Рішення

від 01.06.2022 по справі 274/3566/21

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 274/3566/21

провадження № 2/0274/312/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.06.2022 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., представника позивача Курянової Н.М. , представників відповідачів Окунь О.М., Ковальчука А.О. , представника третьої особи - Москаленка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира до Бердичівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, про визнання недійсним та скасування рішення Скраглівської с/ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

В с т а н о в и в :

В травні 2021 року позивач Квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомира звернувся в суд з позовом до Бердичівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно якого просив суд ухвалити рішення яким:

- визнати незаконним та скасувати рішення 32 сесії 6 скликання Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області № 223 від 18.09.2014 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) в частині п. 1 - про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) загальною площею 0,7260 га за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; та п. 3 - про передачу у власність гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,476 га адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 для ведення особистого селянського господарства.

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії та номер НОМЕР_1 , видане 10.11.2014 Державною реєстраційною службою Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, на земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 площею 0,476 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, землі житлової та громадської забудови на право приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави в особі Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомира частину земельної ділянки кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 площею 0,1845 га та припинити речове право ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 площею 0,1845 га.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду від 08.07.2021 відкрито загальне провадження у справі ( а.с. 150-151 т.1).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 10.11.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука А.О. про поновлення строків для подачі відзиву, відмовлено в прийнятті відзиву на позовну заяву ( а.с. 217-219 т.1).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 17.12.2021 закрито підготовче судове засідання ( а.с. 244-245 т.1).

Представник позивача Курянова Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача - Бердичівської міської ради Окунь О.М. в судовому засіданні заперечень проти задоволення позовних вимог не надала, при вирішенні позовних вимог покладається на розсуд суду, просить звернути увагу на те, що лише в грудні 2020 року була створена об"єднана територіальна громада, наразі міська рада є безбалансовою та у них немає коштів на сплату судового збору.

Представник відповідача Ковальчук А.О. в судовому засіданні не визнав пред`явлені позовні вимоги, просив відмовити в їх задоволенні. з тих підстав, що позивач хоче визнати незаконним та скасувати в частині передачі відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не тільки земельну ділянку, яка накладається площею 0,4760 га ОСГ призначенням, але й земельну ділянку площею 0,2500 га ОЖБ призначення. В листі ГУ Держгеокадастру від 20.03.2019 року зазначено, що площа земельних ділянок серед яких вказано кадастровий номер земельної ділянки відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 площею накладки 0,1844 га., а в своїх позовних вимогах позивач вказує розмір ділянки як 0,1845 га, тому вважають позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними. Звертають увагу на те, що з моменту прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка площею 1322,3 га була поділена на декілька земельних ділянок із різними кадастровими номерами, так само змінювалися і власники спірної земельної ділянки. Тобто оспорюваний акт вичерпав свою дію виконанням і його скасування, визнання недійсним не має жодних юридичних наслідків, оскільки воно є вже виконаним шляхом передачі земельної ділянки до земель запасу, яка в подальшому була поділена на декілька земельних ділянок із різними кадастровими номерами, так само змінювалися власники спірної земельної ділянки. При цьому визнання недійсним у судовому порядку прийнятого рішення Скраглівською сільською радою № 18.09.2014 створить невизначеність у правах інших осіб та можливого наступного порушення прав нового власника на частину земельної ділянки. Порушення в минулому державними органами Скраглівської сільської ради та МО України процедури передачі земельної ділянки не має впливати на інтереси інших осіб.

Вважають, що позивачем безумовно пропущений строк звернення до суду з даним позовом. Як вбачається з позовної заяви спірна земельна ділянка перейшла на баланс КЕВ м. Житомира в 2008 році, в 2016 році КЕВ м. Житомира звернулося до Житомирської ОДА. 14.04.2017 року КЕВ звернулося до ФОП ОСОБА_5 для виготовлення технічної документації і лише тільки 31.05.2018 року КЕВ м. Житомира нібито дізналося про порушення їх прав. Також звертають увагу на те, що позивачем не подано клопотання про відновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні 17.05.2022 також заперечила проти заявлених позивачем позовних вимог, просила відмовити в їх задоволенні з тих самих підстав, що і представник відповідачки ОСОБА_4 .

Представник третьої особи МО України - Москаленко А.О.позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. ч. 1 - 3 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно Державного Акту на право користування землею серії Б № 022528 від 1978 року за Бердичівській КЕЧ району закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 1322,3 га землі. Земля передана для державних потреб ( а.с. 42-45 т.1).

Відповідно до розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 30 травня 2016 року №150 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками, розірвання договору оренди землі, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки», Квартирно - експлуатаційному відділу м. Житомир надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на військове містечко №33 Скраглівської сільської ради Бердичівського району площею 1322,3 га (а.с. 37-40 т.1).

Згідно рішення виконавчого комітету Бердичівської районної ради народних депутатів Житомирської області №506 від 27.12.1977 «Про відновлення зовнішніх меж і розмірів ділянки № НОМЕР_2 землекористування Бердичівської квартирно - експлуатаційної частини району» було затверджено матеріали по відновленню зовнішніх меж і розмірів ділянки № НОМЕР_2 землекористування Бердичівської квартирно - експлуатаційної частини району площею 1322,28 га, приймаючи по суміжності з колгоспом «Комунар» с. Скраглівка межу яка існувала до 1962 року (а.с. 21,26,27 т. 1).

14 квітня 2017 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Житомир та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір №47/258 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (а.с. 22-25 т.1).

Відповідно до Технічного завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальна площа земельної ділянки становить 1322,3 га (а.с. 28-41 т.1).

Згідно Витягу з директиви Міністерства оборони України від 10.01.2005 №Д-322/1/01 та від 18.01.2008 №Д-322/1/01, при розформуванні Коростенської КЕЧ (району) до 10.01.2005 та Бердичівської КЕЧ (району) до 31.10.2008 правонаступником визначено КЕВ м.Житомира (а.с. 18-20 т.1).

Після виготовлення технічної документації, земельна ділянка була передана до Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

31.05.2008 Квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомир від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області отримав Рішення №РВ - 1800501162018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянки з ділянкою 1820886001:01:004:1059, площа співпадає на 0,0139% (а.с. 96 т.1).

Відповідно до листа №32-6-0.16-491/112-19 від 20.03.2019 року Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, площа перетину земельної ділянки 1820886001:01:004:1059 з земельною ділянкою КЕВ м.Житомира становить 0,1845 га. Згідно викопіювання з Публічної кадастрової карти, вбачається перетин ділянок земель оборони та земельної ділянки площею 0,476 га кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 (а.с. 120, 136 т.1 ).

Згідно висновку експерта № 486/21 ТОВ "Підприємство "Житомирземпроект", земельні ділянки з кадастровими номерами 1820886000:06:000:0002,1820886001:01:004:1059, 1820886001:01:004:0100,1820886001:01:004:0172, 1820886000:06:000:0001, 1820886001:01:004:0189, 1820886001:01:002:0467, 1820886001:01:004:0071, 1820886000:02:000:0490 накладаються на земельну ділянку, на якій дислокується військова частина А2772 на підставі Державного акту Серії Б №022528 від 1978 року. Площі накладання даних земельних ділянок на земельну ділянку військового містечка становлять: 1820886000:06:000:0002 - 0,2310 га (частково накладається), 1820886001:01:004:1059 - 0,1845 га (частково накладаються), 1820886001:01:004:0100 - 0,2352 га (частково накладаються), 1820886001:01:004:0172 - 0,2151 га (повністю накладається), 1820886000:06:000:0001 - 0,3705 га (повністю накладається), 1820886001:01:004:0189 - 0,1810 га (частково накладається), 1820886001:01:002:0467 - 0,2101 га (повністю накладається), 1820886001:01:004:0071 - 0,2539 га (повністю накладається), 1820886000:02:000:0490 - 0,6661 га (частково накладається) (а.с.107-118 т.1).

Відповідно до копії рішення Скраглівської сільської ради Бердичівського району від 18.09.2014 №223 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення між земельної ділянки в натурі (на місцевості)" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,7260 га та передано у власність (на безоплатній основі) земельну ділянку площею 0,4760 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 для ведення селянського господарства (а.с. 122-123 т.1).

Рішенням Бердичівської міської ради від 11.12.2020 №14 Скраглівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Бердичівської міської ради, яка є правонаступником прав і обов`язків сільської ради (а.с.137-139 т.1 ).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №258161774 від 25.05.2021 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 площею 0,476 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, землі житлової та громадської забудови, адреса: АДРЕСА_1 , зареєстровано право спільної сумісної власності на ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 10.11.2014 Державною реєстраційною службою Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області (а.с. 119 т.1 ).

Дослідивши надані матеріали, суд вирішує застосувати наступні положення норм цивільного законодавства для вирішення заявлених вимог.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою відбувається через добровільну відмову землекористувача від даної земельної ділянки. Згідно ч. 3,4 ст. 142 ЗК України відмова від користування земельною ділянкою відбувається через подання спеціальної заяви про відмову землекористувача до власника земельної ділянки.

Також, частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Приписами ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної і приватної власності.

Крім того, у ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» встановлено, що земля закріплена за військовими частішими, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 13 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями державної власності відноситься виключно до повноважень Кабінету Міністрів України. У даному випадку, власниками земельних ділянок, закріплених за суб`єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України є Держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки за приписами ст. 110 Конституції України саме Кабінет міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому падини повноваження з управління об`єктами державної власності.

Аналогічної правової позиції щодо необхідності надання Кабінетом Міністрів України згоди на вилучення земель оборони дотримується і Вищий господарський суд України у справі № 916/3719/15 (постанова від 23.06.2016 року залишена в силі Верховним Судом України).

Отже, наявність згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування земельною ділянкою без рішення власника - Кабінету Міністрів України, не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Відтак, рішення Скраглівської сільської ради від 18.09.2014 № 223 порушує права держави як власника вказаних земель в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир, як належного землекористувача, а тому є незаконним та підлягає визнанню незаконним з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Поряд із цим, ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у відповідності до Закону України «Про використання земель оборони».

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного державного акту на право власності на землю) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Відтак, Скраглівська сільська рада не була уповноважена розпоряджатися земельною ділянкою, а тому спірна земельна ділянка площею 0,1845 га кадастровий номер якої 1820886001:01:004:1059 дотепер має бути віднесена за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності до державної власності.

Проте, Скраглівською сільською радою, правонаступником якої є Бердичівська міська рада не враховано правові норми ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно до яких існує певний передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями оборони, зокрема у зв`язку із добровільною відмовою від них землекористувача.

З огляду на викладене та вимоги п. «в» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, зазначена земельна ділянка не могла бути передана до земель приватної чи комунальної власності в силу її приналежності за цільовим призначенням до земель оборони. Держава є власником земель оборони за законом.

Відтак, оскільки передання Скраглівською сільською радою спірної земельної ділянки відбулось з порушенням норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч.1, 5 ст. 116, ст.ст. 120, 141, ч. 3 ст. 142 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», вказана земельна ділянка площею 0,4760 га кадастровий номер 1820886001:01:004:1059, незаконно надана у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, свідоцтво про право власності серії та номер НОМЕР_1 , видане 10.11.2014 Державною реєстраційною службою Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, на земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 площею 0,476 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, землі житлової та громадської забудови на право приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на підставі рішення Скраглівської сільської ради №223 від 18.09.2014, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна.

Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 Цивільного кодексу України визначено непорушність права власності.

Крім того, відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник має право на захист права власності.

Згідно зі ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Стаття 393 Цивільного кодексу України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі рішення Скраглівської сільської ради №223 від 18.09.2014 земельна ділянка площею 0,476 га кадастровий номер якої 1820886001:01:004:1059, передана у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 безоплатно ( а.с. 210 т.1).

Відтак, у даному випадку необхідно керуватись ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, в зв`язку з чим позов в цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у державній власності, без урахування обмежень, зазначених у Земельному кодексі України, Законі України «Про використання земель оборони», Законі України «Про збройні сили України» суперечить нормам чинного законодавства.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування низки вимог Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Такі висновки також узгоджуються з висновками Великої Палати ЄСПЛ у справі від 29 березня 2010 року (заява № 34044є/02).

Таким чином, встановлення порушення статті 1 Першого протоколу, виправданість втручання у право власності та надання відповідної компенсації напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сторонами не ставилося питання про застосування строків позовної давності.

З підстав вищенаведеного, надання спірної земельної ділянки відбулось із порушенням вимог законодавства, що призвело до порушення прав держави в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується клопотання представника відповідачки ОСОБА_4 - Ковальчука А.О. про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Як встановлено судом під час розгляду справи позивач про порушення свого права дізнався 31 травня 2018 року, коли отримав від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області рішення № РВ - 1800501162018 про відмову у внесенні відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам від 31.05.2018, а саме перетин ділянки з ділянкою 1820886001:01: 004:1059 площа співпадає на 0,0139 %, до суду позивач звернувся з даним позовом 31.05.2021 року - в межах трирічного строку позовної давності, отже суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду не пропущено строк позовної давності і підстав для задоволення клопотання представника відповідачки адвоката Ковальчука А.О. про застосування строків позовної давності до даних позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 6810,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №668 від 25.05.2021, тому з кожного відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 2270,00 грн ( а.с.16 т.1).

Що стосується вимоги про відшкодування витрат на проведення земельно-технічного дослідження від 01.04.2021 в розмірі 3431,00 грн. та витрат на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 1000,00 грн., слід зазначити, що позивачем не надано до матеріалів справи підтверджуючих документів про понесення таких витрат, а тому ця вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 4,12- 13, 76-81,89,141,211,258-261, 263-265,273,354 ЦПК України, суд-

В и р і ш и в :

Позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира до Бердичівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, про визнання недійсним та скасування рішення Скраглівської с/ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 32 сесії 6 скликання Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області № 223 від 18.09.2014 " Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) в частині п. 1 - про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) загальною площею 0,7260 га за адресою : АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; та п. 3 - про передачу у власність гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,476 га адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії та номер НОМЕР_1 , видане 10.11.2014 Державною реєстраційною службою Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, на земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 площею 0,476 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, землі житлової та громадської забудови на право приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави в особі Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомира частину земельної ділянки кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 площею 0,1845 га та припинити речове право ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:004:1059 площею 0,1845 га.

Стягнути з Бердичівської міської ради на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира сплачений ними судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира сплачений ними судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира сплачений ними судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

В задоволенні стягнення інших судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.М. Вдовиченко