ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/24786/21 пров. № А/857/10858/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства Климка Богдана Степановича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року про закриття провадження у справі (головуючого судді Чаплик І.Д., ухвалену у відкритому провадженні о 16 год. 22 хв. в м. Львів повний текст ухвали складено 23.06.2022) у справі №380/24786/21 за позовом Фермерського господарства Климка Богдана Степановича до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
ФГ Климко Б.С. 20.12.2021 звернулося до суду з позовом до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Бібрської міської ради №1338 від 14 червня 2021 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бібрської міської ради за межами населених пунктів Львівської області та продаж права оренди на земельних торгах у формі аукціону в частині включення земельної ділянки площею 19,6842 га. сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону, продажу права оренди на земельну ділянку площею 19,6842 га. сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 на земельних торгах у формі аукціону.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року закрито провадження у справі.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Фермерське господарство Климко Богдана Степановича подало апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Климка Богдана Степановича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року про закриття провадження у справі №380/24786/21 та ухвалою суду від 19.08.2022 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Фермерське господарство Климка Богдана Степановича є землекористувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 у смт. Нові Стрілища Жидачівського району, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б №060663.
Також, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Новострілищанською селищною радою Жидачівського району державним реєстратором на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за №13-4868/16-18-СГ від 25.09.2018 та акту приймання-передачі 27.09.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний №2048455046215), а в подальшому на підставі оскаржуваного рішення на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 15.09.2021 зареєстровано речове право право оренди земельної ділянки за приватним підприємством «Західний Буг», надавачем права оренди значиться власник Новострілищанська селищна рада Жидачівського району, яка в процесі об`єднання територіальних громад уввійшла в склад Бібрської ОТГ.
Предметом оскарження в даній справі є рішення Бібрської міської ради №1338 від 14 червня 2021 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бібрської міської ради за межами населених пунктів Львівської області та продаж права оренди на земельних торгах у формі аукціону в частині включення земельної ділянки площею 19,6842 га. сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону, продажу права оренди на земельну ділянку площею 19,6842 га. сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4621555900:01:000:0735 на земельних торгах у формі аукціону.
Приймаючи оскаржувану ухвалу у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правила, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством в сфері приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог та характеру спірних правовідносин.
У постанові від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17 при визначенні юрисдикції спору Велика Палата Верховного Суду зазначила: Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Нормами статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи державної влади, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір за участю суб`єкта владних повноважень та суб`єкта приватного права - юридичної особи, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Судом встановлено, що в даній справі основним мотивом на обґрунтування позовних вимог є позбавлення фермерського господарства ОСОБА_1 права користування спірною земельною ділянкою, та передачу її у користування третій особі. Тобто, у зв`язку з порушенням норм законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення та проведення на його виконання торгів у формі аукціону, договір купівлі-продажу права оренди не підлягав укладенню між міською радою та приватним підприємством «Західний Буг», а отже право користування спірною земельною ділянкою не підлягало набуттю останнім.
Як вбачається з матеріалів справи, саме оскаржуване рішення стало підставою для проведення торгів у формі аукціону та укладання договору купівлі-продажу права оренди, а також для отримання приватним підприємством «Західний Буг» права оренди на спірну земельну ділянку.
Таким чином, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення, яке, у свою чергу, за доводами позивача, прийнято усупереч вимог законодавства, у приватного підприємства «Західний Буг» виникло речове право право оренди земельної ділянки, а отже цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто, захист цивільного приватного права є домінуючим у вказаному спорі, а правовідносини після вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність перейшли з публічно-правової до приватноправової площини.
Розмежовуючи предметну юрисдикцію справ суди повинні не лише врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, а й в першу чергу виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.01.2019 у справі № 819/829/17 (К/9901/42669/18) (провадження № 11-757апп18) орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів, до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру, відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем, спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
При розгляді справи судом з поданих доказів встановлено, що результати оскаржуваного рішення та проведеної процедури торгів з продажу спірної земельної ділянки реалізовані шляхом укладення з переможцем торгів приватним підприємством «Західний Буг» договору від 15.09.2021 купівлі-продажу права оренди на спірну земельну ділянку.
Відтак вже на момент звернення фермерського господарства Климка Богдана Степановича до адміністративного суду, існував спір про право, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення є визнання недійсним укладеного з переможцем торгів приватним підприємством «Західний Буг» договору від 15.09.2021 купівлі-продажу права оренди на спірну земельну ділянку, що може бути розглянуто виключно судом господарської юрисдикції.
Підвідомчість господарських справ установлено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З урахуванням вищенаведеного та проаналізувавши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку вбачається спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу, а провадження у справі за позовом Фермерського господарства Климка Богдана Степановича до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення закрито правомірно, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом і підстав для скасування рішення суду не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника та норми процесуального права, щодо можливого захисту права позивача при зверненні до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з приписами частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання зазначених положень, суд правильно роз`яснив позивачеві, що даний спір має вирішуватися у порядку господарського судочинства.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства Климка Богдана Степановича залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року про закриття провадження у справі у справі №380/24786/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.09.2022 |
Оприлюднено | 23.09.2022 |
Номер документу | 106366230 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні