Рішення

від 19.06.2022 по справі 910/18307/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2022Справа № 910/18307/21Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" (вулиця Шевченка, будинок 327, місто Львів, 79069)доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Лобачевського, буд. 23 В, м. Київ, 02090)простягнення 3 231 827 грн 95 коп.та за зустрічним позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул.. Лобачевського, буд. 23 В, м. Київ, 02090)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" (вулиця Шевченка, будинок 327, місто Львів, 79069)провизнання недійсним договоруПредставники: від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Ступак Т.О. - представник за довіреністю від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Сокол-Кітаєв О.В. - керівник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" з вимогами до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 3 231 827 грн 95 коп. заборгованості за договором відповідального зберігання від 01.12.2016 № 0112/2016, в тому числі: 2 562 650 грн 00 коп. основної заборгованості, 460 787 грн 46 коп. інфляційних втрат та 208 390 грн 49 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 2 562 650 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 460 787 грн 46 коп. інфляційних втрат та 208 390 грн 49 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/18307/21 та прийнято позовну заяву до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.12.2021.

24.11.2021 відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява.

29.11.2021 відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката.

08.12.2021 відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

09.12.2021 відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що договір відповідального зберігання від 01.12.2016 № 0112/2016 укладений з порушенням норм частини 7 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є недійсним та не створює будь-яких наслідків.

09.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" про визнання недійсним договору відповідального зберігання від 01.12.2016 № 0112/2016 з підстав невідповідності частині 7 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі".

У підготовчому засіданні 13.12.2021 оголошено перерву до 13.01.2022.

14.12.2021 відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли відповідь та відзив відповідача та відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до яких позивач заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що проведення процедури закупівлі є виключно правом та/або обов`язком позивача за зустрічним позовом, а відповідальність за порушення законодавства у сфері публічних закупівель несуть члени тендерного комітету або уповноважена особа замовника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2021, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, зустрічну позовну заяву залишено без руху.

23.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" про визнання недійсним договору відповідального зберігання від 01.12.2016 № 0112/2016 в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" з вимогами до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 3 231 827 грн 95 коп. заборгованості за договором відповідального зберігання від 01.12.2016 № 0112/2016.

Підготовче засідання призначене на 13.01.2022 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Н.Плотницької на лікарняному.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 суд повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 17.02.2022.

17.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

У підготовчому засіданні 17.02.2022, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Судове засідання, призначене на 10.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 судове призначено на 20.06.2022.

В судове засідання 20.06.2022 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача за первісним позовом в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом заперечує проти заявлених первісних позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, а також в повному обсязі підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 20.06.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 між Державним підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (поклажодавець за договором, відповідач за первісним позовом у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" (зберігач за договором, позивач за первісним позовом) укладено договір відповідального зберігання № 0112/2016, відповідно до умов пункту 1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього договору майно, згідно з додатком 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до додатку № 1 до договору визначено переляк майна, яке передається на відповідальне зберігання, а саме: Сортувальний комплекс МСЛ1/50 (інвентарний номер 104-3506) - 1 шт; Сортувальний комплекс МСЛ1/50 (інвентарний номер 104-3505/1) - 1 шт; ВЛ-Прес для гомогенних матеріалів Kampwerth typ НКР-70 (серійний номер 15902) - 1 шт; ВЛ-Пристрій для розривання мішків та пакетував АР 80 (серійний номер 32491) - 1 шт; Контейнер скло пластичний для збору ТПВ об`ємом 3,5 м.куб. - 125 шт.

Згідно з пунктом 1.2 договору поклажодавець передає, а зберігач приймає майно згідно з актом прийому-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього договору.

Майно зберігається у виробничому приміщені площею 6 000 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 327 (пункт 1.3. договору).

Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що вартість послуг за зберігання майна за цим договором становить 60 000,00 грн з ПДВ, в місяць з розрахунку 10,000 грн з ПДВ за 1 кв.м. виробничого приміщення.

Відповідно до пункту 3.2 договору поклажодавець зобов`язаний сплатити зберігачу вартість зберігання майна, визначену в пункті 1.4 даного договору в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок зберігача протягом 5-ти робочих днів після звітного місяця.

Згідно з пунктом 6.1. договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2017.

У разі відсутності письмових заяв сторін про розірвання договорі за два місяці до закінчення терміну дії зазначеного в пункті 6.1 договору, договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

У відповідності до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини 1 статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідального зберігання № 0112/2016 від 01.12.2016 між сторонами були підписані акти приймання-передачі окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності.

Як встановлено судом відповідач за первісним позовом в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати, наданих позивачем за первісним позовом, послуг відповідального зберігання за період з грудня 2016 року по березень 2019 року, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 302 650 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з прострочення виконання зобов`язань за договором, позивачем за загальний період прострочення з 07.01.2017 по 10.11.2021, було нараховано 460 787 грн 46 коп. інфляційних втрат та 208 390 грн 49 коп. 3 % річних.

Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначив про не дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" процедури публічних закупівель послуг відповідального зберігання, а тому є підстави вважати, що договір відповідального зберігання № 0112/2016 від 01.12.2016 між сторонами, укладений в порушення заборони встановленої частини 7 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі". У зв`язку з викладеним, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" про визнання договору відповідального зберігання № 0112/2016 від 01.12.2016 недійсним.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню у повному обсязі, тоді як вимоги позивача за зустрічним позовом є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Законом України "Про публічні закупівлі" встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У пункті 9 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" законодавець дав визначення замовникам на яких поширюється дія вказаного закону. Замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Конструкція цієї норми дає підстави вважати, що замовником у розумінні цього Закону є, зокрема, юридична особа, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади та має хоча б одну із наведених ознак, а саме: є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; володіє більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведеною у постанові від 21.07.2021 по справі №904/5935/20.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною належить Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1393 від 17.09.2002 затверджено Статут Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, відповідно до якого підприємство утворене з метою провадження в Україні екологічної діяльності і подання допомоги підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності у сфері поводження з відходами як вторинною сировиною, запобігання накопиченню відходів, а також провадження господарської діяльності у цій сфері, створення і поліпшення умов запровадження систем збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, зменшення негативного впливу їх на довкілля.

У відповідності до пункту 3.1. Статуту підприємство є державним підприємством, підпорядкованим Кабінетові Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 000,00 грн, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Частиною 7 статі 2 Закону "Про публічні закупівлі" встановлено, що забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Дослідивши зміст договору відповідального зберігання № 0112/2016 від 01.12.2016 судом встановлено, що сторони погодили розмір послуг зберігача по зберіганню всього товару відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позов), що складає 60 000,00 грн щомісяця.

З урахуванням положень пунктів 6.1 та 6.2 договору договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє щонайменше до 31.12.2017.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" нараховано Державному підприємстві з питань поводження з відходами як вторинною сировиною оплату за надані послуги зберігання за період з грудня 2016 року по березень 2019 року у сумі 60 000,00 грн за кожен місяць, що в загальному розмірі становить 1 302 650,00 грн.

Таким чином, уклавши спірний договір сторони погодили, що мінімальний розмір вартості наданих послуг зберігання може скласти 720 000 грн (60 000,00 грн. х 12 місяців (строк дії договору до 31.12.2017).

Враховуючи ціну договору, суд прийшов до висновку, що загальна вартість предмета закупівлі значно перевищує 200 тисяч гривен, а тому договір відповідального зберігання № 0112/2016 від 01.12.2016 мав бути укладений сторонами із застосуванням процедури, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі" .

При цьому, сторони усвідомлювали, що вартість предмета закупівлі перевищує визначену частиною 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" суму.

Згідно частини 7 статті 2 Закону "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Однак, Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не було здійснено процедуру закупівлі в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене та враховуючи, що під час укладення спірного договору не було дотримано передбачену Законом України "Про публічні закупівлі" процедуру, а отже договір відповідального зберігання № 0112/2016 від 01.12.2016 суперечить вимогам законодавства, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 по справі № 904/5935/20 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2019 по справі № 910/2197/18.

Суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" щодо виконання умов договору, оскільки спірний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення, а дії осіб з порушення процедури публічних закупівель шляхом їх ігнорування очевидно не відповідають легітимній меті в демократичному суспільстві, яке шляхом прийняття закону про публічні закупівлі мало мету зробити закупівлі послуг за бюджетні кошти конкурентними та прозорими, заборонивши проведення закупівель без дотримання відповідної конкурсної процедури.

Аналогічні правові позиції наведено у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/3104/18.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню, а договір відповідального зберігання № 0112/2016 від 01.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною слід визнати недійсним, та як наслідок підстави для задоволення первісного позову та стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат на підставі визнаного недійсним договору відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" про стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною 2 562 650 грн 00 коп. основної заборгованості за договором відповідального зберігання від 01.12.2016 № 0112/2016, 460 787 грн 46 коп. інфляційних втрат та 208 390 грн 49 коп. 3 % річних, відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір відповідального зберігання № 0112/2016 від 01.12.2016, укладений між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ресурс плюс" (79069, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 327, ідентифікаційний код 40507807) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, місто Київ, вулиця Лобачевського, будинок 23-В, ідентифікаційний код 20077743) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 23.06.2022

Суддя Н.Б. Плотницька