Рішення

від 13.06.2022 по справі 918/1064/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1064/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради Рівненської області (вул. Нова, 2, Харалуг, Корецький район, Рівненська область, 34723, код ЄДРПОУ 24171195)

до Приватного підприємства "Фірма "ДАН" (вул. Міцкевича, 10, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 22555781)

про визнання договору недійсним та стягнення коштів в сумі 199 953 грн 60 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Курганська О.В.

- від відповідача: не з`явився.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 14.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Харалузька загальноосвітня школа I-II ступенів Корецької міської ради звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Фірма "ДАН" про визнання договору поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019 недійсним та стягнення коштів в сумі 199 953 грн 60 коп.

Позовні вимоги Харалузька загальноосвітня школа I-II ступенів Корецької міської обґрунтовує тим, що на підставі укладеного з відповідачем договору поставки мережевого обладнання № 36 від 21.12.2019, ПП "Фірма "Дан" здійснило поставку товару для позивача на загальну суму 199 953 грн 60 коп. з ПДВ.

Позивач зазначає, що Рівненською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням слідчими слідчого управління ГУ НП в Рівненській області у кримінальному провадженні № 42020180000000017 від 31.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 1 ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом).

В межах вказаного кримінального провадження проведено судову економічну експертизу, за результатами якої встановлено, що вартість товару переданого відповідачем навчальному закладу завищена щодо оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 на суму 6 787,8 грн. та кабелю ОКТ- Д(1)П-1Е1-0,36ФЗ,5/0,22Н18-1 на суму 188 982 грн (висновок експерта № 3.5-36/20 від 27.05.2020 року).

За твердженням позивача, відповідач купував товар за значно нижчою ціною, і не міг не знати про його реальну вартість, а вказавши у договорі № 36 від 24.12.2019 завищену ціну, з метою отримання надприбутку, навмисно ввів в оману навчальний заклад.

Визначена ціна в договорі не відповідає державним інтересам, оскільки вартість товару переданого Харалузькій загальноосвітній школі I-II ступенів Корецької міської ради Рівненської області завищена щодо оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 на суму 6787,8 грн. та кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36ФЗ,5/0,22Н18-1 на суму 188 982,00 грн.

Навчальний заклад, як замовник і розпорядник бюджетними коштами, не зацікавлений в придбанні товару за завищеною ціною.

За наведених підстав, позивач просить визнати недійсним договір поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019 та стягнути з ПП "Фірма"ДАН" на 199 953,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.11.2021 року (суддя Заголдна Я.В.) позовну заяву Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.12.2021, між іншого, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1064/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25.01.2022.

04 січня 2022 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

20 січня 2022 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшла заява, до якої додано накладну, що підтверджує надіслання на поштову адресу позивача відзиву.

У своєму відзиві відповідач вказує, що позовна заява не містить жодного доказу чи обставини, які б свідчили як про введення позивача в оману відповідачем під час укладення оспорюваного договору, так і не містить доказів самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача. В даному випадку, укладення оспорюваного договору відбулось внаслідок вільного волевиявлення сторін, здійсненого в порядку ст. 627 ЦК України. Відповідачем вчасно, якісно та в повному обсязі було виконано всі зобов`язання за оскаржуваним договором, що позивачем фактично не оспорюється та підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Відповідач вважає, що останній не надавав позивачу жодних відомостей про властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть, не повідомляв відомості, які не відповідають дійсності, в жодний спосіб не заперечував та не замовчував наявність обставин, які могли перешкоджати вчиненню правочину, в тому числі, які мають істотне значення.

Також зазначає, що поняття "обставини, які мають істотне значення" не є тотожним поняттю "істотні умови договору". Ціна, зазначена в договорі та погоджена сторонами договірна істотна умова договору, а не обставина (відомості, інформація), щодо якої можна ввести в оману.

У підготовчому засіданні 25.01.2022 присутній представник позивача в порядку ст. 81 ГПК України заявила клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.01.2022 клопотання Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради про витребування доказів залишено без задоволення, відкладено підготовче засідання на 08.02.2022.

08 лютого 2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від позивача надійшли:

- клопотання про витребування доказів, у якому позивач просить суд поновити строк на його подання;

- клопотання про продовження процесуальних строків, встановлених судом, на подання додаткових доказів та відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022, зокрема, клопотання Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради про продовження процесуальних строків, встановлених судом, задоволено частково. Продовжено для Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради процесуальний строк на подання відповіді на відзив на 10 днів - з моменту отримання відзиву або ознайомлення з матеріалами справи № 918/1064/21. У задоволенні клопотання Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради про продовження процесуальних строків на подання доказів відмовлено. Вимогу Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів задоволено. Поновлено Харалузькій загальноосвітній школі I-II ступенів Корецької міської ради процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів. Клопотання Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Рівненської обласної прокуратури для огляду в судовому засіданні 02.03.2022 оригінали наступних документів, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 42020180000000017 від 31.01.2020: договору поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019 року, видаткової накладної № РН-000014 від 26.12.2019, платіжного доручення № 2 від 26.12.2019, акту № 13-17-03-06/11 від 05.04.2021, висновку експерта 3.2.-458/20 від 15.04.2020, висновку експерта № 3.5-36/20 від 27.05.2020 року. Витребувано у Приватного підприємства «Фірми «ДАН» у термін до 22.02.2022 оригінали наступних документів: договору поставки мережевого обладнання №36 від 24.12.2019, документів (видаткових накладних, платіжних доручень тощо) на придбання мережевого обладнання, поставленого позивачу: оптичний мережевий термінал GEPON NGpon E104, кабель ОКТ-Д(1 )П-1Е1 -0,36ФЗ,5/0,22Н 18-1. У задоволенні клопотання позивача про витребування від Рівненської обласної прокуратури належно завіреного витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42020180000000017 від 31.01.2020 року - відмовлено. П продовжено за ініціативою суду строк підготовчого провадження на 30 днів - до 10.03.2022 включно. Оголошено перерву у підготовчому засіданні на 02.03.2022.

01 березня 2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від Рівненської обласної прокуратури надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2022 у якому вказано, що прокуратура не володіє оригіналами наступних документів: акту № 13-17-03/06/11 від 05.04.2021; висновку експерта 3.2.-458/20 від 15.04.2020, висновок експерта № 3.5-36/20 від 27.05.2020, а відтак не має можливості їх надати на вимогу суду. Надати копію акту № 13-17-03/06/11 від 05.04.2021 прокуратура можливості не має, у зв`язку з чим до слідчого управління ГУНП в Рівненській області скеровано лист про необхідність надання для огляду в судове засідання 02.03.2022 оригіналу вказаного акту.

Відтак прокуратура надала на виконання вимог ухвали суду належним чином завірені копії договору поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019 з додатками, видаткової накладної № РН-000014 від 16.12.2019, платіжного доручення № 2 від 26.12.2019, висновків експерта 3.2.-458/20 від 15.04.2020 та № 3.5-36/20 від 27.05.2020.

Крім того, прокуратура повідомила суд, що оригінали договору поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019; платіжного доручення № 2 від 26.12.2019 виділено у кримінальне провадження № 12022180000000010 від 11.01.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, обвинувальний акт в якому 17.01.2022 скеровано до Корецького районного суду для розгляду, у зв`язку з чим на адресу суду направляються копії означених документів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.03.2022 відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 29.03.2022 року.

Підготовче засідання, яке було призначено на 29.03.2022 не відбулося, про що помічником судді було подано службову записку на ім`я керівника апарату про погодження питання щодо розміщення на веб-сайті суду в мережі Інтернет у розділі «Новини» відповідної інформації для учасників справи та опубліковано на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області https://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/pres-centr/novyny/1265245/ повідомлення про те, що судові засідання, призначені на 29.03.2022 по справах, які перебувають у провадженні судді Заголдної Я.В. не відбудуться.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.04.2022 підготовче засідання у справі № 918/1064/21 призначено на 18.04.2022.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.04.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 918/1064/21, призначено справу № 918/1064/21 до судового розгляду по суті на 24.05.2022.

Розпорядженням керівника апарату від 10.05.2022 року № 03-04/47/2022 у зв`язку із смертю судді Заголдної Я.В., враховуючи наказ Господарського суду Рівненської області №04-43/155/22 від 06.05.2022 про припинення трудових відносин, виникла необхідність призначити повторний автоматизований розподіл справи № 918/1064/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2022 року справу № 918/1064/21 передано судді Пашкевич І.О.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.05.2022 матеріали справи №918/1064/21 прийнято до свого провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.06.2022.

24 травня 2022 року від представника позивача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 24.05.2022 оголошено перерву до 02.06.2022, про що відповідач повідомлявся відповідною ухвалою суду.

02 червня 2022 року від представника позивача надійшла заява про долучення доказів понесення судових витрат.

У судовому засіданні 02.06.2022 оголошено перерву до 14.06.2022, про що відповідач повідомлявся відповідною ухвалою суду.

У судове засідання 14.06.2022 відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується, наявним у матеріалах справи, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті обов`язковою не визнавалася, господарський суд дійшов висновку про можливість його проведення без участі представника ПП "Фірма "ДАН".

Присутня у судовому засіданні 02.06.2022 представник позивача просила позов задоволити з підстав наведених у ньому та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За змістом пункту 1.1. Статуту Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради Рівненської області (нова редакція) затвердженого рішенням Корецької міської ради № 148 від 15.01.2021у, Харалузька загальноосвітня школа I-II ступенів Корецької міської ради Рівненської області знаходиться у власності Корецької територіальної громади в особі Корецької міської ради і є правонаступником майна, прав, обов`язків та трудових відносин Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області.

24 грудня 2019 року між Харалузькою загальноосвітньою школою I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області (Замовник) та Приватним підприємством "Фірма "ДАН" (Постачальник) укладено Договір поставки мережевого обладнання № 36 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. - п. 1.3. Договору, постачальник зобов`язується забезпечити постачання замовнику відповідно до Договору ДК 021:2015 - 32420000-3 "Мережеве обладнання" (далі - "товар"), а замовник прийняти і оплатити такий товар, на умовах, викладених у Договорі. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару визначена сторонами Додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Комплектація, опис та технічні характеристики складових товару наведено в Додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник повинен поставити товар, якість якого повинна відповідати необхідним технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. Договору, ціна (сума) Договору становить 199 953 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 33325 грн. 60 коп. Ціна одиниці товару визначена сторонами в Додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.1. - 4.4. Договору, усі розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України. Замовник здійснює оплату товару на підставі накладної на товар, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата товару Замовником здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання належним чином оформленої накладної на товар. Допускається поетапна оплата суми Договору відповідно до поставленого Товару, засвідченого накладними на товар. Джерело фінансування - кошти субвенції з державного бюджету.

Строк постачання товару - з моменту підписання Договору обома сторонами до 25 грудня 2019 року. Постачання товару постачальником здійснюється партіями, кожна з яких поставляється за заявкою замовника. Місце постачання товару: Україна, Рівненська область, вул. Нова, 2, с.. Харалуг.

Датою поставки товару вважається дата доставки, підключення (монтажу) та перевірки працездатності товару представниками постачальника у приміщенні (приміщеннях) місця (місць) постачання та підписання належним чином оформлених накладних на товар. Факт поставки товару підтверджується підписанням належним чином оформлених накладних на товар (п. 5.1. - п. 5.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, а частині розрахунків до повного їх виконання. Договір може бути достроково розірваний у таких випадках: за взаємною згодою Сторін; відсутності потреби у закупівлі товару; за рішенням суду; ліквідації (визнання банкрутом, реорганізації) однієї (обох) сторін за Договором; з ініціативи замовника у випадках, передбачених п. 6.2.8. Договору; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 10.1. - п. 10.2. Договору).

Відповідно до Додатку 1 до Договору № 36 від 24.12.2019 р. (специфікація, опис та технічні характеристики складових товару) сторонами досягнуто згоди, що ціна (сума договору становить: 199 953 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 33 325 грн. 60 коп.

Договір № 36 від 24.12.2019 зареєстровано та взято на облік в управлінні Державної казначейської служби України у Корецькому районі Рівненської області 26.12.2019.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП "Фірма "ДАН"" відповідно до видаткової накладної № РН-000014 від 16.12.2019 поставлено товар (оптичний мережевий термінал GEPON NGpon Е 104 - 1 шт., за ціною 6 000,00 грн на суму 6000,00 грн; кабель оптичний ОКТ-Д(1,0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - 120 м за ціною 1 316,00 грн на загальну суму 157 920 грн 00 коп.; анкерний затискач Ho3(F) - 4 шт. за ціною 290,00 грн на суму 1 160,00 грн; пигтейл SC 1,5 m - 2 шт. за ціною 196,00 грн на суму 392,00 грн; кабель КПП-ВП (100) 2х2х0,50 (UTP - кат.5) - 0,005 км за ціною 6 000,00 грн на суму 30 грн 00 коп.; конектор RJ 45 STP (P88U-C) 5E-C1) - 2 шт. за ціною 9,00 грн на суму 18 грн 00 коп.; бокс - міні FOR-02 - 1 шт. за ціною 960,00 грн на суму 960,00 грн; роз`єм оптичний Fast connector SC/UPC FTTH-02 - 1 шт. за ціною 116,00 грн на суму 116,00 грн Харалузькій загальноосвітній школі I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області на загальну суму 199 953 грн 60 коп.

Згідно із платіжним дорученням № 2 від 26.12.2019 Харалузькою загальноосвітньою школою I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області перераховано грошові кошти ПП "Фірма "ДАН"" в сумі 199 953 грн 60 коп., призначення платежу - за мережеве обладнання, зг. з дог. № 36 від 24.12.2019 р. та вид. накл. № РН - 000014 від 16.12.2019 р., ПДВ - 33 325,60.

Судом також встановлено, що за зверненням слідчого СУ ГУНП в Рівненській області до Рівненського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України з постановою про доручення проведення судової експертизи та постановою про доручення проведення судової товарознавчої експертизи від 08.04.2020 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2020 за № 42020180000000017 було проведено судові експертизи.

Відповідно до висновку експерта № 3.2-458/20 від 15.04.2020 Рівненського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України, ринкова вартість нових товарно - матеріальних цінностей з урахуванням податку на додану вартість станом на грудень 2019 року, а саме: кабелю типу ОКТ-Д(0,5)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 за 1 метр, становила - 2,71 грн; кабелю типу ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 за 1 метр, становила - 4,35 грн; оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104, становила - 412,20 грн.

Відповідно до висновку експерта № 3.5-36/20 від 27.05.2020 Рівненського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України вбачається, що в матеріалах кримінальної справи наявний Акт введення в експлуатацію основних засобів від 26.12.2019 року, що засвідчує зарахування мережевого обладнання, в тому числі оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 - 1 шт. та кабелю оптичного ОКТ-Д(1,0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - 120 м до складу основних засобів, які придбані Харалузькою загальноосвітньою школою I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області.

Крім того, із висновку експерта № 3.5-36/20 від 27.05.2020 Рівненського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України вбачається, що:

1. Документально підтверджується реалізація кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - в загальній кількості 1398,5 м. та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 в загальній кількості 12 шт. у грудні 2019 ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) наступним закладам освіти, зокрема, 1.10. Харалузькій загальноосвітній школі I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 24171195) відповідно до договору № 36 від 24.12.2019 кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в кількості 120 м та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 в кількості 1 шт. на суму 196 704 грн 00 коп. з ПДВ.

2. Документально підтверджується оплата для ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) мережевого обладнання, а саме кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 у грудні 2019 наступними закладами освіти, зокрема, 2.10. Харалузькою загальноосвітньою школою I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 24171195) відповідно до договору № 36 від 24.12.2019 кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в кількості 120 м на суму 189 504 грн 00 коп. з ПДВ та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 в кількості 1 шт. на суму 7 200 грн 00 коп. з ПДВ.

3. Вартість кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon El04, з урахуванням висновку товарознавчої експертизи № 3.2-458/20 від 15.04.2020, реалізованих ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) у грудні 2019 року наступним закладам освіти завищена, зокрема, 3.10. Харалузькій загальноосвітній школі I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 24171195) відповідно до договору № 36 від 24.12.2019 кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в кількості 120 м на суму 188 982 грн з ПДВ та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 в кількості 1 шт. на суму 6 787 грн 80 коп.

4. Документально підтверджується передача ПП "Фірма "ДАН" (ЄДРПОУ 22555781) для ФОП "Браценюк Т.В." (3090522019) кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - у грудні 2019 року, відповідно до договору підряду № 7112019/1 від 07.11.2019 по вартості 2,47 грн (без ПДВ) за 1 метр та ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781)для ФОП "Маркусь С.П." (2881012014) кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - у грудні 2019 року, відповідно до договору підряду № 7112019/2 від 07.11.2019 по вартості 2,47 грн (без ПДВ) за 1 метр.

З Акту Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області № 13-17-03-06/11 від 05.04.2021 ревізії фінансово - господарської діяльності відділу освіти Корецької районної державної адміністрації за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 вбачається, що Харалузькою загальноосвітньою школою I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області з ПП "Фірма "ДАН" укладено Договір поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019, згідно з яким передбачено поставити товару (ДК 021:2015-32420000-3) на суму 199 953 грн 60 коп.

Директором Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області Усик Г.С. взято бюджетне зобов`язання за Договором № 36 від 24.12.2019 року на оплату мережевого обладнання на суму 199 953 грн 60 коп. (сплачено платіжним дорученням № 2 від 26.12.2019 року) без погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації, чим порушено ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу, п. 13 Положення № 1352, п. 3 Методики від 14.05.2019 року № 35.

В даному Акті ревізії вказано, що закупівлю згідно з Договором поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019 мережевого обладнання (ДК 021:2015-32420000-3) без використання електронної системи закупівель на суму 199 953 грн 60 коп. проведено з недотриманням принципів здійснення публічних закупівель, установлених ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема принципу максимальної економії та ефективності, чим порушено ч. 1 ст. 2 цього Закону. Як наслідок за завищеною вартістю придбано обладнання на загальну суму 195 769 грн 80 коп. у тому числі без потреби придбано 120 м кабелю типу ОКТ-Д(1.0)П-1Е1- 036Ф3.5/022Н18-1, вартість якого завищено на загальну суму 188 982 грн 00 коп., 1 оптичний мережевий термінал GEPON NGpon Е 104, вартість якого завищено на суму 6 787,80 грн.

Харалузькою загальноосвітньою школою I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області згідно з Договором поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019 придбано мережевого обладнання на суму 192 614 грн 40 коп., потреби у придбанні якого не було, оскільки умовами Договору про надання послуг № 37 від 20.12.2019 передбачено надання послуг з доступу до Інтернету з мережевим обладнанням із зазначення у Додатку № 1 до цього Договору переліку послуг, їх кількості, комплектності та ціни, яке використано підрядником ПП "Фірма "ДАН" ФОП Маркусем С.П. при виконанні Замовлення № 5 від 20.12.2019 до Договору підряду № 7112019/2 від 07.11.2019, вартість якого включена у вартість послуг провайдера, та якого під час зустрічної звірки у Великоклецьківському навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад" Корецької районної ради не виявлено в наявності, чим порушено п. 1.2 Договору про надання послуг № 37 від 20.12.2019, ст. 629 Цивільного кодексу.

При цьому закупівлю мережевого обладнання згідно з Договором поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019 та послуг провайдера згідно з Договором про надання послуг № 37 від 20.12.2019 проведено без погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації, чим порушено ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу, п. 13 Положення № 1352, п. 3 Методики від 14.05.2019 № 35, п. 6.1.3 Договору про надання послуг № 37 від 20.12.2019 року, ст. 629 Цивільного кодексу.

Одночасно, Харалузькою загальноосвітньою школою I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області згідно з Договором поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019 за завищеною вартістю та без потреби придбано 120 м кабелю оптичного ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-036Ф3.5/0 22Н18-1 на суму 188 982 грн 00 коп.; за завищеною вартістю на суму 6787,80 грн придбано оптичний мережевий термінал GEPON NGpon El04, чим порушено ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону країни "Про публічні закупівлі".

Внаслідок допущених порушень Харалузькій загальноосвітній школі I-II ступенів Корецької районної ради Рівненської області завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 199 402 грн 20 коп.

Зважаючи вищевказане, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини за своїм змістом стосуються обставин укладення договору про поставку мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі").

Статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Згідно з п. 13 Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 року № 1352 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 1.06.2011 року № 582) під час виконання завдань (проектів) Національної програми інформатизації державні замовники беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі за такими завданнями (проектами) після їх погодження з Генеральним державним замовником у разі, коли їх вартість дорівнює або перевищує 500 тис. гривень, а в разі закупівель послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету за кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення доступності широкосмугового доступу до Інтернету в сільській місцевості, - коли їх вартість перевищує 1 тис. гривень. Погодження завдань (проектів) вартістю меншою, ніж визначена в абзаці першому цього пункту, здійснюється шляхом повідомлення Генерального державного замовника за визначеною ним процедурою.

Пунктом 3 розділу І Методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації затвердженою наказом Державного агентства з питань електронного урядування України від 14.05.2019 № 35 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 19.06.2019 р. за № 639/33610 передбачено, що органи державної влади та інші розпорядники бюджетних коштів погоджують з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації завдання, проекти (роботи) Національної програми інформатизації, які виконуються в межах бюджетних програм, що належать до сфери інформатизації, та/або контракти (договори) на їх виконання відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України та Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 року № 1352.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази погодження позивачем зобов`язань за спірним правочином із Генеральним державним замовником.

Отже, суд встановив, що всупереч наведеним вище нормам таке погодження із Генеральним державним замовником позивач не здійснив. Такі обставини свідчать про відсутність підстав для взяття зобов`язань позивачем, як особою котра фінансується за рахунок бюджетних коштів. А отже позивач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення такого правочину.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочинів визначаються положенням ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 по справі № 910/4089/20 вказав, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства (за ч. 3 ст. 228 ЦК України), є наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Такі ж висновки Верховний Суд зазначив у постанові від 23.11.2021 у справі № 904/2741/19.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

У частині 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України, можна зробити висновок, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Подібні висновки Верховного Суду наведені у постановах від 16.06.2020 року у справі № 910/6271/17, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 922/1391/18, від 15.12.2021 року у справі № 910/6271/17.

Поряд з цим суд зауважує, що у законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Таким чином поняття "інтереси держави" має невизначений зміст і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Відповідач, як продавець товару, не міг не знати реальної ринкової вартості переданого позивачу товару.

Як стверджується висновками експерта № 3.2-36/20 від 27.05.2020 та № 3.2-458/20 від 15.04.2020 така вартість була завищена в понад 200 разів. Наявність умислу на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства суд вбачає з дій відповідача, котрий напевно знаючи ринкову вартість товару передав його позивачу, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, за навмисне завищеними цінами.

Отже, метою правочину з боку відповідача було прагнення реалізувати обладнання за значно завищеною ціною, що не відповідає інтересам держави і суспільства.

Доводи позивача щодо невідповідності спірного договору інтересам держави і суспільства внаслідок умислу відповідача на заволодіння майном позивача (грошовими коштами) суд вважає обґрунтованими.

Позивач обґрунтував спрямованість та відповідність оспорюваного договору ознакам, які свідчать про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства з боку відповідача.

Водночас суд не знаходить наявності умислу позивача на вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Суд зазначав вище, що за відсутності у позивача належних повноважень на вчинення правочину (відсутнє погодження із Генеральним державним замовником) наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

З огляду на наведене суд робить висновок про недійсність спірного договору з підстав його невідповідності положенням ст. ст. 203 та 228 ЦК України. Суд вважає даний правочин таким, який вчинено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Суд вважає встановленою наявність умислу у відповідача на вчинення такого правочину. Крім того, суд вважає зазначений правочин таким, що вчинено позивачем без необхідного обсягу цивільної дієздатності.

За таких умов мають бути застосовані особливі наслідки недійсності правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що кореспондується з нормами ч. 3 ст. 216 ЦК України.

Так, за правилами ст. 228 ЦК України, при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Однак застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи суду нормами цивільного законодавства не передбачено. А в межах даного спору не пред`являлися вимоги щодо стягнення з позивача одержаного обладнання за цим правочином в дохід держави.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги про визнання оспорюваного договору недійсним та про стягнення грошових коштів в сумі 199 953 грн 60 коп. обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

Окрім того позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що оспорюваний договір було вчинено під впливом помилки та під впливом обману.

Правові наслідки правочинів, вчинених під впливом помилки або обману передбачені положеннями ст. ст. 229 та 230 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

При цьому обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 року у справі № 910/15424/19.

Суд не погоджується з твердженнями позивача щодо вчинення спірного правочину під впливом помилки. Обставини щодо помилки, якостей і властивостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням не були доведені позивачем.

Фабула ст. 229 ЦК України передбачає помилку щодо обставин що мають істотне значення. Зокрема щодо таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Отже річ яка була предметом правочину, має певну цінність, однак має також і певні якісні характеристики та властивості, що можуть знижувати його вартість. Наприклад: недоліки, неякісний матеріал, пошкодження тощо. Такі властивості речі не є очевидними для особи яка набуває річ у момент вчинення правочину, однак вони мають бути наявні саме на час переходу речі у власність набувача. Без таких негативних властивостей та якостей річ має звичайну цінність, а не знижену. Проте в даному випадку звичайна цінність товару отриманого за спірним правочином є значно нижчою ніж ціна, за яку цей товар був реалізований позивачу, а предмет спірного договору не мав негативних характеристик та властивостей, що можуть знижувати його вартість. Тому в даному випадку немає підстав для застосування положень ст. 229 ЦК України.

