Ухвала

від 21.06.2022 по справі 380/24786/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/24786/21

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

22 червня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Посмітюх К.Т.,

за участю:

представника позивача Прудиус О.О.,

представника відповідача не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження питання про закриття провадження у справі за позовом фермерського господарства ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство Климка Богдана Степановича (81714, Львівська область, Жидачівський район, смт. Нові Стрілища, вул. Пушкіна,18 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) звернулося до суду з позовною заявою до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (81230, Львівська область, Львівський район, м.Бібрка, вул.Тарнавського,22 ЄДРПОУ 04056183), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Бібрської міської ради №1338 від 14 червня 2021 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бібрської міської ради за межами населених пунктів Львівської області та продаж права оренди на земельних торгах у формі аукціону в частині включення земельної ділянки площею 19,6842 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону, продажу права оренди на земельну ділянку площею 19,6842 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 на земельних торгах у формі аукціону.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Фермерське господарство Климка Богдана Степановича є землекористувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 у смт.Нові Стрілища Жидачівського району, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б №060663. Однак, як стало відомо позивачу з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, отриманої з інформаційної системи сервісу державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 15.09.2021 зареєстровано речове право право оренди земельної ділянки за приватним підприємством «Західний Буг», надавачем права оренди значиться власник Новострілищанська селищна рада Жидачівського району, яка в процесі об`єднання територіальних громад уввійшла в склад Бібрської ОТГ. Зокрема, рішенням Бібрської міської ради №1338 від 14 червня 2021 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бібрської міської ради за межами населених пунктів Львівської області та продаж права оренди на земельних торгах у формі аукціону вирішено включити земельну ділянку площею 19,6842 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону та продати право оренди на земельну ділянку площею 19,6842 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 на земельних торгах у формі аукціону. В подальшому вказану земельну ділянку виставлено на торги 15.09.2021 та за їх результатами укладено договір оренди землі з приватним підприємством «Західний Буг». Позивач вважає дії міської ради, які полягають у прийнятті оскаржуваного рішення протиправними, оскільки спірна земельна ділянка попередньо у позивача як землекористувача не вилучалася, а відтак була протиправно включена до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону, також в подальшому незаконно продано право оренди на земельну ділянку з укладенням договору оренди землі.

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, заявлених у відзиві на позовну заяву. Відзив мотивовано тим, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Новострілищанською селищною радою Жидачівського району державним реєстратором на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за №13-4868/16-18-СГ від 25.09.2018 та акту приймання-передачі 27.09.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний №2048455046215), тому у відповідача були всі законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення. При його прийнятті, Бібрська міська рада керувалась тим, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності міської ради, а також відсутністю відомостей про обтяження речових прав на спірну земельну ділянку та відомостей про обмеження у її використанні.

Разом з відзивом представником відповідача подано клопотання про перехід до розгляду справи у загальному позовному провадженні.

Суд, при розгляді матеріалів справи дійшов висновку про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження для належного розгляду справи та з`ясування всіх обставин по справі, підготовче засідання призначено на 09.0.3.2022.

09.03.2022 розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою представника відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

04.04.2022 розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою представника відповідача.

18.04.2022 розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою представника відповідача та відсутністю належних доказів повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 16.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

06.06.2022 розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою представника відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

В судове засідання 22.06.2022 відповідач явку уповноваженого представника вчергове не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в зв`язку з призовом на військову службу представника відповідача.

Протокольною ухвалою від 22.06.2022 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не обмежений правом на представлення своїх інтересів іншим представником, а також враховуючи незабезпечення відповідачем явки свого представника в жодне судове засідання, строк розгляду спору та можливість подання письмових пояснень та доказів до справи з метою представлення та захисту своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні 22.06.2022 суд поставив на обговорення питання щодо підвідомчості даного спору адміністративному суду.

Представник позивача надав пояснення щодо юрисдикції даного спору саме адміністративному суду. Доводи представника позивача зводяться до того, що предметом оскарження в даному судовому провадженні є лише рішення суб`єкта владних повноважень, а підставою його оскарження є протиправність дій суб`єкта владних повноважень, які полягають у порушенні процедури виставлення на продаж права оренди на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні у позивача без припинення права користування цією земельною ділянкою позивачем. Представник позивача вважає, що даний спір пов`язаний виключно з порушенням відповідачем своїх функцій як суб`єкта владних повноважень при їх здійсненні, а тому належить розгляду в адміністративному суді.

При вирішенні вказаного клопотання, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частинами 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 5 статті 5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін публічно-правовий спір означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ст.4 КАС України).

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно- владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, а також в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/6396/17.

Предметом оскарження в даній справі є рішення Бібрської міської ради №1338 від 14 червня 2021 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бібрської міської ради за межами населених пунктів Львівської області та продаж права оренди на земельних торгах у формі аукціону в частині включення земельної ділянки площею 19,6842 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону, продажу права оренди на земельну ділянку площею 19,6842 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 на земельних торгах у формі аукціону.

Судом встановлено, що Фермерське господарство Климка Богдана Степановича є землекористувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 у смт.Нові Стрілища Жидачівського району, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б №060663.

Також, згідно матеріалів справи право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Новострілищанською селищною радою Жидачівського району державним реєстратором на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за №13-4868/16-18-СГ від 25.09.2018 та акту приймання-передачі 27.09.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний №2048455046215), а в подальшому на підставі оскаржуваного рішення на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 15.09.2021 зареєстровано речове право право оренди земельної ділянки за приватним підприємством «Західний Буг», надавачем права оренди значиться власник Новострілищанська селищна рада Жидачівського району, яка в процесі об`єднання територіальних громад уввійшла в склад Бібрської ОТГ

Таким чином, між сторонами існує спір щодо права власності на земельну ділянку. а спір між сторонами у справі не є публічно-правовим.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № К/9901/5888/18 (363/2449/14-а) (провадження № 11-98апп), від 08.05.2018 у справі № 341/551/16-ц (провадження № 14-109цс18), від 06.11.2019 у справі № 620/3487/18 (провадження № 11-418апп19) та від 06.02.2018 у справі № К/9901/2561/18 (804/7342/14). У зазначених судових рішеннях Верховний Суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

У постанові від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17 при визначенні юрисдикції спору Велика Палата Верховного Суду зазначила:

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нормами статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи державної влади, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір за участю суб`єкта владних повноважень та суб`єкта приватного права - юридичної особи, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

В даній справі основним мотивом на обґрунтування позовних вимог є позбавлення фермерського господарства ОСОБА_1 права користування спірною земельною ділянкою, та передачу її у користування третій особі. Тобто, у зв`язку з порушенням норм законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення та проведення на його виконання торгів у формі аукціону, договір купівлі-продажу права оренди не підлягав укладенню між міською радою та приватним підприємством «Західний Буг», а отже право користування спірною земельною ділянкою не підлягало набуттю останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, саме оскаржуване рішення стало підставою для проведення торгів у формі аукціону та укладання договору купівлі-продажу права оренди, а також для отримання приватним підприємством «Західний Буг» права оренди на спірну земельну ділянку.

Таким чином, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення, яке, у свою чергу, за доводами позивача, прийнято усупереч вимог законодавства, у приватного підприємства «Західний Буг» виникло речове право право оренди земельної ділянки, а отже цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто, захист цивільного приватного права є домінуючим у вказаному спорі, а правовідносини після вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність перейшли з публічно-правової до приватноправової площини.

Розмежовуючи предметну юрисдикцію справ суди повинні не лише врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, а й в першу чергу виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.01.2019 у справі № 819/829/17 (К/9901/42669/18) (провадження № 11-757апп18) орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів, до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру, відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем, спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

При розгляді справи судом з поданих доказів встановлено, що результати оскаржуваного рішення та проведеної процедури торгів з продажу спірної земельної ділянки реалізовані шляхом укладення з переможцем торгів приватним підприємством «Західний Буг» договору від 15.09.2021 купівлі-продажу права оренди на спірну земельну ділянку.

Відтак вже на момент звернення фермерського господарства Климка Богдана Степановича до адміністративного суду, існував спір про право, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу, що наслідком визнання протиправним та скасування рішення є визнання недійсним укладеного з переможцем торгів приватним підприємством «Західний Буг» договору від 15.09.2021 купівлі-продажу права оренди на спірну земельну ділянку, що може бути розглянуто виключно судом господарської юрисдикції.

Підвідомчість господарських справ установлено ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Водночас, згідно вимог ч. 1 ст. 239 КАС України, суд роз`яснює позивачеві про віднесення даної справи до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки на час постановлення ухвали про закриття провадження у справі відсутнє клопотання особи, яка його сплатила, питання про повернення судового збору буде вирішуватися після надходження відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 2,4,19,238, 239, 241, 243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

провадження у справі №380/24786/21 за позовом фермерського господарства ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Роз`яснити позивачу, що цей спір повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог п. 3 розділу VI Прикінцеві положення, підп. 15.5 п. 15 розділу VIІ Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 23.06.2022.

СуддяЧаплик І.Д.