Постанова

від 16.08.2022 по справі 947/37843/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 947/37843/21Головуючий в 1 інстанції: Калініченко Л.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кравця О.О.судді Зуєвої Л.Є.судді за участю секретаря:Коваля М.П. Тимінської Д.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2022 року по справі № 947/37843/21, прийнятого у порядку спрощеного позовного провадження у складі судді Калініченко Л.В., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

30 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВН № 00001024 від 11.11.2021 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП та стягнення штрафу в розмірі 8500 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.

II.КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ, УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, та просила його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що cудом 1-ї інстанції взагалі не проведено власних розрахунків і не перевірено розрахунків Відповідача. Фактично Суд продублював позицію Відповідача наведену у відзиві, не надавши оцінки додатковим поясненням Позивача від 01.02.2022р., де була наведена формула розрахунку, яку використовує Відповідач під час розрахунку перевантаження ТЗ. Хибний розрахунок Відповідача, здійснений через неврахування Відповідачем дозволеної загальної маси 44 тони для контейнеровозів, а здійснювався виходячи з 40 тон.

На думку апелянта, фактична маса перевищення повної маси транспортного засобу у відсотках за логікою розрахунків Відповідача, з урахуванням того, що транспортний засіб є контейнеровозом, складала б -2,33% (менше 0) за шо ч.2 ст. 132-1 КУпАП взагалі не настає відповідальність.

Апелянт вказує на те, що транспортний засіб зафіксований Відповідачем належить до контейнеровозів, для яких п.22.5 ПДР передбачено, що значення фактичного навантаження для загальної маси не повинно перевищувати 44 тони. І з якої, відповідно, мав здійснюватися розрахунок перевищення порівняно з Фактичною масою встановленою Відповідачем - 47,219 тони порівняно з дозволеними 44 тонами. Зазначене впливає на кваліфікацію правопорушення з урахуванням положень п.22.5 Правил дорожнього руху.

Апелянт також зазначив, що дефекти постанови не дають можливості чітко встановити її зміст, а зазначені процедурні порушення (дефекти) вплинули на можливість порушника захистити його права, адже Позивач до отримання Відзиву на позов взагалі не розумів і не міг зрозуміти, які загальні дані ваги ТЗ були зафіксовані і яким чином вираховувався відсоток загальної маси і маси на строєні осі, також Позивачу не було відомо чи був врахований тип його напівпричепу, який є контейнеровозом, адже Позивач у Постанові навіть не зафіксував д.н.з. напівпричепу, тобто Фактично не встановив його, що взагалі виключає факт порушення.

Апелянт зауважив, що Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, не в повній мірі відповідає вимогам Інструкції, оскільки не містить наступної інформації: у розділі «установив» : максимальне дозволене навантаження на вісь; категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі); суть адміністративного правопорушення, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; у розділі «Інформація про технічний засіб» : тип обладнання, серійний номері.

Крім того, апелянт вказує на те, що судом безпідставно не враховано товарно-транспортну накладну через неправильне тлумачення норм права

Апелянт зазначив, що суд 1-ї інстанції не звернув увагу на ту обставину, що оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимого навантаження транспортного засобу з інформацією про фактичне навантаження транспортного засобу в момент зважування, однак відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тонах.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.08.2022 року о 12.00 год.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2022 року справу призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції на 17.08.2022 року о 12.00 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судами 1-ої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивачу на праві власності належить: спеціалізований сідловий тягач-Е марки «MAN», модель «TGX26.540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вага якого без навантаження складає 8163,00 кг., повна маса 26000, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки серії НОМЕР_2 . Також позивачеві належить загальний/напівпричіп-контейнеровоз-Е, марки «SCHWARZMULLER», модель «SPA-3E», реєстраційний номер НОМЕР_3 , масою без навантаження 6710,00 кг., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки серії НОМЕР_4 (а.с. 20).

11.11.2021 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н.Г. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00001024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.( а.с. 16)

Постановою встановлено, що 10 листопада 2021 року о 19 год. 35 хв. за адресою Р-03 Північно-Східний м. Києва, км.19+543 зафіксовано транспортний засіб марки «MAN TGX 26.540», державний номер НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, яке складає від загальної маси транспортного засобу 7,4% (7,748 тон).

Постанова містить назву технічного засобу, яким в автоматичному режимі зафіксоване правопорушення WIM4,4, та номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - №35-02/6017, 6018,6019,6020 до 26.10.2022 року.

Зазначену постанову надіслано відповідачем позивачеві засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" і отримано позивачем особисто 16.11.2021 року, що підтверджується сервісом "Трекінг відправлень" АТ "Укрпошта".

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ :

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III

Відповідно до частини 12статті 6 Закону № 2344-III,державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 1статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 2статті 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до п.17.2-17.5 Наказу міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі Наказ №363) передбачено, що забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: - розпізнавальний знак,- номер контейнера; -найменування власника контейнера,- вантажність і маса тари контейнера, кг,-внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Відповідно до п. 17.9 Наказу № 363 приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.

Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Згідно Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 7 вказаного Положення, Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема:

- використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки;

- у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;

- використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право:

- проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі);

- використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Тобто, законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає:

- здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567);

- фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 623).

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174(далі - Порядок № 1174).

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1174, під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Відповідно до п. 3 Вимог до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, які є Додатком до Порядку №1174 у місці установки вимірювального обладнання автоматичного пункту повинні бути здійснені заходи, які відповідають вимогам, наведеним в описі типу засобу вимірювання.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163.

Відповідно до п. 9 Постанови КМУвід24.02.2016№163«Про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки» (надалі також - Постанови № 163) засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

(1)Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З вищенаведених правових норм вбачається, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

З матеріалів справи вбачається, що технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксоване оспорюване правопорушення має відповідні свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, сертифікати відповідності та експертний висновок щодо комплексу «Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) Автоматизована система зважування ТЗ у русі (WІМ)» (а/с 120-137), а відтак є засобом вимірювальної техніки, який відповідає вимогам Технічного регламенту.

Отже, інформація, отримана з приладу зважування дорожніх транспортних засобів у русі, яким в автоматичному режимі зафіксоване оспорюване правопорушення, є належним доказом вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.

Таким чином посилання позивача на те, що технічний засіб, який проводив вимірювання, передає некоректні дані, є безпідставними, так як технічний засіб фіксації вищевказаних адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам вказаного Технічного регламенту.

В контексті п.22.5 ПДР України відповідальна особа, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язана обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Апеляційний суд зазначає, що інформаційною карткою ГВК деталізовано інформацію щодо загальної маси, навантаження окремо на кожну вісь транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 , а також відстані між осями (а/с 118).

Згідно інформаційної картки ГВК висновки відповідача про перевищення транспортним засобом Позивача загальної маси нормативного показника зроблені на підставі наступного розрахунку: маса транспортного засобу 47,748 тони перевищує нормативний показник 40,0 тон, а отже на 7,748 тон маси транспортного засобу відповідно, тобто розрахунок перевищення допустимого показника загальної маси здійснено виходячи з дозволених 40 тон (47,748 - 40,0 = 7,748).

Разом з тим, зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу, належних позивачу, вбачається що тип автомобіля спеціалізований вантажний сідловий тягач-E, тип причепу спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз-E (а.с. 20) ,а отже відповідно до п. 22.5 ПДР масою перевищення для такого транспортного засобу є понад 44 тони, що не відповідає доводам та висновкам відповідача про перевищення позивачем загальної маси транспортного засобу 40 тон.

Тобто, висновки відповідача щодо перевищення позивачем маси транспортного засобу на 7,748 тон та відповідно 7,4% є необґрунтованими та не доведеними.

Отже, тип транспортного засобу та напівпричепу, що належать позивачу - контейнеровоз, маса навантаження якого дозволяється 44 тони та автоматична фіксація маси транспортного засобу відповідачем у розмірі 47,748 тони, фіксація перевищення на 7,748 тон є невірною.

Таким чином, Відповідачем не доведене порушення Позивачем п. 22.5 ПДР, а саме враховуючи тип транспортного засобу та напівпричепу, що належать Позивачу та подані докази зваження, перевищення загальної маси навантаження транспортного засобу на 7,4% (7,219 тон).

Крім того, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серії ВН № 00001024 від 11.11.2021 року взагалі не містить відомостей про спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз-E ,державний номер НОМЕР_5 , який був доєднаний до вантажного сідлового тягачу-E , державний номер НОМЕР_1 .

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що Наказом № 363 визначено такі вимоги до визначення автомобільного транспорту контейнеровозом, як наявність договору про перевезення вантажів контейнером, єдиної нумерації, а також нанесеного фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера маркування, проте зазначені вимоги є другорядними у порівнянні із відомостями прямо зазначеними у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу , оскільки, коли національне законодавство, припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ , а національні судові органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід - вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 та від 25 березня 2020 р. у справі № 640/9124/19.

Отже, в межах спірних правовідносин відсутні належні докази, які підтверджують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, яка підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВН № 00001024 від 11.11.2021 року необґрунтованою, а протилежний висновок суду 1-ї інстанції помилковим.

(2)Висновки апеляційного суду:

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до неправильного вирішення частини позовних вимог, та про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги , скасування рішення суду 1-ої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 3, 6, 7,139,229,242, 271,272, 286,302,308, 309, 310,315, 317, 321,322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2022 року скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серії ВН № 00001024 від 11.11.2021 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складене та підписане 17 серпня 2022 року.

Головуючий суддя Кравець О.О.Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.