Суд також не встановив обставин щодо вчинення правочину внаслідок обману. Позивач не навів обставин щодо введення в оману стосовно обставин які мають істотне значення. Позивач не надав суду доказів котрі доводять наявність обману в діях відповідача. З огляду на таке суд відхиляє наведені твердження позивача.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги положення статей 203, 215, 228 ЦК України, враховуючи, що позивачем в розумінні ст. 74 ГПК України доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв`язку з наявністю фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним і настання відповідних юридичних наслідків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору поставки мережевого обладнання № 36 від 24.12.2019 року та стягнення коштів в сумі 199 953 грн 60 коп.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 5 269 грн 30 коп. покладаються на відповідача.

Окрім того, у судовому засіданні 02.06.2022 присутній представник позивача заявила усну вимогу про стягнення з ПП "Фірма "Дан" на користь Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради 1 500 грн 00 коп. витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.12.2021 на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради на виконання вимог ухвали Господарського суду Рівненської області від 25.11.2021 надійшов лист, у якому зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складається із понесених судових витрат у розмірі 5 269 грн 30 коп. та очікувані витрати за надання правничої допомоги адвоката у разі укладення договору з адвокатом згідно із умовами договору із орієнтовного розрахунку 600 грн 00 коп. за 1 годину роботи адвоката в суді.

Відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, та надання цією стороною необхідних доказів або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому перевірка поданих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом лише у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 927/26/18, від 09.07.2019 року у справі №922/4366/16).

Господарський суд, розглянувши заяву представника позивача про стягнення з відповідача 1 500 грн 00 коп. витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, прийшов до висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Крім того, слід вказати, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги від 20.01.2022 та акт виконаних робіт від 02.06.2022.

Згідно із предметом договору про надання правової допомоги від 20.01.2022 року позивач у справі доручив адвокату (Курганській Олені Вікторівні), а адвокат взяла на себе зобов`язання надавати правничу допомогу у справі № 918/1064/21 (далі - Договір).

Згідно з умовами п. 2.1. договору про надання правової допомоги, замовник оплачує адвокату за виконану роботу на поточний рахунок адвоката із розрахунку 600 грн. за 1 годину роботи адвоката на підставі акту робіт, підписаного сторонами.

Суд враховує, що клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

За актом виконаних робіт від 02.06.2022, загальна вартість наданих послуг складає 1 500 грн 00 коп.

Як вбачається із акту виконаних робіт, Курганська Олена Вікторівна надала позивачу наступні послуги: надання правничої допомоги та представництво інтересів в суді згідно із Договором на надання правничої допомоги та представництво інтересів в суді від 20.01.2022 року по справі № 918/1064/21.

Надані послуги:

- ознайомлення із матеріалами справи: 0,5 год. * 600 грн/год = 300 грн;

- підготовка клопотань та письмових пояснень - 1 год. * 600 грн/год = 600 грн;

- участь у судових засіданнях 1 год. * 600 грн/год = 600 грн.

Відтак як вбачається із акту виконаних робіт, загальна вартість наданих послуг 1 500 грн 00 коп.

Отже, матеріалами справи стверджено, що для Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради були надані правові послуги адвокатом Курганською Оленою Вікторівною, також представник позивача був присутній у судових засіданнях від 25.01.2022, 08.02.2022, 02.03.2022, 18.04.2022, 24.05.2022, 02.06.2022, 14.06.2022.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що заявлена вимога у розмірі 1 500 грн 00 коп. відповідає критеріям розумності, а заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 1 500 грн 00 коп. підтверджена належними та допустимими доказами.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги представника Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради про стягнення із відповідача на користь позивача 1 500 грн 00 коп. витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 126, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради Рівненської області до Приватного підприємства "Фірма "ДАН" про визнання договору недійсним та стягнення коштів в сумі 199 953 грн 60 коп. задоволити.

2. Визнати недійсним договір поставки мережевого обладнання № 36 від 24 грудня 2019 року укладений між Харалузькою загальноосвітньою школою I-II ступенів Корецької міської ради Рівненської області та Приватним підприємством "Фірма "ДАН".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "ДАН" (33013, місто Рівне, вулиця Міцкевича, 10, код ЄДРПОУ 22555781) на користь Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів Корецької міської ради Рівненської області (вул. Нова, 2, Харалуг, Корецький район, Рівненська область, 34723, код ЄДРПОУ 24171195) кошти в сумі 199 953 (сто дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн. 60 коп., судовий збір в сумі 5 269 (п`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 30 коп. та 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2022.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич