Рішення

від 14.06.2022 по справі 756/6451/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 756/6451/20

Провадження № 2/369/991/22

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

01.06.2020року до Оболонського районного суду міста Києва звернувся Виконавчий комітет Бобрицької сільської ради з цивільним позовом до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради (код ЄДРПОУ 40231944) загальну суму боргу в розмірі 79613 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у справі № 756/4114/18, яке набрало законної сили 05 січня 2020 р., визнано укладеним з 06 квітня 2015 р. договір про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця між виконавчим комітетом Бобрицької сільської ради та ОСОБА_1 , проте свої зобов`язання відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

12.10.2020 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

10.11.2020 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та відповідно просив суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь виконавчого комітету Бобрицької сільської ради (код ЄДРПОУ 40231944) загальну суму боргу в розмірі 26063,08 грн. (двадцять шість тисяч шістдесят три гривні) 08 копійок.

13.11.2020 року позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень вважає безпідставним та неаргументованими.

14.12.2020 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року цивільна справа передана на розгляд Києво-Святошинському районному суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.03.2021 року справа прийнята до розгляду суддею Усатовим Д.Д.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області № 309 від 08.09.2021 щодо повторного автоматичного розподілу справи № 756/6451/20 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2021 року справа прийнята до розгляду суддею Янченком А.В.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Виконавчий комітет Бобрицької сільської ради, відповідно до ст. 140 Конституції України та ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 р. у справі № 756/4114/18 (яке набрало законної сили 05 січня 2020 р.) визнано укладеним з

06 квітня 2015 р. Договір про пайову участь (внесок) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця (далі Договір), а також розрахунок величини пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця між виконавчим комітетом Бобрицької сільської ради (далі кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (далі замовник, боржник, відповідач).

Відповідно до п. 2.2 Договору замовник бере пайову участь у розвитку інфраструктури с. Бобриця та перераховує грошові кошти в розмірі 32364,44 грн. (тридцять дві тисячі триста шістдесят чотири грн. 44 коп.) до спеціального цільового фонду місцевого бюджету

с. Бобриця. У разі невідповідності суми загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, яка визначена проектною документацією, з сумою, зазначеною у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, розмір пайового внеску підлягає перерахунку.

За регламентацією ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкту в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України регламентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 Договору, замовник будівництва зобов`язується сплатити (перерахувати) зазначені у п. 2.2 цього Договору кошти до місцевого бюджету села Бобриця у місячний строк з дня укладення цього Договору.

Одночасно вказаним Договором, а саме п. 5.1 визначено, що цей Договір набуває чинності з 06 квітня 2015 року та дії до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, що спростовує доводи сторони відповідача, що днем укладання договору є дата набрання законної сили заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 р. у справі № 756/4114/18.

Пунктом 4.2. Договору регламентовано, що замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого пунктом 2.2. цього Договору, сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Замовника від наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20 січня 2020 р. рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням (штриховий кодовий ідентифікатор № 0311517741090) з описом вкладення та з послугою експрес-доставки посильним (кур`єром) позивач направив відповідачу вимогу кредитора щодо сплати суми боргу за Договором від 06.04.2015 з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 111384,13 грн. (від 17.01.2020 вих. №1-19/41). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також інформацією з веб-сайту АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/) про відстеження пересилання поштового відправлення з ідентифікатором № 0311517741090, кореспонденцію з першою вимогою кредитора відповідач отримав особисто 21 січня 2020 р.

Отримавши вимогу кредитора щодо сплати суми боргу за Договором від 06.04.2015 в розмірі 111384,13 грн. (сто одинадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні тринадцять копійок), відповідачем 31 січня 2020 р. на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету с. Бобриця була сплачена лише основна сума за Договором в розмірі 32364,44 грн.

Рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням (штриховий кодовий ідентифікатор № 0814700243831) з описом вкладення та з послугою експрес-доставки посильним (кур`єром) 01 квітня 2020 р. позивач направив відповідачу вимогу кредитора щодо сплати неустойки, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми за порушення виконання грошового зобов`язання за Договором від 06.04.2015 (від 01.04.2020 вих. № 1-19/153). Друга вимога кредитора щодо сплати неустойки, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми від 01.04.2020 була вручена відповідачу 15 квітня 2020 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а також інформація з веб-сайту АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/) про відстеження пересилання поштового відправлення з ідентифікатором № 0814700243831.

Але, протягом наданого позивачем місяця з дня отримання другої вимоги кредитора відповідач (проігнорувавши вимогу) фактично відмовився добровільно виконати грошове зобов`язання зі сплати інфляційних витрат, неустойки та 3% річних від простроченої суми за порушення виконання грошового зобов`язання за Договором від 06.04.2015.

Враховуючи факт істотного знецінення грошових коштів протягом останніх п`яти років, позивач (кредитор) виставив відповідачу (боржнику) вимогу щодо сплати неустойки, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми за порушення виконання грошового зобов`язання за Договором від 06.04.2015.

У зв`язку із зверненням відповідача до суду щодо застосування строків позовної давності, позивач зменшив розмір позовних вимог та відповідно приведено період нарахування інфляційних витрат та 3 % річних у відповідність із строком загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України), а період нарахування неустойки у відповідність із строком спеціальної позовної давності (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України), а відтак суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до вимог позивача та приймає розрахунок позивача викладений у заяві про зменшення позовних вимог.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-які місяці, у яких мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки відповідачем несвоєчасно (з тривалим порушенням), але виконане грошове зобов`язання за Договором у розмірі 32364,44 грн., розрахунок інфляційних витрат, неустойки та 3% річних від простроченої суми здійснюється з місяця, наступного за останнім місяцем, до якого мав бути здійснений платіж за Договором, до місяця повної сплати боржником початкової суми грошового зобов`язання (яка повинна бути сплачена до 08.05.2015), тобто з травня 2015 р. по січень 2020 р. (включно).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

За період з січня 2017 року по грудень 2019 року (включно) індекс інфляції складав 135,03%.

Сума боргу станом на кінець грудня 2020 р. з урахуванням індексу інфляції становила:

(32364,44 ? 135,03%) : 100% = 43701,70 грн.

Інфляційні витрати: 43701,70 32364,44 = 11337,26 грн.

Розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми:

3% річних розраховуються за формулою: 32364,44 ? 3 ? 1095 : 365 : 100 = 2912,80 грн., де:

32364,44 грн. сума основного боргу;

3 кількість процентів;

1095 кількість прострочених днів;

365 кількість днів в році;

100 %

Розрахунок пені за порушення боржником зобов`язання:

Згідно з пунктом 4.2. Договору замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення зобов`язання.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для стягнення неустойки (пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Отже, за прострочення грошового зобов`язання по Договору від 06.04.2015 пеня розраховується тільки за один рік.

Формула розрахунку пені наступна: 32364,44 ? 0,1% ? 365 = 11813,02 грн., де:

32364,44 грн. сума основного боргу;

0,1% розмір неустойки за один день;

365 кількість днів у році.

Пеня занесвоєчасне виконаннязобов`язань заперіод з31.01.2019по 31.01.2020складає 11813,02 грн. (одинадцять тисяч вісімсот тринадцять гривень 02 копійки).

Загальна сума інфляційних витрат, 3% річних від простроченої суми та неустойки в межах строків загальної та спеціальної позовної давності складає:

11337,26 + 2912,80 + 11813,02 = 26063,08 грн.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України). Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст.79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Норма статті 76 ЦПК України регламентує, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, про обґрунтованість позову. Отже, загальна сума боргу ОСОБА_1 перед виконавчим комітетом Бобрицької сільської ради станом на січень 2020 року, в межах строків позовної давності, складає 26063,08 грн. (двадцять шість тисяч шістдесят три гривні 08 копійок).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 257, 258, 549, 550, 612, 625 Цивільного кодексу України та статтями 259, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради (08142, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Шкільна, буд. 17; код ЄДРПОУ 40231944) загальну суму боргу в розмірі 26063,08 грн. (двадцять шість тисяч шістдесят три гривні) 08 копійок та судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 23.06.2022 року.

Суддя А.В. Янченко