Рішення

від 14.06.2022 по справі 465/5087/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5087/21

2/465/1193/22

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2022 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретаря судових засідань Савченко А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Центр ЛТД" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

встановив:

Позивачка звернулася в суд з позовною заявою про стягнення заробітної плати та моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 05 квітня 2021 року вона, позивачка, отримала роботу бухгалтера у відповідача - Товаристві з обмеженою відповідальністю «Компанія «Центр ЛТД». Трудові відносини відповідач із позивачкою вирішив оформити у вигляді Договору стажування про надання послуг бухгалтера, щоб приховати офіційні трудові відносини, не платити податки, не оплачувати лікарняний лист із тимчасової непрацездатності, та не виплачувати заробітну плату. Згідно ст. 29 та 35 Закону України «Про зайнятість населення» договір стажування оформляється роботодавцем тільки у двох випадках: стажування студента, або стажування безробітного працівника направленого із Центру Зайнятості. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки. У разі коли в період стажування особа (стажист) виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Зазначає, що вона, позивачка, не була і не є студентом, не перебувала на обліку в Центрі зайнятості, не підписувала ознайомлення із програмою стажування. Вона, позивачка. особисто звернулася до відповідача стосовно роботи бухгалтера по оголошенню в інтернеті. Вказує, що законодавством не передбачено укладення між суб`єктом господарювання та найманим працівником договору на стажування та прийняття працівника на стажування. Прийняття на роботу працівника згідно договору Стажування без проведення відповідної оплати є порушенням законодавства з праці і ознакою застосування

примусової праці, використання якої заборонено ст. 43 Конституції України, чинним

законодавством з праці і нормами міжнародного права. Підписуючи договір стажування вона розраховувала на добропорядність роботодавця. Згідно договору стажування від 05 квітня 2021р вона повинна була виконувати роботу бухгалтера і оформити свою роботу у вигляді Акту наданих послуг в кінці кожного місяця для отримання заробітної плати. Заробітна плата, згідно договору стажування повинна виплачуватись в кінці кожного місяця у розмірі 20000.00

двадцять тисяч гривень. Оскільки вона, позивачка, перебувала один тиждень на лікарняному (тимчасова непрацездатність), тому сума заробітної плати за квітень місяць склала 15000.00

п`ятнадцять тисяч гривень. 05 травня 2021року вона, позивачка, пред`явила документ про виплату заробітної плати за квітень місяць 2021р. у вигляді акту наданих послуг до відповідача в особі директора Боти О.В. і запитала коли буде оплачена робота, на що той відповів невідомо. До тепер вона, позивачка, не отримала заробітну плату за квітень місяць 2021р. Крім того, зазначає, що відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері

трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому

грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке

призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи

вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по

відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або

уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи

галузевої належності. Відтак, зважаючи на викладене, просить стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06 липня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 вересня 2021 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та змінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу на те, що позивачка підробила договір про надан послуг. У примірнику договору, який знаходиться у відповідача, та який по своїй правовій природі є договором цивільно - правового характеру (договором підряду), немає слів "роботодавець", "працівник", "за адресою : вул. Лазаренка, 1а, м. Львів" та інше. Зазначає, що відповідно до п.3.2 договору, який знаходиться у відповідача, прийом наданих послуг замовником від виконавця оформляється актом наданих послуг. Акт наданих послуг відповідачем для розгляду та підписання не надавався, доказів скерування даного акту відповідачу в матеріалах справи немає.

У відповіді на відзив позивачка зазначає, що договір, який пред"явив представник відповідача до суду є підписаний лише на останній третій сторінці, тому договір представлений стороною відповідача є фальшивим.

У запереченні на відповідь до відзиву представник відповідача зазначає, що обов"язок по оплаті за надані послуги виникає тільки після надання та підписання акту відповідачем.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2021 року закрито підготовчепровадження тапризначено досудового розглядупо сутіцивільну справу, визнано обов"язковою явку в судове засідання позивачки та представника відповідача для дачі особистих пояснень та зобов"язано таких представити суду оригінали документів та письмових доказів, на які є покликання у позові та відзиві.

В чергове судове засідання позивачка не прибула, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. В матеріалах справи містяться заяви позивачки про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали цивільної справи та з`ясувавши фактичні обставини у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою єфективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до договору стажування, укладеного 05 квітня 2021 року позивачка як виконавець бере на себе зобов"язання надавати послуги з ведення бухгалтерського обліку у відповідача як замовника, в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник зобов"язується оплачуівати надані послуги, прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

П.3.2. договору визначено, що прийом наданих послуг замовником від виконавця оформляється актом наданих послуг.

До матеріалів справи позивачкою долучено акт наданих послуг від 05 травня 2021 року.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджує, що жодних актів про виконання послуг позивачкою згідно договору, відповідач не укладав та не підписував.

Суд не може взяти до уваги акт як доказ в підтвердження позовних вимог, оскільки такий не містить підпису директора відповідача.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачкою як виконавцем по договору, надано бухгалтерські документи, які б вказували на фактичне виконання нею будь - яких робіт, відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81ЦПКУкраїни, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає встановленим, що позивачкою не доведено підставність заявлених позовних вимог в частині стягнення заробітної плати з відповідача.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про наявність цивільно - правових відносин між позивачкою та відповідачем, за яких відповідач зобов"язаний сплатити позивачці кошти у вигляді заробітної плати.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ч.1, п.3 ч.2 ст.23ЦКУкраїни, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Статтею 1167ЦКУкраїни,визначено,що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В матеріалах справи відсутні будь які докази, які б свідчили про те, що відповідачем у справі вчинено будь які дії, які б вказували на спричинення моральної шкоди позивачці.

Позивачкою також не наведено жодної обґрунтованої підстави, як і не надано доказів того, що відповідачем у справі вчинено дії, за наслідками яких позивачка просить стягнути моральну.

Позивачкою не надано доказів наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача та його вини в заподіянні моральної шкоди.

Відтак, позивачкою належним чином не обґрунтовано та не доведено жодними належними та допустимими доказами факту невиплати заробітної плати, а відтак і заподіяння їй моральної шкоди, протиправності дій відповідача.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим позивачка не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 3, 10, 12, 81,89,259, 263- 265, 352, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у завдоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Центр ЛТД" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, за недоведеністю таких.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного судушляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Центр ЛТД", фактична адреса: м. Львів, вул. Лазаренка 1А, код ЄДРПОУ 37656348.

Суддя В. Кузь