Постанова

від 04.11.2020 по справі 280/4902/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/4902/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

за участю: представника відповідача - Міщенко Ольги Віталіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, що є правонаступником Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 (головуючий суддя Сіпака А.В., повний текст складено 27.04.2020)

в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ФОРСАЖ-ПЛЮС до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ФОРСАЖ-ПЛЮС» , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 04.06.2019 № 0007631409 форми «В» , від 04.06.2019 № 0007621409 форми «Р» , від 04.06.2019 № 0007641409 форми «Р» , від 24.05.2019р. № 0071534906.

Позов обґрунтовано тим, що згідно податкових повідомлень-рішень від 04.06.2019р.

№0007631409 форми «В» позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість;

№ 0007621409 форми «Р» збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 307 461 гри 25 коп.;

№ 0007641409 форми «Р» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 272 250 грн.

Вказані суми податкових зобов`язань встановлено контролюючим органом на підставі Акту перевірки від 13.05.2019 року №272/08-01-14-09/22162938 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «НВП «ФОРСАЖ-ПЛЮС» з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2018 рік та податку на додану вартість за жовтень 2018 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» .

Позивач не згодний з висновками акту перевірки, вважає, що відповідачем зроблені хибні висновки про те, що задекларована операція із придбання катоду трубного литого, заготовки катоду лита трубного у ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» за період жовтень 2018р. не відбулася у дійсності, що рух активів від ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» до TOB «НВП «ФОРСАЖ-ПЛЮС» в дійсності не відбувався, що задекларовані операції не опосередковувалися реальним рухом між ним та ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» за період жовтень 2018р. Посилається на те, що жодного доказу щодо притягнення до кримінальної відповідальності та існування вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «БРУТЕКС» , ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» Акт перевірки не містить. Єдиний реєстр судових рішень також не містить інформації щодо існування вироків відносно посадових осіб вказаних підприємств. Вважає, що саме внаслідок належного опрацювання отриманої інформації, проведеного відповідно до норм податкового законодавства, відповідач мав довести факт податкового порушення, а не покладати на позивача відповідальність лише через те, що є підстави «поставити під сумнів факт здійснення господарської операції» . Крім того, будь-які розбіжності в даних податкового обліку не є достатньою підставою для встановлення податкового порушення, допущеного позивачем. Також вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність інформації щодо пересування автошляхами України у жовтні 2018 року транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 , оскільки комплекс відеофіксації транспортних засобів ІС «Відеоконтроль-Рубіж» здійснює фіксацію номерних знаків транспортних засобів лише за пошуковими реєстрами та лише на тих автошляхах, де такі комплекси встановлені. Відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність Позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення Позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку на додану вартість по господарським операціям з вказаними контрагентами. При цьому можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит. Просить позов задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 позов задоволено (а.с. 137-142).

Визнано протиправними то скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.06.2019р. №0007631409, №0007621409, №0007641409.

Рішення суду першої інстанції, обґрунтовано тим, що правовідносини контрагентів із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просять скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що судом першої інстанції зроблені помилкові висновки, що ТТН не є первинним документом для питання оподаткування, сертифікати якості не впливають на правомірність формування показників податкового та бухгалтерського обліку, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для висновку про нереальність господарської операції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що рух товару від ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» повинен бути підтверджений належними документами, однак при наявності недоліків в документах та при відсутності договору на транспортування, матеріальних та трудових ресурсів у контрагента не можливо підтвердити отримання товарів від відповідного контрагента. Наданими товарно-транспортними накладними не можливо підтвердити транспортування товару, оскільки в них не зазначено перевізника та повну адресу пунктів завантаження та розвантаження, що унеможливлює встановлення яким підприємством здійснювалося перевезення товару та де завантажувався та розвантажувався товар.

У судовому засіданні представник відповідача, підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У зв`язку з поверненням поштової кореспонденції, надісланої судом на адресу позивача, зазначеної ва матеріалах справи, судом здійснено оголошення про виклик позивача на веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 1 ст. 130 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2018 рік та податку на додану вартість за жовтень 2018 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ПП «ТЕХНОЛЕНДБУД» , за результатами якої складено Акт перевірки від 13.05.2019 року № 272/08-01-14-09/22162938.

На підставі Акту перевірки від 13.05.2019 року № 272/08-01-14-09/22162938 відносно ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.06.2019:

1) № 0007631409 форми «В» , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість;

2) № 0007621409 форми «Р» , яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 307 461,25 грн.;

3) № 0007641409 форми «Р» , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 272 250 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Предметом даного спору є правомірність/протиправність податкових повідомлень-рішень від 04.06.2019р. №0007631409, №0007621409, №0007641409, якими зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість; збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 307 461,25 грн.; збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 272 250 грн. (а.с. 28-30).

Слід зазначити, що:

- від`ємне значення суми податку на додану вартість розраховується за правилами п. 200.1 ст. 200 ПКУ як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду і сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду;

- податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, однак його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва). Відповідно, додана вартість складається з: ренти, оренди; амортизації; заробітної плати; прибутку. Залежно від того, чи набуває різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного періоду позитивного або від`ємного значення, у платника ПДВ виникає:обов`язок сплати ПДВ до бюджету (позитивне значення) або право на бюджетне відшкодування (від`ємне значення);

- податок на прибуток підприємств (загальнодержавний податок в Україні) - це прямий податок, що стягується з прибутку підприємства. Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу України (п.п. 134.1.1 ПКУ).

У розділі ІV «Висновок» Акту перевірки № 272/08-01-14-09/22162938 від 13.05.2019 року зазначені наступні порушення вимог податкового законодавства:

п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 217 800 грн. за 2018 рік;

п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 3 751 грн. за жовтень 2018 року, заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету на суму 245 969 грн. за жовтень 2018 року (а.с. 95, 96).

Зокрема, за змістом Акту перевірки від 13.05.2019 року № 272/08-01-14-09/22162938 перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» показників у рядку 01 Декларацій «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 встановлено їх заниження на загальну суму 1 248 600 грн.

Так, перевіркою встановлено взаємовідносини з наступним контрагентом-постачальником з ознаками фіктивності: ПП «Технолендбуд» .

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2018 між ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» (Замовник) та ПП «Технолендбуд» (Постачальник) укладено договір поставки № 01/10-2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити продукцію, а Замовник прийняти її та оплатити, згідно із специфікаціями. Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за договором - до моменту їх повного виконання (а.с. 50-53).

В силу специфікацій №1 №2 поставлена продукція: заготовка катоду лита трубна, катод трубний литий (а.с. 54, 55).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять документи, що підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Технолендбуд» : Договір №01/10-2018, специфікації №1, №2, накладні №3101, №9101, №8101, №5101, № 4101, №15101, №15102, №10101 (а.с. 56, 58, 60, 72, 73, 80), Товарно-транспортні накладні (а.с. 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 79), при цьому, наявність оплати за поставлений товар відповідачем не заперечується.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що аналогічна продукція була реалізована позивачем на ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор» (Акт про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за надані послуги, отримані матеріальні цінності за період з 01.01.2018 по 31.12.2018) (а.с. 84-85).

Слід зазначити, що згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати , не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 198.1. ст. 198 ПК України передбачає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Аналізуючи вказані норми податкового законодавства та господарську діяльність Товариства «НВП «Форсаж Плюс» , а саме здійснення купівлі-продажу товару: заготовки катоду лита трубна та катоду трубний литий, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що господарські операції спрямовані на отримання прибутку. Зокрема, подальша реалізація вказаного товару підтверджує дохід від господарської діяльності, реальний зміст господарської операції та наявність фінансового результату до оподаткування. Водночас, придбаний у контрагента товар та надані послуги по транспортуванню товару знайшли своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку, здійснено нарахування податкових зобов`язань за цими господарськими операціями.

Оскільки господарські операції є прибутковими, то можна діти висновку, що вони мають реальний економічний зміст, мають ділову мету. В бухгалтерському та податковому обліку господарські операції оформлені на підставі відповідних первинних документів, тому висновки відповідача про нереальність господарських операцій піддаються сумніву, а з урахуванням наданих доказів - спростовуються.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб суб`єкта господарювання, який здійснював господарські операції з ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» , у тому числі і операції, зазначені в Акті перевірки від 13.05.2019 року № 272/08-01-14-09/22162938.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що посилання Відповідача на відсутність придбання товарів, що були реалізовані ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» , в розрізі номенклатури зареєстрованих податкових накладних ПП «Технолендбуд» не може вважатися порушенням вимог податкового законодавства Позивачем, оскільки норми Податкового кодексу України не ставлять право на отримання податкового кредиту в залежність від підтвердження факту придбання по ланцюгу ідентифікованих товарів та послуг контрагентом за даними зареєстрованих податкових накладних.

Так, пункт 201.10. ст. 201 ПК України передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції накладні, виписані підприємством ПП «Технолендбуд» , відповідають вимогам ст. 201 ПК України та з урахуванням інших документів, обставин здійснення оподатковуваних операцій надають право ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» на формування податкового кредиту.

Водночас, матеріали справи не містять підтверджень, що контрагента позивача знято з реєстрації як юридичну особу або у неї анульовано Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки накладних за операціями з ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» . Тобто, контрагент позивача - ПП «Технолендбуд» , мав правові підстави здійснювати господарську діяльність, зокрема, виписувати накладні за реально здійсненими господарськими операціями; позивач мав правові підстави здійснювати господарські операції з таким контрагентом, що підтверджує фактичний руху активів Позивача та діє підстави для висновку про реальність господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що правовідносини контрагентів із третіми особами (контрагенти контрагентів), з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Щодо інформації, що в ІС «Відеоконтроль-Рубіж» не міститься інформації щодо пересування автошляхами України у жовтні 2018 року транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 , то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Автоматизована інформаційно-пошукова система відеофіксації транспортних засобів «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» призначена для розпізнавання номерних знаків та перевірки їх за розшуковими реєстрами, камери спостереження комплексу встановлюються на ділянці автодороги перед стаціонарним постом ДПС ДАІ. При цьому, відповідь на запит Відповідача не містить інформації, на яких саме ділянках встановлені камери спостереження, чи працювали вони в момент здійснення перевезення, яким чином відбувалась фіксація номерного знаку транспортного засобу, що не перебуває у розшуковому реєстрі, яким нормативно-правовим актом передбачена обов`язковість фіксації транспортних засобів, що не перебувають у розшуку.

Водночас, відсутність такої інформації та затвердженого нормативно порядку обов`язкової фіксації всіх транспортних засобів, що пересуваються автошляхами України, дає підстави для визначення такого доказу належним.

Відносно проведеного аналізу комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІС «Податковий блок» , Архіву електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, ВЕБ-сайт ГУ ДФС України та інших баз даних, слід зазначити, що матеріали справи не містять належних та достовірних доказів, які б дозволи зробити висновок про нереальність господарських операцій між сторонами договору поставки №01/10-2018, оскільки норми законодавства України не передбачають обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Таким чином, використана Відповідачем податкова інформація стосовно контрагента Позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства.

Слід також зазначити, що відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу ІІ вказаного Порядку № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів (п.4 розділу ІІІ Порядку № 727):.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст. 69 КАС України.

Однак, Акт перевірки від 13.05.2019 року №272/08-01-14-09/22162938 та матеріали справи не містять належні докази щодо отримання позивачем (ТОВ «НВП «Форсаж Плюс» ) товару невідомого походження з невідомого джерела, таким чином зазначена обставина . відповідачем не доведена.

Стосовно посилання відповідача на неможливість підтвердити транспортування товару, не зазначення перевізника та повну адресу пунктів завантаження та розвантаження, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що товаро-транспортні накладні містять інформацію про назву документу, дату складання, найменування перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, що дає можливість однозначно ідентифікувати вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), прізвище водія який прийняв та здав вантаж, відповідальної особи, що здала та особи, що прийняла вантаж (а.с. 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 79).

При цьому, відсутність інших даних, не зазначених у товаро-транспортних накладних не дають підстави для висновку про нереальність господарських операцій та заниження/завищення ПДВ.

З цього приводу також слід взяти уваги правову позицію Верховного Суду, що висловлена у постанові від 06.02.2018 у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14), а саме: наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2018 (справа №804/691/17) міститься правовий висновок, відповідно до якого презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. … сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Оскільки недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про реальність господарських операцій.

Також сліз зазначити, що сама наявність кримінального провадження, про яке зазначено в Акті перевірки, не є беззаперечним аргументом для визнання операцій між позивачем та ПП «Технолендбуд» фіктивними (на чому наполягає відповідач), а лише потребує додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності (з правової точки зору) наданих позивачем документів у підтвердження чи то спростування відповідних фактів.

Відповідно до п.6 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»» , затвердженого 31.12.1999 Наказом Міністерства фінансів України №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (надалі - «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»» ), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У п.7 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»» зазначено: витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»» , затвердженого 29.11.1999 Наказом Міністерства фінансів України №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (надалі - «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»» ) встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п.8 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»» - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Пунктом 5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання»» , затвердженого 31.01.2000 наказом Міністерства фінансів України №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, передбачено, що зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Водночас, пунктом 5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»» , затвердженого 08.10.1999 наказом Міністерства фінансів України №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, передбачено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Аналіз вказаних норм діє підстави для висновку про відсутність позивачем порушень вимог п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, за періоди, зазначені в Акті перевірки в частині операцій з ПП «Технолендбуд» .

Оскільки відсутні порушення податкового законодавства, то і відсутні підстави для вжиття заходів, передбачених п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, а саме нарахування щодо позивача податкових зобов`язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 04.06.2019 року №0007631409, №0007621409, №0007641409 підлягають скасуванню.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, що є правонаступником Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 04.11.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 04.11.2020.

В повному обсязі постанова виготовлена 09.11.2020.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова