Постанова

від 21.06.2022 по справі 280/4902/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 280/4902/19

адміністративне провадження № К/9901/33361/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Форсаж-Плюс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Сіпаки А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів Божко Л.А., Лукманвої О.М.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Форсаж-Плюс» (далі - позивач, товариство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, податковий орган, ГУ ДПС), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2019 № 0007631409 форми В, від 04.06.2019 № 0007621409 форми Р, від 04.06.2019 № 0007641409 форми Р, від 24.05.2019р. № 0071534906.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, позовні вимоги задоволено.

3.1. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04.06.2019 № 0007631409 форми В, від 04.06.2019 № 0007621409 форми Р, від 04.06.2019 № 0007641409 форми Р.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентом є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача, а тому нарахування відповідачем грошового зобов`язання із податку на додану вартість є протиправним.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. 07 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №280/4902/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

6.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №280/4902/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

6.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі №824/434/15-а, від 07 лютого 2020року № 806/4249/15, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

6.3. Податковий орган зазначає, що ТТН не є первинним документом для питання оподаткування, сертифікати якості не впливають на правомірність формування показників податкового та бухгалтерського обліку, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для висновку про нереальність господарської операції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що рух товару від ПП ТЕХНОЛЕНДБУД повинен бути підтверджений належними документами, однак при наявності недоліків в документах та при відсутності договору на транспортування, матеріальних та трудових ресурсів у контрагента не можливо підтвердити отримання товарів від відповідного контрагента. Наданими товарно-транспортними накладними не можливо підтвердити транспортування товару, оскільки в них не зазначено перевізника та повну адресу пунктів завантаження та розвантаження, що унеможливлює встановлення яким підприємством здійснювалося перевезення товару та де завантажувався та розвантажувався товар.

6.4. Також податковий орган указує, що операції позивача з контрагентом ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» не спричинили настання реальних правових наслідків, операції позивача є безтоварними по ланцюгу постачання. Уважає, що суд першої та апеляційної інстанції ухвалили рішення у порушення норм п.198.1 п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). Посилається на те, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва № 760/4651/19 від 15.02.2019р. встановлено, що ТОВ «БРУТЕКС» контрагент ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» по ланцюгу, виступає фігурантом у матеріалах досудового розслідування, що внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №32017100090000075 від 21.11.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України.

6.5. Податковий орган зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості висновків відповідача про порушення вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами підтверджується належними доказами, зокрема, первинними документами складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

7. Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався, що не перешкоджає її розгляду по суті.

8. 05 лютого 2021 року справа №280/4902/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Суди попередніх інстанцій установили, ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2018 рік та податку на додану вартість за жовтень 2018 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД», за результатами якої складено Акт перевірки від 13.05.2019 року № 272/08-01-14-09/22162938.

10. У розділі ІV «Висновок» Акту від 13.05.2019 року № 272/08-01-14-09/22162938 були зазначені наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 217800 грн. за 2018 рік; п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 3751 грн. за жовтень 208 року, заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 245969 грн. за жовтень 2018 року.

11. Результатом розгляду ГУ ДФС у Запорізькій області вищевказаного Акту перевірки від 13.05.2019 року № 272/08-01-14-09/22162938 стало прийняття 04.06.2019 відносно ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» податкових повідомлень-рішень:

1) податкове повідомлення-рішення від 04.06.2019 № 0007631409 форми «В», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість;

2) податкове повідомлення-рішення від 04.06.2019 № 0007621409 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 307461,25 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення від 04.06.2019 № 0007641409 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 272250 грн.

15. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.06.2019 № 0007631409 форми В, від 04.06.2019 № 0007621409 форми Р, від 04.06.2019 № 0007641409 форми Р, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

16. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» за жовтень 2018 року.

17. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

18. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

19. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

20. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

21. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

22. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

23. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

24. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

25. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

26. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

27. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

28. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

29. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

30. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

31. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

32. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

33. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

34. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

35. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

36. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

37. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

38. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

39. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

40. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 01.10.2018 між ТОВ НВП Форсаж Плюс (Замовник) та ПП Технолендбуд (Постачальник) укладено договір поставки № 01/10-2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити продукцію, а Замовник прийняти її та оплатити, згідно із специфікаціями. Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за договором до моменту їх повного виконання (а.с. 50-53).

41. У силу специфікацій №1 №2 поставлена продукція: заготовка катоду лита трубна, катод трубний литий (а.с. 54, 55).

42. Суд звертає увагу податкового органу, що матеріали справи містять документи, що підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ПП Технолендбуд: Договір №01/10-2018, специфікації №1, №2, накладні №3101, №9101, №8101, №5101, № 4101, №15101, №15102, №10101 (а.с. 56, 58, 60, 72, 73, 80), Товарно-транспортні накладні (а.с. 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 79), при цьому, наявність оплати за поставлений товар відповідачем не заперечується.

43. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що аналогічна продукція була реалізована позивачем на ДП Луцький ремонтний завод Мотор (Акт про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за надані послуги, отримані матеріальні цінності за період з 01.01.2018 по 31.12.2018) (а.с. 84-85).

44. Суд звертає увагу на те , що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

45. Правова позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №804/7470/16.

46. Долучені позивачем до матеріалів справи копії оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

47. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

48. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентом за період, що перевірявся.

49. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг.

50. Також необхідно зазначити , що правовідносини контрагентів із третіми особами (контрагенти контрагентів), з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин..

51. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

52. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

53. Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

54. Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

55. Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

56. Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду, від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

57. Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

58. Стосовно посилання відповідача на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва № 760/4651/19 від 15.02.2019 року щодо того, що TOB «БРУТЕКС» (контрагент ПП Технолендбуд) виступає фігурантом у матеріалах досудового розслідування, яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №32017100090000075 від 21.11.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, Суд зазначає про відсутність підстав для врахування вказаної ухвали, як доказу.

59. Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

60. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

61. Разом з цим, Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ «ВАЙРЕН» відсутня.

62. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

63. Указані правові висновки відповідають постановам Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170).

64. При цьому, Суд вказував, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

65. У ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

66. Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

67. З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 04.06.2019 № 0007631409 форми В, від 04.06.2019 № 0007621409 форми Р, від 04.06.2019 № 0007641409 форми Р не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

68. Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах висновок Верховного суду від 31 березня 2020 року по справі №824/434/15-а, від 07 лютого 2020року № 806/4249/15, а саме протиправність заниження доходу по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами, Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

69. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

70. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

71. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

72. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко