КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 947/37843/21
Провадження № 2-а/947/28/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2022 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Калініченко Л.В.
за участю секретаря Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови по справі
про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи,
яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України
серії ВМ № 00001024 від 11.11.2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 30.11.2021 року звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВН № 00001024 від 11.11.2021 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП та стягнення штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., а також стягнути з відповідача судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що вказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за фактом порушення п.22.5 ПДР України, що полягає у керуванні транспортним засобом марки «MAN TGX 26/540», державний номер НОМЕР_1 , з використанням із перевищенням нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу, на 7,4% (7,748 тон).
Однак, позивач зазначає, що 10.11.2021 року під час руху та складення оспорюваної постанови, рух здійснювався за допомогою транспортного засобу «MAN TGX 26/540», державний номер НОМЕР_1 , який є спіціалізованим тягачем, з використанням напівпричепу-контейнеровозу «SHWARZMULLER SPA-3E», номерний знак НОМЕР_2 , який вважається контейнеровозом, власником яких є позивач.
За наслідком викладеного, позивач зазначив,що враховуючи норми законодавства дозволена фактична маса під час перевезення, що здійснювалось 10.11.2021 року становить 44 тони, що узгоджується з ч.1 п.22.5 Правил дорожнього руху України.
Виходячи з гранично допустимої маси транспортного засобу для контейнеровоза у 44 тони, позивач вказує, що встановлене відповідачем порушення загальної маси транспортного засобу на 7,4%, що складає 7,748 тон, є безпідставними, оскільки 7,4% від 44 тон складає 3,256 тони.
При цьому позивач вказує, що відповідно до Товарно-транспортної накладної №200811 від 10.11.2021р., транспортний засіб було навантажено зерном кукурудзи вагою брутто (вага з урахуванням тари і ТЗ) 44,420 тон, що не перевищує 5.1% від 44 тон. Під час навантаження ТЗ, дані вагові показники були зафіксовані вагами автомобільними 80ВА-1ПМ-18 Зав. №175, які належать ПП "УКР-АГРОТРАНС" (код ЄДРПОУ 35541647), а правильність їх показань підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №1283 від 19.05.21р. видане ТОВ «Повірочна лабораторія», яке чинне до 19.05.2022р. Після прибуття ТЗ в кінцеву точку маршруту Одеська обл., м.Чорноморськ, с.Малодолинське, вул. Паромна, 20А, було також проведено зваження про що TOB «ІЗТ» проставлено штамп на ТТН з якого вбачається, що в момент прийому вантажу 11.11.21р. вага брутто ТЗ при прийнятті складала 44,260 тон, що в межах допустимої похибки в порівнянні з вагою 44,420 тон., яка була в момент відправки. Більше того, як зазначає позивач, невелика різниця у вазі також може бути зумовлена витратами палива під час руху по маршруту.
Враховуючи зазначені доводи, позивач вважає, що під час руху ТЗ не було здійснено перевищення граничної ваги 44 тон. на 5.1%, а зазначені у постанові дані не відповідають дійсним обставинам.
Також в обґрунтування позову, позивач вказує на те, що рух по маршруту здійснювався з м. Бахмач Чернігівської області до с. Малодолинське, м. Чорноморськ, Одеська область, де встановлені 6 WIM систем та 4 вагових комплекси, які на відміну від комплексу, яким виявлене правопрушення, перевищення навантаження зафіксоване не було, що ставить під сумнів точність вимірювання навантаження.
За наслідком вищевикладеного, позивач вважає, що постанова не відповідає вимогам до акту індивідуальної дії, є необґрунтованою, оскільки із неї неможливо встановити зміст порушення, допущеного правопорушником та правову норму, яку останній порушив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 01.12.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.
Крім того, ухвалоюКиївського районногосуду м.Одесивід 01.12.2021року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано з Державної службиУкраїни збезпеки натранспорті належнимчином завіренікопії: постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ№00001024 від 11.11.2021 року, та усіх документів, які стали підставою для її винесення; документів, які підтверджують технічну справність автоматичного приладу для зважування у русі транспортних засобів та проходження метрологічної атестації, а саме комплексу габаритно вагового контролю WIM4 за адресою: Р-03 Північно-Східний обхід м. Києва, км.19+543; інформацію про те, які були зафіксовані вагові показники транспортного засобу марки «MAN TGX 26.540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при русі 10.11.2021 року у напрямку до м. Чорноморськ на іншому технічному засобі WIM4, який встановлений на шляху автомобільної дороги: М05 Київ-Одеса км.36+304.
17.12.2021 року представником позивача надано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ№00001024 від 11.11.2021 року, яку ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20.12.2021 року залишено без задоволення.
23.12.2021 року представником позивача повторно надано до суду заяву про забезпечення позову, яку також ухвалою суду від 24.12.2021 року залишено без задоволення.
30.12.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача в якості останній просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав необґрунтованості та безпідставності. Також представником відповідача надано до відзиву на позовну заяву документацію на підтвердження технічної справності автоматичного приладу для зважування у русі транспортних засобів та проходження метрологічної атестації, а саме комплексу габаритно вагового контролю WIM4 за адресою: Р-03 Північно-Східний обхід м. Києва, км. 19+543; інформацію про те, які були зафіксовані вагові показники транспортного засобу марки «MAN TGX 26.540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при русі 10.11.2021 року у напрямку до м. Чорноморськ на іншому технічному засобі WIM4, який встановлений на шляху автомобільної дороги: М05 Київ-Одеса км.36+304.
У судовезасідання23.06.2022року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином. Однак в матеріалах справи наявна заява від представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Відповідач про причину неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.1, 3, 9 ст. 205 КАС України, неявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справи,за умовищо йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті,крім випадків,визначених цієюстаттею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, судвирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Якщо немаєперешкод длярозгляду справиу судовомузасіданні,визначених цієюстаттею,але всіучасники справине з`явилисяу судовезасідання,хоча ібули належнимчином повідомленіпро дату,час імісце судовогорозгляду,суд маєправо розглянутисправу уписьмовому провадженніу разівідсутності потребизаслухати свідкачи експерта.
Відповідно дост.258КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст.229КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 23.06.2022 року за відсутності сторін по справі в письмовому провадженні.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 11.11.2021 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н.Г. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00001024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2ст. 1321 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.
Постановою встановлено, що 10 листопада 2021 року о 19 год. 35 хв. за адресою Р-03 Північно-Східний м. Києва, км.19+543 зафіксовано транспортний засіб марки «MAN TGX 26.540», державний номер НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, яке складає від загальної маси транспортного засобу 7,4% (7,748 тон).
Постанова містить назву технічного засобу, яким в автоматичному режимі зафіксоване правопорушенняWIM4,4, та номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - №35-02/6017, 6018,6019,6020 до 26.10.2022 року.
Зазначену постанову надіслано відповідачем позивачеві засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" і отримано позивачем особисто 16.11.2021 року, що підтверджується сервісом "Трекінг відправлень" АТ "Укрпошта".
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначеноЗаконом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III
Відповідно до частини 12статті 6 Закону № 2344-III,державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 1статті 60 Закону № 2344-IIIвизначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 2статті 29 Закону України "Про дорожній рух",з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно зп. 22.5 Правил дорожнього рухуза спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених упункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Статтею 132-1 КУпАПвизначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 2ст. 132-1 КУпАПвизначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно достатті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно дост. 14-3 КУпАП,адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Як вбачається з поданих позивачем до суду доказів, йому ОСОБА_1 на праві власності належить: спеціалізований сідловий тягач-Е марки «MAN», модель «TGX26.540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вага якого без навантаження складає 8163,00 кг., повна маса 26000, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки серії НОМЕР_3 . Також позивачеві належить загальний/напівпричіп-контейнеровоз-Е, марки «SCHWARZMULLER», модель «SPA-3E», реєстраційний номер НОМЕР_2 , масою без навантаження 6710,00 кг., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки серії НОМЕР_4 .
У зв`язку з наведеним, позивач є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно частини 2статті 132-1 КУпАП.
Згідностатті 9 КУпАП,адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно достатті 245 КУпАП,завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності ззаконом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннямист. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно дост. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючисьзакономі правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частиниКУпАПсукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Згідно Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 7 вказаного Положення, Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема:
- використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки;
- у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;
- використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право:
- проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі);
- використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Тобто, законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає:
- здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2 006 № 1567);
- фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою КабінетуМіністрівУкраїнивід 27.12.2019№1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 623).
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174(далі - Порядок № 1174).
Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначенустаттею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1174, під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Відповідно до п. 3 Вимог до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, які є Додатком до Порядку №1174 у місці установки вимірювального обладнання автоматичного пункту повинні бути здійснені заходи, які відповідають вимогам, наведеним в описі типу засобу вимірювання.
Відповідно до п. 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163.
Відповідно до п. 9 Постанови КМУвід24.02.2016№163«ПрозатвердженняТехнічного регламентузасобіввимірювальноїтехніки» (надалі також - Постанови № 163) засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
Відповідно до п. 12 Порядку № 1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
З поданих відповідачем до суду доказів вбачається, що технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксоване оспорюване правопорушеннямає відповідні свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, сертифікати відповідності та експертний висновок щодо комплексу «Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) Автоматизована система зважування ТЗ у русі (WІМ)», а відтак є засобом вимірювальної техніки, який відповідає вимогам Технічного регламенту.
Отже, інформація, отримана з приладу зважування дорожніх транспортних засобів у русі, яким в автоматичному режимі зафіксоване оспорюване правопорушення, є належним доказом вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.
Відповідно, посилання позивача на те, що технічний засіб, який проводив вимірювання, передає некоректні дані, є безпідставними, так як технічний засіб фіксації вищевказаних адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам вказаного Технічного регламенту.
В контексті п.22.5 ПДР України відповідальна особа, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язана обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Щодо самостійно проведених позивачем математичних розрахунків, суд вважає їх некоректними, оскільки позивач встановлює перевищення нормативного навантаження шляхом множення відсотку такого перевищення на нормативно дозволене навантаження. Такі математичні розрахунки, на думку суду, є помилковими, оскільки не охоплюють усі показники, у тому числі навантаження по осях транспортного засобу.
За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 по справі №803/1540/16.
У справі, що розглядається позивачем не надано доказів у підтвердження того, що транспортний засіб - спеціалізований сідловий тягач-Е марки «MAN», модель «TGX26.540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вага разом напівпричіпом-контейнеровозом-Е, марки «SCHWARZMULLER», модель «SPA-3E», реєстраційний номер НОМЕР_2 , мав спеціальний дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документ про внесення плати за проїзд.
Доводи позивача про те, що відсутність перевищення нормативних параметрів, визначенихпунктом 22.5 Правил дорожнього рухуУкраїни, підтверджується товарно-транспортною накладною №200811 від 10.11.2021 року, суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.
Відповідно до абз. 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей.
Так само необґрунтованими є доводи позивача в якості підстави для задоволення позову про те, що транспортний засіб MAN TGX 26.540, днз НОМЕР_1 , з цим же самим вантажем було проведено зважування за допомогою стаціонарного вагового комплексу в місці завантаження/розвантаження, за результатами якого не було зафіксовано перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України.
З доданої до позову ТТН вбачається, що зважування на стаціонарному ваговому комплексі в місці завантаження відбувалось 10.11.2021 року, що зазначені обставини не виключають перевезення, одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних у вказаній ТТН, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Щодо підтвердження ваги транспортного засобу під час розвантаження, яке відбувалось 11.11.2021 року, суд вважає безпідставними, скільки ТТН містить інформацію про підтвердження отримувачем ваги, однак не є підтвердженням перевірки вагу ТЗ.
Таким чином сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Стосовно доводів позивача про те, що під час переміщення транспортного засобу на шляху руху при здійсненні подальших фіксувань навантажень не було виявлено перевищення відповідних нормативних параметрів.
Позивач зазначав, що транспортний засіб MAN TGX 26.540, реєстраційний номер НОМЕР_1 проїжджав через 6 WIM систем та 4 вагових комплекси, на відміну від а.д. Р-03 Північний східний обхід м. Києва км 19+543, де виявлене правопрушення, на шляху руху по а.д. М05 Київ-Одеса км 36+304 (WIM 5), перевищення навантаження зафіксоване не було, що ставить позивача під сумнів точність вимірювання нею навантажень. Так як під час фіксування іншими WIM системами не було виявлено порушень Правил дорожнього руху, то, на думку Позивача, оскаржувана постанова є протиправною.
Суд не погоджується з такими доводами, оскільки від моменту фіксації адміністративного правопорушення в автоматичному режимі до моменту зважування транспортного засобу на аналогічних автоматичних пунктах могла відбутися зміна вагових параметрів транспортного засобу MAN TGX 26.540, днз НОМЕР_1 .
Проходження вищевказаними транспортними перевірки на інших WIM-системах, вагових контролює та фіксація інших вагових параметрів не може бути підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки не спростовує даних, отриманих за результатами фіксації вимірювання маси транспортних засобів, здійсненої в автоматичному режимі, та не виключає можливості завантаження транспортних засобів на інших ділянках дороги.
До того ж, суд оцінює критично доводи позивача про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи, зважаючи на таке.
Так, відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, з аналізу оскаржуваної постанови вбачаються усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, до того ж така постанова підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки,містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.
Крім того, суд зазначає, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вчиненні органом управління процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки.
Навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідними посадовими особами не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджується встановленими під час розгляду справи обставинами.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).
Таким чином, з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.
Всі ініші доводи позивача суд також відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та оцінує їх такими як намагання уникнути відповідальності.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.
За змістом приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 536/1703/17; 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, 14.08.2019 у справі № 199/8466/16.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Отже, незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП, не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, з врахуванням інших вищенаведених судом доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 286КАС України,за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, наведене свідчить про те, що відповідно до вимог ст.280 КУпАПвідповідачем було з`ясовано, що позивачем було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 132-1 КУпАП, адміністративне стягнення було накладено у межах санкції, передбаченої вищевказаною нормою права.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, за наслідком чого у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись ст.ст.9,77,121,241-246,286 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 )до ДержавноїСлужби Україниз безпекина транспорті(місцезнаходження:01135,м.Київ,проспект Перемоги,14)про скасуванняпостанови посправі проадміністративне правопорушення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 23.06.2022 року.
Головуючий Калініченко Л. В.
Суд | Київський районний суд м. Одеси |
Дата ухвалення рішення | 22.06.2022 |
Оприлюднено | 25.06.2022 |
Номер документу | 104897238 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них дорожнього руху |
Адміністративне
Київський районний суд м. Одеси
Калініченко Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні