Рішення

від 16.06.2022 по справі 522/20018/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20018/21

Провадження № 2/522/914/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку спрощеного позовногопровадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті неналежного виконання зобов`язань за договором про надання соціальних послуг,

В С Т А Н О В И В:

19жовтня 2021року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті неналежного виконання зобов`язань за договором про надання соціальних послуг, по якому просить: стягнути з відповідача на ії користь моральну (немайнову) шкоду, що була вчинена ій неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання соціальних послуг від 29.05.2017 року № 47 в розмірі 100000 гривень.

Позивачка мотивуєвимоги тим,що згідно з договором про надання соціальних послуг від 29.05.2017 року № 47 ОСОБА_1 надають послуги відповідно до індивідуального плану КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеса» безстроково. Відповідач надає соціальні послуги згідно договору безкоштовно.

Позивачу надано відповідачем до договору індивідуальні плани, а саме індивідуальний план надання соціальної послуги соціальної адаптації без дати та індивідуальний план надання соціальної послуги догляду вдома від 17.11.2020 року.

Згідно індивідуального плану надання соціальної послуги соціальної адаптації без дати, завірений надавачем соціальної послуги ОСОБА_2 та отримувачем ОСОБА_1 , заходи, що становлять зміст соціальної послуги включають дозвілля (читання, рукоділля) та консультування, надання інформаційних послуг.

Згідно індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома від 17.11.2020 року, заходи, що становлять зміст соціальної послуги включають:

Допомога у введенні домашнього господарства:

1. Закупівля та доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів 2 рази на тиждень 84 хв;

2. Допомога у прибиранні житла:

а) косметичне прибирання 1 раз на тиждень;

б) вологе прибирання не рідше 2-х разів на місяць.

3. надання допомоги в оплаті комунальних послуг, оплата комунальних послуг (одна оплата 45 хв. за потреби)

4. миття вікон (не більше 3) одне миття одного вікна 30 хв (за потреби не більше 3х вікон).

5. Сприяння в отримані медичної допомоги в установах охорони здоров`я та лікувально-профілактичних установах (разове доручення 30 хв. за потреби).

Даний індивідуальний план надання соціальної послуги догляду вдома від 17.11.2020 року завірений підписом надавача соціальної послуги без зазначення прізвища, ім`я та по батькові, підписаний позивачем з зауваженнями.

Позивач з 2009 року мала другу групу інвалідності, безстроково та згідно довідки до акту огляду медико соціальною експертною комісією від 21.07.2021 року позивач є інвалідом першої «Б» групи інвалідності безстроково та потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда від 14.06.2017 року позивач пересувається за допомогою ортопедичної палиці та ходунків, носить ортопедичний виріб -корсет.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 848 від 21.07.2021 року позивач має обмеження до самообслуговування, до пересування та трудової діяльності 3 ступеня.

Оскільки стан здоров`я позивачки погіршився, а отже змінився, в порушення п. 2.4 договору відповідачем не укладено додаткову угоду до цього договору та не внесено змін до індивідуального плану надання соціальних послуг, чим істотно порушено умови договору.

А отже, заходи, що становлять зміст соціальної послуги відповідно до індивідуального плану від 17.11.2020 року, не відповідають фактичним індивідуальним потребам позивача та відповідачем в порушення п.п. 3.3, 3.4, 8.2 Державного стандарту догляду вдома, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 13.11.2013 № 760, не визначено зміст та обсяг соціальної послуги догляду вдома для цього отримувача соціальної послуги індивідуально залежно від ступеня індивідуальної потреби позивача в результаті зміну стану ії здоров`я.

Між тим, відповідно до наявного індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома від 17.11.2020 року, такі заходи як миття вікон, косметичне прибирання взагалі не виконувалось відповідачем в поточному році. Та поміж тим, такий захід як вологе прибирання за весь час дії договору виконувався неналежним чином та не в такій період періодичності, як зазначено в індивідуальному плані, що підтверджується актами виконаних робіт.

В зв`язку з неналежним виконання умов договору відповідачем, адвокатом було витребувано акти виконаних робіт, які підтверджують факт надання соціальної допомоги позивачу лише в 2020 році, тоді як за період 2017-2019, 2021 роки допомога не надавалась згідно договору взагалі.

Минуло два роки після дорожньо-транспортної пригоди, в яку потрапила позивач та в результаті якої отримала постійні невиліковні невгамовні болі, не спить від болю по тижню або по декілька годин на добу. Тому ніколи не знає, чи зможе вона дійти до дверей відчинити. Не має змоги приготувати іжу, прибирати оселю, обійти себе належно.

На непоодинокі прохання до керівництва відповідача узгоджувати з нею прихід соціального робітника, зробити гнучкий графік відвідувань отримала відповідь, що можуть лише або в понеділок або в п`ятницю. Крім того, некоректна поведінка соціальних працівників пригнічує та бентежить, вона постійно в депресії.

Також зазначає, що аудіо та відео файли підтверджують некоректне та неналежне виконання соціальними працівниками відповідача своїх обов`язків відповідно договору.

Ухвалою від 22 жовтня 2021 року по справі відкрито провадження, встановлений розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

23 листопада 2021 року до суду надійшов відзив на позов, по якому відповідач просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Зазначає, що надання соціальних послуг «двох різних типів» соціальної послуги соціальної адаптації та соціальної послуги догляду вдома, дійсно здійснюється відповідачем на користь позивачки на підставі двох різних індивідуальних планів. Соціальна адаптація в період з 2017-2020 здійснювалась соціальними працівниками, нарікань з боку позивачки не було. Договором про надання соціальних послуг, форма та зміст якого затверджена наказом Мінсоцполітики України № 762 від 14.07.2016 року та Державним стандартом соціальної адаптації від 05.06.2015 року, Наказ Мінсоцполітики від 18.05.2015 року № 514, не перебачено складання актів виконання робіт.

Індивідуальний планнадання соціальноїпослуги доглядувдома,наданий позивачкоюдо позову,виконується.Адже незважаючи напостійне зривання,саботування позивачемпроцедури складання іпідписання індивідуальногоплану,врешті булоскладено індивідуальнийплан,який позивачкапідписала 03.02.2021року ззазначенням «виключноз поваги». Відповідачем не укладено додаткову угоду до Договору про надання соціальної адаптації, оскільки позивач, категорично відмовляється підписувати будь-які інші документи, посилаючись на відсутність у відповідача юридичних навичок скласти таку додаткову угоду, як вона це бачить як юрист. Тим не менш, увесь перелік послуг, який передбачений Договором не зважаючи на існування неодноразових підстав для розірвання договору, надавався та надається позивачу за ії вимогами.

28 грудня 2021 року позивачка надала відповідь на відзив, просить позов задовольнити.

27 травня 2022 року до суду надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів, DVD диск, флеш накопичувач, копія довідки Центру первинної медико санітарної допомоги 18 Одеської міської ради від 25.05.2022 року.

10 червня 2022 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника позивача ОСОБА_3 в яких зазначає, що між сторонами не укладений індивідуальний план надання соціальної послуги вдома. Подані до суду проекти індивідуальних планів і графі «Інвалідність, група» вказана друга група інвалідності, проте з 23.07.2021 року позивачу була надана перша група інвалідності. Враховуючи, що згідно п. 4.1 Державного стандарту індивідуальний план є основою для надання соціальної послуги позивачка погодилась на проведення такої зустрічі, пройшла опитування 01.06.2022 року в присутності соціального працівника І категорії ОСОБА_4 , завідувача відділення соціальної послуги вдома ОСОБА_5 та юрисконсульта ОСОБА_6 .

Враховуючи, що визначення ступня індивідуальних потреб позивачем було проведено відповідачем 01.06.2022р, індивідуальний план не був підписаний. Вважають, що це свідчить про системний характер бездіяльності відповідача щодо позивача, що є порушенням як чинного договору про надання соціальних послуг, укладених між позивачем та відповідачем, так і вимог законодавства.

В судовому засіданні позивачка та ії представник підтримали позовні вимоги. Позивачка пояснила, що вона вважає, що в зв`язку з встановленням 1 «Б» групи інвалідності потребує більшу кількість відвідувань та інші послуги, чим пропонує відповідач.

Позивачка зазначила, що вона не завжди може прийняти соціального працівника за станом здоров`я, коли вона телефонує щодо відпрацювання в інший день, то соціальний працівник ій відмовляє в зв`язку з тим, що знаходиться у інших підопічних. На даний час вона не отримує соціальні послуги, т.я. з відповідачем не підписані документи, відповідач не враховує зауваження. Соціальний працівник приходить але двері позивач не відчиняє, соцпрацівник залишає в дверях записку, що вона була. Позивач погоджується пускати соціального працівника після підписання всіх документів. .

Представники відповідача позов не визнали та пояснили, що незважаючи на існування неодноразових підстав для розірвання договору, всі соціальні послуги надавались з урахуванням побажань позивачки. За договором про надання соціальної адаптації не укладено додаткову угоду до Договору з причини категоричної відмови позивача підписувати будь-які документи. Зазначає, що причини неналежного виконання договору прямо, або опосередковано залежали від поведінки та дій позивача, оскільки вона відмовляється від підпису. Робота відповідача щодо надання соціальних послуг ОСОБА_1 неодноразово перевірялась, оскільки позивачка зверталась до різних інстанцій та гарячої лінії.

Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 була особою з інвалідністю 2 групи та з 2009 року, отримує пенсію, як зазначає в заявах до територіального центру, має дочку 1970 року народження, яка мешкає в іншій державі, але підтверджуючих документів не надає.

На підставі наказу Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси» від 29.05.2017 року № 47 ОСОБА_1 взято на обслуговування у відділення соціально-побутової адаптації Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси» для надання соціальної послуги соціальної адаптації відповідно до укладеного безстрокового договору та індивідуального плану.

В квітні 2020 року на засіданні Піклувальної ради територіального центру (протокол № 9 від 29.04.2020 року) оскільки у ОСОБА_1 є донька працездатного віку, як виняток, було прийнято рішення про тимчасове надання на період карантину комплексу соціальних послуг членами мультидисциплінарної команди у складі: психолога, сестри медичної, швачки, фахівця із соціальної допомоги вдома, соціального працівника та соціального робітника. Проте, від надання послуг фахівцями мультидисциплінарної команди ОСОБА_1 відмовилась, окрім соціального робітника, який за ії попереднім замовленням по телефону надавав соціальні послуги, що засвідчуються графіками виходу та актами виконання робіт.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 постійно порушувався узгоджений попередній графік обслуговування та соціальний робітник не мав змоги своєчасно обслуговувати інших отримувачів, на засіданні Піклувальної ради прийнято рішення про переведення ії до відділення соціальної допомоги вдома (протокол № 26 від 16.11.2020).

На підставі особистої заяви ОСОБА_1 від 17.11.2020 року та наказу від 17.11.2020 № 128 було переведено до вищезазначеного відділення з 17.11.2020 року для тимчасового надання (на період карантину) соціальної послуги догляду вдома.

Позивачці встановлено 3 групу рухової активності з наданням послуги 2 рази на тиждень та складено індивідуальний план, який є основою для надання соціальної послуги вдома.

03 лютого 2021 року позивачка підписала індивідуальний план надання соціальної послуги догляду вдома від 17.11.2020 року з зазначенням «виключно з поваги». При цьому, як зазначає представник відповідача на протязі трьох місяців позивачка відмовлялась підписувати індивідуальні плани, нею вносились корективи, а також надано проект договору від 17.11.2020 рік не підписаний від імені позивачки.

Листом Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси» від 05.05.2020 р.) повідомлено Директора департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на резолюцію від 24.04.2020 року № 03-К-11951/4-о/п щодо розгляду питання переведення ОСОБА_1 , як виняток, на надання соціальної послуги вдома.

Повідомлено, що 29.04.2020 року питання надання ОСОБА_1 соціальної послуги догляду вдома розглядалось на засіданні Піклувальної ради територіального центру. У зв`язку з тим, що гр. ОСОБА_1 відмовляється укладати договір про надання соціальних послуг з установою, комісією, колегіально прийнято рішення про відмову у переведені ії до відділення соціальної допомоги вдома, що оформлено протоколом № 9.

Разом з тим, повідомлено, що комісією прийнято рішення, як виняток, тимчасово, на період карантину, надання підопічній соціальних послуг мультидисципліарною командою, до складу якої входять працівники установи з різних профілів. Соціальні послуги ОСОБА_1 будуть надаватися за попереднім замовленням по телефону.

Отже, своєчасне оформлення та підписання документів, необхідне для отримання соціальної послуги, та дотримання встановленого графіку відвідування соціального робітника.

Як зазначає позивачка, соціальна допомога позивачу надавалась лише в 2020 році, тоді як за період 2017-2019, 2021 роки допомога не надавалась згідно договору.

Як зазначає представник відповідача, Послуга соціальної адаптації надавалась ОСОБА_1 починаючи з 30.05.2017 року відділенням денного перебування, однак послуги з організації дозвілля ії не цікавили. Так послуги з надання інформаційних послуг та консультування надавались постійно за адресою проживання.

Договором про надання соціальних послуг, форма та зміст якого затверджена наказом Мінсоцполітики України № 762 від 14.07.2016 року та Державним стандартом соціальної адаптації від 05.06.2015 року, Наказ Мінсоцполітики від 18.05.2015 року № 514, не перебачено складання актів виконання робіт.

Складання актів виконання робіт про надання соціальної послуги вдома у 2021 році додані позивачкою до позовної заяви.

Проте, матеріали справи містять відомості, що соціальний робітник надавав соціальну послугу ОСОБА_1 в 2020-2021 роках та відвідував щотижня більше ніж два рази на тиждень.

При цьому, позивачка зазначає, що зміст соціальної послуги вдома від 17.11.2020 року не відповідає фактичним індивідуальним потребам позивача, оскільки 23 липня 2021 рокі ій призначена І «Б» група інвалідності.

Представник відповідача зазначає, що про призначення ОСОБА_1 1 групи інвалідності в 2021 році вони дізнались з телефонної розмови з позивачкою, яка постійно телефонує в КУ з питань надання ій допомоги з приводу надання соціальних послуг.

Відповідно до розділу 4 Договору розв`язання спірних питань, усі спірні питання, що виникають між сторонами при виконанні умов цього Договору, розв`язуються за домовленістю сторін. У разі неможливості врегулювання відносин сторони мають право звернутися до суду.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що надавала соціальну послугу позивачці догляду вдома в розмірі більше ніж зазначено в індивідуальному плані. З позивачкою важко працювати, в зв`язку з грубим, принизливим ставленням.

Листом департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 28.07.2022 № 3-К-18292/30/в повідомлено, що розглянуто усне звернення ОСОБА_1 від 01.07.2021 року № 37-К-5832 щодо неналежного виконання посадових обов`язків працівниками КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси» та повідомлено наступне.

«На підставі Ваших звернень дане питання двічі розглядалось у поточному році, про що Вам надано роз`яснення від 26 березня та 17 червня 2021 року,

Для чергового розгляду питання щодо неналежного надання Вам соціальних послуг створено комісію, до складу якої включено представників Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, територіального центру та громадських організацій. 19.07.2021 року здійснено комісійний вихід за адресою Вашого проживання. Проте, до квартири всіх членів комісії Ви не впустили.

Під час двогодинної співбесіди Ви не навели жодного прикладу невиконання функціональних обов`язків соціальними робітниками та факту грубого відношення до Вас з їх боку.

Одночасно за період надання Вам соціальної послуги догляду вдома було замінено три соціальних робітника. Відносини з усіма робітниками складалися напружено з послідуючим загостренням відносин, провокуванням конфліктів, безпідставними, звинуваченнями та принизливими образами з Вашого боку. Незважаючи на всі обставини, соціальні робітники продовжують надавати послуги за Вашими вимогами.

Звертаємо Вашу увагу, шановна ОСОБА_8 , що відповідно до договору про надання соціальних послуг отримувач зобов`язаний бути ввічливим та коректним у спілкуванні з працівниками територіального центру та не перешкоджати виконанню ними посадових обов`язків.

В свою чергу, територіальний центр у разі виникнення підстав, передбачених укладеним договором, має право припинити надання соціальних послуг та про відмову в їх наданні невідкладно повідомляє отримувача».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з`ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Відповідно до ч. 1ст. 1167ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 23ЦК Україниморальна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 рокупередбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12та81 ЦПК України.

Позивачка посилається на те, що зазнала душевних страждань через ненадання допомоги з соціальної адаптації та не укладення з нею додаткової угоди в зв`язку з встановленням інвалідності І групи Б, що передбачає відвідування ії соціальним працівником щоденно, чим заподіяно ій моральну шкоду, розмір якої нею оцінено в 100 000,00 грн. Вважає, що саме ці кошти має відшкодувати відповідач- як компенсацію заподіяної позивачці моральної шкоди.

Разом з тим, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди.

Позивачкою надані аудіозаписи та відеозаписи, як докази на ії думку неправомірної, некоректної, безвідповідальної поведінки та бездіяльності працівників відповідача, порушення ними законних інтересів та конституційних прав позивача, зазначає, що весь масив наданих доказів, який у своїй сукупності є беззаперечним підтвердженням системних порушень відповідачем як вимог законодавства так і Державного стандарту.

Відповідно до аудіозапису та відеозапису, який знаходиться на компакт-диску та флешносії в матеріалах справи та відтворений у судовому засіданні, на даному запису зафіксовані розмови ОСОБА_1 з соціальними робітниками з яких не вбачається невиконання функціональних обов`язків соціальними робітниками та факту грубого відношення до позивачки з їх боку. Відеозапис є неповним, складається з нарізок (фрагментів) спілкування позивача з соціальним робітником з яких неможливо встановити поведінку сторін.

Крім того, зазначені докази є неналежним і недопустимим в силу вимог ч.1 ст.77 і ч.1 ст.78 ЦПК України. Зокрема, зі змісту вказаного аудіозапису та відеозапису неможливо достеменно встановити джерело походження та фіксації запису (оскільки СД - носій не є першоджерелом фіксації аудіозапису, а лише його вторинним носієм - копією), дані співрозмовників, про які саме взаємовідносини чи спірні питання йде мова, а тому він не містить інформації щодо предмету доказування.

Також суду не надані належні, допустимі та достатні докази фактів неправомірної поведінки та дій працівників Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси», що спричинили позивачці моральні страждання. Надання соціальних послуг ОСОБА_1 двох типів та на підставі різних планів: соціальної послуги догляду вдома та соціальної послуги з адаптації перебуває на стадії розроблення та обговорення з ОСОБА_1 індивідуального плану надання соціальних послуг.

Крім того, суд не приймає до уваги відомості про погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , які зазначені у довідці «Центру первинно медико-санітарної допомоги № 18» Одеської міської ради, оскільки не має причино -наслідкового зв`язку, що погіршення стану здоров`я відбулось внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем з соціальної адаптації чи соціальної послуги вдома.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,4,13,76-81,95,258-259,263ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задодоволені позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті неналежного виконання зобов`язань за договором про надання соціальних послуг відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 22 червня 2022 року.

Суддя Р.Д. Абухін

17.06.22