Постанова

від 13.06.2022 по справі 826/4913/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/4913/17

касаційне провадження № К/9901/31059/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Контакт» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 31.03.2017 №2413 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство посилалось на те, що Управлінням було безпідставно направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження, у запиті не зазначено жодного конкретного та обґрунтованого факту, який би свідчив про порушення Товариством податкового законодавства України, з огляду на що відмова Товариства у наданні такої інформації є обґрунтованою, а наказ від 31.03.2017 №2413 є протиправним, оскільки прийнятий Управлінням за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22.05.2017 у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої інстанції виходив з того, що: запит Інспекції від 23.02.2017 № 4041/10/26-15-14-04-03-14 містив посилання на підстави надіслання такого запиту, перелік витребуваної інформації, був підписаний в.о. заступника начальника Управління та скріплений печаткою податкового органу, з огляду на що є запитом, ненадання відповіді на який є підставою для прийняття наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.07.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ Управління від 31.03.2017 №2413 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що Управлінням не доведено дотримання встановлених нормами Податкового кодексу України умов та порядку прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та не спростовано встановленого судом факту невідповідності запиту від 23.02.2017 № 4041/10/26-15-14-04-03-14 вимогам абзацу 1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Управління посилається на те, що: суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що запит Управління від 23.02.2017 № 4041/10/26-15-14-04-03-14 містив посилання на виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення Товариством податкового кредиту у сумі 748780,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Стріт-ТФК Груп», що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, про що вказують результати аналізу показників, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків за відповідний період, та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 71-74 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим зазначена у запиті Управлінням підстава для надіслання такого запиту є фактичною підставою для проведення перевірки у розумінні норм статті 73 Податкового кодексу України; окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатися як підстава для визнання оспорюваного наказ протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у задоволення касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.06.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 14.06.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Управління та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція направила Товариству запит від 23.02.2017 № 4041/10/26-15-14-04-03-14 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», у якому з посиланням на підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункти 1, 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв`язку виявленням фактів, що свідчать про недостовірність визначення Товариством податкового кредиту у сумі 748780,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Стріт-ТФК Груп», що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, яка з урахуванням наявних ризиків може свідчити про документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, що свідчить про недотримання Товариством підпункту «а» пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, з огляду на що Управління просило Товариство надати інформацію та її документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «Стріт-ТФК Груп» за жовтень 2016 року із наданням відповідної інформації та підтверджуючих документів згідно вказаного у запиті переліку документів (зокрема, але не виключно).

Листом від 21.03.2017 № 2/03 Товариство надало Управління відповідь на запит, у якій повідомило, що вважає викладені у вказаному запиті вимоги щодо надання інформації та копій документів безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки у запиті не зазначено конкретних фактів (інформації, а не посилань на джерело даних), які підтверджують неправомірність визначення даних, що містяться у поданій Товариством податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року і яким чином це пов`язано з сформованими платником податків показниками податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Стріт-ТФК Груп», а також не наведено результатів аналізу показників, що містяться в поданій Товариством податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року.

Начальник Управління, керуючись підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, прийняв наказ від 31.03.2017 №2413 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».

Копію вказаного наказу разом із направленням на перевірку № 291/26-15-14-04-03 від 04.04.2017 було вручено уповноваженому представнику Товариства - Васильчук С.С. 05.04.2017.

Підпунктами 20.1.2, 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПУ України) встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, запит від 23.02.2017 № 4041/10/26-15-14-04-03-14 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», направлений Управлінням на адресу Товариства, містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на підставі показників, зазначених Товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, та на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72-74 Податкового кодексу України. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на Товариство покладався обов`язок щодо надання відповідної інформації.

Згідно з абзацом 1 пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання Товариства на наявність, на його думку, окремих дефектів запиту про надання інформації не впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Фактичною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень був сформований Управлінням на підставі податкової інформації, отриманої відповідно до статей 72-74 ПК України, а саме - з аналізу показників, що містяться у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, та з даних Єдиного реєстру податкових накладних.

За змістом статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Управління при направленні запиту від 23.02.2017 № 4041/10/26-15-14-04-03-14, а також при прийнятті спірного наказу від 31.03.2017 № 2413 діяла на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Таким чином, доводи Управління, викладені в касаційній скарзі, є обґрунтованими, з огляду на що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова