та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, а саме зобов`язано Львівську міську раду розглянути на своєму черговому засіданні сесії у 2012 році питання щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки площею 1,18 га на вул. О. Кульчицької, 18 у м. Львові в оренду ТОВ "СК "Сокіл".

Однак Львівська міська рада не винесла у 2012 році на пленарне засідання питання щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та надання її в оренду ТОВ "СК "Сокіл", а лише у 2016 році міська рада внесла на пленарне засідання проект ухвали Львівської міської ради про затвердження ТОВ "СК "Сокіл" проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 1,18 га (кадастровий номер 4610136300:04:007:0059) на вул. О. Кульчицької, 18, який було відхилено через відсутність голосів.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів ТОВ "СК "Сокіл" про тривалу бездіяльність Львівської міської ради щодо виконання судового рішення у справі № 26592/11/9104.

4.14. Однак колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що предметом позову у справі, яка розглядається, були вимоги ТОВ "СК "Сокіл" про визнання незаконними та скасування пунктів 2 та 3.2 ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288 "Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку на вул. О. Кульчицької, 18 та надання Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18".

Крім того, в квітні 2019 року ТОВ "СК "Сокіл" оскаржувало попередню ухвалу Львівської міської ради від 21.06.2018 № 3615 "Про підтримку місцевої ініціативи "Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18" у справі № 914/2291/19, в якій рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, відмовлено ТОВ "СК "Сокіл" у задоволенні його вимог через встановлення обставин щодо недоведення ТОВ "СК "Сокіл" порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування.

При цьому суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, не спростував встановлені судом першої інстанції обставини стосовно того, що ТОВ "СК "Сокіл" у встановлений у пункті 2 ухвали Львівської міської ради від 27.12.2007 № 1478 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду строк не подало до Львівської міської ради на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18, як й не зверталося товариство з клопотанням про продовження визначеного у пункті 2 ухвали Львівської міської ради від 27.12.2007 строку.

4.15. У пунктах 38- 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, на правову позицію в якій посилається в касаційній скарзі Львівська міська рада, зазначено таке:

"38. Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

39. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

40. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

41. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

42. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

43. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19".

4.16. Проте суд апеляційної інстанції зазначених норм права та висновків Верховного Суду не врахував та передчасно визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про недоведення позивачем порушення його прав та інтересів оскаржуваною ним ухвалою Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288.

4.17. Посилання суду апеляційної інстанції на правомірність доводів ТОВ "СК "Сокіл" стосовно порушення Львівською міською радою Регламенту, затвердженого ухвалою від 17.03.2016 № 260, у зв`язку із тим, що питання про затвердження проекту ухвали щодо затвердження ТОВ "СК "Сокіл" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18 у 2016 році було неправомочним через те, що в ньому не брало участі більше половини депутатів від загального складу міської ради, не беруться до уваги з огляду на предмет та підстави позову у цій справі.

4.18. Колегія суддів наголошує, що чинним законодавством України не передбачено таких підстав виникнення речового права на землю, як "законний інтерес" або "виникнення правовідносин щодо надання земельної ділянки у користування", тоді як прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду є виключно правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування щодо розпорядженням землею комунальної власності, оскільки частиною 13 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття Львівською міськрадою оскаржуваної ухвали) визначено можливість відмови уповноваженого органу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ухвала Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 914/2291/19).

4.19. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 116, 123 Земельного кодексу України, та залишення поза увагою висновків Верховного Суду, викладені, зокрема, у справах № 925/642/19, № 914/2291/19, № 380/624/16-ц, № 826/7563/16, знайшли підтвердження і з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а рішення залишити в силі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

У статті 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і які, у свою чергу, не спростував суд апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 відповідає положенням чинного законодавства, натомість постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 необхідно скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційних скарг Львівською міською радою та Релігійною організацією у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на ТОВ "СК "Сокіл".

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Львівської міської ради та Релігійної організації "Релігійна громада української греко-католицької церкви Парафія всіх святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 914/1959/19 скасувати, рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл" на користь Львівської міської ради судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 3 842,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл" на користь Релігійної організації "Релігійна громада української греко-католицької церкви Парафія всіх святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 3 842,00 грн.

5. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідні накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак