Постанова

від 21.06.2022 по справі 826/2485/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/2485/16

адміністративне провадження № К/9901/12452/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/2485/16

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Білд» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Григорович П. О.) від 23 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Чаку Є. В., Федотов І. В., Сорочко Є. О.) від 07 жовтня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» (далі - ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Білд» (далі - ТОВ «Євро Білд»), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2015 року № 0003232202 та № 0003242202.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень ПК України при визначенні суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2015 року № 0003232202 та № 0003242202, складені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Стягнуто на користь ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 62 767 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 09 квітня 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 04 червня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Головному управлінню ДПС у м. Києві в задоволенні касаційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 29 липня 2015 року по 06 серпня 2015 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року.

9. За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт № 320/26-57-22-02/31405191 від 07 серпня 2015 року.

10. 26 серпня 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки № 320/26-57-22-02/31405191 від 07 серпня 2015 року, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0003232202, яким позивачу за порушення статті 192, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 3 900 040,50 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 2 600 027 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 300 013,50 грн.

- № 0003242202, яким позивачу за порушення статті 192, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 284 426 грн.

11. Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання, зменшення розміру від`ємного значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД», а також на обставинах заниження позивачем власних податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Євро Білд».

12. Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на інформацію АІС «Податковий блок», відповідно до якої виявлено розбіжності між купленими і проданими контрагентами позивача товарами. Також ДПІ посилається на те, що позивачем до перевірки не надано документи, які підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, якості, а також не надано ТТН.

Інших обставин в частині безтоварності акт перевірки в собі не містить.

13. В частині заниження позивачем власних податкових зобов`язань з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Євро Білд», контролюючий орган посилається на те, що позивач в розумінні статті 192 ПК України позбавлений можливості коригувати показники податкової звітності з ПДВ в бік зменшення грошового зобов`язання при зарахуванні зустрічних однорідних вимог з вказаним контрагентом.

14. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що досліджені документи свідчать про те, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД») мали реальний характер, отримані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності.

16. В свою чергу, контролюючим органом не доведено, що позивач та його контрагенти (ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД») при укладанні вказаних угод мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

17. При цьому, суди визнали безпідставними посилання відповідача на наявну податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

18. Водночас суди визнали необґрунтованими посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару, як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

19. Щодо формування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Євро Білд» суди попередніх інстанцій зауважили про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 192 ПК України.

20. Такий висновок судів обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, повернення товарів або попередньої оплати товарів/послуг є не виключними підставами, а лише одними з підстав для коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 2 пункту 192.2 статті 192 ПК України в подібних правовідносинах.

22. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню тільки у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

А оскільки повернення а ні поставлених товарів, а ні авансового платежу між ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» з ТОВ «Євро Білд» на підставі первісного договору не відбулось, на переконання скаржника, реєстрація позивачем розрахунків коригування є порушенням вимог ПК України.

23. Також ще однією підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

24. Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не був врахований висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 06 листопада у справі № 826/16277/14, від 04 грудня 2018 року у справі № 813/414/13-а щодо застосування пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 та 201.6 статті 201 ПК України.

25. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД» зробили, обмежившись тільки встановленням факту щодо наявності у позивача первинних документів, та не спростували висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

27. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

28. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

29. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

30. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

31. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

32. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

33. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

34. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

35. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

36. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

37. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що збільшення грошового зобов`язання, зменшення розміру від`ємного значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій було здійснено контролюючим органом у зв`язку з встановленням безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД»), а також у зв`язку з встановленням заниження позивачем власних податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Євро Білд».

39. Так, судами встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД».

40. Зокрема, на підставі договору № 8 від 13 березня 2015 року, додатку до нього, видаткової накладної, подорожнього листа № 06/03 від 13 березня 2015 року, податкової накладної № 101 від 13 березня 2015 року ТОВ «Карго Траффік» було поставлено позивачу товар (детектор оптичний димовий, ізолятор лінії, акустична система стельова, кабель, труба гофрована, тощо).

41. На підтвердження фактичності виконання сторонами договірних зобов`язань за вказаним договором позивачем до матеріалів справи долучено копії сертифікатів відповідності на сповіщувачі пожежні димові, ізолятор короткого замикання. На інше обладнання сертифікати відповідності відсутні за відсутності необхідності сертифікації такого обладнання, що контролюючим органом нормативно не спростовано.

42. Аналогічні за змістом і формою договори № 1703-15 від 17 березня 2015 року, № 2403-15 від 24 березня 2015 року на поставку подібного товару, видаткові накладні, подорожні листи, сертифікати якості по взаємовідносинам з ТОВ «Корес ЛТД» було долучено позивачем до матеріалів справи.

43. Крім того, на підтвердження фактичності оприбуткування товарів на складі, позивач до матеріалів справи надав роздруківки по рахункам 205, 281, які в сукупності свідчать про підтвердження документально наявності товарів на складі позивача на дати, що вказані у видаткових накладних.

44. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем товарів та послуг від перелічених вище контрагентів, здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

45. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

46. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

47. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

48. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

49. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

50. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

51. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Карго Траффік» та ТОВ «Корес ЛТД».

52. Суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача стосовно ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на весь обсяг поставок.

53. Відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

54. Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 (далі - Правила), товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

55. Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається перевізнику.

56. Нормами Правил товарно-транспортні-накладні не визначені документами, що є єдиною підставою для оприбуткування товару. Відтак, товарно-транспортна накладна не є допустимим доказом поставки. Її доказове значення при встановленні факту поставки товару суд оцінює в сукупності з іншими доказами відповідно до норм статті 90 КАС України.

57. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, перевезення отриманих матеріалів та обладнання здійснювалось ОСОБА_1 за допомогою транспортного засобу FIAT DOBLO (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), що належить позивачу на підставі Договору купівлі-продажу № 6/8/2008-5002 від 06 серпня 2008 року та подорожнього листа № 06/03 від 13 березня 2015 року.

58. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 та 201.6 статті 201 ПК України не знайшли підтвердження.

59. Щодо формування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Євро Білд», судами встановлено наступне.

60. 14 квітня 2014 року між ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» і ТОВ «Євро Білд» укладено договір підряду № 6567, згідно якого позивач зобов`язався виконати будівельно-монтажні роботи по влаштуванню систем протипожежного призначення на об`єкті «Житлова та громадська забудова з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі м. Києва».

61. З метою закупівлі матеріалів та обладнання, необхідних для виконання таких робіт, ТОВ «Євро Білд» 16 січня 2015 року перерахувало позивачу авансовий платіж в розмірі 37 383 964,68 грн.

62. 29 січня 2015 року TOB «Євро Білд» листом № 29/01-1 повідомило позивача про призупинення робіт на Об`єкті та про перенесення строків закінчення будівництва Об`єкту на невизначений строк, а також попросило повернути раніше перерахований авансовий платіж за вирахуванням вартості виконаних позивачем та прийнятих ТОВ «Євро Білд» робіт.

63. Листом від 05 лютого 2016 року № 31-1/15 позивач повідомив, що перерахування грошових коштів ТОВ «Євро Білд» з метою повернення авансового платежу є неможливим, оскільки на момент отримання листа № 29/01-1 від 29 січня 2015 pоку Товариство закупило значну частину матеріалів та обладнання у одних постачальників, а також перерахувало авансові платежі іншим постачальникам.

64. Оскільки договором підряду № 6567 від 14 квітня 2014 року не було передбачено повернення позивачем товару на ТОВ «Євро Білд» у випадку призупинення робіт на Об`єкті та перенесення строків закінчення будівництва, сторони дійшли згоди про повернення товару наступним чином.

65. 10 лютого 2015 року між TOB «Євро Білд» і позивачем укладено договір поставки № 655256, на підставі якого ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» передало раніше закуплені матеріали та обладнання ТОВ «Євро Білд».

66. За результатами передачі матеріалів та обладнання на підставі договору поставки № 655256 від 10 лютого 2015 pоку були складені податкові накладні на дану господарську операцію, що спричинило в свою чергу і необхідність складення відповідних розрахунків коригування по первісній господарській операції з перерахування авансу. Всі складені податкові накладні та розрахунки коригування були зареєстровані в ЄРПН та відображені в податковій декларації з ПДВ за відповідний період.

67. В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивач відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України позбавлений можливості зменшувати власні податкові зобов`язання з ПДВ на підставі взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, адже таке право виникає виключно у випадку повернення товарів особі, яка їх надала або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг.

68. Пунктом 192.1 статті 192 ПК України передбачено що, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

69. Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору (пункт 192.2 статті 192 ПК України).

70. Зміст наведених норм свідчить, що повернення авансу за не отриманий товар і перегляд ціни на товар (зміна вартості товару) розглядаються як різні операції за цивільно-правовим та податковим законодавством.

71. При поверненні авансу у зв`язку з розірванням угоди купівлі-продажу (надання послуг), операція з поставки товару (надання послуги) не відбувається відтак відсутній об`єкт оподаткування податком на додану вартість.

72. Водночас, якщо продавцем - платником ПДВ на дату отримання попередньої (авансової) оплати за договором були визначені податкові зобов`язання з ПДВ та надалі за домовленістю сторін дія договору припиняється, а попередня (авансова) оплата зараховується в рахунок оплати товарів/послуг за іншим договором, то продавець платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання такої попередньої (авансової) оплати, або зменшити нараховану суму податкових зобов`язань з ПДВ.

Складання такого розрахунку здійснюється на дату підписання документа, на підставі якого кошти, отримані за першим договором, будуть зараховані в рахунок оплати вартості товарів/послуг за другим договором.

Такий розрахунок коригування до податкової накладної відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг. Зареєстрований в ЄРПН розрахунок коригування є для постачальника підставою для зменшення нарахованих податкових зобов`язань, а для отримувача-покупця - підставою для зменшення податкового кредиту.

73. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що в даному випадку між сторонами виникли зустрічні однорідні вимоги, а саме: зобов`язання позивача перерахувати грошові кошти в якості повернення авансового платежу за договором підряду № 6567 від 14 квітня 2014 року; зобов`язання ТОВ «Євро Білд» перерахувати грошові кошти в якості оплати отриманих від позивача матеріалів та обладнання за договором поставки № 655256 від 10 лютого 2015 pоку, що в подальшому було оформлено договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 березня 2015 року.

74. Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду вважає, що доводи податкового органу щодо заниження ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» податкових зобов`язань з ПДВ є безпідставними.

75. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

76. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/2485/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов