Постанова

від 06.06.2022 по справі 906/323/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/323/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс Холдинг"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2021 (суддя Кудряшова Ю. В.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 (головуючий суддя Мельник О. В., судді Василишин А. Р., Петухов М. Г.)

2) Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області

на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (головуючий суддя Мельник О. В., судді Василишин А. Р., Петухов М. Г.)

у справі № 906/323/21

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс Холдинг"

про стягнення коштів,

і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс Холдинг"

до керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області

про зобов`язання належного оформлення та реєстрації договору оренди земельних ділянок на погоджених зі сторонами умовах,

(у судовому засіданні взяли участь прокурор - Костюк О.В., представники: позивача - Гайдамаченко В. Г., відповідача - Чурсін О. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Коростишівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області (далі - позивач, Селищна рада) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс Холдинг" (далі - відповідач, ТОВ "Асистанс Холдинг"), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на користь Селищної ради збережені кошти в сумі 16 034,03 грн за користування земельною ділянкою площею 0,2698 га кадастровий номер 1824755400:05:009:0019 та 329 379,96 грн за користування земельною ділянкою площею 3,7609 га кадастровий номер 1824755400:05:007:0022, за період з червня 2020 року по січень 2021 року.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач 22.03.2018 придбав у власність комплекс у складі нежитлових будівель по вул. Соборній, 3 в смт Корнин, Попільнянського району, Житомирської області, які розташовані на земельних ділянках 1824755400:05:009:0019 та 1824755400:05:007:0022. Проте, відповідач використовує дані земельні ділянки без правовстановлюючих документів, що зумовило пред`явлення даного позову.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

3. ТОВ "Асистанс Холдинг" (позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Житомирської області з зустрічним позовом до прокурора в особі Селищної ради, в якому просить суд зобов`язати Селищну раду належним чином оформити та зареєструвати договір оренди земельних ділянок (кадастрові номери: 1824755400:05:007:0022 та 1824755400:05:009:0019) від 06.07.2020 на погоджених між сторонами умовах розміру ставки орендної плати (3 % від нормативної грошової оцінки).

4. Вважаючи, що Селищна рада безпідставно ухиляється від підписання договору оренди земельної ділянки площею 0,2698 га кадастровий номер 1824755400:05:009:0019 від 24.06.2020, який на думку позивача за зустрічним позовом є укладеним з урахуванням протоколу розбіжностей від 06.07.2020, ТОВ "Асистанс Холдинг" сплатило на рахунок Селищної ради орендну плату за липень-грудень 2020 року в загальній сумі 7 595,10 грн (1265,85 х 6 міс.).

Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.09.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Задовольняючи первісні позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач є власником нерухомого майна розміщеного на двох відповідних земельних ділянках та відповідно після набуття права власності на нерухоме майно у ТОВ "Асистанс Холдинг" виникло право користування ними. Оскільки матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаними земельними ділянками та державної реєстрації такого права після набуття права власності на комплекс у складі нежитлових будівель по вул. Соборній, 3, в смт Корнин, відповідач користується ними без оформлення відповідних прав на землю.

7. Суди дійшли висновку, що ТОВ "Асистанс Холдинг", як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, а відтак, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

8. Разом з цим, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими зустрічні позовні вимоги про зобов`язання Селищної ради зареєструвати договір оренди земельної ділянки на умовах встановлення орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, оскільки при укладенні договору оренди земельної ділянки сторони не дійшли згоди щодо істотних умов, а саме ціни договору (орендної плати).

9. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у задоволенні заяви Селищної ради про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цій справі - відмовлено.

10. Додаткова постанова обґрунтована посиланням на недоведеність Селищною радою заявлених до розподілу витрат, які мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера, або у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, та які апеляційному суду подані не були.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

11. ТОВ "Асистанс Холдинг" (скаржник-1) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічні вимоги задовольнити в повному обсязі або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Селищна рада (скаржник-2) подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, ухвалити нове рішення, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги (узагальнено)

13. ТОВ "Асистанс Холдинг" не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

14. Скаржник-1 вважає, що суди попередніх інстанцій, посилаючись виключно на відсутність зареєстрованих договорів оренди спірних земельних ділянок, укладених саме між ТОВ "Асистанс Холдинг" та Селищною радою, безпідставно не дослідили обставини наявності діючого договору оренди земельних ділянок, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Реноме" як попереднім власником розташованої на них нерухомості. Також наголошує, що необхідність вирішення зустрічного спору ґрунтувалась на ухиленні Селищної ради від врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору оренди та фактичного ухилення від укладення відповідних договорів у зв`язку із незгодою з пропозицією позивача за зустрічним позовом щодо попередньо узгодженого розміру орендної ставки (3 %).

15. На думку скаржника-1, зазначене призвело до неправильного застосування судами попередніх інстанцій статей 1212-1214 ЦК України та порушення статті 373 ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 7 Закону України "Про оренду землі", статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

16. При цьому, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник-1 зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених (1) у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 922/1349/18, від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18, від 04.07.2019 у справі № 914/1925/18, від 23.05.2019 у справі № 922/109/18, від 18.04.2019 у справі № 913/210/18, від 03.03.2018 у справі № 904/6296/17, від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18, від 22.08.2018 у справі № 908/1766/17, від 10.05.2018 у справі № 908/1760/17, від 11.02.2020 у справі № 914/650/19, від 19.11.2019 у справі № 904/7527/17, від 03.11.2020 у справі № 910/16771/19, (2) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19.

17. Селищна рада не погоджується з ухваленою у справі додатковою постановою, зазначаючи, що апеляційним судом не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, що підтверджують належним чином понесені скаржником-2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

18. При цьому, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник-2 зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 28.09.2021 у справі №160/12268/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Позиція інших учасників справи

19. Селищною радою 22.05.2022 подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Асистанс Холдинг", у якому Селищна рада просить поновити процесуальний строк на подання відзиву. Разом з тим, у частині четвертій статті 294 ГПК України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Таким чином, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим. Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Оскільки зазначене клопотання (про поновлення строку на подання відзиву) подане поза межами встановленого строку разом з відзивом, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. За таких обставин, відзив Селищної ради на касаційну скаргу ТОВ "Асистанс Холдинг" долучається до матеріалів справи, однак не враховується Судом при розгляді останньої, як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.

20. Прокурором 20.05.2022 також подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Асистанс Холдинг", у якому прокурор просить поновити процесуальний строк на подання відзиву. Разом з тим, у частині четвертій статті 294 ГПК України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Таким чином, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим. Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Оскільки зазначене клопотання (про поновлення строку на подання відзиву) подане поза межами встановленого строку разом з відзивом, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. За таких обставин, відзив прокурора на касаційну скаргу ТОВ "Асистанс Холдинг" долучається до матеріалів справи, однак не враховується Судом при розгляді останньої, як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.

21. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу Селищної ради , що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційних скарг

23. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1. якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2. якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3. якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4. якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

25. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Асистанс Холдинг" на рішення та постанову у справі

26. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник-1 зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування положень статей 373, 1212-1214 ЦК України, статті 120 ЗК України, статті 7 Закону України "Про оренду землі", статей 179, 181, 187 ГК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, постановах Верховного Суду (пункт 16 цієї постанови).

27. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Асистанс Холдинг" у справі № 906/323/21 з огляду на таке.

28. Так, предметом позову у даній справі за первісним позовом є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Селищної ради про стягнення з ТОВ "Асистанс Холдинг" як з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельними ділянками без належних на те правових підстав, на якій ці об`єкти розміщені.

29. Як зазначалося у пунктах 6-7 цієї постанови, підставами для задоволення первісного позову слугувало те, що відповідач як фактичний користувач земельних ділянок, на яких розміщено зареєстровані за ним об`єкти нерухомості, у спірний період без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельними ділянками як орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає висновку, сформульованому у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

30. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

31. За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

32. Отже, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

33. При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

34. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

35. Водночас, колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

36. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

37. Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник повинен довести неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

38. Водночас, посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 922/1349/18, від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18, від 04.07.2019 у справі № 914/1925/18, від 23.05.2019 у справі № 922/109/18, від 18.04.2019 у справі № 913/210/18, від 03.03.2018 у справі № 904/6296/17, від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

39. З змісту висновків у кожній із зазначених справ вбачається, що надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в частині застосування статті 7 Закону України "Про оренду землі", статті 120 ЗК України, статей 373, 1212 ЦК України щодо набуття новим власником нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника за чинним договором оренди, Верховний Суд виходив виключно із установлених судами обставин, з урахуванням конкретних фактичних та правових підстав заявлених позовних вимог і заперечень проти них.

40. Натомість, у справі, що переглядається, зазначені скаржником-1 у пункті 14 цієї постанови обставини щодо чинності договору оренди спірних земельних ділянок, укладеного Селищною радою з попереднім власником розташованої на них нерухомості, не були підставою заперечень скаржника-1 проти позовних вимог прокурора, а відтак і не були предметом розгляду у судах першої і апеляційної інстанцій.

41. Більше того, з установлених судами обставин справи вбачається, що ТОВ "Асистанс Холдинг", вчинивши дії зі звернення 20.04.2018 до Селищної ради з заявою про укладання договору оренди спірних земельних ділянок (наслідком чого стало прийняття Селищною радою відповідних рішень), фактично ініціювало реалізацію свого права на оренду цих земельних ділянок в порядку повторного надання земельної ділянки.

42. Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої цієї статті).

43. Верховний Суд зазначає, що змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

44. Враховуючи викладене, відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у зазначених в пункті 38 цієї постанови справах та у справі, яка переглядається, оскільки висновки Верховного Суду у зазначених постановах надані у справах, в яких фактичні обставини є іншими, ніж у цій справі.

45. Колегія суддів окремо вважає за необхідне зазначити, що доводи касаційної скарги в цій частині і доводи скаржника-1, якими він обґрунтовував свою позицію в судах попередніх інстанцій, зокрема, і шляхом подання зустрічного позову у цій справі, свідчать про порушення ним доктрини заборони суперечливої поведінки.

46. Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій в частині вирішення спору за зустрічним позовом правових висновків щодо застосування положень статей 179, 181, 187 ГК України, викладених у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 908/1766/17, від 10.05.2018 у справі № 908/1760/17, від 11.02.2020 у справі № 914/650/19, від 19.11.2019 у справі № 904/7527/17, від 03.11.2020 у справі № 910/16771/19, колегія суддів зазначає наступне.

47. Предметом спору за зустрічним позовом є вимоги ТОВ "Асистанс Холдинг" про зобов`язання Селищну раду належним чином оформити та зареєструвати договір оренди земельних ділянок від 06.07.2020 на погоджених між сторонами умовах розміру ставки орендної плати (3 % від нормативної грошової оцінки).

48. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що за змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі, а тому недосягнення сторонами згоди щодо її розміру нівелює презумпцію прийняття пропозиції ТОВ "Асистанс Холдинг" Селищною радою щодо розміру орендної плати внаслідок бездіяльності останньої.

49. При цьому, в контексті спірних правовідносин судами враховано те, що рішеннями Селищної ради від 21.06.2019 № 839 та від 26.06.2020 № 1213 було затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки на 2020 та 2021 роки у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки і згідно з частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" такі рішення є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

50. З огляду на що, суди дійшли висновку, що недосягнення згоди щодо такої умови договору як розмір орендної плати свідчить про відсутність укладеного між сторонами договору оренди землі.

51. Водночас, у справі № 914/650/19 (постанова Верховного Суду від 11.02.2020) предметом спору є (1) скасування пункту 2.1.1 ухвали міськради від 20.09.2018 № 4014 "Про затвердження ПАТ "ДТЕК Західенерго" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Козельницькій, 5" в частині визначення річної орендної плати за землю у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та (2) визнання укладеним договору оренди земельної ділянки відповідно до ухвали міськради № 4014 між АТ "ДТЕК Західенерго" та міськрадою з урахуванням протоколу розбіжностей до договору у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

52. Залишаючи у цій справі в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування пункту 2.1.1 ухвали міськради № 4014 у частині визначеної річної орендної плати за землю у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, Верховний Суд водночас погодився з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання укладеним договору оренди земельної ділянки з урахуванням підписаного позивачем протоколу розбіжностей, в якому розмір орендної плати визначено із розрахунку ставки оренди 3 % від нормативної грошової оцінки землі в рік.

53. Верховний Суд у справі № 914/650/19 дійшов висновку (пункти 49-52), що визначення розміру орендної плати, яка за змістом статті Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору оренди землі, відноситься до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, який (розмір) має затверджуватися рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку (пункт 34 частини першої статті 26, стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). А отже, відповідно до чинного законодавства України суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення питання про умови договору оренди.

54. Так, колегія суддів зазначає про відмінність правовідносин у зазначеній справі у порівнянні зі справою, яка переглядається, з огляду, зокрема на відмінність предмету і підстав позову, а також встановлені фактичні обставини справи, доказову базу і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. При цьому на відміну від справи № 914/650/19 позивачем за зустрічним позовом не заявлено вимог щодо скасування відповідних рішень Селищної ради, якими визначено розмір річної орендної плати за землю, що додатково свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі по відношенню до справи № 906/323/21.

55. У справі № 904/7527/17 (постанова від 19.11.2019) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для укладення договору оренди земельної ділянки в судовому порядку, виходячи з того, що земельна ділянка надана в оренду за фактичним розміщенням нежитлової будівлі, що належить відповідачеві, а спір між сторонами існує лише щодо розміру орендної плати, яку встановлено органом місцевого самоврядування у межах наданих законом повноважень та з урахуванням встановленого законом граничного розміру, тому умови договору в цій частині ґрунтуються на вимогах закону, а оскільки власники нерухомого майна не звільняються від обов`язку оформлення права користування земельною ділянкою та внесення плати за таке користування, укладення договору оренди є обов`язковим в силу закону.

56. Водночас, ключовою відмінністю правовідносин у справі, яка переглядається у порівнянні з наведеною постановою від 19.11.2019, є звернення позивача за зустрічним позовом з вимогами про зобов`язання належним чином оформити та зареєструвати договір оренди земельних ділянок на умовах розміру ставки орендної плати, який (розмір) не відповідає чинним рішенням цієї Селищної ради від 21.06.2019 № 839 та від 26.06.2020 № 1213.

57. У постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 908/1760/17 та від 22.08.2018 у справі №908/1766/17 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Запорізької міської ради про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі в редакції, запропонованій позивачем) викладено правовий висновок про те, що всі вказані пункти, з якими не погоджується позивач, та щодо яких між сторонами виникли розбіжності при їх укладенні, відповідають пунктам зразку договору оренди землі, затвердженому рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2013 № 29, та конкретизують положення Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

58. Так, наведене у пункті 57 цієї постанови свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі в порівнянні зі справою, яка переглядається, зокрема з огляду на відмінність підстав позову, інших фактичних обставин та зібраних у справах доказів.

59. У справі № 910/16771/19 розглядався спір за позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС" до Київської міської ради про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки. Підставою подання позову у цій справі слугувало порушення Київською міською радою як орендодавцем процедури укладення договору оренди земельної ділянки шляхом невчинення належних дій щодо узгодження розбіжностей у тексті договору, недотримання законодавчо визначених строків переддоговірної процедури. Зокрема, позивач вказував, що викладені у протоколі розбіжностей пропозиції позивача є прийнятими Київською міською радою, оскільки відповідач не передав спір на врегулювання до суду в установлений законом строк.

60. Постанова Верховного Суду від 03.11.2020 у цій справі хоча й ухвалена за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази та відмінних встановлених обставин справи. у наведеній справі умови договору оренди, щодо яких між сторонами спору виникли розбіжності, не стосувались такої істотної умови договору оренди землі, як визначення розміру орендної плати, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування. Тобто, справи є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

61. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

62. За таких обставин, наведена скаржником-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити у відповідності до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо касаційної скарги Селищної ради на додаткову постанову у справі

63. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

64. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

65. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

66. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

67. Розглядаючи заяву адвоката Селищної ради про ухвалення додаткового рішення, апеляційний господарський суд встановив, що за умовами договору про надання правової допомоги від 01.06.2021, укладеного між Селищною радою (клієнт) та адвокатом Гайдамаченко В. Г., адвокат зобов`язався за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу (далі - послуги), а клієнт зобов`язався оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору. Під послугами у цьому договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги (пункт 1.1 договору).

68. Згідно з пунктом 4.1 договору, факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

69. Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 додаткової угоди № 1 від 01.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 01.06.2021 № 40, розмір гонорару адвоката за участь у судовому засіданні становить 2 500,00 грн. Підготовка, вивчення, аналіз судової практики, складення, написання та відправлення / подання адвокатом Гайдамаченком В. Г. відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Асистанс Холдинг" на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2021 у справі № 906/323/21 становить 400,00 грн/год., що є вартість однієї години роботи адвоката над складанням та роботою над відзивом. У випадку позитивного результату для клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді у справі № 906/323/21, клієнт зобов`язується сплатити адвокату додатковий гонорар (винагороду) у розмірі 6 000,00 грн.

70. За змістом акта приймання-передачі наданих послуг від 20.12.2021 вартість професійних правничих послуг адвоката та часу витраченого на вивчення, ознайомлення, аналіз скарги ТОВ "Асистанс Холдинг" з вимогою скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2021 у справі № 906/323/21 становить 4 000,00 грн, що складається з 10 годин роботи адвоката над відзивом, вартість однієї години складання відзиву адвокатом становить 400,00 грн.

71. У пунктах 1.2, 1.3 акта приймання-передачі наданих послуг передбачено, що розмір гонорару адвоката за участь у судовому засіданні у справі №906/323/21 становить 2 500,00 грн. 20.12.2021 відбулось одне судове засідання у Північно-західному апеляційному господарському суді, що становить 2 500,00 грн та є гонораром адвоката, який він отримує від клієнта. За отримання позитивного результату для клієнта у справі № 906/323/21 у Північно-західному апеляційному господарському суді, адвокат отримує додатковий гонорар (винагороду) у розмірі 6 000,00 грн.

72. Пунктом 1.4. вказаного акта визначено загальну суму гонорару (винагороди), яку отримує адвокат від клієнта за результатами розгляду справи № 906/323/21 у Північно-західному апеляційному господарському суді 12 500,00 грн.

73. Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру Селищною радою було сплачено адвокату Гайдамаченку В.Г., на підставі договору № 40 та додаткової угоди № 1, 15.12.2021 - 6 500,00 грн та 20.12.2021 - 6 000,00 грн.

74. Відмовляючи в задоволенні заяви адвоката Селищної ради про розподіл витрат на правову допомогу, апеляційний господарський суд виходив із того, що Селищною радою документально не доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу у даній справі. Зокрема, апеляційний суд послався на те, що матеріали справи не містять доказів ведення касової книги та внесення готівкових коштів в касу, а тому з наданих документів неможливо встановити дійсність факту отримання уповноваженою особою готівкових коштів з каси Селищної ради для подальшої оплати такою готівкою наданих послуг.

75. Верховний Суд вважає такі висновки апеляційного господарського суду передчасними з огляду на наступне.

76. Відповідно до частин другої-четвертої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

77. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

78. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

79. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

80. Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

81. За змістом наведених норм розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

82. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

83. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, на яку також посилається скаржник-2 у касаційній скарзі.

84. Зважаючи на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви Селищної ради про розподіл витрат на правову допомогу у зв`язку з тим, що останньою не надано доказів ведення касової книги, є помилковими.

85. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

86. Додаткова постанова апеляційного господарського суду у даній справі вищевказаним вимогам не відповідає (помилково взявши в основу свого висновку викладене у пункті 84 цієї постанови, апеляційний господарський суд не надав належну оцінку іншим доводам сторін щодо цього питання, про що прямо у своїй касаційній скарзі зазначає скаржник-2), а допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення унеможливлюють розгляд Верховним Судом наведених у касаційній скарзі доводів, оскільки матимуть наслідком переоцінку наявних у справі доказів, поданих на підтвердження понесення Селищною радою витрат на професійну правничу допомогу.

87. Враховуючи те, що висновки апеляційного суду не ґрунтуються на положеннях статей 126, 129, 236 ГПК України, наявні підстави для скасування додаткової постанови суду першої інстанції та направлення на новий розгляд заяви Селищної ради про винесення додаткової постанови про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 906/323/21 до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

89. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

90. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

91. З огляду на те, що заявлені скаржником-2 у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України, є обґрунтованими, апеляційний суд не врахував зазначені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №906/323/21 підлягає скасуванню, а справа в частині вирішення питання про судові витрати - передачі на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

92. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене вище, перевірити та дослідити документи, подані представником позивача за первісним позовом на підтвердження правомірності заявлення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надати їм належну правову оцінку, з`ясувати розмір обґрунтованих та пропорційних до предмета спору витрат позивача за первісним позовом на професійну допомогу з урахуванням критеріїв реальності (дійсності та необхідності) цих витрат та розумності їх розміру, які будуть покладені на сторону, а також із наданням належної правової оцінки усім аргументам учасників справи та ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

93. Враховуючи те, що судовий збір за подання Селищною радою касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі №906/323/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс Холдинг" на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 закрити.

2. Касаційну скаргу Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №906/323/21задовольнити частково.

3. Додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №906/323/21 скасувати.

4. Справу № 906/323/21 в частині вирішення питання про судові витрати направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил