Рішення

від 12.06.2022 по справі 914/325/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2022Справа № 914/325/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТАФІМ УКРАЇНА», м. Нова Каховка, Херсонська область

до відповідача: Фермерського господарства «ФАЙНА БЕРРІ», м. Львів

про стягнення 619 263,96 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

07.02.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТАФІМ УКРАЇНА», м. Нова Каховка, Херсонська область до Фермерського господарства «ФАЙНА БЕРРІ», м. Львів про стягнення 619 263,96 грн.

Ухвалою від 11.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.03.2022.

Ухвалою від 03.03.2022 суд відклав підготовче засідання на 11.04.2022.

06.04.2022 через канцелярію суду від Фермерського господарства «ФАЙНА БЕРРІ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №7330/22 від 06.04.2022).

Ухвалою від 11.04.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 12.05.2022.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 12.05.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.05.2022.

30.05.2022 через канцелярію суду від Фермерського господарства «ФАЙНА БЕРРІ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №11310/22 від 30.05.2022).

Ухвалою від 30.05.2022 суд відклав судове засідання на 13.06.2022.

14.06.2022 через канцелярію суду від Фермерського господарства «ФАЙНА БЕРРІ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №12439/22 від 14.06.2022).

Заяви про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 18.02.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №18 02 2020, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар загально вартістю 857 094,16 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 387 041,61 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 95 008,79 грн, штраф в сумі 117 408,33 грн, 3% річних в сумі 19 805,20 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 619 263,96 грн.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

18.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕТАФІМ УКРАЇНА» (продавець) та Фермерським господарством «ФАЙНА БЕРРІ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №705/14.

За цими договором продавець (позивач) зобов`язувався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов`язувався прийняти товар у власність від продавця та сплатити ціну товару на умовах цього договору.

На виконання умов вищевказаних договору, позивач передав відповідачу по видаткових накладних №355 від 21.04.2020, №477 від 06.05.2020 (завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 857 094,16 грн.

Відповідно до п. 4.1.1., 4.1.2, 4.1.3. договору перший платіж (авансовий), що складає 4,49% від вартості товару перераховується у строк до 25.02.2020, другий платіж (авансовий), що складає 25,51% від вартості товару сплачується на дату відвантаження товару зі складу продавця, третій платіж, що складає 70% від вартості товару підлягає сплаті протягом 180 днів з дати виписки видаткової накладної.

Відповідач частково оплатив вартість товару у розмірі 470 052,52 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 387 041,61 грн основного боргу, 95 008,79 грн пені, 117 408,33 грн штрафу, 19 805,20 грн 3% річних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Згідно п. 8.1. договору у випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на корить продавця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.3. договору у випадку прострочення покупцем термінів оплати, передбачених пунктом 4.1. цього договору на 10 календарних днів, покупець сплатить продавцю нараховані покупцем штрафні санкції (неустойку) у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 10% від простроченої заборгованості за порушення встановленого терміну сплати на 60 і більше календарних днів, і 20% за порушення встановленого терміну сплати на 90 і більше календарних днів.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 95 008,79 грн, штраф в сумі 117 408,33 грн, 3% річних в сумі 19 805,20 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, штрафу, річних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 387 041,61 грн основного боргу, 95 008,79 грн пені, 117 408,33 грн штрафу, 19 805,20 грн 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 17 100,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на викладене, з метою створення для сторін належних умов для подання доказів на підтвердження своїх доводів щодо належного розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, беручи до уваги клопотання представника позивача, суд вважає за необхідне призначити на 27.06.2022 о 13:00 год. судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу та зобов`язати позивача подати суду доказів щодо понесених витрат у справі у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТАФІМ УКРАЇНА», м. Нова Каховка, вул. Дружби, буд. 2, Херсонська область (ідентифікаційний код 36631390) на користь Фермерського господарства «ФАЙНА БЕРРІ», м. Львів, вул. Пасічна, буд. 98, кв. 146 (ідентифікаційний код 41597252) 387 041,61 грн основного боргу, 95 008,79 грн пені, 117 408,33 грн штрафу, 19 805,20 грн 3% річних, 9 288,96 грн судового збору.

3.Призначити на 27.06.2022 о 13:00 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати. Зобов`язати позивача у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України, подати письмові докази понесених ним судових витрат, копію таких доказів надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду.

4.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 13.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.06.2022.

СуддяМазовіта А.Б.