Постанова

від 20.06.2022 по справі 826/13145/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13145/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л.

представника відповідача Перепелюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 16.08.2021) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.07.2017 року № 1792615147 та від 17.07.2017 року № 1802615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 16 серпня 2021 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено формування позивачем податкових зобов`язань за рахунок господарських операцій з ТОВ «Пром Торг Інвест ЛТД», ТОВ «Транс Буд Оіл», ТОВ «Демстрой», ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ», ТОВ «Мікроком», ПП «ВКФ «Фортуна-2», ПП «Оліван», ТОВ «Віптренд», ТОВ «Оверсворд», ТОВ «Альфа Системс», ТОВ «Дейн трейд», ТОВ «Авто Світ», ТОВ «Фаетон-буд ЛТД», ТОВ «Петра ТРАНС груп», ТОВ «Тревіс групп», ТОВ «Італ-фешн».

Апелянт зазначає, що правочини укладені із вказаними суб`єктами господарювання не носили реальний характер, а надані до перевірки первинні документи не відповідають фактичному руху (його відсутності дійсності) активів, не підтверджують реалізацію ТМЦ на адресу зазначених суб`єктів господарювання та не можуть враховуватися в даних податкового обліку.

Апелянтом зазначається, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам, викладеним в акті перевірки щодо непідтвердження настання реальних наслідків за правочинами, укладеними позивачем з вищезазначеними контрагентами, оскільки проведеною перевіркою встановлено відсутність у контрагентів позивача основних засобів необхідних для виконання забов`язань за правочинами укладеними з позивачем.

Також, в обґрунтування апеляційної скарги податковим органом зазначається, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам, викладеним в акті перевірки щодо очевидної безтоварності таких правочинів, що підтверджується існуванням низки кримінальних проваджень порушених за ознаками створення фіктивного підприємництва відносно позивача та його контрагентів.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, у якому позивач зауважує, що у спірних операціях товариство виступало у ролі продавця. Відтак за результатом спірних операцій товариство отримувало дохід та, як наслідок, у нього виникали податкові зобов`язання з податку на прибуток і з податку на додану вартість.

Таким чином, здійснення спірних операцій, на думку позивача, жодним чином не сприяло мінімізації податкових зобов`язань товариства, а навпаки - спричинило виникнення таких податкових зобов`язань, а отже висновки контролюючого органу є безпідставними.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом постановлено ухвалу про продовження апеляційного розгляду даної справи.

В судовому засіданні відповідачем вимоги та доводи апеляційної скарги підтримано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Покрівельні рішення» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб`єктами господарювання за період часу з 01.01.2015 року по 21.06.2016 року (далі також - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 543 909 грн, а саме за 2015 рік на суму 543 909,00 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 9 549 073,00 грн, а саме за 1 квартал 2016 року на суму 9 549 073 грн;

- пункту185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 ст. 188 ГІК України, що призвело до завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, в зв`язку з чим за період з 01.01.2015 року по 31.05.2016 року встановлено - неправомірно сформоване податкове зобов`язання по взаємовідносинах з ТОВ «Пром Торг Інвест ЛТД» (код 39674348), ОВ «Транс Буд Оіл» (код 38843197), ТОВ «Демстрой» (код 36998796), ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ» (код 31283908), ТОВ «Мікроком» (код 32203928), ПП «ВКФ «Фортуна-2» (код 34360843), ПП «Оліван» (код 34702365), ТОВ «Віптренд» (код 39365783), ТОВ «Оверсворд» (код 39381213), ТОВ «Альфа Системс» (код 39818156), ТОВ «Дейн трейд» ТОВ «Авто Світ») (код 38490538), ТОВ «Фаетон-буд ЛТД» (код 39112916), ТОВ «Петра ТРАНС груп» (код 40171681), ТОВ «Тревіс групп» (код 40173872), ТОВ «Італ-фешн» (код 37729410) на загальну суму 2 122 132 грн., в тому числі: січень 2015 на суму 36 000 грн.; березень 2015 на суму 339 032 грн.; квітень 2015 на суму 74 841 грн.; травень 2015 на суму 216 975 грн.; червень 2015 на суму 32 727 грн.; липень 2015 на суму 170 222 грн.; серпень 2015 на суму 262 084 грн.; вересень 2015 на суму 412 689 грн.; жовтень 2015 на суму 139 325 грн.; листопад 2015 на суму 19 851 грн.; грудень 2015 на суму 370 369 грн.; січень 2016 на суму 8 284 грн.; лютий 2016 на суму 14 625 грн.; березень 2016 на суму 6 600 грн.; квітень 2016 на суму 18 508 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення - рішення:

- форми «П» від 17.07.2017 року №1802615147, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 549 073 грн.;

- форми «Р» від 17.07.2017 року №1792615147 за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 543909 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Як вбачається з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг.

При цьому, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996.

Так ч. 1 ст. 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996 первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матерлів справи та вірно встановлено судом пешої інстанції, правомірність спірних податкових повідомлнь-рішень податковий орган обгрунтовує вілдсутністю настання реальних наслідків за правочинами укдаженими між позивачем та ТОВ «Пром Торг Інвест ЛТД», ТОВ «Транс Буд Оіл», ТОВ «Демстрой», ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ», ТОВ «Мікроком», ПП «ВКФ «Фортуна-2», ПП «Оліван», ТОВ «Віптренд», ТОВ «Оверсворд», ТОВ «Альфа Системс», ТОВ «Дейн трейд», ТОВ «Авто Світ», ТОВ «Фаетон-буд ЛТД», ТОВ «Петра ТРАНС груп», ТОВ «Тревіс групп», ТОВ «Італ-фешн».

Досліджуючи фактичне придбання послуг/постачання товарів у межах господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Щодо взаємодії із ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 12.08.2015 року № 1208/15-2, відповідно до пункту 3.3. якого, передача товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі Продавця.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні, складені та підписані уповноваженим представниками Сторін та скріплені печатками підприємств.

Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшли відображення у таблиці на сторінках 11-12 акту та містяться у матеріалах справи. Факт отримання позивачем грошових коштів від ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 12 акту, зокрема: «ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» за період з 01.01.2015 року по 21.06.2016 року перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 2 763 056,83 грн. згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 2 763 067 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (460 509 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення» за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінках 11-12 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Дослідивши зазначені документи, надані позивачем до суду та під час спірної перевірки, що підтверджується відомостями з акта перевірки, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону №996 та реальність зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою.

Щодо взаємодії із ТОВ «ТРАНС БУД OIЛ».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «ТРАНС БУД OIJ1» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 10.03.2015 року № 1003/15-1 (далі - Договір). Відповідно до пункту 3.4. Договору Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «ТРАНС БУД OIЛ», ГУ ДФС у м. Києві досліджено видаткові накладні, складені та підписані уповноваженим представниками Сторін та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінці 14 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «ТРАНС БУД OIЛ», як оплати за отриманий товар у безготівковій Формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 14 акту, зокрема: ТОВ «ТОВ «ТРАНС БУД ОІЛ» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 1 999 800,00 грн. згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 1 999 800 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (на загальну суму 333 300 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 14 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені обставини дозволяють аргументовано і правомірно стверджувати про реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою та, зокрема, про відповідність первинних документів вимогам Закон №996.

Щодо взаємодії із ТОВ «Мікроком».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «Мікроком» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 09.02.2015 року № 0902/15-2, відповідно до пункту 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «Мікроком», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні складені та підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печаткою підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінках 16-17 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «Мікроком», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 17 акту, зокрема: «ТОВ «Мікроком» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 1 142 559,47 грн. згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 1142559 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 190 427 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінках 16-17 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Щодо взаємодії з ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 03.11.2014 року № 0311/14, відповідно до пункту 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні складені та підписані уповноважеинми представниками Сторін та скріплені печатками товариств.

Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінках 19-20 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ», як оплати за отриманий товар у безготівковій Формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 20 акту, зокрема: «ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 року перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 776312,98 грн. згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 776 313 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплату; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 129 385 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 19 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені обставини дозволяють аргументовано і правомірно стверджувати про реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою, а первинні документи відповідають вимогам Закону №996.

Щодо взаємодії з ТОВ «АЛЬФА СИСТЕМС».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «АЛЬФА СИСТЕМС» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 01.12.2015 року № 0112/15-1, відповідно до пункту 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «АЛЬФА СИСТЕМС», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні складені уповноваженими представника Сторін та скріплені печаткою підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінці 22 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «АЛЬФА СИСТЕМС», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 22 Акту, зокрема: «ТОВ «АЛЬФА СИСТЕМС» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 428 611,25 грн. згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 428 611 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплату; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 71 435 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 22 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Вказані документи відповідають ознакам первинних та підтверджують виконання умов Договору.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «ВІП ТРЕНД» (ТОВ «АГРО УКРАЇНА ЛТД»).

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «ВІП ТРЕНД» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 14.12.2015 р. № 1412/15-1, відповідно до пункту 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «Віптренд», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні, складені та підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінці 24 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «Віп тренд», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 24 акту, зокрема: «ТОВ «Віп тренд» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 р. перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 145 414,03 грн. згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 145 414 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплату; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 24 236 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 24 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені обставини дозволяють аргументовано і правомірно стверджувати про реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою, а первинні документи відповідають вимогам Закону №996.

Щодо взаємодії з ТОВ «Демстрой».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «Демстрой» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 15.04.2015 р. № 1504/15-1 , відповідно до пункту 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «Демстрой», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні складені та підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінках 26-27 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «Демстрой», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 27 акту, зокрема: «ТОВ «Демстрой» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 586 817,34 грн. згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 586 817 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 97 802 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінках 26-27 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені обставини дозволяють аргументовано стверджувати про реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою, а первинні документи такими, що відповідають вимогам Закону №996.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Оверсворд».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «Оверсворд» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 22.06.2015 р. № 2206/15-1, відповідно до п. 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «Оверсворд», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні складені уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінках 29-30 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «Оверсворд», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 30 акту, зокрема: «ТОВ «Оверсворд» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 1 346 517,64 грн., згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 1 346 517 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 224 420 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінках 29-30 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Встановлене дає правові підстави стверджувати про реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою, а первинні документи, подані позивачем до перевірки та суду такими, що відповідають вимогам Закону №996.

Щодо взаємодії з ПП «ВКФ Фортуна-2».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ПП «ВКФ Фортуна-2» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 09.02.2015 року № 0902/15-5, відповідно до пункту 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ПП «ВКФ Фортуна-2», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні складені уповноваженими особами Сторін, та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінці 32 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ПП «ВКФ Фортуна-2», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 32 акту, зокрема: «ПП «ВКФ Фортуна-2» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 619 975,98 грн., згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 586 817 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 97 802 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінках 26-27 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені обставини дозволяють аргументовано і правомірно стверджувати про реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою.

Щодо взаємовідносин з ПП «ВКФ Фортуна-2».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ПП «ВКФ Фортуна-2» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 09.02.2015 року № 0902/15-5, відповідно до пункту 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ПП «ВКФ Фортуна-2», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні, складені уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінці 32 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ПП «ВКФ Фортуна-2», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 32 акту, зокрема: «ПП «ВКФ Фортуна-2» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 619 975,98 грн., згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 619 976 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 103 329 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 32 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені в акті перевірки обставини та первинні документи, надані позивачем, дозволяють стверджувати про реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою.

Щодо взаємовідносин з ПП «Оліван».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ПП «Оліван» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 12.08.2015 року № 1208/15-1, відповідно до п. 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ПП «Оліван», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні, підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінках 34- 35 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ПП «Оліван», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 34 акту, зокрема: «ПП «Оліван» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 740 383,97 грн., згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 740 384 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 123 397 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінках 34-35 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені обставини та первинні документи свідчать про реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою.

Щодо взаємодії із ТОВ «ІТАЛ-ФЕШН».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «ІТАЛ-ФЕШН» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 20.05.2015 року № 2005/15-2, відповідно до пункту 3.4. якого. Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «ІТАЛ-ФЕШН», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні, підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ. відображено у таблиці на стор. 37 акту.

ТОВ «Покрівельні рішення» та ТОВ «ІТАЛ-ФЕШН» проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 490 000,00 грн. Факт проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Покрівельні рішення» та ТОВ «ІТАЛ-ФЕШН», підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 38 акту, зокрема: «Згідно акту заліку зустрічних однорідних вимог від 17.06.2015 за договором купівлі-продажу від 20.05.2015 р. № 2005/15-2 та договором від 29.08.2011 № Р/290811-01, відповідно до якого по бух. рахунку 631 станом на 01.01.2015 р. обліковувалась кредиторська заборгованість у сумі 490000 грн.».

На підтвердження здійснення заліку зустрічних однорідних вимог, перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку дана операція відображена наступним чином: Дт 631 Кт 361 на суму 490 000 грн.»

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 37 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Щодо взаємодії із ТОВ «НКЦ «АВТО-СВІТ» (ТОВ «ДЕЙН ТРЕЙД»).

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «НКЦ «АВТО-СВІТ» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 12.01.2015 року № 1202/15-4, відповідно до п. 3.4. якого, Покупець зобов`язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «НКЦ «АВТО-СВІТ», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні складені уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінці 40 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «НКЦ «АВТО-СВІТ», як оплати за отриманий товар у безготівковій Формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 40 акту, зокрема: «ТОВ «ДЕИН ТРЕИД» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 591 022,86 грн., згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361. Станом на 21.06.2016 згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 обліковується дебіторська заборгованість на суму 162 006,18 грн.».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 753 029 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 125 505 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 40 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені в акті перевірки обставини та досліджені первинні документи, подані позивачем, є такими, що свідчать про реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою.

Щодо взаємодії із ТОВ «ФАЕТОН-БУД ЛТД».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «ФАЕТОН-БУД ЛТД» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу шляхом «конклюдентних дій». На підтвердження прийняття ТОВ «Покрівельні рішення» замовлення ТОВ «ФАЕТОН-БУД ЛТД» до виконання, останньому виставлялися рахунки-фактури, передача товару здійснювалася за довіреностями на отримання ТМЦ та видатковими накладними.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «ФАЕТОН-БУД ЛТД», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні, підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками підприємств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінці 43 акту. Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «ФАЕТОН-БУД ЛТД», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 44 акту, зокрема: «ТОВ «ФАЕТОН-БУД ЛТД» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 789 670,72 грн., в т.ч. за 2015 - 652 217,91 грн. та за 2016 - 137 452,81 грн. згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 789 671 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 131 612 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями TQB «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 43 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Дослідивши зазначені в акті перевірки обставини та первинні документи, долучені позивачем до матеріалів справи та спірної перевірки, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону №996 та наявність ознак в останніх, реальні зміни майнового стану ТОВ «Покрівельні рішення», викликані як рухом товарів, так і рухом коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою.

Щодо взаємодії із ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу шляхом «конклюдентних дій». На підтвердження прийняття ТОВ «Покрівельні рішення» замовлення ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП» виставлялися рахунки-фактури, передача товару здійснювалася за довіреностями на отримання ТМЦ та видатковими накладними.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні, підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками товариств. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінці 45 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 45 акту, зокрема: «ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 111 047,04 грн., згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: Дт361 Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 111 047 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (загальну суму 18 508 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», за податком на додану вартість, перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 45 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Щодо взаємодії з ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУП».

Між ТОВ «Покрівельні рішення» (Продавець) та ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУП» (Покупець) договір купівлі-продажу укладено шляхом «конклюдентних дій». На підтвердження прийняття ТОВ «Покрівельні рішення» замовлення ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУП» виставлялися рахунки-фактури, передача товару здійснювалася за довіреностями на отримання ТМЦ та видатковими накладними.

На підтвердження руху ТМЦ за первинними документами, що підтверджують передачу від ТОВ «Покрівельні рішення» до ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУП», ГУ ДФС у м. Києві досліджені видаткові накладні складені Товариством. Номери видаткових накладних, дати їх складання, вартість переданих за ними ТМЦ із ПДВ, знайшло відображення у таблиці на сторінці 47 акту.

Факт отримання Товариством грошових коштів від ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУП», як оплати за отриманий товар у безготівковій формі, підтверджено ГУ ДФС у м. Києві на сторінці 47 акту, зокрема: «ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУП» за період з 01.01.2015 по 21.06.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Покрівельні рішення» грошові кошти у сумі 39 601,17 грн., згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361».

На підтвердження руху ТМЦ за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими зазначено: «... в бухгалтерському обліку господарські відносини відображені наступним чином: ДтЗбІ Кт 702 - реалізація товарно-матеріальних цінностей (на загальну суму 39 601 грн.); Дт 311 Кт 361 - отримано оплат; Дт 702 Кт 643 - визначено податок на додану вартість при отриманні доходу від реалізації (на загальну суму 6 600 грн.).

На підтвердження податкового обліку за податковими зобов`язаннями ТОВ «Покрівельні рішення», перевіряючими досліджені складені ТОВ «Покрівельні рішення» податкові накладні та проведено повноту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Номери податкових накладних та дати їх складання зазначено у таблиці на сторінці 47 акту. Також, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Надані позивачем докази, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано податковим органом, під час перевірки позивачем надано усі необхідні та достатні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не заперечується самим відповідачем у акті перевірки, однак, податковим органом залишено без належної уваги такі первинні документи платника податків, не надавши їм оцінки чи аналізу.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Також контролюючим органом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, зареєстровано в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагенти позивача у спірний період були платниками податку на додану вартість та сплачували його.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на продаж товарів та від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення таких до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Також цілком безпідставними є доводи апелянта в частині, що існування порушених кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача безперечено свідчить про відсутності настання реальних наслідків за правочинами, що укладались з позивачем.

За змістом доводів апелянта, що аналогічні з актом перевірки, за результатом аналізу Єдиного реєстру судових рішень контролюючим органом встановлено, що у слідчому управлінні фінансових розслідувань ГУ ДФС у Черкаській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 32015250000000119 «...за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Іста-Союз», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.».

Зазначається, що «...службові особи ТОВ «Іста-Союз» в період квітня - листопада 2015 року, шляхом невідображення у податкових деклараціях сум грошових коштів, перерахованих на рахунки підприємства ухилилися від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість...». Також, встановлюється, що ці грошові кошти надходили від ТОВ «Фалком Сервіс» та ТОВ «Асл Ком», які (кошти) ці підприємства отримували їх від ТОВ Терра-Буд Компані», а останнє, в свою чергу отримувало їх від ТОВ «ТРАНС БУД ОІЛ».

В той же час, фінансово-господарські відносини між ТОВ «Покрівельні рішення» та ТОВ «ТРАНС БУД ОІЛ» відбулися у березні 2015 року, а можливе ухилення, зазначене в процитованому відповідачем, почалося із квітня 2015 року.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, та не заперечується апелянтом, жодного рішення суду за вказаним кримінальним провадження не приймалось.

Нереальність господарських операцій між ТОВ «МІКРОКОМ», ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ», ТОВ «АЛЬФА СИСТЕМО», ТОВ «ВІПТРЕНД», ТОВ «Демстрой», ТОВ «Оверсворд», ПП «ВКФ Фортуна-2», ПП «Оліван» та ТОВ «Покрівельні рішення» відповідачем обґрунтовується на підставі відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому міститься інформація щодо кримінальних проваджень №32015100010000028 та №12015100020004277, відкритих за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Вищим адміністративним судом України, у справі № К/800/61969/13 (ухвала від 27.07.2015 року) зазначено, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом, зокрема. Також, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку «...Щодо посилань відповідача на матеріали кримінального провадження <…>, відкритого за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, щодо невстановленої групи осіб, яка створила документальне оформлення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю ряду підприємств, слід зазначити, що результати оперативно- розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.».

З огляду на викладене, інформація, наведена ГУ ДФС у м. Києві, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів (ТОВ «МІКРОКОМ», ТОВ «А.С.Е. - ІНФОРМ», ТОВ «АЛЬФА СИСТЕМО», ТОВ «ВІПТРЕНД», ТОВ «Демстрой», ТОВ «Оверсворд», ПП «ВКФ Фортуна-2», ПП «Оліван»), не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Процесуальні документи, витяги з яких процитовано відповідачем у акті перевірки також ГУ ДФС у м. Києві також не ідентифіковано.

Крім того, з Єдиного реєстру судових рішень судом встановлено, що згідно із змісту ухвал Подільського районного суду м. Києва від 16.04.2015 року та від 27.04.2015 року у справі №758/445/15-к, матеріали кримінального провадження за № 32015100010000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, внесені до ЄРДР не 15.05.2015 pоку, а 23 березня 2015 року.

При цьому, зі змісту цих ухвал вбачається, що перелік підприємств, охоплених слідчими діями, взагалі відрізняється та повністю не співпадає із переліком підприємств, зазначених ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки.

Вказані обставини ставлять під сумнів інформацію ГУ ДФС у м. Києві, наведену в акті перевірки, стосовно кримінального провадження № 32015100010000028 від 15.05.2015, зокрема, оскільки дата внесення номеру провадження до ЄРДР, мотивувальна частина, перелік фізичних і юридичних осіб, а також помилки, допущені при опису кримінального провадження № 32015100010000028, повністю ідентичні зазначеним у кримінальному провадженні № 12015100020004277.

Крім того, в акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві дійшов висновку про недобросовісність ТОВ «ІТАЛ-ФЕШН» на підставі інформації про наявне неідентифіковане кримінальне провадження без зазначення ознак кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України.

При цьому, з Єдиного реєстру судових рішень судом встановлено, що із змісту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2015 року по справі № 757/16415/15-к, висновується, що Головним слідчим управлінням МВС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000151 від 28.07.2015 року в ЄРДР за фактами фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205 та частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України. Постановляючи ухвалу судом встановлено, що із наданих слідчим документів вбачається, що ТОВ «Едвайсторг», ТОВ «ТД «Альтапрод», ТОВ «Торгівельна компанія «Лакрес», ТОВ «Промсхід», ТОВ «ТК «НИКСА», ТОВ «ІТАЛ-ФЕШН» є діючими товариствами без ознак фіктивності та не мають відношення до суб`єктів господарювання, відносно яких здійснюється досудове розслідування, у рамках якого накладено арешт на грошові кошти. Наслідком встановленого стало скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 12015000000000151 від 19.03.2015 року за фактом створення та придбання на території м. Києва ряду підприємств з ознаками фіктивності та легалізації коштів отриманих злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України.

Враховуючи той факт, що господарські відносини між ТОВ «Покрівельні рішення» та ТОВ «ІТАЛ-ФЕШН» відбувалися у 2011-2012 роках, в той час, як претензії ГУ ДФС у м. Києві висунуті лише щодо операції по заліку зустрічних однорідних вимог, яка (операція) відбулася 17.06.2015 pоку, викладене в акті перевірки відповідача не є достовірним доказом нереальності досліджуваних у цій справі взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

В акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві дійшов також висновку про недобросовісність ТОВ «НКЦ «АВТО-СВІТ» на підставі інформації про наявне кримінальне провадження № 32015000000000072 від 08.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами першою, третьою статті 212 Кримінального кодексу України та частини п`ятої статті 191 Кримінального кодексу України.

Процитовані з неідентифікованого в акті перевірки судового рішення з Єдиного реєстру судових рішень відомості кримінального провадження про «...ненадходження до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму понад 10 млн. грн...» свідчать, що діяння відбулося щодо податку на доходи фізичних осіб, при цьому, така інформація не містить посилань на ухилення від сплати податку на додану вартість чи податку на прибуток, який є предметом дослідження в межах спірних правовідносин та спірної перевірки.

В свою чергу, кваліфікація кримінального правопорушення за статтею 212 КК України без додаткової кваліфікації за статтею 205 КК України, дозволяє аргументовано стверджувати, що підприємства за переліком, наведеним у кримінальному провадженні № 32015000000000072 не є фіктивними, а відсутність у цьому переліку ТОВ «ДЕЙН ТРЕЙД» або ТОВ «НКЦ «АВТО-СВІТ», дозволяє стверджувати про реальність господарських відносин ТОВ «Покрівельні рішення» із ТОВ «НКЦ «АВТО-СВІТ», в тому числі реальність руху товарів, грошових коштів, нарахуванням податкових зобов`язань та їх сплатою.

Також, податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ «Покрівельні рішення» та ТОВ «ФАЕТОН-БУД ЛТД» здійснено на підставі інформації з Єдиного реєстру судових рішень про наявне кримінальне провадження №42016000000001956 від 28.07.2016 pоку, за якою (інформацією) ряд підприємств: ТОВ «ФАЕТОН-БУД ЛТД», ТОВ «Еліт Глобал Плюс», ТОВ «Іст Лайн Груп», ТОВ «Альфасервісбуд», ТОВ «Індиго Медіа», ТОВ «Гранд Левел», ТОВ «Селект Техноледжи», ТОВ «Адвентура Траст», ТОВ «Адванс Менеджмент» віднесено до підприємств із ознаками фіктивності.

В той же час, з Єдиного реєстру судових рішень судом встановлено, Печерським районним судом м. Києва в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42016000000001956 від 28.07.2016 p., постановлені ухвали, якими визнано: неналежне обґрунтування та відсутність доказів причетності ТОВ «Еліт Глобал Плюс» до протизаконної діяльності (ухвала від 25.10.2016 p року у справі №757/48882/16-к); здійснення ТОВ «Іст Лайн Груп» господарської діяльності за відсутності ознак фіктивності чи транзитності, що виключає участь товариства в «конвертаційному» центрі та хибній позиції органу досудового розслідування (ухвала від 08.11.2016 pоку у справі №757/48880/16-к); необґрунтоване накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Альфасервісбуд» та ТОВ «Адванс Менеджмент», оскільки кошти є обіговими і не набувалися злочинним шляхом (ухвала суду від 21.12.2016 pоку №757/55156/16-к); відсутність у діях засновників та службових осіб ТОВ «Гранд Левел», ТОВ «Селект Техноледжи», ТОВ «Адвентура Траст» та ТОВ «Індиго Медіа» складу злочину (ухвали суду від 14.08.2017 року у справі №757/44198/17-к та від 28.08.2017 pоку у справі №757/44193/17-к).

Таким чином, результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Недобросовісність ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП» та ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУП» встановлено ГУ ДФС у м. Києві, через неправомірне формування податкового кредиту із ПДВ третьою особою - ПП «Виробничо- комерційна компанія «Альонка» під час придбання добрив.

Зокрема, припущення про незаконність господарських операцій між ТОВ «Покрівельні рішення» та ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП» і ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУП» робиться на підставі інформації про наявне кримінальне провадження № 32017130580000003 від 05.01.2017 pоку, відповідно до якого ПП «Виробничо-комерційна компанія «Альонка» неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ в результаті чого ухилилося від сплати податку на додану вартість, а «...ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП» і ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУП» є постачальниками схемного «імпортного» податкового кредиту...».

Разом з тим, «імпортний» податковий кредит, відповідно до абзацу шостого (ґ) пункту 198.1 статті 198 ПК України, можливий лише у випадку ввезення товарів на митну територію України (імпорту) та лише після сплати сум податку на додану вартість. При цьому, відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями.

В той же час, зазначені операції з відомостей кримінального провадження, на які посилається відповідачем у акті перевірки, не мають відношення до позивача та предмета спірної перевірки.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №804/2551/13-а).

Зокрема, відповідачем не доведено, що треті особи, із якими взаємодіяли контрагенти позивача, перебували у ланцюгу постачання по операціях, досліджуваних в межах спірної перевірки позивача.

Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, в ухвалі від 26.03.2018 року у справі № 826/19939/16 (провадження № 11-279апп18) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що суд має надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи щодо дефекту податкового повідомлення-рішення та наявності вироку суду в кожній конкретній справі.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодного вироку за результатами кримінальних проваджень, на які посилається відповідач у акті перевірки.

Більш того, факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, з витягів неідентифікованих у акті перевірки судових рішень, процитованих ГУ ДФС у м. Києві встановлено відсутність зазначення про досліджувані в межах спірної перевірки господарські відносини між позивачем та контрагентами.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 08.08.2018 року у справі №820/4428/17 від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 року у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 року у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Щодо посилання податкового органу на протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_1 , яким повідомлено про непричетність до господарської діяльності ТОВ «Пром Інвест ЛТД», отриманого листом Прокуратури міста Києва від 15.07.2016 року №17/1/1-402-16, суд зазначає наступне.

Згідно з частинам першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду, посилання відповідача на наявність протоколів допитів не є достатнім доказом того, що позивачу було відомо про недобросовісність контрагента.

Крім того, відповідно до частини першої статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частиною другою цієї статті визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

З вказаних підстав суд також не приймає як доказ посилання відповідача на облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва ТОВ «Транс-Буд-Ойл» від 05.01.2016 року №54/8/26-55-20-05, у зв`язку з проведеним допитом директора і засновника ОСОБА_2 , яким повідомлено про непричетність до реєстрації ведення фінансової діяльності на підприємстві.

Зокрема, судом не приймаються посилання відповідача у акті перевірки (а.с. 110 т.1) на результати «відпрацювання» ТОВ «Тревіс Групп» і ТОВ «Петра Транс Груп», внаслідок яких відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача створені та діяла з метою прикриття «незаконної діяльності».

Так, згідно із змісту акта перевірки: «…В ході відпрацювання зазначених підприємств встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Тревіс Групп» с громадянин ОСОБА З, який працює в залізничному депо, мешкає у місті Харкові, скривається від співробітників правоохоронних органів та згідно пояснень племінника не займається підприємницькою діяльністю та непричетний до діяльності будь - яких підприємств....»

В ході відпрацювання зазначених підприємств встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Петра Транс груп» ОСОБА_2» є громадянка ОСОБА З, яка мешкає у місті Харкові, скривається від співробітників правоохоронних органів та згідно пояснень сусіда ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та наркотичними засобами, не займається підприємницькою діяльністю та непричетна до діяльності будь - яких Підприємств ...»…».

Зазначені в акті відомості не відповідають ознакам належного, допустимого та достовірного доказу, передбачених статтями 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є припущеннями третіх осіб стосовно знеособлених осіб. Крім того, у акті відсутні відомості в якій спосіб така інформація здобута податковим органом та яким чином остання має відношення до спірної перевірки позивача.

Про нереальність господарських операцій податковий орган також вказує у зв`язку із відсутністю у контрагентів позивача відповідних трудових ресурсів.

Поряд із цим, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а- 15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а: «…відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.».

Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а).

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 року у справі № 826/4565/14, одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Зокрема, із змісту акту перевірки встановлено, що висновок про неможливість підтвердження операцій сформовано на підставі даних ІС «Податковий блок».

Необхідно зазначити, що процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а зазначено, що будь - яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Податковий орган як орган державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 03.2012 року у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06.03.2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13.03.2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №813/1974/17, адміністративне провадження №К/9901/1391/17, ЄДРСРУ №72486629.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовуються три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії" суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства" (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений "законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з наведеним контрагентом-постачальником, а також право позивача на формування податкового кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 22.06.22)