Рішення

від 14.06.2022 по справі 921/816/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/816/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.

розглянув справу

за позовом Приватного малого підприємства "Лотос", вул. Шевченка, 21/7, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100

до відповідача 1 Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігма", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46001

про скасування рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на землю

За часті представників сторін:

позивача: Гатало М.Я.

відповідача 1: Чарнош Т.М.

відповідача 2: Притули О.Б.

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Встановив:

13.12.2021 Приватне мале підприємство "Лотос", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, надалі відповідач 1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігма", надалі відповідач 2, про:

- скасування Рішення 20 сесії 3 скликання Тернопільської міської ради від 28.02.2002 про передачу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1887 га ТОВ "Бігма";

- визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серія ТР № 042067 від 03.07.2002, виданого ТОВ "Бігма" на земельну ділянку площею 0,1887 га на підставі Рішення 20 сесії 3 скликання Тернопільської міської ради від 28.02.2002.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням органом місцевого самоврядування норм Конституції України, Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2002), Указів Президента України №608/95 від 12.07.1995 та № 22/99 від 19.08.1999 при прийняті оспорюваного рішення та видачею Державного акту на право власності на землю серія ТР № 042067 від 03.07.2002 ТОВ Бігма із порушенням законодавчо встановленого порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 13.12.2021 головуючим суддею для розгляду справи №921/816/21 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2021 позовну заяву Приватного малого підприємства "Лотос" б/н від 13.12.2021 (вх. № 908 від 13.12.2021) залишено без руху та встановлено Приватному малому підприємству "Лотос" строк для усунення визначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

29.12.2021 ПМП "Лотос" згідно з заявою б/н від 29.12.2021 (вх. №10620 від 29.12.2021) усунуто визначені в ухвалі від 20.12.2021 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/816/21; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/816/21 підготовче засідання на 09:00 год. 31.01.2022; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

19.01.2022 Тернопільська міська рада (відповідач 1 у справі) надала відзив б/н б/д (вх. №337), згідно з яким в задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування своїх заперечень посилається на приписи ст. 12, ч. 1 ст. 82, ч. 1 ст. 120, ст. 125 Земельного кодексу України, в чинній редакції на момент прийняття рішення (01.01.2002); укладений між ВАТ "Ватра", як Продавцем, та ТОВ "Бігма", як Покупцем, Договір купівлі-продажу споруд з територіями за №1/134 від 27.09.2000; довідки ВАТ "Ватра" за №111/236, №111/237 та №111/238. Вважає, що наявність на момент прийняття Тернопільською міською радою оспорюваного позивачем у даній справі рішення від 28.02.2002 про продаж ТОВ "Бігма" земельної ділянки за адресою вул. Бродівська, 44 укладеного Договору купівлі-продажу споруд з територіями за даною адресою свідчить про відсутність порушення чинного законодавства зі сторони міської ради. Стверджує, що на підставі вказаного вище рішення між Тернопільською міською радою та ТОВ "Бігма" укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності. За умовами вказаного правочину Товариство придбало земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами, загальною площею 1 887,0 кв. м, яка розташована на території Тернопільської міської ради, за адресою: вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль; цільове призначення земельної ділянки для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень. За наслідком прийняття міською радою оспорюваного рішення та укладеного з ТОВ "Бігма" Договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №1046, ТОВ "Бігма" було видано Державний акт на право власності на землю серія ТР №042067 від 03.07.2002. Зауважує, що форма державного акта на право власності на землю затверджена постановою Кабінету Міністрів України за №440 від 24.03.1999. При аналізі даного нормативного документа та Державного акту на право власності на землю серія ТР №042067, міською радою встановлено повну відповідність останнього затвердженій формі. Також просить врахувати, що Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за №43 від 04.05.1999 (надалі Інструкція №43), передбачала можливість видачі одного державного акту у випадку передання власникам землі (землекористувачам) декількох черезсмужних земельних ділянок однакового цільового призначення, розташованих на території однієї адміністративно-територіальної одиниці. В підтвердження доводів, наведених у відзиві на позов, Тернопільська міська рада долучила до матеріалів справи копії Договору купівлі-продажу споруд з територіями за №1/134 від 27.09.2000, довідки ВАТ "Ватра" за №111/236, №111/237 та №111/238.

27.01.2022 ПП "ПМП "Лотос" надало відповідь на відзив Тернопільської міської ради б/н від 27.01.2022 (вх. 579), згідно з яким просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зауважує, що долучені міською радою до відзиву на позов довідки не містять дати їх видачі, що, на думку позивача, унеможливлює встановити факт для чого саме їх було видано. Стверджує, що в додатках до позовної заяви містяться довідки ідентичного змісту, оформлені у липні місяці 2002 року. Дані довідки видано відповідно до рішення Тернопільської міської ради №612 від 10.07.2002, згідно з яким оформлено право власності на споруди за ТОВ "Бігма". На переконання позивача, оскільки нерухомість було передано у власність пізніше ніж прийнято оскаржуване рішення про продаж ТОВ "Бігма" земельної ділянки, має місце порушення ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції від 01.01.2002. Окрім того, зауважує, що рішенням Тернопільської міської ради за №231 від 12.03.2003 було змінене рішення Тернопільської міської ради за №612 від 10.07.2002, зокрема, з переліку приміщень виключено приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв. м. та споруду складу загальною площею 66,4 кв. м. Вважає, що оскільки відповідач 2 стверджує, що саме ці будівлі знаходяться на земельній ділянці, на яку видано оспорюваний Державний акт, то наведені вище обставини в черговий раз підтверджують факт продажу земельної ділянки без наявності на ній нерухомого майна.

В підготовчому засіданні 31.01.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд задовольнив клопотання ТзОВ "Бігма" (відповідача 2 у справі) б/н від 31.01.2022 (вх. №633), продовжив відповідачу 2 строк на подання відзиву на позов до 07.02.2022 та оголосив перерву до 15:30 год. 21.02.2022, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про підготовче засідання 21.02.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

21.02.2022 ТзОВ "Бігма" надало суду відзив б/н від 17.02.2022 (вх. №1323), згідно з яким просить у задоволенні позову відмовити. Стверджує, що за Договором купівлі-продажу споруд з територіями за №1/134 від 27.09.2000 ВАТ "Ватра" продало, а ТОВ "Бігма" купило нежитлові споруди загальною площею 8 697 м2, розташовані за адресою: вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль. П. 4.3 Договору передбачено, що право власності у Покупця виникає з моменту підписання акту їх прийому-передачі за даним Договором. Зауважує, що на дату укладення вказаного правочину правовідносини з купівлі-продажу регулювались ЦК України 1963 року. Ст. 128 вказаного Кодексу, в редакції, що діяла на дату укладення Договору купівлі-продажу, визначено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Акт приймання-передачі придбаного за Договором нерухомого майна підписано в день його укладення 27.09.2000, саме вказана дата, на думку відповідача 2, є датою виникнення у ТОВ "Бігма" права власності на придбане за Договором від 27.09.2000 майно. Рішенням МВК від 31.01.2001 за №110 було вилучено з користування ВАТ "Ватра" частину земельної ділянки та надано в користування ТОВ "Бігма" для обслуговування викуплених приміщень. Про наведене зроблено запис у Державному акті на право постійного користування землею ВАТ "Ватра" серії І-ТР №000245. Враховуючи наведене, позивач стверджує, що саме даний Договір купівлі-продажу поряд з іншими документами стали підставою для оформлення права власності за ТОВ "Бігма" на придбані приміщення з видачею свідоцтва. Відповідно, доводи позивача про те, що на момент видачі Державного акту на право власності на землю у ТОВ "Бігма" не було у власності приміщень є помилковими.

Також відповідач 2 зазначив, що 31.01.2001 Тернопільська міська ради прийняла рішення за №111 "Про вилучення та надання у користування земельних ділянок", згідно з яким вилучила з користування ВАТ "Ватра" земельну ділянку площею 0,08697 га за адресою: вул. Бродівська, 44, враховуючи письмову згоду землекористувача та надала в оренду ТОВ "Бігма" строком на 25 років земельні ділянки для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень по вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, площею 0,1411 га, 0,6507 га та 0,0779 га. В подальшому Рішенням 20 сесії 3 скликання Тернопільської міської ради від 28.02.2002 земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1887 га по вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль передано у власність ТОВ "Бігма". На підставі вказаного рішення 28.03.2002 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1 887 кв. м за вказаною адресою, та, відповідно, 03.07.2002 Тернопільською міською радою видано Державний акт на право власності на землю серії ТР №042067 з описом меж земельних ділянок (ділянка №1 площею 0,1411 га та ділянка №2 площею 0,0476 га). Просить врахувати, що відповідно ст. 126 ЗК України, в чинній на момент видачі Державного акту редакції, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку є державний акт.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №686/10181/17, вважає помилковими. Стверджує, що у вказаній постанові Верховний Суд залишив без змін судові рішення, якими відмовлено в позові з підстав недоведеності порушеного права позивача. Окрім того, просить врахувати, що надані ТОВ "Бігма" земельні ділянки мали встановлені межі, оскільки було видано Державний акт в тому числі з описом меж.

Щодо посилань позивача на приписи ст. 125 ЗК України ТзОВ "Бігма" зауважує, що державну реєстрацію на земельних ділянок товариство не здійснювало, оскільки чинна на момент видачі Державного акту редакція даної норми передбачала необхідність державної реєстрації самого державного акту, як документу. Звертає увагу на те, що виданий ТОВ "Бігма" Державний акт на право власності на землю серії ТР №042067 зареєстрований в книзі записів державної реєстрації за №13.

Враховуючи усе наведене вище, відповідач 2 вважає, що ТзОВ "Бігма" набуло права власності на земельну ділянку в установленому чинним на той час земельним законодавством порядку з отриманням документа, що посвідчує його виникнення.

В підготовчому засіданні 21.02.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, повноважний представник відповідача 2 заявив усне клопотання, згідно з яким просив наданий ним відзив на позов, зважаючи на пропущений строк для його подання, вважати письмовими поясненнями та долучити їх до матеріалів справи.

Враховуючи заявлене відповідачем 2 усне клопотання, з метою надання можливості іншим учасникам судового процесу ознайомитись із змістом наданого ТОВ "Бігма" документа та висловити свої позиції щодо вказаного вище клопотання, суд оголосив перерву до 12:00 год. 02.03.2022, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про підготовче засідання 02.03.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

02.03.2022 від позивача та відповідача 2 на електронну адресу суду надійшли письмові клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовані введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №921/816/21 на тридцять днів; відклав підготовче засідання на 14:00 год. 28.03.2022 та запропонував учасникам справи надати заяви з процесуальних питань (при наявності).

17.03.2022 позивач надав суду письмово викладену позицію щодо пояснень відповідача 2 від 16.03.2022 (вх. №1773), згідно з якою просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема, зауважив, що згідно з Свідоцтвом про право власності на будівлі та споруди від 21.03.2003, яке, за твердженням ТОВ "Бігма", було оформлене на підставі Договору купівлі-продажу споруд з територіями за №1/134 від 27.09.2000, ні склад площею 66,4 кв. м, ні прохідна під літ. "Г" площею 92,1 кв. м не увійшли до переліку належного Товариству нерухомого майна. Просив врахувати, що відповідачем 2 не надано ні юридичних, ні фактичних документів щодо складу площею 66,4 кв. м. В рамках господарської справи №921/702/21, предметом спору в якій є прохідна під літ "Г", ТОВ "Бігма" надано відзив на позов, в якому вказано про набуття права власності на зазначену будівлю на підставі Договору купівлі-продажу №5/01 від 07.12.2002, укладеного з ТзОВ "Люізо". Однак, ТОВ "Люізо" заперечує факт відчуження будь-яким способом приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв. м на користь ТОВ "Бігма". Стверджує, що придбало прохідку у ВАТ "Ватра" згідно з Договором купівлі-продажу споруд з прилеглими територіями №1/131 від 26.09.2000 і до грудня 2020 року (моменту продажу прохідної ПМП "Лотос") було одноправним та одноособовим власником даного майна. Зазначає, що згідно Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будівля прохідної під літ "Г", загальною площею 272,9 кв. м була об`єктом обтяження багато років. Наведене, на переконання позивача, свідчить про те, що ТОВ "Бігма" не мало у власності нерухомого майна, для обслуговування якого було надано земельну ділянку площею 0, 08697 га та оформлено Державний акт на право власності на землю Серії ТР №042067 від 03.07.2002. Також позивач вважає, що ТОВ "Бігма" не надано жодних доказів на підтвердження факту використання земельних ділянок у власній господарській діяльності. Зауважує, що в позовній заяві зазначено підстави, які підтверджують факт видачі міською радою Державного акту на право власності на землю серії ТР №042067 від 03.07.2002 без встановлення її меж в натурі. Вважає, що даний факт підтверджено у Висновку експертного дослідження за №1433/1434/20-22 від 14.09.2021. Окрім того, позивач уточняє, що зазначення у Договорі купівлі-продажу від 28.03.2002 того, що його невід`ємною частиною є план земельної ділянки з визначенням її розмірів, жодним чином не свідчить про встановлення її меж. В підтвердження наведеного до пояснень долучено копії: відзиву у справі №921/702/21, Договору купівлі-продажу №1/131 від 26.09.2000, інвентарної справи ВАТ "Ватра-Світлоприлад" та Інформаційної довідки за №230088430 від 28.10.2020.

В підготовчому засіданні 28.03.2022, яке відбулось за участі повноважного представника позивача та відповідача 1, зважаючи на запровадження воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, суд, на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, продовжив строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 12:15 год. 13.04.2022, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх в судовому засіданні 28.03.2022 повноважних представників позивача та відповідача 1 про підготовче засідання 13.04.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача 2 відповідною ухвалою та телефонограмою (в матеріалах справи).

13.04.2022 ТзОВ "Бігма" надало суду письмові пояснення б/н від 12.04.2022 (вх. №2264), згідно з якими, за наслідками ознайомлення з позицією МПМ "Лотос", наведеною у поясненнях б/н від 16.03.2022, просить відмовити в задоволенні позову. У вказаних поясненнях ТОВ "Бігма" в черговий раз звернуло увагу на приписи чинного на дату укладення Договору купівлі-продажу споруд з територіями за №1/134 від 27.09.2000 законодавства. Вважає, що в даному випадку саме правочин є правовстановлюючим документом, а свідоцтво - правопосвідчуючим. Також відповідач 2 навів хронологію подій, які, на його переконання, спростовують доводи позивача щодо відсутності правовстановлюючих документів стосовно складу площею 66,4 кв. м. Зауважило, що питання права власності ТзОВ "Бігма" на приміщення прохідної під літ "Г" площею 92,1 кв. м є предметом спору у справі №921/702/21. Окрім того, ТОВ "Бігма" просить застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності щодо заявлених у даній справі позовних вимог. Зазначене клопотання обґрунтовує наявністю у позивача з 2009 року інформації про те, що ТОВ "Бігма" є власником земельних ділянок, право власності на які підтверджуються оспорюваним у даній справі Державним актом. Зокрема, зазначає, що придбана ПМП "Лотос" у 2009 році земельна ділянка площею 0,0802 га, кадастровий номер 6110100000:03:001:0069, межує зі спірною земельною ділянкою площею 0,0476 га, право власності на яку підтверджується Державним актом. В підтвердження наведених у поясненнях від 12.04.2022 доводів відповідач 2 долучив до матеріалів справи відповідні докази.

В підготовчому засіданні 13.04.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд долучив до матеріалів справи надані відповідачем 2, позивачем письмові пояснення та документи і оголосив перерву до 12:00 год. 20.04.2022, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Учасників справи про підготовче засідання 20.04.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

18.04.2022 ТзОВ "Бігма" звернулось до суду з клопотанням б/н від 12.04.2022 (вх. №2373) про долучення документів до матеріалів справи. Зокрема, відповідач 2 просив долучити копії договорів оренди та документи про сплату орендної плати від ПМП "Лотос", які, на переконання ТОВ "Бігма", додатково підтверджують факт користування Товариством земельними ділянками (0,0476 та 0,1411 га) для обслуговування викуплених складу пл. 66,4 кв. м і приміщення прохідної пл. 92,1 кв. м та свідчать про обізнаність ПМП "Лотос" про перебування вказаних земельних ділянок у власності ТОВ "Бігма".

19.04.2022 позивач надав суду письмові пояснення б/н від 18.04.2022 (вх. №2408) з приводу пояснень ТОВ "Бігма" від 13.04.2022. Згідно з вказаними поясненнями ПП "ПМП "Лотос" зазначає, що юридичною підставою для реєстрації нерухомого майна та видачі відповідачу 2 Свідоцтва про право власності на будівлі та споруди від 21.03.2003 року є рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради: №612 від 10.07.2002, №1016 від 13.11.2002 та №231 від 12.03.2003. Зазначені рішення видано згідно з Законом України "Про власність" та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України за №7/5 від 07.02.2002. Відповідно, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування є правовстановлювальним документом. Посилання ТОВ "Бігма" на технічну документацію для підготовки документів на право користування (володіння) землею, складеною ДП "Земельно-кадастрове бюро" позивач вважає невірним. В обґрунтування даної позиції вказує, що у дослідницькій частині висновку експерта за №1279/20-22 від 14.09.2021 доведено, що представлена копія Технічної документації розроблялася з метою передачі ТОВ "Бігма" земельної ділянки в оренду, а не у власність. Звертає увагу суду на те, що згідно Державного акту на право власності на землю серії ТР №042067 від 03.07.2002 цільове призначення земельної ділянки для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень. Вважає, що оскільки в технічній документації вказано цільове призначення для обслуговування викуплених тимчасових складських приміщень, остання не стосується оспорюваного у даній справі Державного акту на право власності на землю.

Також підтвердженням факту порушення відповідачем 2 норм земельного законодавства та недійсності оспорюваного Державного акту, на думку позивача, є Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,8697 га від 13.04.2001. В обґрунтування даних тверджень зазначає, що згідно з вказаним правочином в оренду ТОВ "Бігма" було передано 3 земельні ділянки за адресою вул. Бродівська 44, м. Тернопіль (площею 0,1411 га - для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень, площею 0,6507 га для обслуговування викуплених виробничих приміщень та площею 0,0779 га для обслуговування тимчасових складських приміщень). Згідно з Договором купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності від 28.03.2002 ТОВ "Бігма" були продані 2 земельні ділянки площею 0,01411 га та площею 0,0476 га. При цьому цільове призначення придбаних земельних ділянок для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень. Поряд із цим, чинним на час видачі Державного акту Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №502 від 11.04.2002, передбачалось, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється на підставі проекту відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється.

Крім того, позивач стверджує, що сумніви щодо правомірності придбання ТзОВ "Бігма" земельної ділянки згідно з оспорюваним Державним актом викликає те, що нерухомість передано у власність пізніше ніж надано землю в користування. Вважає, що ТОВ "Бігма" не надано доказів того, що приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв. м літ. "Г", передане у користування ФОП Мудрієвському Б.С., розташоване на земельній ділянці №1 площею 0,1411 га. Долучені відповідачем 2 до матеріалів справи копії договорів оренди та акти прийому-передачі стосовно складського приміщення з прилеглою земельною ділянкою по вул. Бродівська, 44, укладені між ТОВ "Намір" та ПМП "Лотос", вважає такими, що не мають жодного відношення до предмету спору.

Щодо заявленого ТОВ "Бігма" клопотання про застосування строку позовної давності ПП "ПМП "Лотос" стверджує, що про існування та зміст оспорюваного у даній справі Державного акту воно дізналось лише після отримання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2020 про відкриття провадження у справі №921/88/20. Відповідно, на думку позивача, саме з дати отримання вказаної ухвали і розпочався перебіг позовної давності.

Підсумовуючи усе наведене вище, позивач вважає, що виділення місцевою владою у 2002 році земельних ділянок по вул. Бродівська, 44 у м. Тернополі відбулось без дотримання вимог нормативних актів. Під час виготовлення Державного акту на право власності на землю серії ТР №042067 від 03.07.2020 відповідач 2 допустив численні порушення. Наведене, на думку позивача, підтверджується: відсутністю землевпорядної (технічної) документації, на підставі якої було видано Державний акт; відсутністю проекту відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінювалося; непогодженням акту відновлення меж із суміжними земельними ділянками при оформленні акту; не здійсненням вимірювальних та пошукових робіт щодо встановлення місця розташування земельних ділянок, зазначених в Державному акті; не визначенням відповідачем 2 з моменту отримання акту меж своєї ділянки в натурі на місцевості; не встановленням межових знаків, не використанням землі за цільовим призначенням; видачею Державного акту для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень без наявності таких; невідповідністю оспорюваного Державного акту жодній законодавчо закріпленій формі; не зверненням ТОВ "Бігма" до відповідних органів з питань реалізації своїх прав на земельну ділянку як власника.

В підготовчому засіданні 20.04.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд долучив до матеріалів справи подані відповідачем 2 пояснення з додатками та пояснення позивача, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14:00 год. 16.05.2022, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Учасників справи про судове засідання 16.05.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

16.05.2022, до початку розгляду справи по суті, відповідач 2 надав письмові пояснення б/н від 12.05.2022 (вх. №3013), в яких виклав свою позицію щодо доводів позивача про невідповідність форми опорюваного Державного акту жодній законодавчо встановленій формі.

Зазначені пояснення, на підставі ст. 207 ГПК України, долучені до матеріалів справи, про що суд постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 16.05.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово учасників справи та оголосив перерву до 14:00 год. 30.05.2022, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Учасників справи про судове засідання 30.05.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В судовому засіданні 30.05.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті, перейшов до з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази та оголосив перерву до 10:30 год. 15.06.2022, про до постановив відповідну ухвалу, які занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про судове засідання 15.06.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

14.06.2022 позивач надав письмові пояснення б/н від 14.06.2022 (вх №3745), в яких виклав свою позицію з приводу наданих ТзОВ "Бігма" письмових пояснень від 12.05.2022 щодо форми Державного акту на право власності на землю з посиланням на законодавчі акти, згідно яких було видано оспорюваний Державний акт. Зокрема, позивач стверджує, що форма державного акта на право власності на землю затверджена постановою Кабінету Міністрів України №440 від 24.03.1999 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України за №449 від 02.04.2002. Вважає, що Постановою Верховної Ради України за №882-ІV було передбачено можливість видачі громадянам та юридичним особам, які отримують земельні ділянки у власність, державних актів на право власності на земельну ділянку, форму яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України за №449 від 02.04.2002.

В судовому засіданні 15.06.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд долучив до матеріалів справи вказані вище пояснення позивача, продовжив розгляд справи по суті, перейшов до судових дебатів, на яких заслухав промови учасників справи та постановив судове рішення. В судовому засіданні 15.06.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, вказаних вище заявах по суті справи та письмових поясненнях. Зокрема, стверджує, що Державний акт на право власності на землю серії ТР №042067 від 03.07.2002 виданий без розроблення відповідної технічної документації, вимірювальні роботи не проводились, не встановлювалось фактичне розташування земельної ділянки, ТзОВ "Бігма" за весь час не визначило межі своєї ділянки в натурі на місцевості, межові знаки не встановило, земельну ділянку не використовувало за цільовим призначенням. Окрім того, звернув увагу на п. 2.9 Інструкції №43, яким передбачено, що усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп`ютерної техніки.

Повноважний представник відповідача 1 Тернопільської міської ради, проти позову заперечив. Вважає, що позивачем не доведено порушень чинного законодавства при прийнятті Тернопільською міською радою рішення про продаж земельної ділянки, укладенні Договору купівлі-продажу землі та видачі відповідачу 2 Державного акту. Зауважив, що прийняттю рішення про продаж земельної ділянки ТзОВ "Бігма" передувало укладення між відповідачем 2 та ВАТ "Ватра" Договору купівлі-продажу. Відповідно до чинного на той час законодавства ТзОВ "Бігма" набуло право власності на нерухоме майно з моменту підписання акту приймання-передачі. На момент прийняття оспорюваного рішення Тернопільська міська рада мала повноваження на прийняття рішень щодо продажу земельних ділянок юридичним особам, зареєстрованим в Україні, для утримання об`єктів нерухомості, розміщених на відповідній земельній ділянці. На підставі прийнятого рішення був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки та, відповідно, видано Державний акт. Щодо форми Державного акту представник міської ради підтримав позицію відповідача 2. Зазначив, що видача Державного акту за формою, яка на момент його видачі втратила чинність, зумовлена виключно технічними обставинами, які не можливо було усунути у зв`язку із відсутністю інших актів, а не видача Державного акту призвела б до порушення законних прав особи, яка придбала земельну ділянку та мала всі законні підстави для отримання відповідного правовстановлюючого документа.

Повноважний представник відповідача 2 ТзОВ "Бігма", позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними. Просить в позові відмовити з підстав, наведених у наданих суду та вказаних вище письмових поясненнях. Звертає увагу на чинність Договору купівлі-продажу споруд з територіями, який є правовстановлюючим документом. Зазначає, що ст. 128 ЦК України, в редакції 2001 року, визначено момент виникнення права власності у набувача за договором. Ст. 82, 126 Земельного кодексу України, в чинній редакції на момент прийняття оспорюваного рішення та видачі Державного акту України, чітко передбачено, що набуття у власність земельних ділянок юридичними особами відбувається шляхом їх придбання, а правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку, є Державний акт. Щодо тверджень позивача про відсутність приміщень на земельній ділянці, на яку видавався оспорюваний Державний акт, зауважив, що спір з приводу нерухомості є предметом іншого судового розгляду, жодних окремих чи додаткових вимог в межах даної справи позивач не заявляв. Відповідно, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог. Також зауважив, що зміна цільового призначення земельної ділянки не мала місця. У зв`язку із зміною нормативної бази, відбулась лише зміна формулювання цільового призначення. Вважає, що у Методичних рекомендаціях щодо документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку відповідно до законодавства, виданих Державною реєстраційною службою України, схвалених Рішенням колегії Державної реєстраційної служби України 28.11.2012, можливість видачі державних актів старого зразка була закріплена на державному рівні. Окрім того, представник ТзОВ "Бігма" підтримав доводи представника міської ради про те, що не видача Державного акту призводить до порушення прав власності особи, яка придбала земельну ділянку, оскільки за відсутності Державного акта неможливо приступити до використання землі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

28.02.2002 на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, Указів Президента України за №608/95 від 12.07.1995 "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності", за №22/99 від 19.01.1999 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", рішення міської ради від 06.03.2000 "Про приватизацію земельних ділянок в м. Тернополі" двадцятою сесією третього скликання Тернопільської міської ради прийнято рішення "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обережною відповідальністю "Бігма", згідно з яким Тернопільська міська рада вирішила:

- продати у власність ТзОВ "Бігма" (ідентифікаційний код 14053603) земельну ділянку площею 1 887,0 кв.м, яка розташована по вул. Бродівській, 44 і використовується під обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень, на затверджених у п. 2, 3 цього рішеннях умовах договору купівлі-продажу (п. 1);

- затвердити ціну продажу земельної ділянки, зазначеної в п. 1 даного рішення, в розмірі 20 000 грн (п. 2);

- затвердити умови договору купівлі-продажу земельної ділянки, зазначеної в п. 1 рішення (додається) (п. 3).

28.03.2002 між Тернопільською міською радою, як Продавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бігма", як Покупцем, з другої сторони, укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності (надалі Договір від 28.03.2002).

Відповідно до п. 1.1 - 1.2 вказаного правочину Продавець на підставі рішення Тернопільської міської ради від 28.02.2002 продав, а Покупець купив земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами, загальною площею 1 887,0 кв.м, яка розташована на території Тернопільської міської ради за адресою: місто Тернопіль, вул. Бродівська, 44, згідно з планом земельної ділянки, що додається, в межах: ділянка від А до Б землі товариства "Люізо", від Б до В землі ВАТ "Ватра", від В до А землі відділу шляхів і споруд зовнішнього благоустрою; ділянка №2 від А до Б землі ВАТ "Ватра", від Б до А землі відділу шляхів і споруд зовнішнього благоустрою. Цільове призначення земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1 для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень.

В п. 1.3 Договору від 28.03.2002 сторони визначили обмеження щодо земельної ділянки, яка є предметом Договору.

Згідно з п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.6 Договору від 28.03.2002 грошова оцінка земельної ділянки становить 152 404,25 грн. Ціна продажу земельної ділянки за Договором 20 000,00 грн. Покупець здійснює оплату протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Покупець має право до закінчення терміну сплати здійснити повну оплату вартості земельної ділянки.

Пп. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.6 п. 3.1 Договору від 28.03.2002 сторони передбачили, зокрема, обов`язок Покупця здійснити платежі вартості земельної ділянки в строки та в розмірах, що передбачені розділом 2 цього Договору. З моменту укладення цього Договору і до моменту відведення земельної ділянки в натурі не продавати повністю або по частинах нерухоме майно, що належить йому на праві власності і розміщене на даній земельній ділянці. Дотримуватись обтяжень сервітутів, що накладені та встановлені на придбану земельну ділянку (забезпечувати безкоштовне і безперешкодне використання об`єктів загального користування (пішохідні та автомобільні дороги, об`єкти інженерної інфраструктури), що зареєстровані на земельній ділянці на момент реєстрації заяви, можливість доступу на земельну ділянку відповідних служб для обслуговування і ремонту об`єктів загального користування та інженерної інфраструктури, розміщення на земельній ділянці межових і геодезичних знаків та під`їздів до них тощо). З моменту виникнення права власності на придбану земельну ділянку за цим Договором сплачувати земельний податок в розмірах і порядку, передбачених законом України "Про плату за землю". Зареєструвати цей Договір у встановленому законом порядку.

Відповідно до пп. 3.2.1-3.2.4 п. 3.2 Договору Продавець зобов`язаний не пізніше 30 днів після підписання цього Договору відвести земельну ділянку в натурі (на місцевості) за участю Покупця. Прийняти здійснену Покупцем оплату вартості земельної ділянки в розмірі та в терміни, обумовлені розділом 2 цього Договору. Протягом 10 календарних днів з моменту здійснення Покупцем першого платежу, зареєструвати даний Договір у місцевій раді. Протягом 30 календарних днів з моменту повної сплати Покупцем вартості земельної ділянки видати Покупцю державний акт на право приватної власності на землю.

Згідно з п. 5.1-5.2 Договору від 28.03.2002 Продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього Договору, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього Договору Продавець чи Покупець не міг знати. Продавець стверджує, що дана земельна ділянка нікому іншому не продана, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває. Покупець ознайомився з додатками до цього договору, зазначеними в п. 10.6, оглянув земельну ділянку в натурі, ознайомився з її кількісними і якісними характеристиками.

П. 6.1-6.2 Договору від 28.03.2002 сторони погодили, що обов`язок Продавця передати земельну ділянку Покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до Покупця після повної сплати вартості земельної ділянки відповідно до Розділу 2 цього Договору, одержання Покупцем державного акту на право власності на землю та після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). З моменту виникнення у Покупця права власності на земельну ділянку встановлений раніше правовий режим і всі правовстановлюючі документи про право власності Покупця на користування цієї земельної ділянки втрачають чинність.

Відповідно до п. 10.1-10.3, 10.6 Договору від 28.03.2002 він є обов`язком для Сторін з моменту його підписання обома Сторонами. Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації у Тернопільській міській раді в місячний термін з моменту його підписання Сторонами. Цей договір і документ про сплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності на землю. Невід`ємною частиною цього Договору є: план земельної ділянки з визначенням її розмірів (додаток №1); висновок експерта про вартість земельної ділянки (додаток №2); рішення Тернопільської міської ради про продаж земельної ділянки (додаток №3); довідка Тернопільського міського відділу земельних ресурсів про грошову оцінку земельної ділянки.

Зазначений правочин підписано повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками юридичних осіб.

04.04.2002 укладений між Тернопільської міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бігма" 28.03.2002 Договір купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності посвідчено державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №І046.

03.07.2002, на підставі вказаного вище рішення 20 сесії 3 скликання Тернопільської міської ради від 28.02.2002, Товариству з обмеженою відповідальністю "Бігма" видано Державний акт на право власності на землю серії ТР №042067, який скріплено підписом голови Тернопільської міської ради, засвідчено гербовою печаткою та зареєстровано в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №13.

Предметом оскарження у даній справі, а, відповідно, і судового розгляду є саме вказане вище рішення органу місцевого самоврядування від 28.02.2002 та виданий 03.07.2002 ТОВ "Бігма" Державний акт на право власності на землю.

Підставою позову визначено порушення органом місцевого самоврядування норм Конституції України, Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2002), Указів Президента України №608/95 від 12.07.1995 та № 22/99 від 19.08.1999 при прийняті оспорюваного рішення та видачею Державного акту на право власності на землю серія ТР № 042067 від 03.07.2002 ТОВ Бігма із порушенням законодавчо встановленого порядку.

Ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 19, 143-144 Конституції України органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначено ст. 12 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), тут і надалі в редакції на момент прийняття/видачі оспорюваних у даній справі рішення органу місцевого самоврядування від 28.02.2002 та Державного акту про право власності на землю серії ТР №042067 від 03.07.2002.

Зокрема, відповідно до ст. 12 ЗК України (в чинній редакції на 01.01.2002) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. а ч. 1 ст. 82 ЗК України (в чинній редакції на 01.01.2002) юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Можливість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності передбачено ст. 127 ЗК України. Зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам врегульовано ст. 128 ЗК України. Так, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір.

До заяви додається: а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; в) свідоцтво про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Ст. 120 ЗК України (в редакції станом на 01.01.2002) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Указом Президента України за № 32/99 від 19.01.1999 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" було запроваджено продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності (надалі Указ №32/99).

П. 2 Указу №32/99 (тут і надалі в редакції чинній на момент прийняття рішення) установлено, що об`єктами купівлі-продажу відповідно до цього Указу є земельні ділянки, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна, в тому числі об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України.

Продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення щодо земель комунальної власності є - сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи. Покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути: громадяни України - суб`єкти підприємницької діяльності; юридичні особи України. Земельна ділянка несільськогосподарського призначення може придбаватися одним покупцем, а також кількома покупцями у спільну сумісну або у спільну часткову власність (п. 4-5 Указу №32/99).

Згідно з п. 6 Указу №32/99 земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об`єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці.

П. 7 Указу №32/99 передбачено, що земельні ділянки несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу, щорічно визначаються у переліку, який затверджується радами або уповноваженими ними органами, місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим. На підставі затвердженого щорічного переліку відповідні місцеві державні органи земельних ресурсів розробляють технічний паспорт кожної земельної ділянки, в якому зазначається її правовий режим, кількісні та якісні характеристики, а також проект її відведення.

Зміст, порядок розробки та затвердження технічного паспорта земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка підлягає продажу (далі - технічний паспорт) визначено у чинному на час виникнення спірних правовідносин Положенні про технічний паспорт земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка підлягає продажу, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за №25 від 16.03.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.1999 за № 237/3530, яке розроблене згідно з ст. 15 Указу Президента України від 1.01.1999 №32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", надалі- Положення.

П. 1.4 Положення передбачено, що технічний паспорт розробляється місцевими державними органами земельних ресурсів. Зміст технічного паспорта, тобто перелік документів, які ним охоплюються наведено у п. 2.1 Положення.

П. 2.2 Положення визначено, що проект відведення земельної ділянки додається до технічного паспорта у разі відсутності документів щодо права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 8 Указу №32/99 громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності та юридичні особи України, заінтересовані у купівлі земельних ділянок несільськогосподарського призначення, подають до відповідної сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим заяву (клопотання) установленого зразка. Зразок заяви (клопотання) та порядок її подання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Сільська, селищна, міська рада або уповноважений нею орган, місцева державна адміністрація, Рада міністрів Автономної Республіки Крим у місячний строк від дня надходження заяви (клопотання) приймає рішення про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення або про відмову в ньому.

Відповідно до ч. 1, 3 п. 9 Указу №32/99 рішення сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення між покупцем і продавцем. Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підлягає нотаріальному посвідченню і є підставою для оформлення відповідного державного акта на право власності на цю земельну ділянку.

П. 10 Указу №32/99 передбачено, що вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах або його органами на місцях на підставі експертної грошової оцінки. Оплата вартості земельної ділянки несільськогосподарського призначення може здійснюватися за згодою сторін із розстроченням платежу.

Право власності на придбану земельну ділянку виникає після одержання державного акта на право власності на землю, який видається покупцеві за умови сплати ним вартості придбаної земельної ділянки. Державний акт на право власності на землю реєструється місцевими державними органами земельних ресурсів. Форму державного акта на право власності на землю затверджує Кабінет Міністрів України (ч. 1, 3 п. 11 Указу №32/99).

Згідно з ст. 125 ЗК України (в чинній редакції на 01.01.2002) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 ЗК України (в чинній редакції на 01.01.2002), п. 1.1 Інструкції №43, в редакції на момент видачі ТОВ "Бігма" Державного акту серії ТР №042067, право власності на землю посвідчується, зокрема, державним актом на право власності на землю. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.4 Інструкції №43 державний акт на право власності на землю видається на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Власникам землі (землекористувачам), яким передано (надано) декілька черезсмужних земельних ділянок однакового цільового призначення, розташованих на території однієї адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста), видається один відповідний державний акт з відображенням на плані меж всіх переданих (наданих) черезсмужних земельних ділянок (п. 1.10 Інструкції №43).

П. 1.12 - 1.13 Інструкції №43 передбачено, що складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Складання державного акта на право приватної власності на землю, на право власності на землю та на право постійного користування землею при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею реєструються, відповідно, у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за формою згідно з додатком 3 (п. 3.5 Інструкції №43).

П. 1.2 Інструкції №43 визначено, що форми державних актів на право власності на землю затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 440 від 24.03.1999.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного на той час законодавства свідчить про те, що покупцями земельної ділянки несільськогосподарського призначення на неконкурентних засадах могли виступати юридичні особи, яким належали об`єкти нерухомого майна, розташовані на відповідній ділянці. Для отримання земельної ділянки особа повинна була звернутись із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування. Право власності на придбану земельну ділянку виникало після одержання Державного акта на право власності на землю. Складання Державного акта на право власності на землю, що була раніше надана, чи при переоформленні правоустановчих документів на земельні ділянки, проводилось після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2000 між Відкритим акціонерним товариством "Ватра", як Продавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бігма", як Покупцем, з другої сторони, укладено Договір купівлі-продажу споруд з територіями за №1/134, надалі Договір №1/134.

Перелік нерухомого майна, яке є предметом укладеного правочину, наведено у п. 1.1 Договору №1/134, а саме: склад мастил, насосна станція, склад солі, прохідна, цех, будівля, газорозподільник, навіс, склад, склад, склад, склад, склад, склад.

Згідно з п. 1.2 - 1.3 Договору №1/134 Продавець стверджує, що вказані споруди з територіями, не продані, не відчужені іншим особам, в спорі і під забороною ( арештом) не перебувають, прав щодо них у третіх осіб немає. Адреса споруд з територіями, які продаються: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44; загальна площа 8 697 м2.

З наявної в матеріалах справи довідки ВАТ "Ватра" за №111/236 вбачається, що відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" та наказу Мінмашпрому України №402 на базі Державного підприємства "Ватра" було створено відкрите акціонерне товариство "Ватра". Товариству "Ватра" згідно наказу №402 та переліку нерухомого майна, що передається у власність було передано прохідну, яка була включена до статутного фонду ВАТ "Ватра". Зазначений об`єкт знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 і приміщення прохідної площею 92,1 продане ТОВ "Бігма" згідно договору №1/134.

Відповідно до довідки ВАТ "Ватра" за №111/237 Товариству "Ватра" згідно наказу №402 та переліку нерухомого майна, що передається у власність було передано цех (814 м кв.), який входив до корпусу допоміжних цехів та був включений до статутного фонду ВАТ "Ватра". Зазначений об`єкт знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 і був проданий ТОВ "Бігма" згідно договору №1/134.

З довідки ВАТ "Ватра" за №111/238 вбачається, що згідно наказу №402 та переліку нерухомого майна, що передається у власність було передано насосну станцію (81,6 кв.м), склад мастил (63,8 м кв.), будівлю (11,9 м кв.), склад (100,4 м кв.) та склад солі (28,9 м кв.), які входили до будівлі котельні та були включені до статутного фонду ВАТ "Ватра". Зазначені об`єкти знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 і були продані ТОВ "Бігма" згідно договору №1/134.

П. 2.1 Договору №1/134 визначено, що ціна споруд з територіями, що продаються, складає: 20 176 грн 21 коп., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 - 4.2 Договору №1/134 Продавець зобов`язаний передати споруди з територіями Покупцю за актом прийому-передачі на протязі десяти днів з моменту підписання даного Договору. Продавець зобов`язаний: у визначені даним Договором строки оплатити продані Продавцем споруди з територіями; прийняти продані споруди з територіями протягом терміну, зазначеного в п. 4.1 даного Договору.

Право власності у Покупця на споруди з територіями виникає з моменту підписання акту їх прийому-передачі за даним Договором (п. 4.3 Договору №1/134).

П. 5.1 Договору №1/134 сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Зазначений правочин підписано повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками юридичних осіб.

Зважаючи на те, що Договір купівлі-продажу №1/134 від 27.09.2000 укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України, при вирішенні питання стосовно його відповідності вимогам щодо форми, змісту, волі сторін (тобто умовам дійсності угод) підлягають застосуванню норми, що діяли в момент укладення такого договору, тобто Цивільного кодексу УРСР (надалі - ЦК УРСР) .

Так, в силу ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення вказаної угоди обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР.

Чинне на момент укладення договору купівлі-продажу №1/134 від 27.09.2000 законодавство не визначало як обов`язкову нотаріальну форму договору купівлі-продажу нерухомого майна, крім жилого будинку (у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа) (ст. 227 ЦК УРСР).

Ст. 128 ЦК УРСР передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В судовому засіданні встановлено, що 04.10.2000 між ВАТ "Ватра" та ТзОВ "Бігма" складено та підписано Акт "Про прийомку-передачу споруд з територіями", з якого вбачається, що згідно з п. 4.1 Договору №1/134 купівлі-продажу споруд з територіями від 27.09.2000 комісія від ВАТ "Ватра" передала, а ТзОВ "Бігма" прийняла визначені Договором №1/134 об`єкти. Відповідно, саме з даного часу ТзОВ "Бігма" стало власником майна, яке є предметом вказаного вище правочину.

Слід зазначити, що на момент укладення Договору купівлі-продажу споруд з територіями №1/134 від 27.09.2000 порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні регулювався Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за №121 від 09.06.1998.

Поряд із цим, Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом і не може змінювати чи доповнювати положення саме Закону, яким в даному випадку є ЦК УРСР, який, в свою чергу, вказаною вище ст. 128 чітко передбачав, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 29.09.2018 у справі №904//4573/16).

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2001 Постійною комісією Тернопільської міської ради було прийнято рішення за №88 н.6, згідно з яким погоджено вилучення у ВАТ "Ватра" земельних ділянок загальною площею 0,8697 га та надання їх в оренду терміном на 25 років ТОВ "Бігма" для обслуговування викуплених будівель і приміщень за адресою вул. Бродівська, 44.

На підставі Рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №111 від 31.01.2001 "Про вилучення та надання в користування земельних ділянок", з врахуванням рішення за №188 від 14.02.2001 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету", прийнятим за наслідками звернення ТОВ "Бігма", ВАТ "Ватра", з користування ВАТ "Ватра" вилучено земельну ділянку площею 0,08697 га за адресою: вул. Бродівська, 44, враховуючи письмову згоду землекористувача, та надано в оренду ТОВ "Бігма", терміном на 25 років наступні земельні ділянки: площею 0,1411 га для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень, за адресою вул. Бродівська, 44; площею 0,6507 га, для обслуговування викуплених виробничих приміщень, за адресою вул. Бродівська, 44; площею 0,0779 га, для обслуговування викуплених тимчасових складських приміщень, за адресою вул. Бродівська, 44.

Як зазначає ТзОВ "Бігма" і дані обставини не заперечуються іншими учасниками справи, 13.04.2001 між Тернопільською міською радою та ТзОВ "Бігма" укладено Договір оренди земельних ділянок (0,0476 га та 0,1411 га).

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що будучи власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці несільськогосподарського призначення та, відповідно, орендарем землі згідно з укладеним правочином, ТзОВ "Бігма" мало право відповідно до Указу №32/99 придбати землю, на якій знаходилось відповідне майно.

В матеріалах справи також наявна копія виготовленої ДП "Земельно-кадастрове бюро" технічної документації для підготовки та видачі документів на право користування (володіння) землею ТзОВ "Бігма" (викуплені будівлі та споруди за адресою вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль). Зазначена технічна документація розроблена, зокрема, з урахуванням вказаного вище правочину, містить Акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельних ділянок № 1 та № 2, плани встановлення меж земельних ділянок площею 0,1411 га та площею 0,0476 га з описом таких меж та схеми прив`язки кутів поворотів.

Вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення визначено на підставі експертної грошової оцінки, проведеної Тернопільським міським відділом земельних ресурсів.

За даних обставин, суд погоджується з доводами Тернопільської міської ради про відсутність порушень чинного законодавства органом місцевого самоврядування при прийнятті оспорюваного рішення від 28.02.2002.

Посилання позивача на Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за №502 від 11.04.2002, суд вважає безпідставним, оскільки вказаний Порядок визначає механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи. Однак, власником землі ТзОВ "Бігма" стало лише після отримання Державного акту на право власності на землю.

Також слід зазначити, що Інструкція №43 не містить конкретного визначення, як саме повинні бути встановлені межі земельної ділянки в натурі, та які саме документи при цьому повинні бути складені.

Питання визначення порядку встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками було врегульовано Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів за №376 від 18.05.2010 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №391/17686 від 16.06.2010, яка втратила чинність 14.09.2021 на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України за №127 від 13.08.2021.

Згідно з п. 1.2 згаданої Інструкції встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

В п. 2 зазначеного вище Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів було установлено, що межові знаки, які встановлені з метою закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) до набрання чинності цим наказом, є дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власника (користувача) земельної ділянки.

П. 4.1 Інструкції №376 було передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

З огляду на наведене, помилковими, на думку суду, є твердження позивача про те, що відсутність акту про винесення меж спірних земельних ділянок в натурі (на місцевості) свідчить про неправомірність набуття відповідачем 2 права власності на земельні ділянки.

Окрім того, як вже зазначалось вище, п. 1.2 Інструкції №43 визначено, що форму державного акту на право власності на землю затверджено постановою Кабінету Міністрів України за №440 від 24.03.1999 "Про Порядок подання заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та форму державного акта на право власності на землю" (надалі - Порядок).

П. 1 даного Порядку передбачено, що громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності та юридичні особи України, які є власниками об`єктів нерухомого майна, в тому числі об`єктів незавершеного будівництва та законсервованих об`єктів, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України, подають відповідно заяву та клопотання про купівлю земельних ділянок несільськогосподарського призначення, на яких ці об`єкти розташовані, за зразками згідно з додатками: щодо земель комунальної власності - до відповідної сільської, селищної, міської ради або уповноваженого ними органу.

Вказаний державний акт реєструвався місцевими державними органами земельних ресурсів в Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю.

Проаналізувавши оспорюваний у даній справі Державний акт на право власності на землю, суд погоджується з доводами Тернопільської міської ради про повну відповідність останнього затвердженій формі.

Разом із цим, суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2022 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" постанова Уряду №440 від 24.03.1999 втратила чинність в частині затвердження форми державного акта на право власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 449 від 02.04.2002 було затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку. Державний акт вказаної форми міг видаватися як фізичним так і юридичним особам, тобто було встановлено єдину для всіх суб`єктів права власності на землю форму державного акта на право власності на земельні ділянки незалежно від їх цільового призначення.

Видавалися державні акти вказаного зразка державними органами земельних ресурсів при місцевих державних адміністраціях або органах місцевого самоврядування, підписувались головою місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, а також начальником державного органу земельних ресурсів.

В той же час слід враховувати, що після набуття чинності вказаною постановою Уряду могли видаватися державні акти зразка 1992 року, оскільки, за інформацією Держкомзему, бланки нового зразка не були роздруковані. Постановою Верховної Ради України № 882-IV від 22.05.2003 "Про стан дотримання законодавства України щодо видачі державних актів на право власності на землю, сертифікатів на земельну частку (пай) та їх обігу; про дотримання законодавства України щодо виділення в натурі (на місцевості), використання та обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення" передбачено забезпечення видачі громадянам та юридичним особам, які отримують земельні ділянки у власність, державних актів на право власності на земельну ділянку, форму яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449.

На виконання вказаної Постанови Верховної Ради України № 882-IV від 22.05.2003 Держкомземом України прийнято наказ за № 140 від 28.05.2003 "Про використання бланків державних актів", яким передбачено припинення використання бланків старого зразка до 1 липня 2003 року (Методичні рекомендації щодо документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку відповідно до законодавства, схвалені колегією Державної реєстраційної служби України 28.11.2012, протокол №2).

Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженнями відповідачів про те, що фактично до 01.07.2003 могли видаватися державні акти на право власності на землю, форма яких була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 № 440.

Слід також зауважити, що п. 10 VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними.

Згідно з п. 2 р. VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі.

Окрім того, суд вважає, що особа, яка у встановленому законом порядку отримала Державний акт на право власності на землю, не може нести відповідальність за діяльність відповідних органів, до повноважень яких належала підготовка та видача таких документів.

За даних обставин, наведені у позовній заяві доводи про невідповідність форми виданого ТзОВ "Бігма" Державного акту серії ТР №042067 вимогам чинного законодавства суд визнає безпідставними.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідач 1 - Тернопільська міська рада, як орган державної влади, реалізував власні повноваження відповідно до вимог Закону, а ТзОВ "Бігма" набуло права власності на земельну ділянку в установленому чинним на той час земельним законодавством порядку з отриманням документа, що посвідчує його виникнення.

Зазначене, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для скасування Рішення 20 сесії 3 скликання Тернопільської міської ради від 28.02.2002 про передачу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1887 га ТОВ "Бігма" та, відповідно, визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серія ТР № 042067 від 03.07.2002, виданого ТОВ "Бігма" на земельну ділянку площею 0,1887 га на підставі Рішення 20 сесії 3 скликання Тернопільської міської ради від 28.02.2002.

Окрім того, ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права, інтересу особи, яка звернулася з позовом до суду, є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Ч. 2 ст. 152 ЗК України передбачено право власника або землекористувача земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків. Шляхи захисту прав на земельні ділянки визначені ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Ст. 155 ЗК України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ПП "ПМП "Лотос" є власником чи землекористувачем (повністю чи частково) земельних ділянок, на які ТОВ "Бігма" 03.07.2002 видано Державний акт на право власності на землю Серії ТР №042067.

Так, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №921/88/20 за позовом ТзОВ "Бігма" до відповідача - Тернопільської міської ради; за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного малого підприємства "Лотос", м. Теребовля, Тернопільська область, про скасування запису №32842810 про реєстрацію права власності за Тернопільською міською радою на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, вчиненого на підставі рішення реєстратора Тернопільської міської ради Легінь О.М. від 16.08.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48265069 від 16.08.2019 (номер запису 32842810) від 09.08.2019 та витребування з чужого незаконного володіння Тернопільської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, зареєстрованої на праві власності на підставі рішення реєстратора Тернопільської міської ради Легінь О.М. від 16.08.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48265069 від 16.08.2019 (номер запису 32842810) від 09.08.2019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігма".

Наявна в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" інформація свідчить про те, що провадження у справі №921/88/20 зупинено у зв`язку із призначенням додаткової земельно-технічної експертизи. При цьому на вирішення експерту поставлено питання: "Чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, яка належить Тернопільській міській раді та надана в оренду Приватному малому підприємству "Лотос" за договором оренди землі від 07.08.2019 № 6176 повністю або частково на земельну ділянку площею 0,0476 га, що входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, яка відповідно до Державного акту на право власності на землю Серія ТР № 042067, що зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №13 від 03.07.2002, надана у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Бігма" для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень?"

- "Якщо таке порушення меж (або накладання) зазначених земельних ділянок має місце, то в якій частині та на якій площі?".

Таким чином, станом на день розгляду даної справи вказаний вище спір по суті не розглянуто, факт накладання (повного чи часткового) земельних ділянок, на які ТОВ "Бігма" видано Державний акт на право власності на землю Серії ТР №042067, на земельні ділянки, власником чи землекористувачем яких є позивач не встановлений.

Окрім того, слід зауважити, що в судовому засіданні 16.05.2022 обставини щодо накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, яка належить Тернопільській міській раді та надана в оренду Приватному малому підприємству "Лотос" за договором оренди землі від 07.08.2019 № 6176, на земельну ділянку площею 0,0476 га, що входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, яка відповідно до Державного акту на право власності на землю Серія ТР № 042067 представником позивача заперечено.

Вжиті ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2022 заходи забезпечення позову у справі №921/88/20 є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів ТзОВ "Бігма". Поряд із цим, застосування судом таких заходів не є встановленням тих чи інших обставин.

Наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №272626293 свідчить про те, що власником об`єкта нерухомості прохідна. Літера "Г" загальною площею 92,1 кв.м, яке знаходиться на земельній ділянці площею 0,1411 га за кадастровим номером 6110100000:03:001:0342, являється ТзОВ "Бігма".

На думку суду, оспорення ПП "ПМП "Лотос" в межах справи №921/702/21 права власності ТзОВ "Бігма" на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, не може свідчити про порушення оскаржуваними у даній справі рішенням міської ради та виданим на його підставі Державним актом прав позивача як землекористувача чи власника відповідної земельної ділянки.

Таким чином, за наслідками розгляду даного спору суд дійшов до висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено наявними в матеріалах справи письмовими доказами факту порушення наявного у нього права власника чи землекористувача земельних ділянок, на які ТОВ "Бігма" видано Державний акт на право власності на землю Серії ТР №042067, яке підлягає захисту.

Враховуючи наведене, в задоволення даного позову суд відмовляє.

Щодо заяви ТзОВ "Бігма" (відповідача 2 у справі) про застосування строку позовної давності, суд відзначає наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом не встановлено порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, а тому підстави для застосування позовної давності відсутні.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.06.2022

Суддя І.М. Гирила