Рішення

від 19.06.2022 по справі 904/49/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2022м. ДніпроСправа № 904/49/22за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айболіт", м. Дніпро

про стягнення 490 235,65грн. та виселення із орендованого майна

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Іванченко І.С., представник

Від відповідача: Кучін О.В., керівник

С У Т Ь С П О Р У:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айболіт" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у позадоговірний період в розмірі 12 125,65 грн., пеню в розмірі 458,00 грн., неустойку в розмірі 477 652,30 грн.;

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Айболіт" із орендованого майна, розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна (Набережна В.І. Леніна), буд. 33 що перебуває на балансі Дніпропетровського державного цирку.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №12/02-2301-ОД оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01 березня 2006 року в частині своєчасного та повного повернення орендованого майна.

Відповідач проти задоволення позову заперечує наступним:

- 12 травня 2020 року заява на подовження строку договору оренди нерухомого майна була віднесена до Регіонального відділення та залишена в скриньці для кореспонденції. Такий порядок прийому заяв введено позивачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID 19, спричиненої короновірусом SARS-СоV-2";

- порядок припинення договору або зміна його умов після закінчення строку дії договору передбачено пунктом 5.13 договору. За змістом цього пункту орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця, не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання договору. Орендар такої заяви не подавав. Тож договір оренди є продовженим на той самий строк і на тих же умовах;

- лист від 25.09.2020 № 11-02-05517 про припинення дії договору, який орендодавець відправив на адресу 49038, м. Дніпро, вул. Щелгунова, 2Б орендар не отримував. Зміна місцезнаходження відповідача відбулася ще в 2009 році, про що внесено зміни до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повідомлено орендодавця;

- в червні 2021 року Балансоутримувач отримав лист №11-07-0376 від 07.06.2021 від позивача про припинення договору оренди нерухомого майна за договором від 01.03.2006 № 12/02-2301-ОД. На запит відповідача позивачем надана відповідь від 30.07.2021 № 11-07-04676 та Акт звірки розрахунків орендної плати. У Акті Позивач наразі вказує, що станом на 30.07.2021 заборгованість до державного бюджету зі сплати орендної плати відсутня; заборгованість зі сплати пені складає 95,74 грн;

- акт повернення з оренди нерухомого майна підписано 01.12.2021. Зважаючи на наявність переплати до державного бюджету, та наявності завдатку згідно п.3.1. додаткової угоди від 11.02.2008, заборгованість до державного бюджету з орендної плати та пені відсутня.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів наявності заборгованості за орендну плату. Вимога про стягнення пені заявлена з пропуском позовної давності. Позивач не виконав умови договору оренди щодо письмового повідомлення про намір припинити дію договору. Крім того, одночасне стягнення орендної плати за користування майном та неустойки за несвоєчасне повернення майна, є незаконним. При обчисленні неустойки позивач неправомірно нарахував орендну плату з урахуванням податку на додану вартість. Неустойка, нарахована на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства і не може бути об`єктом оподаткування.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 справу №904/49/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.02.2022.

З 08.02.2022 підготовче засідання відкладено на 01 березня 2022 року.

Підготовче засідання 01.03.2022 не відбулось у зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2022 відкладено підготовче засідання у справі №904/49/22, зазначено про повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи додатково ухвалою суду.

Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 затвердженим Верховною Радою України 21.04.2022 Законом № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст.12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність подальшого розгляду заяви та визначення дати судового засідання.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, ухвалою суду від 06.04.2022 призначено підготовче засідання на 27.04.2022.

Сторони у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

21.04.2022 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, та, в разі необхідності, зняття копій.

З огляду на обставини справи, а також з метою правильного і своєчасного розгляду справи по суті, підготовче засідання відкладено на 18.05.2022. З 18.05.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.05.2022.

Ухвалою суду від 31.05.2022 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 20.06.2022.

Судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 20.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги позивачів за первісним та зустрічним позовами, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

1 березня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айболіт" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 12/02-2301-ОД (далі - Договір оренди).

До цього договору оренди було укладено Додаткові угоди від 11.02.2008, від 07.02.2012, від 20.02.2015, від 30.05.2017.

Згідно п.1.1. договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно, а саме, нежитлове вбудоване приміщення цирку загальною площею 83,0 кв.м. на першому поверсі двоповерхового будинку, що перебувало на балансі Дніпропетровського державного цирку.

Майно передавалося в оренду з метою використання під ветеринарну клініку (п.1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Актом приймання-передачі від 01.03.2006 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно вбудовані приміщення цирку площею 83 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд.33.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем Дніпропетровському державному цирку. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п.2.5. договору).

Згідно п.2.6. договору, обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на орендаря.

Згідно п.3.1. договору орендна плата у розмірі 2215,92 (базова за лютий місяць 2006 рік, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з березня місяця, розрахована на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДБ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції за листопад 2009 року 12245,25 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за - грудень 2009 року.

Додатковою угодою від 07.02.2012 до п.3.1. договору оренди внесено зміни, зазначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДБ за базовий місяць розрахунку жовтень 2011 року 5700,72грн. Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад 2011 року.

Додатковою угодою від 20.02.2015 до п.3.1. договору оренди внесено зміни, зазначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами), і становить без ПДБ за базовий місяць розрахунку січень 2015 року 8095,49грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3. договору).

Згідно п.3.6. договору в редакції Додаткової угоди від 20.02.2015 орендна плата перераховується наступним чином:

70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 5666,84грн;

30% баланоутримувачу у розмірі 2428,65грн.

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.4. договору оренди в редакції Додаткової угоди від 11.02.2008).

Пунктом 3.12. договору оренди в редакції Додаткової угоди від 11.02.2008 передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до пункту 5.18 договору оренди, в редакції Додаткової угоди від 07.02.2012, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди, подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та інш).

У разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язаний повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з моменту його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов`язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення (п.5.6. договору в редакції Додаткової угоди від 07.02.2012).

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.03.2006 по 01.02.2017 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди (п.10.1. договору в редакції Додаткової угоди від 30.10.2017).

Пунктом 10.11. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок, щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (п.10.12 договору).

Пунктом 10.13 договору передбачена відповідальність орендаря за не виконання обов`язку щодо повернення Майна після припинення договору. У такому разі, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

Додатковими угодами до договору № 12/02-2301-ОД від 01.03.2006 від 11.02.2008, від 07.02.2012, від 20.02.2015, від 30.10.2017 строк дії договору продовжено до 01.12.2010, до 01.10.2014, по 30.09.2017 та 31.08.2020 відповідно.

Згідно п.10.8 договору чинність цього договору припиняється внаслідок зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами договору орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди (тобто до 31.07.2020), подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та інш).

Така заява від ТОВ "Айболіт" на адресу орендодавця в установлений договором строк не надходила.

Враховуючи відсутність заяви ТОВ "Айболіт" щодо продовження терміну дії договору, позивач листом від 25.09.2020 за вих. № 11-02-05517 повідомив відповідача (орендаря) та балансоутримувача про припинення дії договору з 01.09.2020, просив повернути орендоване майно за актом приймання-передачі (а.с.29).

За актом повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.12.2021 вбудовані приміщення цирку загальною площею 83 кв.м. передані Державному підприємству "Дніпровський державний цирк" (балансоутримувачу).

Додатком до цього Акту є Анкета про стан майна і розрахунків за договором оренди (а.с.101-102).

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності припиненим, наявністю підстав для виселення відповідача з орендованого приміщення стягнення орендної плати та неустойки за порушення умов договору щодо повернення майна після припинення дії договору та несвоєчасної сплати орендної плати після закінчення договору.

Правовідносини сторін виникли з договору оренди державного нерухомого майна.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", положеннями Цивільного та Господарського кодексів України щодо найму (оренди).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частина перша статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 10.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-2301-ОД від 01.03.2006 сторони передбачили порядок його продовження. Однак цей порядок не узгоджується з положеннями Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який набрав чинності 27.12.2019 та введено в дію з 01.02.2020 (далі Закон № 157-ІХ).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

За змістом пункту 10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 30.10.2017) строк його дії закінчується 31.08.2020, тобто після настання дати (01.07.2020), визначеної абзацом другим пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 157-ІХ, після якої продовження договорів оренди державного або комунального майна, укладених до набрання чинності цим Законом, повинно відбуватися в порядку, визначеному Законом № 157-ІХ.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону № 157-ІХ продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, які для продовження спірного договору оренди відсутні, а тому застосовані бути не можуть.

Так, за частиною другою статті 18 Закону № 157-ІХ без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Отже, оскільки договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-2301-ОД від 01.03.2006 уже продовжувався й орендар не належить ані до суб`єктів, перелік яких наведений у частинах першій, другій статті 15 Закону № 157-ІХ, ані до підприємств, що надають соціально важливі послуги населенню, указаний договір підлягає продовженню виключно за результатами проведення аукціону й автоматична його пролонгація є неможливою.

За приписом частини третьої статті 18 Закону № 157-ІХ договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Статтею 19 Закону № 157-ІХ визначені підстави для відмови у продовженні договору оренди.

Так, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято:

у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону;

якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю;

якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк;

якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця;

якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців;

якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Аналіз наведених вище положень Закону № 157-ІХ дає підстави для висновку, що договір оренди, який продовжується в порядку аукціону, а спірний договір є саме таким, може бути продовжений на той самий строк, на який він був укладений, на підставі заяви відповідача, поданої ним позивачеві не пізніше 31.05.2020; лише після отримання у встановлений законом строк заяви орендаря орендодавець повинен був прийняти одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону № 157-ІХ та згідно з Порядком передачі майна в оренду. Подання заяви про продовження договору оренди разом із документами, передбаченими частинами четвертою, восьмою статті 18 Закону № 157-ІХ (звіт про оцінку майна та рецензія на цей звіт тощо), стосується випадків, коли аукціон не проводиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", яка набрала чинності 17.06.2020, затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі Порядок передачі майна в оренду, Порядок), який визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Цим Порядком передбачено, зокрема, й процедуру продовження договорів оренди як за результатами проведення аукціону, так і без його проведення у передбачених Законом випадках (пункти 134 - 152).

Згідно пункту 143 цього Порядку орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Абзацом першим підпункту 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ визначено, що положення статей 5, 6, 11, 14, частини восьмої статті 15, частини шостої статті 16 цього Закону (в частині роботи ЕТС), які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року.

Абзацом третім підпункту 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ передбачено, що подання заяв, у тому числі заяв на оренду, передбачених статтями 6, 11, 14 цього Закону, здійснюється в паперовій або в електронній формі (без використання ЕТС) до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень.

Відтак, до 01.10.2020 подання заяви про продовження договору оренди могло відбуватись у паперовій формі або в електронній формі на сайті орендодавця без використання ЕТС.

За змістом пункту 144 Порядку передачі майна в оренду після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону.

Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 19 Закону, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статтею 4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.

У разі прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди на підставі необхідності майна для власних потреб балансоутримувача, здійснюються дії, передбачені пунктом 142 цього Порядку.

Рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Пункти 145 - 147 Порядку передачі майна в оренду визначають зміст оголошення про проведення аукціону, порядок визначення стартової орендної плати та розміру гарантійного внеску.

Пунктами 148 - 150 Порядку передачі майна в оренду встановлено безпосередньо порядок проведення електронного аукціону, який передбачає можливість участі в ньому як чинного орендаря та реалізації його переважного права на продовження договору оренди в ході аукціону, так і участі інших учасників з метою набуття права оренди щодо об`єкта оренди.

Таким чином, дотримання процедури продовження договору оренди з відповідними рішеннями орендодавця (протягом десяти робочих днів з дати отримання заяви) про оголошення аукціону, про відмову у продовженні договору тощо можлива та обов`язкова до застосування лише за обставин вчинення орендарем дій за правилами чинного законодавства. Тобто у разі, якщо орендар своєчасно, не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, звернувся до орендодавця із заявою про продовження договору оренди. В іншому випадку настають правові наслідки, передбачені пунктом 143 Порядку передачі майна в оренду припинення договору оренди на підставі закінчення строку, на який його було укладено та необхідність звільнення орендарем орендованого приміщення й підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За змістом наведених норм із закінченням строку договору оренди, на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

30.09.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист від 25.09.2020 за вих. № 11-02-05517 про припинення дії договору з 01.09.2020 та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (а.с.29).

Направлення цього листа підтверджується описом вкладення цінного листа, поштовою накладною та фіскальним чеком про направлення цінного листа.

Лист від 25.09.2020 за вих. № 11-02-05517 про припинення терміну дії договору оренди направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айболіт": 49000, м. Дніпро, вул. Шелгунова, 2-б, кВ.4-5 (адреса, яка була вказана в договорі оренди як фактична адреса відповідача до 30.10.2017). В Додатковій угоді до договору оренди від 30.10.2017 вказана інша адреса, яка відповідає зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, є 49128, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд.33.

Таким чином, лист від 25.09.2020 є неналежним засобом повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку дії договору, оскільки направлений не за тією адресою.

Не зважаючи на неналежність направлення листа-повідомлення про припинення дії договору, суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2301-ОД від 01.03.2006, є таким, що припинився 31.08.2020 на підставі закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому недотримання позивачем строків повідомлення відповідача про припинення договору не можуть змінювати передбачених законодавством наслідків несвоєчасного звернення орендаря з такою заявою.

19.07.2021 відповідач звернувся до позивача з листом №01/07 щодо укладення додаткової угоди до договору оренди.

У відповідь на зазначене звернення, 30.07.2021 позивач направив на адресу відповідача (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 33/1) листа за № 11-07-04676, яким повідомив про припинення дії договору оренди з 01.09.2020; просив повернути орендоване майно за договором згідно акту приймання-передачі.

Додатком до цього листа є Акт звірки взаєморозрахунків за договором оренди, в якому зазначено, що заборгованість за договором станом на 30.07.2021 до державного бюджету відсутня; заборгованість зі сплати пені складає 95,74грн, заборгованість зі сплати неустойки складає 312563,26грн.

На виконання вимоги Регіонального відділення між відповідачем та балансоутримувачем - Державним підприємством "Дніпровський державний цирк" 01.12.2021 складено Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

До Акту повернення з оренди нерухомого майна додано Анкета про стан майна і розрахунків за договором оренди від 01.03.2006 № 12/02-2301-ОД.

Таким чином, договір оренди є припиненим 31.08.2020 і на новий термін, в порядку передбаченому законом, не укладався.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Аналогічні положення щодо повернення майна передбачені пунктом 10.11. договору оренди, за яким у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу.

З наведеного убачається, що із закінченням строку договору оренди, на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Відповідач повернув орендоване майно балансоутримувачу 01.12.2021 за актом приймання-передачі, тобто з порушенням встановленого договором та законом строку.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим орендна плата за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо) не нараховується.

При цьому, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, а сторонами підтверджується, що і після закінчення строку дії договору відповідач продовжував сплачувати оренду плату у розмірі визначеному договором.

За період з 1 вересня 2020 року по 30 листопада 2021 року включно відповідачем сплачено орендну плату у розмірі 155052,67грн.

Заборгованості відповідача з орендної плати у період строку дії договору (по 31.08.2020) судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати у позадоговірний період у сумі 12125,65грн.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати позивачем заявлено про стягнення пені за період прострочки з 16.10.2019 по 30.08.2020 у сумі 458,00грн.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Під час розгляду справи відповідач заявив про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені, зазначив про це у відзиві на позовну заяву.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положення глави 19 Цивільного кодексу України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому:

- якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

- з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Як вбачається з розрахунку пеня нарахована за період з 16.10.2019 по 30.08.2020.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та поштової накладної позивач звернувся з позовом до суду 30.12.2021, тобто після спливу річного строку позовної давності, який застосовується для вимоги про стягнення пені.

Здійснивши аналіз наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що пеня у сумі 28,63грн за 16.10.2019 нарахуванню та стягненню не підлягає, у зв`язку з відсутністю прострочки сплати орендної плати (переплата на 15.10.2019 становить 11516,46грн). Вимога про стягнення пені за 16.06.2020, 16.07.2020, 16.08.2020 та 30.08.2020 задоволенню не підлягає, оскільки заявлена з пропуском позовної давності.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення пені на користь позивача.

Щодо стягнення неустойки в порядку ст. 785 ЦК України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Тобто неустойка згідно із частиною другою статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Оскільки неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди за період з 15 жовтня 2020 року по 30 листопада 2021 року (до фактичного повернення майна).

Перевіркою розрахунку неустойки на загальну суму 477652,30 грн судом виявлено, що Регіональним відділенням не було враховано орендну плату, яка була сплачена відповідачем у позадоговірний період у сумі 155052,67грн., а також не враховано положень цивільного та господарського законодавства, що призвело до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна у спірний період без урахування сплаченої відповідачем орендної плати за цей же період, не відповідають правовому регулюванню, встановленому частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19 жовтня 2021 року у справі № 922/4268/20.

Відтак, заявлена позивачем до стягнення сума неустойки 477652,30грн має бути зменшена на суму орендної плати, яка сплачена орендарем після припинення договору (155052,67грн) та нарахованої подвійної орендної плати за грудень 2021 у сумі 33552,38грн (оскільки за актом приймання-передачі від 01.12.2021 майно повернуто балансоутримувачу).

З урахуванням наведеного, загальна сума неустойки, що підлягає стягненню складає 289047,25грн. (477652,30грн- 155052,67грн- 33552,38грн).

Вимога позивача про виселення відповідача із орендованого приміщення задоволенню не підлягає, оскільки станом на дату звернення з позовом до суду (30.12.2021) відповідач повернув спірне майно за актом приймання-передачі від 01.12.2021 та не використовує його за призначенням.

Враховуючи все вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка в сумі 289047,25грн., в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у позадоговірний період у сумі 12125,65грн, пені у сумі 458,00грн та виселення з орендованого приміщення слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у такому розмірі: 4335,71грн - судовий збір та 30,00грн судові витрати з пересилання поштової кореспонденції.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айболіт" про стягнення 490 235,65грн. та виселення із орендованого майна - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айболіт" (49128, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд.33, ідентифікаційний код 30670151) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) до державного бюджету України неустойку в розмірі 289047,25грн, судовий збір у сумі 4335,71 грн, судові витрати з пересилання поштової кореспонденції відповідачу в сумі 30,00 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.06.2022

Суддя Н.М. Євстигнеєва