Постанова

від 19.09.2024 по справі 522/20018/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/883/24

Справа № 522/20018/21

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

відповідача комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси», представників відповідача Глухової В.О., Будеянського С.Б.,

від позивача ОСОБА_1 - не з`явились,

переглянувши справу №522/20018/21 за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2022 року у складі судді Абухіна Р.Д., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 19 жовтня 2021 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що уклала з КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеса» Договір про надання соціальних послуг від 29 травня 2017 року №47 безстроково, який передбачав індивідуальний план надання соціальної послуги догляду вдома від 17 листопада 2020 року. Позивач з 2009 року мала другу групу інвалідності безстроково, з 21 липня 2021 року є інвалідом першої «Б» групи безстроково, потребує стороннього догляду. Стан здоров`я позивача погіршився, проте відповідач у порушення пункту 2.4 Договору не уклав додаткову угоду до Договору та не вніс зміни до індивідуального плану надання соціальних послуг, чим істотно порушив умови договору. Заходи, що становлять зміст соціальної послуги відповідно до індивідуального плану від 17 листопада 2020 року, не відповідають фактичним індивідуальним потребам позивача. Відповідачем у порушення пунктів 3.3, 3.4, 8.2 Державного стандарту догляду вдома, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 13 листопада 2013 року №760, не визначено зміст та обсяг соціальної послуги догляду вдома для цього отримувача соціальної послуги індивідуально залежно від ступеня індивідуальної потреби позивача в результаті зміни стану його здоров`я. Крім того, умови Договору відповідачем виконувались неналежно, позивач зазнала приниження честі та гідності, душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї та бажає захистити своє цивільне право шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 просила на підставі статей 23, 1167, 1174 ЦК України стягнути з відповідача КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» на відшкодування завданої неналежним виконанням зобов`язань за Договором про надання соціальних послуг від 29 травня 2017 року №47 моральної шкоди 100000,00 грн. (т.1 а.с.1-8).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.94-95).

Відповідач КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» позов не визнав, зазначивши у відзиві, що 29 травня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання соціальних послуг від 29 травня 2017 року №47, відповідно до якого відповідачем позивачу надається безоплатно і безстроково соціальна послуга соціальної адаптації відповідно до індивідуального плану установи. Відповідачем не укладено додаткову угоду до Договору, оскільки позивач категорично відмовилась підписувати будь-які інші документи, посилаючись на відсутність у відповідача юридичних навичок складання додаткових угод, як вона це бачить як юрист. Тим не менш, увесь перелік послуг, який передбачений і не передбачений Договором, не зважаючи на існування неодноразових підстав для розірвання Договору, надавався і надається позивачу за її вимогами. Соціальна послуга догляду вдома надавалась постійно, починаючи з 30 квітня 2020 року, що підтверджено актами виконаних робіт, записами робочого зошита та картками обліку роботи соціального робітника. Відповідачем звернуто увагу на те, що Договором про надання соціальних послуг форма та зміст якого затверджено наказом Мінсоцполітики України №762 від 14 липня 2016 року, не передбачено складання актів виконаних робіт, з огляду на що безпідставними є звинувачення територіального центру у непредставленні актів виконаних робіт за 2017-2019 роки та 2021 рік, відсутність яких позивач трактує як ненадання соціальних послуг за вказаний період. Незважаючи на те, що індивідуальний план не було підписано, соціальний робітник надавав соціальну послугу та відвідував позивача значно більше часу, як це зазначено Державним стандартом догляду вдома. Твердження щодо ненадання заходів з миття вікон, косметичного прибирання, неналежного вологого прибирання та не в такій періодичності як зазначено в індивідуальному плані, не відповідає дійсності. Всі заходи надавались за замовленнями позивачу, остання завжди сама планувала роботу соціальних робітників у день відвідування, що не дозволяло соціальним робітникам виконувати заплановані роботи в інших користувачів соціальних послуг. Позивачем не доведено в чому саме полягає вина та винні дії відповідача, що спричинили завдання їй моральної шкоди. Всі посилання на неналежне виконання умов Договору є безпідставними та недоведеними, надані докази є неналежними та недостатніми (т.1 а.с.101-110).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.95-102).

Висновок суду мотивовано недоведеністю вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (т.2 а.с.110-115).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Згідно прямих вимог законодавства, яким є Державний стандарт, соціальна послуга догляду вдома надається лише після складання індивідуального плану відповідної послуги. Проте між позивачем та відповідачем немає укладеного індивідуального плану щонайменше з 2021 року. Відповідачу відомо про зміну групи інвалідності позивача та, відповідно, про необхідність зміни індивідуального плану відповідачу було відомо щонайменше з серпня 2021 року. Цей факт доказуванню не підлягає, так як визнається учасниками справи. Відповідачем не надано доказу на підтвердження факту складання індивідуального плану соціальної послуги догляду вдома, в якому була зазначена наявна у позивача перша група інвалідності, що свідчить про протиправну бездіяльність в цьому питанні щонайменше з серпня 2021 року, чим і було завдано позивачу, як отримувачу соціальної послуги, непоправну шкоду фізичного та морального характеру. Суд зазначив, що матеріали справи містять відомості, що соціальний працівник надавав соціальну послугу позивачу у 2020-2021 роках та відвідував щотижня більш ніж два рази на тиждень. Проте це не підтверджено належними та допустимими доказами. Судом не було перевірено доводи позивача щодо того, що соціальні заходи за укладеним договором здійснювалися відповідачем з неналежною періодичністю та не в повному обсязі. Сам факт проведення відповідачем опитування для визначення ступеня індивідуальних потреб позивача, як отримувача соціальної послуги, лише у червні 2022 року є ще одним підтвердженням протиправної бездіяльності відповідача. Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цього органу.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси» заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує безпідставністю посилань позивач на протиправну бездіяльність установи, що мала наслідком завдання моральної шкоди (т.2 а.с.146-153).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на інвалідності з 2009 року, з 21 липня 2021 року має першу групу інвалідності безстроково, має доньку працездатного віку.

Піклувальною радою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 26 травня 2017 року №20 прийнято рішення щодо взяття ОСОБА_3 на облік до комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси» на соціальне обслуговування для надання соціальних послуг.

Наказом комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси» від 29 травня 2017 року №47 ОСОБА_1 взято на обслуговування до відділення соціально-побутової адаптації для надання соціальної послуги соціальної адаптації відповідно до укладеного договору та індивідуального плану.

Рішенням Піклувальної ради Територіального центру від 29 квітня 2020 року (протокол №9) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28 квітня 2020 року про переведення її до відділення соціальної допомоги вдома з підстав безпідставної відмови ОСОБА_1 укладати з установою договір про надання послуги догляду вдома та не надання згоди для оформлення їй медичного висновку про здатність до самообслуговування і потреби у сторонній допомозі. При цьому, як виняток, комісією прийнято рішення тимчасово, на період карантину, надавати підопічній соціальні послуги мультидисциплінарною командою, проте від даних послуг ОСОБА_1 відмовилась з посиланням на бажання отримувати обслуговування лише соціального робітника.

Рішенням Піклувальної ради Територіального центру від 16 листопада 2020 року (протокол №26) ОСОБА_1 як виняток, на період карантину, переведено з відділення денного перебування (соціально-побутової реабілітації) до відділення соціальної допомоги вдома; переведення оформлено наказом від 17 листопада 2020 року №128, закріплено соціального робітника.

Індивідуальний план надання соціальної послуги вдома від 17 листопада 2020 року, який є основним документом для надання соціальної послуги вдома, ОСОБА_1 підписала 03 лютого 2021 року з приміткою «виключно з поваги».

КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» надано докази надання у період 2017-2021 року років соціальних послуг ОСОБА_1 , які ОСОБА_1 доказами не спростовані.

23 липня 2021 року ОСОБА_1 встановлена інвалідність 1 групи «Б» загального захворювання безстроково.

Довідка МСЕК надана до установи 09 серпня 2021 року, з огляду на що було працівником установи проведено комплексне визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома для перегляду індивідуального плану з дотриманням положень Державного стандарту надання соціальної послуги догляду вдома, що відповідає Ш групі 4 ступеня рухової активності (згідно з пунктом 6.3 розділу ІУ Державного стандарту догляду вдома соціальна послуга догляду вдома з такою групою рухової активності може надаватися 1-2 рази на тиждень).

ОСОБА_1 індивідуальний план не погодила та не підписала.

Обставини, якими КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси», обґрунтував заперечення проти вимог ОСОБА_1 , вказують на відсутність з боку установи протиправної (незаконної) бездіяльності щодо визначення індивідуальної потреби догляду вдома з урахуванням визначеної групи ступеня рухової активності ОСОБА_1 , від якої залежить періодичність надання соціальної послуги.

Сама по собі не згода ОСОБА_1 з визначенням періодичності надання соціальної послуги та змістом такої не має наслідком протиправну бездіяльність відповідача.

Правовідносини позадоговірної відповідальності, врегульовані статтями 1173, 1174 ЦК України, передбачають спеціальні підстави відповідальності, що відображають характер протиправних дій і конкретизацію суб`єкта, що їх безпосередньо вчиняє. До них належать: 1)заподіяння шкоди незаконними діями в галузі адміністративного управління; 2)заподіяння шкоди діями службової особи.

Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими або службовими особами зазначених органів відшкодовується державою, органами місцевого самоврядування. Дані норми права говорять про «незаконні» рішення, дію чи бездіяльність органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб.

Відповідно до положень статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до положень статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

ОСОБА_1 заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди як такої, що завдана бездіяльністю відповідача, проте не надано судового рішення, яким встановлено протиправну бездіяльність КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» чи його посадових чи службових осіб щодо ОСОБА_1 .

Протиправність (незаконність) дій, рішень, бездіяльності не презюмується, така має бути визнана уповноваженим на то органом (судовим чи адміністративним).

Отже, відшкодуванню заявленої ОСОБА_1 моральної шкоди в даному випадку КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» як органом місцевого самоврядування шкоди має передувати встановлення протиправності (незаконності) бездіяльності цієї установи, з якою ОСОБА_1 пов`язує завдання їй моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., що в даному випадку не здійснено.

Правові підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» про відшкодування шкоди залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2024 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова